Рішення

від 20.07.2020 по справі 925/228/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року Справа № 925/228/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання - Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

від Золотоніської місцевої прокуратури - Синецька О.Ю. - прокурор відділу прокуратури Черкаської області,

від товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг"- Гаврищук Н.Є. - представник,

від фермерського господарства "Любава 2013" - представник не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом керівника Золотоніської місцевої прокуратури, м. Золотоноша,

Черкаської області в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області,

м. Черкаси;

2. ОСОБА_1 , м. Київ;

3. ОСОБА_2 , м. Київ;

4. ОСОБА_3 , м. Київ;

5. ОСОБА_4 , м. Київ;

6. товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг",

м. Київ;

7. фермерського господарства "Любава 2013", с. Нова Дмитрівка,

Золотоніського району Черкаської області

про визнання незаконними та скасування наказів, витребування

земельних ділянок

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом керівник Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг", фермерського господарства "Любава 2013" про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №23-1643/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1639/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0521;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1638/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1641/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9996 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0504;

- витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса

Фармінг" та фермерського господарства "Любава 2013" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області наступні земельні ділянки:

земельну ділянку загальною площею 1,9996га кадастровий номер 7121587800:06:006:0504;

земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

земельну ділянку загальною площею 1,9999 га кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

земельну ділянку загальною площею 2 га кадастровий номер 7121587800:06:006:0521, що знаходяться в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 10 год. 00 хв. 26 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26 березня 2020 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 05 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 травня 2020 року провадження у справі №925/228/20 в частині вимог про:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області №23-1643/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0523;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1639/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0521;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1638/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9999 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0522;

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №23-1641/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9996 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0504 - закрито.

Відкладено підготовче засідання на 11 год. 30 хв. 28 травня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 01 липня 2020 року.

Таким чином судом розглядається віндикаційний позов прокурора про витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" та фермерського господарства "Любава 2013" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01 липня 2020 року відкладено розгляд справи на 14 год. 30 хв. 20 липня 2020 року.

Після відкладення розгляду справи в судове засідання з`явилися представники позивача та товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг".

Фермерське господарство "Любава 2013" в своєму клопотанні від 23 березня 2020 року просило суд слухання справи здійснювати без участі свого представника.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області передало у власність фізичним особам для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель резервного фонду без врахування ст.25 ЗК України та п.7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям". Ці ділянки були частиною земельної ділянки площею 60,7 кв.м., кадастровий номер 7121587800:06:006:0009, яка перебувала в оренді ВАТ НВО "Прогрес" та була виставлена на торги, а тому при її поділі було порушено вимоги ч. 3 ст. 136 та ст. 186 ЗК України.

Також прокурор зазначав, що спірні землі було надано вказаним громадянам не для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а для ведення особистого селянського господарства, тобто відбулася зміна цільового виду використання землі, проте відповідного рішення уповноваженим органом щодо зміни виду використання землі не приймалося та відповідна землевпорядна документація не розроблялася.

Отже, на думку прокурора накази Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, якими було передало у власність фізичним особам земельні ділянки є незаконними.

У подальшому спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі - продажу було відчужено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг", яке в свою чергу передало їх в оренду фермерському господарству "Любава 2013".

Оскільки Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області є одним із учасників спірних правовідносин яким було допущено порушення державних інтересів, то вказаний орган є саме відповідачем і оскільки органи влади або посадові особи, що здійснюють захист державних інтересів у спірних правовідносинах відсутні, то прокурор самостійно звернувся до суду з даним позовом.

В зв`язку з чим прокурор просив суд витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" та фермерського господарства "Любава 2013" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області спірні земельні ділянки із чужого незаконного володіння на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що в даному випадку Золотоніська місцева прокуратура звертається за захистом інтересів держави, порушених на думку прокурора самою ж державою, а тому обраний прокурором спосіб захисту порушує принцип "належного урядування".

Нормами ЗК України не встановлено виключного переліку осіб, що можуть набувати у власність землі резервного фонду та не обмежено право громадян України на набуття ними у власність земель сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду.

В зв`язку з чим відповідач стверджував, що при прийнятті оскаржуваних наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам України Головне управління правомірно керувалося виключно нормами Земельного кодексу України.

Передача спірних земельних ділянок громадянам України здійснена першим відповідачем у відповідності до порядку, встановленого ст. 118 ЗК України, тобто шляхом безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами України із земель державної власності, що передбачає розроблення проектів землеустрою щодо відведення відповідних земельних ділянок та їх погодження згідно вимог статті 186 1 ЗК України. Даний висновок підтверджується і тим, що ані у позові, ані у акті перевірки не вказано про порушення першим відповідачем положень статей 118, 186 ЗК України, що регулюють вказану процедуру.

На момент прийняття оскаржуваних наказів (05 квітня 2017 року) спірні земельні ділянки вже були сформовані як окремі об`єкти за технічною документацією із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7121587800:06:006:0009, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Спірними наказами було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, у власність для ведення особистого селянського господарства та надано фізичним особам земельні ділянки у власність зі зміною цільового призначення.

Оскаржувані рішення приймалися уповноваженим на те державою органом, а тому є безпідставними твердження прокурора про відсутність волі держави на передачу землі у власність фізичним особам.

Перелік підстав для припинення права власності на землю визначено ст. 140 ЗК України, вказаний перелік є вичерпним та не передбачає примусового позбавлення права власності на землю у зв`язку з оскарженням та/або визнанням недійсними рішень уповноважених органів щодо передачі таких земельних ділянок у приватну власність.

Таким чином, на думку відповідача, позовна вимога про витребування спірних земельних ділянок з підстав незаконності оскаржуваних наказів направлена на протиправне, у спосіб не передбачений чинним законодавством України, позбавлення добросовісного набувача прав на земельні ділянки, що набуті ним у відповідності до норм чинного законодавства України.

Ініціювання з боку державних органів таких позовів свідчить про неналежне виконання прокурором своїх функцій, направлене на порушення права на мирне володіння майном.

Враховуючи вищенаведене, товариство з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області проти позову заперечувало з підстав викладених відзиві та, зокрема, зазначало, що під час вирішення питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою Головне управління здійснювало владні управлінські функції, а тому мало керуватися виключно нормами законодавства, які регулюють дані правовідносини.

Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На виконання отриманих наказів у квітні 2017 року до Головного управління звернулись зацікавлені особи з клопотаннями про затвердження проектів землеустрою за результатами розгляду яких Головним управлінням було затверджено проекти землеустрою та передано громадянам у приватну власність земельні ділянки.

До Головного управління надійшли проекти землеустрою, які були погоджені відповідно до вимог чинного законодавства та отримали позитивні висновки екстериторіального погодження.

Розглядаючи спори з органами виконавчої влади у спорах щодо відмови у затвердженні проектів землеустрою Верховним Судом зроблено висновок, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення крім як рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Будь - які посилання та сумніви щодо об`єктивності розгляду поданих клопотань є виключно припущенням прокуратури, яке не підтверджене жодним доказом.

Також Управління з посиланням на ст.ст. 20, 79-1 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" стверджувало, що зміна цільового призначення землі відбулась згідно чинного законодавства.

Що стосується перебування зазначеної земельної ділянки в оренді Головне управління вказувало, що 12 липня 2011 року між Золотоніською районною державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі "Прогрес" правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" було укладено договір оренди землі.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31 березня 2016 року у справі №925/140/16 ПАТ "НВО по племінній справі і прогресивних технологіях "Прогрес" відмовлено в задоволенні позову щодо поновлення договору оренди від 12 липня 2011 року. Дане рішення було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року.

Отже, станом на жовтень 2016 року не існувало перешкод для передачі земель у приватну власність.

Стосовно доводів прокуратури, що земельні ділянки резервного фонду в даному випадку не могли бути передані фізичним особам Головним управлінням зазначено наступне.

Відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" встановлено, що створюваний під час передачі земель у колективну власність резервний фонд використовується для передачі у приватну власність або надання у користування земельних ділянок переважно громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання.

В матеріалах справи не міститься доказів, що на розгляді у Головного управління одночасно перебували клопотання відповідачів (фізичних осіб) та інших жителів села Нова Дмитрівка і Головне управління не надало перевагу жителям або представникам соціальної сфери села Нова Дмитрівка і передало земельні ділянки відповідачам.

Законодавством не встановлена заборона передачі земель резервного фонду не інакше як громадянам, зайнятим у соціальній сфері на селі, а також іншим особам, яких приймають у члени сільськогосподарських підприємств або які переселяються у сільську місцевість для постійного проживання

Отже, відповідно до вимог ст. 118 ЗК України Головне управління має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Також, Головне управління не погоджується з доводами прокурора, що земельна ділянка з кадастровим номером 71215878800:06:006:0009 була включена до переліку земельних ділянок права на які виставлені на земельні торги, оскільки лише після проведення підготовчих дій стосовно земельної ділянки приймається рішення щодо продажу права на конкретну земельну ділянку сільськогосподарського призначення на земельних торгах.

Відносно земельної ділянки з кадастровим номером 71215878800:06:006:0009 не здійснювалось підготовчих дій як до лоту земельних торгів та не приймалось рішення про продаж права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення на земельних торгах, як це визначено Методичними рекомендаціями.

Враховуючи вищенаведене, Головне управління просило суд у задоволенні позову відмовити повністю.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у своєму відзиві також заперечували стосовно позовних вимог прокурора та вказували, що прокурор представляє інтереси держави, однак не зазначає обставин, які б підтверджували факт порушень зі сторони ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 таких інтересів.

Дані обставини свідчать про наявність підстав для визнання вказаних відповідачів неналежними та відмови в позові до них.

Спірні земельні ділянки набувалися ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як громадянами України в порядку безоплатної приватизації, право на яку передбачено чинним законодавством України та гарантується Конституцією України.

Не встановлено законом заборони на набуття права власності на землю громадянами України шляхом приватизації у разі, якщо таке право не реалізовано іншими громадянами, що проживають в межах адміністративно-територіальної одиниці місцезнаходження земельної ділянки.

В зв`язку з чим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд у задоволені позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області прокурор вказував, що при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 60,7 га за кадастровим номером 71215878800:06:006:0009 було порушено вимоги ст. 186 ЗК України, оскільки відсутнє погодження документації Головним управлінням та затвердження документації замовником.

Наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Мироненка Д.О. № 92 від 10 лютого 2016 року земельну ділянку площею 60,7 кв.м. кадастровий номер 7121587800:06:006:0009 було включено до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах.

Наказом надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в оренду терміном на 7 років за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення і технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та затверджено умови продажу права оренди строком на 7 років.

Пунктом 4 наказу Голову комісії по добору земельних ділянок та з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та виконавця земельних торгів на конкурентних засадах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області зобов`язано розпочати закупівлі послуг з визначення виконавця земельних торгів.

Пунктом 5 наказу в.о. начальника управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області зобов`язано забезпечити реєстрацію речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В Додатку до вказаного Наказу визначено перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення для продажу прав на них на земельних торгах, зокрема вказаного місцезнаходження земельної ділянки, цільове призначення (функціональне) використання земельної ділянки, площа, кадастровий номер та умови продажу.

Частиною 3 ст. 136 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Водночас, у порушення вказаних вимог закону 27 жовтня 2016 року зазначена земельна ділянка була поділена та передана у приватну власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

Вимоги наказу в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області Мироненка Д.О. №92 від 10 лютого 2016 року протягом більш як 5 місяців комісією по добору земельних ділянок та з відбору виконавців робіт із землеустрою, оцінки земель та виконавця земельних торгів на конкурентних засадах не виконано, виконувачем обов`язків начальника управління Держгеокадастру у Золотоніському районі Черкаської області Кисілем А.М. не забезпечено реєстрацію речового права на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, посадовими особами Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області свідомо було допущено затягування процедури продажу вказаної земельної ділянки на торгах, з метою її поділу та передачі у приватну власність громадянам.

Інші доводи є аналогічними доводам викладеними в позові.

У відповіді на відзиви товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прокурор зазначав, що оскільки Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області прийнято рішення про передання у власність земельних ділянок державної власності для ведення особистого селянського господарства з порушенням вимог закону, що суперечить інтересам держави, такі дії не можуть вважатися вираженням волі власника та прийнятими у спосіб й у межах повноважень, визначених законом, а тому земля підлягає витребуванню з чужого володіння на підставі ст. 388 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що жодний з громадян, які отримали ділянки, не планували використовувати їх для виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, оскільки вказані земельні ділянки майже відразу та одночасно усіма громадянами були відчужені на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг".

З огляду на спеціальний статус земель, наданих для ведення особистого селянського господарства, відповідно до ст. 33 ЗК України передбачено, що земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Системний аналіз норм вищевказаного законодавства України свідчить, що юридична особа - у даному спорі товариство з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" не може бути власником земельних ділянок із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, може набути право користування ними лише за договором оренди.

У запереченні на відповідь на відзив Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області зазначало, що зміна цільового призначення відбулась на підставі норм законодавства.

Відповідність розробленої документації перевіряється на етапі погодження документації в результаті якого надається висновок щодо позитивного погодження або негативного погодження розробленої документації. Проекти землеустрою, якими передбачалась зміна цільового призначення, були погоджені та отримали позитивні висновки про погодження документації.

Щодо надання земельних ділянок резервного фонду, повторно першим відповідачем було наголошено, що до правовідносин щодо приватизації земельних ділянок підлягають застосуванню саме положення статті 118 Кодексу, так як вони мають вищу юридичну силу. Даний висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові 06 листопада 2019 року у справі №826/23389/15.

Щодо перебування земельної ділянки на земельних торгах, то перший відповідач зазначав, що такого лоту, як земельна ділянка з кадастровим номером 71215878800.06.006:0009 на земельних торгах виставлено не було.

У запереченні на відповідь на відзив товариство з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" зазначало, що позивачем не наведено жодного аргументу, яким би спростовувались доводи зазначені товариством з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" у відзиві.

В судовому засіданні, яке відбулося 20 липня 2020 року згідно ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/228/20.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також дослідивши докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, 29 листопада 2016 року до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області звернулися ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області відповідно до ст.ст. 15-1, 118, 122, 123, 134 ЗК України 01 грудня 2016 року вказаним громадянам надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області за межами населеного пункту у власність для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області 04 квітня 2017 року надійшли клопотання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок.

05 квітня 2017 року Головним управлінням видано накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, а саме:

наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-1638/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9999 га кадастровий номер № 7121587800:06:006:0522;

наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-1639/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер № 7121587800:06:006:0521;

наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-1643/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 2 га, кадастровий номер № 7121587800:06:006:0523;

наказом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області № 23-1641/14-17-СГ від 05 квітня 2017 року затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку загальною площею 1,9996 га, кадастровий номер № 7121587800:06:006:0504.

Право власності на земельні ділянки вказаними громадянами зареєстровано у приватного нотаріуса Данилової Олени Василівни (Черкаський міський нотаріальний округ).

У подальшому товариство з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" придбало у громадян вказані земельні ділянки відповідно до договорів купівлі-продажу, а саме:

ОСОБА_2 , площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0521, договір купівлі-продажу №744 від 31 травня 2017 року;

ОСОБА_1 , площею 1,9999 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0522, договір купівлі-продажу №743 від 31 травня 2017 року;

ОСОБА_3 , площею 2 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0523, договір купівлі-продажу № 742 від 31 травня 2017 року;

ОСОБА_4 , площею 1,9996 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0504, договір купівлі-продажу № 957 від 12 липня 2017 року.

Таким чином, вказані приватизовані землі загальною площею 7,9995 га перебувають у власності товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг".

На даний час земельні ділянки за кадастровими номерами 7121587800:06:006:0521, 7121587800:06:006:0522, 7121587800:06:006:0523, 7121587800:06:006:0504 передані товариством з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" в користування фермерському господарству "Любава 2013" на підставі договорів оренди від 08 серпня 2017 року строком на 7 років та 1 місяць, з внесенням коштів за користування орендованим майном товариству з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг".

Вказані земельні ділянки були частиною земельної ділянки площею 60,7 га, кадастровий номер 7121587800:06:006:0009, яка раніше перебувала в оренді ВАТ НВО "Прогрес".

Стосовно перебування зазначеної земельної ділянки в оренді судом враховано, що 12 липня 2011 року між Золотоніською районною державною адміністрацією та відкритим акціонерним товариством "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі "Прогрес" правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання по племінній справі і прогресивних технологіях в тваринництві "Прогрес" було укладено договір оренди землі, у відповідності до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Новодмитрівської сільської ради за межами населеного пункту.

Питання щодо поновлення вищевказаного договору на новий строк було предметом розгляду в суді.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31 березня 2016 року у справі №925/140/16 ПАТ "НВО по племінній справі і прогресивних технологіях "Прогрес" відмовлено в задоволенні позову щодо поновлення договору оренди від 12 липня 2011 року.

Дане рішення суду було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2016 року.

Пунктом 2 договору було передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 104,1646 га ріллі, за рахунок земель державної власності (резервного фонду).

В пункті 7 договору вказано, що договір укладено терміном 5 років з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року (з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Дані факти було встановлено під час розгляду справи №925/140/16.

Отже, суд погоджується з доводами першого відповідача стосовно того, що станом на момент звернення фізичних осіб з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність строк дії договору оренди закінчився і на новий строк в судовому порядку продовжений не був.

Також судом враховано, що державним кадастровим реєстратором Головного управління 18 жовтня 2016 року на підставі розробленої ПП "Землемір" технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 7121587800:06:006:0009 площею 60,7 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Золотоніського району Черкаської області, здійснено державну реєстрацію земельних ділянок, які виникли шляхом поділу зазначеної земельної ділянки.

В подальшому 27 жовтня 2016 року Головним управлінням було видано 29 наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , з яких 3 накази за клопотаннями ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 скасовані.

З метою захисту інтересів держави, Золотоніською місцевою прокуратурою 26 квітня 2017 року було пред`явлено позов до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_11 , ОСОБА_6 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 [ ОСОБА_10 , ОСОБА_29 , ОСОБА_13 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , ОСОБА_8 , ОСОБА_18 , ОСОБА_5 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , фермерське господарство "Любава 2013", про визнання незаконними та скасування наказів, витребування земельних ділянок, що входили до єдиного масиву земель кадастровий номер 7121587800:06:006:0009.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 червня 2018 року зі справи №925/538/1 7 рішення Господарського суду Черкаської області від 19 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01 березня 2018 року у справі скасовано. Провадження у справі № 925/538/17 закрито.

Справи Господарського суду Черкаської області №925/228/20 та №925/538/17 є аналогічними.

Верховний Суд у вищевказаній постанові вказав, що предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області та витребування у ТОВ "Трівіса Фармінг" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області земельних ділянок.

При цьому Верховний Суд у своїй постанові вказав, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Водночас ухвалюючи постанову від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики відступила від своїх висновків , висловлених у постановах від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 та від 12 червня 2019 року у справі №911/848/18, згідно з якими визнання недійсним рішення суб`єкта владних повноважень про надання земельної ділянки у власність фізичній особі безпосередньо не впливає на права і обов`язки такої фізичної особи, якщо вона не є власником земельної ділянки на момент пред`явлення позову і якщо жодні позовні вимоги до такої фізичної особи позивачем не заявлені .

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 01 жовтня 2019 року у справі №911/2034/16 зазначила, що у цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсним наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи , тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України. Наведене відповідає висновкам, викладеним раніше Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі №361/3009/16-ц, 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14-ц та № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14-ц та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, відступати від яких немає правових підстав.

Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним.

Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункті 86) та від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункт 38) .

Велика Палата Верховного Суду вказала, що оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень .

Отже, враховуючи висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі №911/2034/16, Господарський суд Черкаської області ухвалою від 05 травня 2020 року закрив провадження у справі №925/228/20 в частині вимог про визнання незаконним та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області від 05 квітня 2017 року, якими було затверджено документацію із землеустрою та надано у власність зі зміною цільового призначення фізичним особам земельних ділянок.

На даний час ухвала суду від 05 травня 2020 року є чинною.

Отже, розглядаючи спір про витребування від фермерського господарства "Любава 2013" та товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області земельних ділянок судом враховано наступне:

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У постанові Верховного Суду від 13 серпня 2019 року у справі №908/1393/18 визначено, що із правового аналізу статті 387 цього Кодексу вбачається, що у зазначеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушені права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Судом враховано, що на даний час і правові підстави користування фермерським господарством "Любава 2013" і правові підстави володіння товариством з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" спірними земельними ділянками є чинні, не визнавалися недійсними та не скасовувалися.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року зі справи №911/3681/19 суд звернув увагу на те, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника . Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.

При цьому Верховним Судом було зазначено, що позивач у межах розгляду справи про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного рішення Сільради, без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності вже встановлений судами у інших справах , і відповідні рішення Сільради судами скасовані. Встановлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння.

Тобто, під час розгляду справи №911/3681/19 вже був встановлений судами у інших справах факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності.

Водночас у своїй постанові Велика Палата Верховного Суду від 14 листопада 2018 року зі справи №183/1617/16 зазначила, що рішення Піщанської сільської ради від 29 грудня 2007 року про вилучення із земель лісового фонду та введення у межі села Піщанки земельної ділянки є незаконним як таке, що прийняте за відсутності волевиявлення власника - держави. Тому це рішення не створює правових наслідків незалежно від того, чи було воно скасоване судовим рішенням в іншій справі.

Відсутність спрямованого на відчуження земельної ділянки рішення повноважного органу державної влади - Дніпропетровської ОДА - означає, що держава як власник волю на відчуження цієї ділянки не виявляла. Суди дійшли правильного висновку, що вона вибула з володіння власника поза його волею - без прийняття ним відповідного рішення. Відсутність заперечення користувача земельної ділянки проти її вилучення не свідчить про належний спосіб вилучення цієї ділянки із земель лісогосподарського призначення, а також про те, що був вияв волі повноважної особи на її відчуження.

Таким чином, оскільки держава в особі Дніпропетровської ОДА не розпорядилася земельною ділянкою у передбачений законом спосіб, Піщанська сільська рада відчужила її без вираження на це волі власника.

Тобто, у цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки повноважний орган державної влади відповідного рішення не приймав, то земля вибула з володіння власника поза його волею, а тому рішення сільської ради є незаконним і не створює правових наслідків незалежно від того, чи було воно скасоване судовим рішенням в іншій справі чи ні.

Проте, в справі №925/228/20 обставини є іншими ніж в наведених вище справах, оскільки в даній справі держава в особі уповноваженого на це органу - Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області розпорядилася землею та прийняла відповідні рішення, на підставі яких земля вибула з володіння власника - держави, а не будь-який інший "не уповноважений орган" приймав таке рішення.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів, зокрема ГПК України, ЦПК України, КАС України встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ".

В даній справі накази Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, якими було надано у власність фізичним особам земельні ділянки не є та не можуть бути предметом розгляду з урахуванням суб`єктного складу учасників такого спору та юрисдикції господарських судів.

Суд закрив провадження у справі в частині вимог до фізичних осіб та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

В будь-яких інших справах, зокрема цивільних, факт незаконного вибуття спірних земельних ділянок із державної власності на користь фізичних осіб також не був встановлений.

Водночас, встановлення судом факту незаконності наказів (рішень) Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в господарському процесі без процесуальної участі фізичних осіб, саме як відповідачів, означало б порушення їх права на справедливий розгляд спору судом встановленого законом, а також принципів змагальності сторін та рівності, оскільки такий спір безпосередньо стосується їх прав та обов`язків і не підсудний господарському суду.

В даному господарському процесі фізичні особи позбавлені можливості в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, оскільки суд закрив провадження у справі в частині вимог заявлених саме до них та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

В інших справах, на які посилається прокурор в своєму позові в передбачений законом процесуальний спосіб був встановлений факт незаконного "первинного" рішення на підставі якого майно вибуло із законного володіння власника, а тому дійсно власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача і для такого витребування оспорювання наступних рішень, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Крім того, у наведених прокурором справах Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо юрисдикції (підвідомчості) даної категорії спорів, а не правильності застосування судами положень ст.ст.377, 388 ЦК України.

Також судом під час розгляду даного спору враховано чинність договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" і ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , договорів оренди землі, що укладені між товариством з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" та фермерським господарством "Любава 2013".

Чинність договору за цивільним законодавством презюмується.

Вимог про визнання договорів недійсними до суду не заявлялося.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в даному господарському процесі незаконність володіння відповідачами майна судом не встановлена і прокурором не доведена.

Інші доводи сторін судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищенаведених висновків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що підстав для витребування у товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" та фермерського господарства "Любава 2013" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області не має, а тому позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові керівника Золотоніської місцевої прокуратури в інтересах держави до товариства з обмеженою відповідальністю "Трівіса Фармінг" та фермерського господарства "Любава 2013" про витребування земельних ділянок відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 липня 2020 року.

Суддя А.В.Васянович