Постанова

від 05.05.2020 по справі 873/111/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 873/111/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н.М. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явився,

відповідача 1 - не з`явився,

відповідача 2 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду

у складі судді Верховця А. А.

від 08.01.2020

за заявою Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19

за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське", ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст рішення третейського суду та заяви

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі № 30/19, у складі головуючого третейського судді Мамченко Ю.В., за позовом Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" та ОСОБА_1 про стягнення простроченої заборгованості - задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" заборгованість за кредитним договором № 00140.12-СВD від 27.12.2012 у сумі 380 965, 40 доларів США та 68900,00 грн. Стягнуто солідарно з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" третейський збір у сумі 25 500,00 грн.

24.12.2019 Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 30/19.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 задоволено заяву Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19. Видано наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду мотивована відсутністю підстав для відмови у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі №873/111/19 та відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- розгляд зави про видачу виконавчого документа щодо громадянина ОСОБА_1 не є підвідомчим господарському суду;

- Третейським судом належним чином не повідомлено ОСОБА_1 про місце та час третейського розгляду;

- рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19 прийнято у спорі не передбаченому третейською угодою.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у апеляційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, як законну та обґрунтовану.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, та згідно із компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

6. Джерела права й акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов`язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов`язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно із статтею 327 Господарського процесуального кодексу України та пунктом 1-1 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.

Відповідно до частини 2 статті 352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом. Згідно із частиною 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди" заява про видачу виконавчого документа може бути подана до компетентного суду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.

За вимогами частини 3 статті 354 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.

Згідно із статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Аналогічні підстави відмови у видачі виконавчого документа передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".

Відповідно до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду, а лише перевіряє наявність або відсутність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених статтею 56 Закону України "Про третейські суди" та статтею 355 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17 та від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 17.12.2019 у справі № 870/54/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про третейські суди" при розгляді заяви про видачу виконавчого документа компетентний суд повинен витребувати справу з постійно діючого третейського суду, в якому зберігається справа, яка має бути направлена до компетентного суду протягом п`яти днів від дня надходження вимоги. У такому випадку строк вирішення заяви про видачу виконавчого документа продовжується до одного місяця.

Матеріали третейської справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду 03.01.2020.

Як правильно встановлено Північним апеляційним господарським судом та підтверджується матеріалами справи, справа про стягнення боргу за кредитним договором, у якій прийнято рішення третейського суду, підвідомча третейському суду відповідно до статті 6 Закону України "Про третейські суди"; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою у вигляді третейського застереження у договорі (пункт 10.1 кредитного договору № 00140.12-СВD від 27.12.2012 та розділ 4 договору поруки № 00140.12-СВD/SUR від 27.12.2012) та цим рішенням не вирішувалися питання, які виходять за межі третейської угоди; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам Закону України "Про третейські суди"; рішення третейського суду не містить способів захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачених законом; третейський суд не вирішував питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; заявником не пропущений встановлений частиною 2 статті 352 Господарського процесуального кодексу України та частиною 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди" трирічний строк для звернення за вдачею виконавчого документа; матеріали справи не містять доказів визнання недійсною третейської угоди; на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19 не скасовано судом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду попередньої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів наявності обставин, визначених статтею 355 Господарського процесуального кодексу України та частиною 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" як підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на виконання рішення третейського суду.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що Північний апеляційний господарський суд правомірно задовольнив заяву Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19.

Стосовно аргументів скаржника з приводу неповідомлення його Третейським судом належним чином про місце та час третейського розгляду Верховний Суд зазначає таке.

Приписами частини 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" і статті 355 Господарського процесуального кодексу України не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду, як неповідомлення третейським судом належним чином особи, яка брала участь у справі, про місце та час третейського розгляду. Пункт 9 частини 6 статті 56 Закону України "Про третейські суди" (та, відповідно пункт 9 частини 1 статті 355 Господарського процесуального кодексу України) визначають як підставу для такої відмови вирішення третейським судом питання про права і обов`язки осіб, які не брали участь у справі; тим часом ОСОБА_1 були учасником справи № 30/19, тому положення вказаних норм права до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд також відхиляє аргументи скаржника про те, що судом першої інстанції порушено юрисдикцію та розглянуто справу, яка не підвідомча юрисдикції господарського судочинства, з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов`язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про третейські суди" компетентний суд - це місцевий загальний суд чи місцевий господарський суд за місцем розгляду справи третейським судом.

З наведених положень Закону України "Про третейські суди" вбачається, що, вирішуючи питання про визначення компетентного суду в розумінні цього Закону, необхідно керуватися загальними правилами визначення юрисдикції кожного конкретного спору, який був предметом розгляду в третейському суді, встановленими відповідними нормами процесуального законодавства.

Отже, правильне визначення юрисдикції цієї справи залежить від установлення того, до суду якої юрисдикції належить спір у справі № 30/19, що розглядався Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

За змістом частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто договір поруки укладається кредитором і поручителем для забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний банк" як кредитор звернулося до третейського суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лук`янівське" як боржника та ОСОБА_1 як поручителя за договором поруки № 00140.12-СВD/SUR від 27.12.2012, що укладений на забезпечення виконання зобов`язання за договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто між Акціонерним товариством "Міжнародний інвестиційний банк" та ОСОБА_1 виник спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18, від 19.03.2019 у справі № 904/2526/18, від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19, від 14.04.2020 у справі № 295/5047/18.

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Враховуючи викладене, розгляд заяви Акціонерного товариства "Міжнародний інвестиційний банк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 03.12.2019 у справі №30/19 належить до юрисдикції господарського суду.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що рішення Третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди відхиляються Судом з огляду на таке.

Апеляційним господарським судом з`ясовано, матеріалами справи підтверджується і скаржником не заперечується, що:

- укладеним у кредитному договорі третейським застереженням визначалося, що ВСІ спори (розбіжності, вимоги), які виникають при виконанні даного договору або в зв`язку з ним та становлять предмет спору, підлягають розгляду у Третейському суді;

- наявним у договорі поруки третейським застереженням також передбачалося, що ВСІ вимоги, які виникають при виконанні цього договору або у зв`язку з ним та становлять предмет спору, підлягають розгляду у тому ж Третейському суді.

З наведеного вбачається, що третейському розгляду підлягали ВСІ справи зі спорів, що виникають між сторонами цих договорів у зв`язку з виконанням ними ВСІХ (будь-яких) зобов`язань, які виникали із зазначених договорів. Жодних винятків з даного правила, встановленого самими сторонами, у договорах не передбачалося, у тому числі й стосовно солідарних зобов`язань.

Отже, у апеляційного господарського суду в розгляді цієї справи не було підстав для висновку щодо прийняття Третейським судом рішення у справі, не передбаченій третейською угодою, та/або про вирішення ним (Третейським судом) питань, які виходили б за межі такої угоди.

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали Північним апеляційним господарським судом, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без змін ухвали Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі № 873/111/19.

8. Судові витрати

У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, пов`язаних з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 253, 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2020 у справі № 873/111/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.М. Губенко

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець