Постанова

від 07.08.2007 по справі 36/468

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

36/468

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

07.08.07 р.                                                                                 Справа № 36/468

                                                    Справа N 36/468

                                                              07 серпня 2007 року,10 год. 50 хвилин, м. Донецьк,

                                                                                                                         вул.Артема,157,

                                                                                         зал судового засідання (каб.) 212.

Господарський суд Донецької області у складі  судді Кододової О.В. при секретарі судового засідання Котельніковій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

до відповідача 1.-  Селянсько-фермерського господарства “Агро-союз” Донецька область, Добропільський район

до відповідача 2.-  Приватного підприємства “Техремсервіс” м. Донецьк   

про визнання угоди, згідно договору купівлі-продажу №18 від 01.10.2003року на суму  41250,00грн. про придбання дизельного пального  між відповідачами недійсною відповідно до вимог  ст. 49 Цивільного  кодексу Української РСР, як  такою, що суперечить  інтересам держави та суспільства, застосування  до відповідачів правових наслідків, передбачених вимогами ст.208 Господарського кодексу України, а саме – все одержане ПП “Техремсервіс” повернути  СФГ  “Агро-союз”, а все  СФГ “Агро-союз” від ПП “Техремсервіс” за угодою №18 від 01.10.2003р. на суму 41250,00грн. стягнути в доход держави у вигляді відповідних грошових сум.

за участю представників сторін:

від позивача – Ситнік С.В. (за довір)

від відповідача  1. – Заведій А.В. (за довір)

від відповідача  2. -  не з”явився

СУТЬ СПОРУ:          

Заявлено позов Добропільською об'єднаною державною податковою інспекцією  до Селянсько-фермерського господарства “Агро-союз” Донецька область, Добропільський район та Приватного підприємства “Техремсервіс” м. Донецьк про визнання договору №18 від 01.10.2003року  на суму 41250грн. між відповідачами недійсним відповідно до ст. 49 ЦК України, стягнення  в доход держави отримане СФГ “Агро-союз” за договором у сумі 41250грн.

Додатковою заявою від 10 травня 2007року (вхід. №02-41/18355) позивач уточнив позовні вимоги відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України та просить суд визнати угоду, згідно договору купівлі-продажу №18 від 01.10.2003року на суму  41250,00грн. про придбання дизельного пального  між відповідачами недійсною відповідно до вимог  ст. 49 Цивільного  кодексу Української РСР, як  такою, що суперечить  інтересам держави та суспільства, застосувати  до відповідачів правові наслідки, передбачені вимогами ст.208 Господарського кодексу України, а саме – все одержане ПП “Техремсервіс” повернути  СФГ  “Агро-союз”, а все  СФГ “Агро-союз” від ПП “Техремсервіс” за угодою №18 від 01.10.2003р. на суму 41250,00грн. стягнути в доход держави у вигляді відповідних грошових сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між відповідачами був укладений договір на суму 41250грн., умови якого виконані у повному обсязі. Позивач зазначає, що рішенням Кіровського райсуду від 21.10.2002року установчі документи ПП “Техремсервіс”, статут визнані недійсними з моменту реєстрації, свідоцтво платника ПДВ визнано недійсним з моменту видачі.

Позивач зазначає, що  у ПП “Техремсервіс” був умисел в укладенні угоди противної інтересам держави та суспільства, і виражається він в тому на думку позивача, що підприємство було зареєстроване на підставну особу, не представляло звітність до ДПІ і не сплачувало податки, відсутнє за юридичною адресою.

Відповідач 1. СФГ “Агро-союз” у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує у повному обсязі за тих підстав, що визнання судом недійсними установчих документів підприємства, а також прийняття судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з державного реєстру.

Відповідач 2. ПП «Техремсервіс» витребуваних судом документів не надав. У судове засідання представники відповідача-2 не з'являлися. Враховуючи, що йому були своєчасно надіслані  ухвали, де повідомлялося про місце, дату та час розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2007 року  касаційну скаргу СФГ “Агро-союз” задоволено частково.  Рішення господарського суду Донецької області від 24.01.2005року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2005року  скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області за правилами Кодексу адміністративного судочинства України .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

          Відповідач 1. СФГ “Агро-союз” зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, код ЄДРПОУ  24469693.

          Відповідач 2. ПП “Техремсервіс” зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності – юридична особа, код ЄДРПОУ  31615492.

Між відповідачами укладений договір купівлі-продажу №18 від 01 жовтня 2003 року, предметом якого є купівля продаж  дизельного палива кількістю 25 тон на загальну суму 41250грн.

Виконання договору на суму 41250грн. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів .

 Позивач вважає, що господарське зобов'язання з боку відповідача 2.  було вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.  Як на підставу своїх доводів, позивач посилається на рішення Кіровського районного суду м. Донецька  від 21 жовтня 2002 року, яким установчі документи ПП “Техремсервіс” статут, зареєстрований міським виконавчим комітетом м. Донецька, визнаний недійсними з моменту реєстрації. Свідоцтво платника податку на додану вартість №07934526 видане 17 серпня 2001року визнано недійсним з моменту видачі .

 Виходячи із наведеного рішення позивач вважає, що всі угоди, укладені від імені  ПП “Техремсервіс”  під час його діяльності, були незаконними і направленими на досягнення мети, що суперечить інтересам держави і суспільства.

  За вимогами ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР ( який діяв на дату укладання та виконання оспореної угоди) необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

  Наявність умислу у сторони угоди означає, що вона, виходячи з обставин справи, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати противоправність укладеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнула або свідомо допускала настання противоправних наслідків.

За приписами  п. 11 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”                № 02-5/111 від 12.03.1999 р. ( із змінами ) наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави та суспільства, і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної  особи  не  може  вважатися  встановленою.  

Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька  від 21 жовтня 2002 року, яке набрало законної сили 22.11.2002р., встановлено, що підприємство зареєстровано на підставну особу Сисоєву Л.К. Установчі документи підписані Сисоєвою Л.К. без наміру створення підприємства, за обіцяну винагороду, по пропозиції незнайомого чоловіка на ім'я Євген, за матеріальну винагороду  Сисоєва Л.К. по своїм паспортним даним здійснила державну реєстрацію  ПП “Техремсервіс”. Фінансово-господарською діяльністю від імені підприємства не займалась та ніяких документів не підписувала.

Позивач вважає, що обставини зазначені у рішенні  Кіровського районного суду         м. Донецька від 21.10.2002р. свідчать про те, що господарська діяльність                                       ПП “Техремсервіс” здійснювалась з порушенням законів і була направлена на отримання доходів, без сплати податків, що суперечить інтересам держави та суспільства, тому і договір №18 від 01 жовтня 2003року  укладена з СФГ “Агро-союз” є таким, що укладений           з метою суперечною інтересам держави.

Відповідно до ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеним рішенням суду не було встановлено укладання Приватним підприємством “Техремсервіс”  з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, саме спірного договору. Слід зазначити, що рішенням суду було встановлено використовування підприємства для проведення безготівкових коштів в готівкові в період укладення спірного договору .

У вироку суду взагалі відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірну угоду, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Поняття умислу визначене в кримінальному законодавстві і є суб'єктивною умовою настання юридичної відповідальності, яка підлягає в усвідомленні фізичною особою противоправності поведінки, суспільної небезпечності наслідків і бажання їх настання.

Наявність умислу у сторони (або сторін) означає, що виходячи із обставин справи вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати противоправність угоди та суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули та свідомо допускали настання таких наслідків.

Позивачем не надано доказів того, що Сисоєва Л.К. зазначена в договорі як директор ПП “Техремсервіс”  при  укладенні та підписанні договору діяла в супереч інтересам держави і мала умисел на отримання доходів по даній угоді з ухиленням від їх оподаткування. До кримінальної відповідальності Сисоєва Л.К. за ухилення від оподаткування по ст.212 КК України не притягувалася, перевірка дотримання податкового законодавства у ПП “Техремсервіс” не проводилась, даних про нарахування  податків податковим органом також не надано і відповідач не має заборгованості перед бюджетом.

Таким чином, посилання позивача на рішення Кіровського районного суду                             м. Донецька  від 21.10.2002 р. , як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспореного договору, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання договору №18 на загальну суму 41250 грн., у т.ч. ПДВ –6875грн. , та не робилися висновки відносно його мети та спрямованості.

На момент укладання спірного  договору  обидві сторони були юридичними особами, включеними до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, взяті на облік як платники податків, їм були видані свідоцтва про  реєстрацію платників податку на додану вартість та присвоєні податкові номери платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ № 22-15/1869 від 21.06.07р. (вхід. № 02-41/30859 від 07.08.07р.) приватне підприємство “Техремсервіс” залишається включеним до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України .

Таким чином, посилання позивача на рішення Кіровського районного суду                     м. Донецька  від 21.10.2002 р. , як доказ спрямованості умислу та доведення мети суперечною інтересам держави та суспільства при укладанні оспореного договору, суд вважає безпідставним, оскільки він не містить в собі висновки щодо укладання договору №18 від 01 жовтня 2003року та не робилися висновки відносно його мети та спрямованості.                   

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір, відповідач 2. діяв  з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Сам по собі договір не є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу. Позивач не надав доказів будь-яких донарахувань податкових зобов'язань податковим органом за порушення податкового законодавства за оспореним договором та доказів кримінальної відповідальності посадових осіб і відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.

Відповідно до ст. 71  Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом з тим, за змістом ч.1 ст. 208 ГК України застосування цих санкцій можливе лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною.

Санкції, встановлені ч.1 ст.208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам  факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не  вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладання угоди з метою, яка  за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховування ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст.208 ГК України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст.41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно  за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є  конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а  адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч.1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 ГК України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.  Такої думки  дотримується Верховний суд України у постанові від 26 вересня 2006року.  

Верховний суд України у постанові від 14.02.2006р. зазначив, що застосування судом при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в ЦК України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є помилковим.

Крім того не можливе застосування правових наслідків передбачених ст.208 ГК України у разі визнання недійсною угоди на підставі ст. 49 Цивільного кодексу Української РСР ( який діяв на дату укладання та виконання оспореної угоди).

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Одним із принципів ( п.4 ст.7 КАСУ) адміністративного судочинства є  змагальність    сторін,    диспозитивність   та   офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 17 КАСУ  визначено компетенцію адміністративних судів щодо вирішення  адміністративних справ. Згідно  п.4 ч.1 ст.17 КАСУ, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень  у випадках, встановлених законом.

Згідно до п.1ст.11 КАСУ розгляд  і  вирішення  справ  в адміністративних   судах здійснюються  на  засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів  і   у   доведенні   перед   судом   їх переконливості.

Пункт 2 ст.11 КАСУ передбачає, що суд  розглядає  адміністративні  справи  не  інакше  як за позовною заявою,  поданою відповідно до цього Кодексу,  і не  може виходити  за межі позовних вимог.  Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі,  якщо це необхідно для повного захисту  прав, свобод  та  інтересів сторін чи третіх осіб,  про захист яких вони просять.

Відповідно до п.4 ст.70 КАСУ обставини,   які  за  законом  повинні  бути  підтверджені певними засобами доказування,  не можуть підтверджуватися  ніякими іншими  засобами  доказування,  крім  випадків,  коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Відповідно до п.1 ст.71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно до приписів статті 86 КАСУ суд  оцінює  докази,  які є у справі,  за своїм внутрішнім переконанням,  що ґрунтується на їх  безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що позивачем не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи договір №18 від 01 жовтня 2003року сторони діяли  з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги позивача про визнання угоди, згідно договору купівлі-продажу №18 від 01.10.2003року на суму  41250,00грн. про придбання дизельного пального  між відповідачами недійсною відповідно до вимог  ст. 49 Цивільного  кодексу Української РСР, як  такою, що суперечить  інтересам держави та суспільства, застосування  до відповідачів правових наслідків, передбачених вимогами ст.208 Господарського кодексу України, а саме – все одержане ПП “Техремсервіс” повернути  СФГ  “Агро-союз”, а все  СФГ “Агро-союз” від ПП “Техремсервіс” за угодою №18 від 01.10.2003р. на суму 41250,00грн. стягнути в доход держави у вигляді відповідних грошових сум задоволенню не підлягають.    

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна і резолютивна  частина у судовому засіданні 07 серпня 2007року в присутності представників сторін.

На підставі викладеного, керуючись ст.129 Конституції України, ст.49 ЦК УРСР, ст.ст. 3, 42, 55, 173, 174, 175, 207, 208,250 Господарського кодексу України  ст.ст.1, 2, 9, 11, 12, 17, 18, 33, 71, 94,104, 105, 106, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У позові відмовити повністю.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання зави про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього  протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку  частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова виготовлена у повному обсязі  08 серпня 2007 року. 

Суддя