Ухвала

від 05.05.2020 по справі 925/228/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

05 травня 2020 року Справа № 925/228/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської місцевої прокуратури - Синецька О.Ю. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від першого відповідача - представник не з`явився,

від другого відповідача - представник не з`явився,

від третього відповідача - представник не з`явився,

від четвертого відповідача - представник не з`явився,

від п`ятого відповідача - представник не з`явився,

від шостого відповідача - Гаврищук Н .Є. - представник,

від сьомого відповідача - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури, м. Золотоноша,

Черкаської області в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси;

2. ОСОБА_2 , м. Київ;

3. ОСОБА_3 , м. Київ;

4. ОСОБА_4 , м. Київ;

5. ОСОБА_5 , м. Київ;

6. товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг",

м. Київ;

7. фермерського господарства "Любава 2013", с. Нова Дмитрівка,

Золотоніського району Черкаської області

про визнання незаконними та скасування наказів, витребування

земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом керівник Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг", фермерського господарства "Любава 2013" про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №23-1643/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1639/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0521;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1638/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1641/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9996 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0504;

- витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса

Фармінг" та фермерського господарства "Любава 2013" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області наступні земельні ділянки:

земельну ділянку загальною площею 1,9996га кадастровий номер 7121587800:06:006:0504;

земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

земельну ділянку загальною площею 1,9999 га кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 7121587800:06:006:0521, що знаходяться в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 26 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 05 травня 2020 року.

Відповідачі (за виключенням товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг") в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується реєстром поштових відправлень господарського суду Черкаської області.

Від Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Від позивача, першого та шостого відповідачів до суду надійшли заяви по суті справи у визначені судом строки.

Також від товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" надійшло клопотання про роз`єднання позовних вимог та закриття провадження у справі в частині вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 05 квітня 2017 року, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В обґрунтування поданого клопотання товариство з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" посилалося на приписи ст. 20 ГПК України та зазначало, що вимога прокурора про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, якими затверджено документацію із землеустрою та надано у власність земельні ділянки фізичним особам, не підлягає розгляду в господарському суді, оскільки стороною спору в цій частині є фізичні особи, які не є підприємцями.

Натомість вимога щодо витребування спірних земельних ділянок від юридичних осіб відноситься до юрисдикції господарського суду.

При цьому товариство з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" посилаючись на практику Верховного Суду вказувало, що вимоги про визнання недійсними рішень суб`єктів владних повноважень про виділення земельних ділянок фізичним особам та витребування цих же земельних ділянок від юридичної особи не можуть бути об`єднані в одне провадження, оскільки їх належить розглядати в порядку різного судочинства.

В зв`язку з чим, товариство посилаючись на норми ст. 173 ГПК України просило суд роз`єднати позовні вимоги.

Прокурор проти закриття провадження у справі заперечував з підстав викладених у відповіді на клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" від 30 березня 2020 року та зазначав, що оскільки в даному випадку мають місце господарські правовідносини, що виникли на підставі договірних відносин з юридичною особою, вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а також посилався на практику Верховного Суду з цього питання.

Розглянувши вищевказане клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" судом враховано наступне:

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2018 року зі справи №925/538/1 7 за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 1 - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 2 - фермерського господарства "Любава 2013" про визнання наказів недійсними та витребування земельних ділянок рішення Господарського суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року у справі скасовано. Провадження у справі Господарського суду Черкаської області № 925/538/17 закрито.

Справи Господарського суду Черкаської області №925/228/20 та №925/538/17 є аналогічними.

Верховний Суд у вищевказаній постанові вказав, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та витребування у ТОВ "Трівіса Фармінг" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельних ділянок.

При цьому Верховний суд у своїй постанові вказав, що відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (абзац 2 частини 1 статті 2 ГПК у згаданій редакції).

Підвідомчість господарських справ установлено статтею 12 ГПК (у вказаній редакції), за змістом пункту 6 частини першої якої господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ГПК викладено в новій редакції.

ГПК в редакції, чинній на час розгляду справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).

Натомість відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК, у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом), положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК).

Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами другою та третьою статті 78 ЗК право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" і Законом України від 05 червня 2003 року № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Отже, справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція щодо підвідомчості земельних спорів за участю фізичних осіб викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16.

Ураховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними наказів ГУ Держгеокадастру про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення фізичним особам та повернення спірних земельних ділянок, такий спір є приватноправовим і за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов`язки цих фізичних осіб.

Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування судових рішень та закриття провадження в цій справі.

Водночас ухвалюючи постанову від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків , висловлених у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 та від 12 червня 2019 року у справі №911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені .

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №911/2034/16 зазначила, що вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходила з таких міркувань.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Для віднесення справи до господарської юрисдикції суду необхідно визначити, чи правовідносини та спір є господарськими. Зокрема, господарський спір підвідомчий господарському суду за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори і в тому разі, якщо сторонами в судовому процесі виступають фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено процесуальним законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, положення якої кореспондуються із частиною першою статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

ГУ Держземагентства у Київській області у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема надання земельної ділянки громадянину у власність, діє як орган, через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок, та вступає з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

Частиною другою статті 13 Конституції України унормовано, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають права власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсним наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи , тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, відступати від яких немає правових підстав.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункті 86) та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.

Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини справи Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, ухвалених на користь 48 фізичних осіб.

Водночас в іншій частині Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки, ухвалюючи постанову про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на похідний характер інших позовних вимог (визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсними договорів іпотеки, укладених юридичними особами; витребування земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння юридичних осіб).

Велика Палата Верховного Суду вказала, що ці позовні вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогою про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, не є похідними вимогами, а тому з огляду на суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, їх необхідно розглядати в порядку господарського судочинства.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Отже, враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №911/2034/16, Господарський суд Черкаської області вважає за необхідне провадження у даній справі в частині вимог про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №23-1643/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1639/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0521;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1638/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1641/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9996 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0504 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.

Крім того судом було враховано, що 15 липня 2018 року помер ОСОБА_2 .

Даний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть від 17 липня 2018 року Серія І- НОМЕР_1 НОМЕР_2 НОМЕР_3 , копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Отже, провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_2 слід закрити на підставі п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо клопотання товариства про роз`єднання позовних вимог судом враховано наступне:

Відповідно до ч.6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Оскільки провадження у справі в частині вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 05 квітня 2017 року підлягає закриттю, то підстав для роз`єднання решти позовних вимог в самостійні провадження немає.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст.183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Суд визнає причини неявки першого відповідача в судове засідання, які наведені в клопотанні поважними, у зв`язку з чим, розгляд справи в підготовчому засіданні підлягає відкладенню.

Також від товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" надійшло клопотання про залишення позову без розгляду.

Судом враховано, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст.185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Отже, відповідне клопотання відповідача судом буде вирішено за результатами підготовчого провадження.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. 182, п. 1 ч. 2 ст. 183, п. п. 1, 6 ч. 1 ст. 231, ст. 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №925/228/20 в частині вимог про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №23-1643/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1639/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0521;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1638/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1641/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_5 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9996 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0504 - закрити.

2. Клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" про залишення позову без розгляду вирішити за результатами підготовчого провадження.

3. Відкласти підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 28 травня 2020 року.

4. Засідання суду відбудеться в приміщенні господарського суду Черкаської області за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, другий поверх, зал судових засідань №2, тел. канцелярії суду (0472) 31-21-49.

5. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та в частині закриття провадження у справі може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.

Суддя А.В.Васянович