Постанова

від 06.05.2020 по справі 903/824/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/824/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 (судді: Пономаренко Є. Ю. (головуючий), Кропивна Л. В., Дідиченко М. А.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарум",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Перший відділ державної виконавчої служби у м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача : 1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету",

4) Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дебольська Вікторія Володимирівна,

про визнання недійсним договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У жовтні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" (далі - ТОВ "Освіта-Плюс") звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проінвестком" (далі - ТОВ "Проінвестком") та товариства з обмеженою відповідальністю "Зарум" (далі - ТОВ "Зарум") про визнання недійсним договору іпотеки.

2. Позовну заяву обґрунтовано порушенням прав позивач, як стягувача в межах виконавчого провадження № 50739235, оскільки державна виконавча служба не має правової можливості здійснити реалізацію об`єкта нерухомості, що перебуває в обтяженні на підставі спірного договору.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.10.2019 матеріали позовної заяви ТОВ "Освіта-Плюс" передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 (суддя Маринченко Я. В.) відмовлено ТОВ "Освіта-Плюс" у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства).

5. Приймаючи ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору іпотеки за договором, укладеним для забезпечення зобов`язання за договором позики, сторонами якого є фізичні особи, які не є підприємцями, тому такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору є юридичні особи.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

7. Постанову мотивовано тим, що суд першої інстанції не з`ясував обставин щодо укладення оскаржуваного правочину (зокрема, його сторін та чи дійсно його було укладено на забезпечення виконання договору позики від 31.05.2016 № 31/05-16), не дослідив обставин укладення зазначеного договору позики, зокрема, того чи дійсно його сторонами є фізичні особи не підприємці, не вжив заходів щодо витребування зазначених договорів, що призвело до передчасного висновку про непідвідомчість цієї справи господарським судам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (далі - ТОВ "ЛБІ МНТУ") звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції положень статей 20, 175 ГПК України, наголошуючи, що до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. ТОВ "Освіта-Плюс" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові.

Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надійшло.

Позиція Верховного Суду

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

12. Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

13. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

14. За змістом пункту 1 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

15. Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

16. Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом позову у справі № 903/824/19 є вимога позивача про визнання недійсним договору іпотеки, посвідченого 02.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дебольською Вікторією Володимирівною та зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 164, який було укладено між ТОВ "Проінвестком" та ТОВ "Зарум" щодо передачі в іпотеку об`єкта нерухомості - нежитлового приміщення площею 645,5 м 2 , розташованого за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомості № 928451307101.

17. При цьому, позивач в підтвердження обґрунтованості позовних вимог до позовної заяви долучив рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2019 у справі № 903/294/18, яке набрало законної сили, за позовом ТОВ "Освіта-Плюс" і Першого відділу державної виконавчої служби у м. Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області до ТОВ "ЛБІ МНТУ" та ТОВ "Проінвестком" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 24.05.2016, яким позовні вимоги було задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24.05.2016 приміщення, загальною площею 645,5 м 2 , реєстраційний номер в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 928451307101, розташованого за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3 , укладений між ТОВ "ЛБІ МНТУ" та ТОВ "Проінвестком", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дебольською Вікторією Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 128.

18. Зі змісту рішення Господарського суду Волинської області від 10.01.2019 у справі № 903/294/18 убачається, що об`єкт нерухомості - нежитлове приміщення площею 645,5 м 2 , розташоване за адресою: м. Луцьк, вул. Електроапратна, буд. 3 , реєстраційний номер 928451307101, що є предметом правочину, який оскаржується, переданий в іпотеку іпотекодержателю - ТОВ "Зарум" за зобов`язаннями, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з договором позики від 31.05.2016 № 31/05-16.

19. Згідно з положеннями частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

20. Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано в ухвалі про відмову у відкритті провадження зазначив, що спірний іпотечний договір укладено з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за Договором позики від 31.05.2016 № 31/05-16, відповідно до умов якого ОСОБА_1 є боржником перед ОСОБА_2 на суму 100000000 грн, а посилання суду апеляційної інстанції на не підтвердження матеріалами справи зазначених обставин є помилковими.

21. До юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/1733/18).

Водночас, за правилами цивільного судочинства повинні розглядатися спори стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною цього основного зобов`язання є фізична особа, яка, вступаючи у це зобов`язання, не діяла як фізична особа-підприємець. Тому для визначення юрисдикції суду щодо розгляду відповідної справи суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, значення не має. Вид судочинства (цивільне чи господарське) визначається, враховуючи суб`єктний склад сторін основного зобов`язання (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц).

22. Отже, між позивачем та відповідачами існує спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за договором позики, сторонами якого є фізичні особи, які не є підприємцями, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що сторонами спору є юридичні особи.

Аналогічну правову позицію підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 у справі № 906/277/18.

23. Ураховуючи положення статей 4, 20, 45, 175 ГПК України та зважаючи на викладені правові позиції Верховного Суду, які відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України мають враховуватися при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з обґрунтованими твердженнями скаржника про те, що до юрисдикції господарського суду не належить, зокрема, спір щодо договору, укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо хоча би однією стороною основного зобов`язання є фізична особа, яка не є підприємцем.

24. Відтак висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК України є обґрунтованим і відповідає наведеним вище нормам процесуального права та висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, викладеного не врахував та не спростував установленого господарським судом першої інстанції, обмежившись лише посиланням на недоведеність матеріалами справи того, чи дійсно сторонами основного правочину є фізичні особи не підприємці.

25. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції.

26. У зв`язку з наведеним колегія суддів відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи ТОВ "Освіта-Плюс" як необґрунтовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

27. Пунктом 4 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

28. За змістом статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

29. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "ЛБІ МНТУ" задовольнити, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження - залишити в силі.

Розподіл судових витрат

30. Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням у силі ухвали місцевого господарського суду, а касаційна скарга - задоволенню, судовий збір, сплачений скаржником за подання касаційної скарги, належить стягнути з позивача.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 у справі № 903/824/19 скасувати.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі № 903/824/19 залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" (43026, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кравчука, будинок 2, квартира 9, ідентифікаційний код 34310174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" (61000, м. Харківська обл., Харків, вул. 17-го партз`їзду, будинок 38А, ідентифікаційний код 31572252) 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Наказ доручити видати Господарському суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков