Рішення від 06.05.2020 по справі 907/98/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.2020 м. Ужгород Справа № 907/98/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/98/20

за позовом акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , м. Львів до Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації, м. Рахів про стягнення суми 60 890,15 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 60 890,15 грн. заборгованості із відшкодування збитків за пільгове перевезення пасажирів, посилаючись на порушення умов укладеного договору, вимог ч.5 ст.9 Закону України Про залізничний транспорт , ст. ст. 509, 525, 526, 527, 629 Цивільного кодексу України та ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського Кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору та зобов`язань що випливають з закону, не компенсував витрати за перевезення пільгових категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні за жовтень-грудень 2019 року внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 60890,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/98/20 не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.03.2020 суд ухвалив відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 15.04.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідач - Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у відзиві на позов від 23.03.2020 та запереченні на відповідь на відзив від 06.04.2020.

Зокрема, зазначає, що без погодження з управлінням соціального захисту населення Рахівської райдержадміністрації як із замовником було змінено розклад руху поїздів, та скасовано рух потягу Івано-Франківськ - Рахів . Такі дії Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень, без попередження замовника, призвели до значного погіршення якості надання транспортних послуг в частині їх доступності та збільшило час очікування потягу, що викликало обурення у населення. Доказом цього є усні звернення громадян до управління соціального захисту населення з приводу вказаних обставин. У зв`язку з наведеним 10 жовтня 2020 року управління соціального захисту населення розірвало договір через порушенням умов п. 2.4.5 договору - в частині дотримання встановленого розкладу руху поїздів.

Відповідач вказує на те, що про розірвання угоди Івано-Франківську дирекцію залізничних перевезень було повідомлено листом від 10.10.2019 за № 2694/01-20, що дало можливість Івано-Франківській дирекції залізничних перевезень вжити всіх необхідних заходів для уникнення недоотримання коштів за пільгове перевезення громадян в період жовтень-грудень 2019 року.

Звертає увагу, що управління соціального захисту населення на протязі січня - вересня 2019 року виконало всі фінансові зобов`язання, що були передбачені договором та провело розрахунки за пільгове перевезення громадян за 2019 рік та попередні роки в повному обсязі.

Позивач в поданій відповіді на відзив, проти доводів позивача заперечує, з підстав наведених у ній, зазначаючи зокрема, що послуги залізницею надано, а договір за згодою сторін не розірвано і він залишається чинним.

З огляду на наведене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ Українська залізниця (далі - Перевізник, Позивач) та Управлінням соціального захисту населення Рахівської РДА (далі - Замовник, Відповідач) 26.02.2019 було укладено договір №18 про відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні на території Рахівського району.

Відповідно до пункту 1.1 зазначеного договору, договір регламентує відносини Сторін щодо забезпечення потреб в перевезенні залізничним транспортом у приміському сполученні окремих категорій громадян, які згідно чинного законодавства мають право безкоштовного проїзду та здійснення покриття збитків за проїзд залізничним транспортом пільгових категорій громадян.

Замовник має право здійснювати перевірку дотримання умов Договору. Замовник має право перевірити дані, вказані в звітах Перевізника та при потребі, здійснювати моніторинг в межах району, перевезень залізничним транспортом у приміському сполученні окремих категорій громадян.( п.2.1 Договору).

За приписами пункту 2.2. Договору Замовник зобов`язується по мірі поступлення коштів здійснювати компенсаційні виплати на покриття збитків шляхом перерахування коштів за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян згідно з поданими Перевізником рахунками на суму, яка підлягає компенсації. Забезпечити перевірку поданого Перевізником розрахунку суми покриття збитків за пільговий проїзд окремих категорій громадян, підписання актів звіряння розрахунків (за надані послуги) та направлення одного примірника Перевізнику. В разі наявності зауважень Замовник повертає зазначені документи для доопрацювання разом з мотивованою відмовою від їх прийняття.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що Перевізник має право на покриття збитків за пільгові перевезення окремих категорій громадян в повному обсязі.

Згідно пункту 2.4 Договору Перевізник зокрема зобов`язується забезпечувати задоволення попиту населення району у перевезеннях залізничним транспортом. Крім того забезпечувати пільговий проїзд залізничним транспортом загального користування, у приміському сполученні, з застосуванням пільгових тарифів Пільгових категорій громадян, які звернулися до Перевізника за отриманням послуг та належним чином оформили пільгові проїзні документи.

Відповідно до п.7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх повного погашення. Ціна Договору складає 262 073 грн. (пункт 3.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до умов Договору Перевізник здійснював перевезення пільгових категорій громадян у 2019 році, внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 262 073,00 грн.

Відповідачем на виконання умов договору за січень-вересень 2019 року компенсовано 201 182,85 грн.

Листом від 10.10.2019 за № 2694/01-20 відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з порушенням умов п. 2.4.5 договору - в частині дотримання встановленого розкладу руху поїздів договір № 18 від 26 лютого 2019 року на відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом у приміському сполученні на території Рахівського району розриває з 10 жовтня 2019 року в односторонньому порядку.

У відповідь на вказаний лист позивач, листом від 25.10.2019 року повідомив відповідача про те, що Залізниця вважає договір діючим, та в подальшому виконуватиме всі взяті на себе за договором зобов`язання і очікує на аналогічне ставлення до виконання умов договору та взятих на себе зобов`язань Управлінням соціального захисту населення.

Листами № 2991/01-20 від 19.11.2019, №3258/01-20 від 13.12.2019 та №150/01-20 від 20.01.2020 року відповідач без проведення оплати повернув розрахунки та акти звірки позивачу, що і стало підставою звернення позивача до суду із позовними вимогами про стягнення суми 60 890,15 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту та умов договору, між сторонами спору у справі виникли правовідносини з перевезення певних категорій пасажирів залізничним транспортом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ст. 908 Цивільного кодексу України визначено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення; загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

При цьому, Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово - комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Соціальні пільги на пасажирські перевезення для ряду категорій громадян встановлено, зокрема, Міжурядовою Угодою про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них від 12 березня 1993 року, Законами України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам , Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей , Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , Про охорону дитинства , Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист .

Перелік категорій громадян, які користуються пільгами на залізничному транспорті міститься в додатку 2 до Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 № 1196 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 04.04.2007 №310/13577).

Відповідно до п.6 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим Постановою КМ України від 19.03.1997р. № 252, суб`єкти господарської діяльності, які займаються перевезенням та обслуговуванням пасажирів, повинні забезпечити надання пільг особам, які мають на це право згідно із законодавством України.

У п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 Бюджетного кодексу України встановлено, що до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення.

Згідно із ч. 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті б пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету .

Пунктом 3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 256, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно п. 5 цього Порядку, головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами-надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад.

Механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюється за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, а також субвенцій з державного або місцевого бюджетів, визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2009р. № 1359 Про затвердження Порядку розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян .

Згідно п.3 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1359, облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформленні та видачі пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Відповідно до п.4 цього Порядку сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг.

Пунктом 5 Порядку визначено, що інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності.

Відповідно до п.7 Порядку сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира.

Згідно п.9 Порядку на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевого бюджетів.

Виходячи з положення п.10 Порядку сума, яка підлягає компенсації, формується на підставі місячної звітності та відшкодовується згідно рахунку та облікових форм.

За твердженням позивача, що підтверджуються матеріалами справи у відповідності до умов Договору Перевізник здійснював перевезення пільгових категорій громадян у 2019 році, внаслідок чого поніс витрати на загальну 262 073,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що витрати понесені позивачем внаслідок надання протягом 2019 року послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів, відповідачем в повній мірі відшкодовані не були.

Не повне відшкодування відповідачем витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг по перевезенню пільгових категорій пасажирів у 2019 році і стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 60 890,15 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положення ст. 612 Цивільного кодексу України встановлюють, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач листом від 10.10.2019 за № 2694/01-20, повідомив позивача, що у зв`язку з порушенням позивачем умов п. 2.4.5 договору - в частині дотримання встановленого розкладу руху поїздів з 10 жовтня 2020 року управління соціального захисту населення розриває договір №18 про відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні на території Рахівського району в односторонньому порядку.

Відповідач з посиланням на обставину розірвання договору листами № 2991/01-20 від 19.11.2019, №3258/01-20 від 13.12.2019 та №150/01-20 від 20.01.2020 року без проведення оплати повернув розрахунки та акти звірки позивачу.

Відповідно до п.7.1 договору передбачено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2019, а в частині здійснення компенсаційних виплат - до їх повного погашення.

Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Аналогічну правову позицію наведено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 916/1684/18.

Водночас, зазначений договір №18 про відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні на території Рахівського району не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), ані посилання на можливість вчинення таких дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.

У свою чергу, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

За таких обставин договір №18 про відшкодування компенсації за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом в приміському сполученні на території Рахівського району від 26.02.2019 укладений між ПАТ Українська залізниця та Управлінням соціального захисту населення Рахівської РДА не був припинений.

У зв`язку з наведеним доводи позивача, щодо розірвання договору в односторонньому порядку судом до уваги не беруться.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Львівська залізниця , м. Львів про стягнення суми 60 890,15 грн. підлягають задоволенню повністю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Управління соціального захисту населення Рахівської районної державної адміністрації (90600, Закарпатська обл., Рахівський район, місто Рахів, вулиця Вербник, будинок 2, код ЄДРПОУ 03192879) на користь Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075615) в особі її регіональної філії Львівська залізниця (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) суму 60 890,15 грн. (шістдесят тисяч вісімсот дев`яносто гривень 15 коп.) заборгованості та суму 2102 (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) - на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 06.05.2020.

Суддя О. Ф. Ремецькі