Рішення

від 06.05.2020 по справі 640/3001/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1/808

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2020 року м. Київ № 640/3001/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група доГоловного управління ДПС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група (надалі - позивач/ТОВ Українська Рекламна Група /Товариство ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві ) податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 р. №00001620502 (надалі - ППР №00001620502 ).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час проведення перевірки товариства, відповідач безпідставно дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ Сієна Груп Логістік , а тому прийняте на підставі хибних висновків ППР підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.02.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, а також вирішено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

На виконання вимог ухвали суду відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржуване ППР №00001620502 прийняте контролюючим органом правомірно, оскільки за результатами перевірки ТОВ Українська Рекламна Група було встановлено заниження відображеного у декларації з податку на прибуток підприємств за 2016 р. показника податку на прибуток на загальну суму 174 875,00 грн.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Українська Рекламна Група (код ЄДРПОУ 30574437) зареєстроване 29.09.1999 р. Головним територіальним управлінням юстиції у м. Києві та з 07.10.1999 р. по 23.08.2019 р. перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Поряд із цим у зв`язку із виявленням фактів, які свідчать про недостовірність визначення ТОВ Українська Рекламна Група даних податкового кредиту на загальну суму 161 921,00 грн. по взаємовідносинах із ТОВ Сієна Груп Логістік , що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість (надалі - ПДВ ) за квітень-травень 2016 р. та за 2016 р. - показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємства, ГУ ДФС у м. Києві був складений запит №100518/10/26-15-14-02-06 від 29.05.2019 р. з проханням Товариства надати інформацію та документальні докази з приводу цих господарських взаємовідносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків із ТОВ Сієна Груп Логістік за 2016 р., а також щодо використання у власній господарській діяльності придбаного у вказаного контрагента товару.

Проте, розглянувши зазначений запит та вважаючи його необґрунтованим, ТОВ Українська Рекламна Група у своїй письмовій відповіді на нього за вих. №01/17 від 17.07.2019 р. відмовило ГУ ДФС у м. Києві у наданні запитуваних документів.

За такої умови відповідно до пп.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України у період з 15.08.2019 р. по 21.08.2019 р. на підставі наказу №11574 від 14.08.2019 р. та направлення №1780/26-15-14-02-06 від 15.08.2019 р., виданих ГУ ДФС у м. Києві, відповідачем була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ Українська Рекламна Група з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ Сієна Груп Логістік (код ЄДРПОУ 40084484) за 2016 р., за результатами якої складений акт №553/26-15-14-02-06/30574437 від 22.08.2019 р. (надалі - Акт перевірки №553 ) із викладенням висновку про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема: п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20 (надалі - П(С)БО 11) , п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського о обліку 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 (надалі - П(С)БО 15) , у результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 р. на загальну суму 174 875,00 грн.

Поряд із цим, не погоджуючись із висновком Акта перевірки №553, Товариство подало до ГУ ДФС у м. Києві заперечення за вих. №01/10 від 01.10.2019 р., за результатом розгляду якого ГУ ДФС у м. Києві своїм рішенням №23274/10/26-15-05-02-06 від 09.10.2019 р. Про розгляд заперечення залишило без змін Акт перевірки, а заперечення - без задоволення.

Згідно із зазначеним, на підставі Акта перевірки №553 ГУ ДФС у м. Києві було прийняте ППР за формою Р №00001620502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 218 594,00 грн. (з яких 174 875,00 грн. - за основним платежем та 43 719,00 грн. - за штрафними санкціями).

При цьому за результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС України №14579/6/99-00-08-05-02 від 26.12.2019 р. Про результати розгляду скарги прийняте ГУ ДФС у м. Києві ППР №00001620502 було залишене без змін, а скарга позивача за вих. №01/11 від 01.11.2019 р. - без задоволення.

У той же час, вважаючи, що відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ Українська Рекламна Група під час проведення перевірки та прийняття ППР №00001620502, позивач оскаржив його у судовому порядку.

З`ясовуючи обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджуючи докази, якими вони обґрунтовуються, суд враховує нижчевикладене.

Як вбачається з Акта перевірки №553, здійснення ТОВ Українська Рекламна Група господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Сієна Груп Логістік за 2016 р. та відображення витрат за вказаними операціями в бухгалтерському обліку мали вплив на визначення фінансового результату до оподаткування за 2016 р.

Так, за 2016 р. Товариством у рядку 01 декларації з податку на прибуток Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку , а також у рядку 2000 звіту про фінансові результати Чистий дохід від реалізації продукції задекларовано показник у розмірі 8 518 800,00 грн., на формування яких мало вплив продаж ручок та парасоль.

Крім того, у рядку 02 декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2016 р. ТОВ Українська Рекламна Група задекларовано показник у розмірі 980 300,00 грн., проте перевіркою встановлено його заниження всього на суму 971 526,60 грн.

Також перевіркою задекларованих Товариством та встановлених у ході проведення перевірки показників звіту про фінансові результати за 2016 р. (звіту про сукупний дохід) (форма №2) виявлено заниження у рядку 2240 Інші доходи та рядку 2290 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток + або збиток - ) на суму 971 520,00 грн.

До зазначених правопорушень, на думку контролюючого органу, призвело непідтвердження документально реальності здійснення господарських операцій ТОВ Українська Рекламна Група із його контрагентом ТОВ Сієна Груп Логістік протягом квітня-травня 2016 р.

При цьому відповідно до доводів ГУ ДПС у м. Києві, викладених у відзиві, на висновки Акта перевірки №553 вплинула насамперед наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. у справі №760/7812/17-к по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100090000020 від 26.04.2017 р., яким ОСОБА_1 (директор та головний бухгалтер ТОВ Сієна Груп Логістік /надалі - ОСОБА_1 ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 1 Кримінального кодексу України (надалі - КК України ). Також відповідач посилається на ухвали в інших кримінальних справах, в яких зазначено про створення ТОВ Сієна Груп Логістік невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, як в Акті перевірки №553, так і у своєму відзиві ГУ ДПС у м. Києві вказує, що згідно із даними ІС Податковий блок станом на 31.01.2016 р. ТОВ Сієна Груп Логістік внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Водночас відповідач зазначає, що ТОВ Сієна Груп Логістік за час своєї діяльності отримано 870 податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ ) широкої номенклатури в значних обсягах, проте придбання ручок, парасоль та інших товарів, що були поставлені ТОВ Українська Рекламна Група , не встановлено, як і не встановлено наявності у такого постачальника трудових ресурсів, основних засобів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для постачання товару на адресу Товариства.

Поряд із цим в Акті перевірки №553 та у відзиві відповідача викладені посилання на те, що ТОВ Сієна Груп Логістік подавало звітність лише з ПДВ, проте жодного разу до органів ДФС не подавалась декларація з податку на прибуток, як і не подавалось фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, у результаті чого неможливо опрацювати та використати інформацію про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Таким чином, враховуючи зазначені обставини, контролюючий орган дійшов висновків про неможливість здійснення ТОВ Сієна Груп Логістік господарських операцій з постачання товарів на адресу ТОВ Українська Рекламна Група протягом квітня-травня 2016 р., а також про проведення зазначеними платниками податків транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам та які не мають реального характеру, а тому оприбутковані ТОВ Українська Рекламна Група від невстановлених осіб товари вважаються безоплатно отриманими, сплачена сума за які підлягає віднесенню до складу інших доходів декларації з податку на прибуток за 2016 р.

За таких умов у зв`язку із невідображенням Товариством у бухгалтерському обліку операцій з безоплатного отримання товарів/робіт/послуг, одержаних з невідомого джерела на загальну суму 971 526,60 грн., останнім занижено дохід в рядку 01 декларації з податку на прибуток за 2016 р. на загальну суму 971 526,60 грн., у результаті чого перевіркою повноти визначення задекларованого позивачем показника з податку на прибуток за 2016 р. у розмірі 180 524,00 грн. контролюючим органом встановлено його заниження на загальну суму 174 875,00 грн.

Між тим ТОВ Українська Рекламна Група не погоджується із викладеними в Акті перевірки №553 висновками, тому що посилання податкового органу на нібито неможливість дослідження наявності у ТОВ Сієна Груп Логістік трудових ресурсів, основних фондів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для придбання та реалізації конвеєрної системи та її монтажу, не може слугувати доказом відсутності у вказаного контрагента необхідних умов для здійснення господарської діяльності та факту постачання товару на адресу Товариства, оскільки чинним законодавством чітко не регламентована обов`язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тієї чи іншої діяльності. При цьому у разі виникнення такої потреби в залежності від специфіки виду діяльності ТОВ Сієна Груп Логістік могло залучити до виконання робіт інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури, а тому мало можливість здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань.

Крім того, позивач зазначає, що під час документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Українська Рекламна Група здійснювався аналіз інформації, відображеної в первинних документах на предмет реальності здійснення фінансово-господарських операцій саме по взаємовідносинах Товариства із ТОВ Сієна Груп Логістік , згідно із цим ставити в залежність можливу відсутність у контрагента-постачальника достатньої кількості придбаного товару не може бути безумовною підставою для висновків, що в такого контрагента взагалі не було такого товару, оскільки ТОВ Сієна Груп Логістік могло його придбати в інших періодах, у підприємств - неплатників або у фізичних осіб - підприємців.

Разом із тим, аргументуючи свою позицію щодо наявності підстав для задоволення позову, Товариство вказує на невідповідність висновків контролюючого органу про фіктивність діяльності ТОВ Сієна Груп Логістік дійсності та змісту вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. по справі №760/7812/17-к, оскільки цим вироком визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.205 1 КК України - підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців, а не зa створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, як передбачає ст.205 KK України Фіктивне підприємництво . Проте, на думку позивача, в цьому вироку не відображено та не проаналізовано договірні відносини ТОВ Українська Рекламна Група та ТОВ Сієна Груп Логістік , не встановлено формального характеру взаємовідносин і неможливості підтвердження факту реальності господарських операцій між вказаними особами, тобто, на думку позивача, зазначений вирок не стосується господарських відносин між ТОВ Українська Рекламна Група та ТОВ Сієна Груп Логістік , що виключає можливість ідентифікації такого вироку як джерела податкової інформації про порушення Товариством вимог податкового та іншого законодавства. Доказів ухвалення вироків суду, якими було б встановлено, що ТОВ Сієна Груп Логістік здійснює саме фіктивне підприємництво Акт перевірки №553 не містить, у зв`язку із чим можна дійти висновку, що наразі таких судових рішень не існує, тому твердження контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій, на думку позивача, є безпідставними.

У позовній заяві зазначено, що ТОВ Українська Рекламна Група не відповідає за будь-які дії своїх контрагентів, у тому числі за порушення ними або їх посадовими особами податкового законодавства, оскільки згідно з ч.1 ст.61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер, а в силу положень Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та його контрагент є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, відтак Товариство та ТОВ Сієна Груп Логістік є окремими платниками податку на прибуток.

Позивач посилається на те, що в Акті перевірки №553 контролюючим органом не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання Товариством та його контрагентом-постачальником господарських операцій, про відсутність витрат ТОВ Українська Рекламна Група у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов`язаності останнього із його контрагентом, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності Товариства, про відсутність використання придбаних у ТОВ Сієна Груп Логістік товарів, про відсутність змін у складі і структурі активів, що зумовлює необґрунтованість висновку відповідача про невідповідність спірних господарських операцій вимогам чинного законодавства.

Поряд із цим позивач стверджує, що ТОВ Українська Рекламна Група було сформовано показники з податку на прибуток на підставі договору, видаткових та податкових накладних, банківських виписок, які підтверджують зміну активів Товариства та фактичну реалізацію придбаних товарів за укладеним із ТОВ Сієна Груп Логістік договором. Вказані документи не містять жодних юридичних дефектів, є чинними та нескасованими, а тому належним чином підтверджують здійснення спірних господарських операцій, що спростовує висновки контролюючого органу, наведені ним в Акті перевірки №553.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого суд приймає рішення про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - ПК України ), зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорам комісії, доручення та агентськими договорами.

Разом із тим пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

При цьому згідно із пп. ж пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст.134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.135.1 ст.135 ПК України).

Таким чином, як фінансовий результат до оподаткування, так і база оподаткування податком на прибуток визначаються платником податку у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Поряд із цим за вимогами ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Між тим Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №996 ) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до абз.9 ч.1 ст.1 Закону №996 національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Згідно із ч.2 ст.3 Закону №996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 4 Закону №996 передбачено, що бухгалтерський облік та фінансова звітність гуртуються на таких основних принципах, зокрема (але не виключно):

~ обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов`язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

~ повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

~ нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

~ превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

~ історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання.

У ч.1 ст.9 Закону №996 зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому ст.1 цього Закону визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Між іншим, активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому, а зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У той же час, на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.1998 р. №1706 Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів були затверджені:

~ П(С)БО 11, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності;

~ П(С)БО 15, яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності;

~ наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (надалі - П(С)БО 16 ), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до п.5 П(С)БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

При цьому економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів (абз.7 ст.1 Закону №996).

Разом із тим згідно із п.5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Пунктом 7 П(С)БО 15 передбачено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами:

~ дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо);

~ чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів;

~ інші операційні доходи, до складу яких включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо;

~ фінансові доходи, до складу яких включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі);

~ інші доходи, до складу яких, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Між іншим, у п.8 П(С)БО 15 встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

ь покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

ь підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

ь сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

ь є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

За вимогами п.21 П(С)БО 15 дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до п.5 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

При цьому п.6 П(С)БО 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно із п.7 П(С)БО 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Поряд із цим пп.9.4 п.9 П(С)БО 16 встановлено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у п. 6 цього Положення (стандарту).

Із наведеного нормативного регулювання випливає, що витрати платника податків, понесені у зв`язку із придбанням товарів чи послуг, належать до категорії витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, робіт, послуг і зменшують оподатковуваний дохід платника, якщо вони понесені у процесі реальної господарської діяльності, яка документально підтверджується.

Водночас порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлюється Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Положення №88 ).

За вимогами п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 Положення №88 передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, акти, рахунки, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Між тим первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2.4 Положення №88).

При цьому відповідно до п.2.13 Положення №88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов`язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна. Кількість осіб, які мають право підписувати документи на здійснення операцій з видачі особливо дефіцитних товарів і цінностей, бланків суворої звітності, повинно бути обмежено.

Отже, системний аналіз наведених вище норм свідчить, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій та які є підставою для формування показників податкового обліку і фінансової звітності платника податків. При цьому за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари/послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у наступних постановах Верховного Суду: №К/9901/2803/18 від 30.01.2018 р. (справа №820/11856/13-а); №К/9901/5557/18 від 31.01.2018 р. (справа №826/245/14); №К/9901/7258/18 від 06.02.2018 р. (справа №810/6695/14); №К/9901/27694/18 від 04.04.2018 р. (справа №808/2519/15).

Між іншим, суд враховує викладену позицію Верховного Суду у постанові від 23.04.2019 р. №К/9901/64369/18 (справа №825/1610/17) про те, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень, водночас суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Поряд із цим суд вважає за належне вказати, що до господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом-постачальником доречним є застосування доктрини ділова мета , сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди (у тому числі зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат) поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно із яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Також суд зауважує, що концепція наявності ділової мети передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для господарської діяльності, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат і податкового кредиту.

Так, Верховний Суд у постанові №К/9901/617/18 від 24.01.2018 р. справа (№816/4226/13-а) ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.

Таким чином, здійснення реальних господарських операцій - не єдина передумова отримання податкового ефекту від здійснення господарської операції.

Водночас згідно із позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 27.03.2012 р. (справа №21-737во10), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як вбачається з Акта перевірки №553, в ході проведення перевірки відповідно до наданих ТОВ Українська Рекламна Група документів контролюючим органом встановлено взаємовідносини між Товариством та ТОВ Сієна Груп Логістік на загальну суму 971 526,60 грн., у тому числі ПДВ - 161 921,00 грн. Зокрема, до перевірки надано наступні документа: видаткові накладні за квітень-травень 2016 р., виписані ТОВ Сієна Груп Логістік на адресу Товариства на поставку канцелярських товарів (ручок, олівців, стержнів) та парасольок. Всі вказані документи були виписані та підписані від імені ТОВ Сієна Груп Логістік директором ОСОБА_1 , що визнається учасниками справи.

Також перевіркою встановлено перерахування ТОВ Українська Рекламна Група на рахунок ТOB Сієна Груп Логістік коштів на загальну суму 971 526,00 грн., що підтверджується наданими до перевірки випискою банку та рахунків на оплату товару.

Між тим у позовній заяві позивач зазначає, що Товариством було сформовано показники з податку на прибуток на підставі договору, податкових накладних, видаткових накладних та банківських виписок, які підтверджують зміну активів ТОВ Українська Рекламна Група , виконання умов укладеного із ТОВ Сієна Груп Логістік договору та фактичну реалізацію придбаних за цим договором товарів. Вказані документи не містять жодних юридичних дефектів та є чинними, а тому належним чином підтверджують здійснення господарських операцій, що спростовує висновки контролюючого органу, наведені ним в Акті перевірки №553.

Крім того, беручи до уваги те, що зобов`язання за укладеним із ТОВ Українська Рекламна Група договором були виконані в повному обсязі, безпідставно, за твердженнями позивача, вважати, що контрагенту-постачальнику ТОВ Сієна Груп Логістік бракувало ресурсів для реалізації взятих на себе зобов`язань з поставки товарів на адресу Товариства, у той час як в останнього відсутній обов`язок та право перевіряти кількість робітників, наявність транспорту, складських приміщень та інших необоротних активів у контрагентів, а відтак відсутня залежність правомірності формування показників бухгалтерського обліку та фінансової звітності від наявності вказаних параметрів у ТОВ Сієна Груп Логістік .

Проте під час дослідження доданих позивачем до позовної заяви копій документів суд встановив відсутність у матеріалах справи документальних доказів оприбуткування та обліку Товариством придбаних саме у ТОВ Сієна Груп Логістік ТМЦ в асортименті та кількості, що зазначені у видаткових накладних та/або в актах прийому-передачі, з їх подальшою реалізацією третім особам. До того ж зі змісту поданої до суду позовної заяви не вбачається за можливе підтвердити наявність у ТОВ Українська Рекламна Група економічної доцільності у придбанні зазначених у видаткових накладних товарів (ручок, олівців, парасольок, тощо) в межах здійснення своєї господарської діяльності, основним видом якої за даними додатка №1 до Акта перевірки №553 є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що дає підстави для висновку про відсутність ділової мети при здійсненні спірних господарських операцій.

У контексті з наведеним суд не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями, та відповідно наявність у позивача ділової мети на отримання товарів/послуг від ТОВ Сієна Груп Логістік , а тому погоджується із доводами контролюючого органу про непідтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій.

У той же час суд враховує посилання відповідача на отримані матеріали щодо контрагента-постачальника позивача, якими встановлено відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності, що у зв`язку із відсутністю належного документального підтвердження фактичного здійснення позивачем спірних господарських свідчить про обґрунтованість викладених в Акті перевірки №553 висновків контролюючого органу про неможливість постачання товарів ТОВ Сієна Груп Логістік на адресу ТОВ Українська Рекламна Група .

Між тим, враховуючи викладені у позовній заяві доводи щодо можливості ТОВ Сієна Груп Логістік здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов`язань з поставки ТМЦ, позивачем не надано до суду документально підтвердженої інформації, яка б спростовувала відомості, що містяться в ІС Податковий блок про відсутність матеріально-технічних та технологічних можливостей у ТОВ Сієна Груп Логістік , необхідних для здійснення господарських операцій з постачання товарів на адресу Товариства.

У свою чергу, суд звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, формування показників податкової звітності є безпідставним, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати постачальнику вартості товару.

Слід також зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас позивач стверджує, що як і реальність здійснення спірних господарських операцій із так і мета таких операцій посвідчується саме наявними в матеріалах справи доказами, однак під час судового розгляду даної справи, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів щодо транспортування, зберігання та подальшого використання придбаних саме у ТОВ Сієна Груп Логістік товарів/послуг, а також належних доказів наявності у вказаного контрагента персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, суд позбавлений можливості встановити зв`язок між фактом придбання позивачем у вказаного контрагента ТМЦ за спірними господарськими операціями, спорудженням основних фондів, реалізацією таких товарів/послуг, понесенням інших витрат із господарською діяльністю ТОВ Українська Рекламна Група , оскільки спірні господарські операції між позивачем та зазначеними контрагентом-постачальником не посвідчують правового змісту відповідних господарських взаємовідносин, як наслідок, суд позбавлений можливості встановити правомірність включення спірних сум у розмірі 971 526,60 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування.

Більше того, суд також акцентує увагу, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.02.2020 р. повідомлено позивача про його обов`язок у відповідності до ч.4 ст.161 КАС України додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Разом із тим, враховуючи відсутність таких документів, витребувано від позивача: докази на підтвердження реальності спірних господарських операцій, у т.ч., усі первинні документи (належним чином засвідчені копії), які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, видаткові накладні, акти виконаних робіт, документи про перевезення та зберігання товарів, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, журнал обліку цих довіреностей, банківські виписки (на підтвердження факту придбання та подальшої реалізації товарів/послуг позивачем), якщо оплата вже відбулась, тощо; належні докази наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, наявності кваліфікованого персоналу, основних фондів, транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; у разі наявності операцій щодо товару - докази можливості здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку, тощо, або аналогічні докази щодо можливості надання послуг; у разі, якщо така наявність була необхідна для відповідних господарських операцій - наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; з метою встановлення зв`язку між фактом придбання товарів/послуг (спорудженням основних фондів, імпортом товарів/послуг) і господарською діяльністю платника податку (підстава для включення сум до валових витрат, в разі якщо такі витрати включались до валових та вплинули на формування податку на прибуток) - докази, що свідчать про наявність при здійсненні спірних господарських операцій.

Однак, ігноруючи зазначені вище вимоги, ТОВ Українська Рекламна Група не було подано до суду жодного доказу на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Сієна Груп Логістік , як і не подано письмових пояснень щодо неможливості подання таких первинних документів, які б надали суду можливість пересвідчитись у неправомірності висновків відповідача, викладених в Акті перевірки №553.

Отже, надані позивачем до перевірки документи, зокрема, податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ Сієна Груп Логістік , та докази перерахування Товариством грошових коштів не можуть самі по собі підтверджувати реальність виконання господарських зобов`язань, оскільки відповідачем подані до суду докази того, що контрагент не здійснював поставок та об`єктивно не мав можливості виконати поставку ТМЦ на адресу позивача, тож за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду №К/9901/720/17 від 22.03.2018 р. (справа №815/3666/16).

Між іншим, враховуючи встановлені контролюючим органом обставини щодо ознак фіктивності контрагента-постачальника позивача, відповідач вказує, що підписані директором ТОВ Сієна Груп Логістік ОСОБА_1 паперові носії інформації (видаткові накладні, акт наданих послуг) не мають юридичної сили, тобто вказані паперові носії інформації не створюють правових наслідків, що свідчить про відсутність належного документального підтвердження факту здійснення спірних господарський операцій із ТОВ Українська Рекламна Група . Таким чином, оприбутковані Товариством товари були отримані від невстановлених осіб (з невідомого джерела), а тому є безоплатно отриманими.

Надаючи оцінку обґрунтованості відповідних посилань відповідача, суд приймає до уваги додану ГУ ДПС у м. Києві до відзиву в якості доказу копію вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. у справі №760/7812/17-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 1 КК України, згідно із якою внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, - караються штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Так, зазначеним вище вироком встановлено, що за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим слідством особою ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав невстановленій особі копію свого паспорту та копію облікової картки платника податків, а також 12.04.2016 р. підписав надані йому вказаною особою документи, а саме: договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016 р., укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016 р., укладеним між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , наказ №3 від 13.04.2016 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду директора та довіреність від імені ОСОБА_1 як керівника ТОВ Сієна Груп Логістік на представлення інтересів ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016 р., протокол Загальних зборів учасників ТОВ Сієна Груп Логістік №2 від 12.04.2016 р., в який внесено неправдиві відомості щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Сієна Груп Логістік , прийняття останнього до складу власників ТОВ Сієна Груп Логістік та внесення коштів у статутний капітал товариства.

На час підписання ОСОБА_1 відповідних документів останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону продаються для проведення державної перереєстрації ТОВ Сієна Груп Логістік , оскільки ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи домовились, що директором і засновником підприємства буде призначено ОСОБА_1 і він в подальшому не буде мати ніякого відношення до діяльності ТОВ Сієна Груп Логістік , а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Сієна Груп Логістік будуть займатися інші особи.

14.04.2016 р. на підставі підписаних обвинуваченим документів ТОВ Сієна Груп Логістік перереєстровано в Броварській районній державній адміністрації Київської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців 1 355 107 0002 007495.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що у квітні 2016 р. невідома йому особа запропонувала заробити гроші тим, що підписати якісь документи, на що він погодився. Він розумів, що внесені в документи відомості не відповідають дійсності, наміру здійснювати господарську діяльність він не мав, будь-які фінансові документи стосовно роботи вказаного підприємства ніколи не підписував.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. у справі №760/7812/17-к набрав законної сили 31.08.2017 р., а тому згідно із ч.6 ст.78 КАС України даний вирок суду є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Таким чином, в рамках кримінальної справи №760/7812/17-к районним судом було встановлено відсутність у ОСОБА_1 , який за реєстраційними документами значився директором ТОВ Сієна Груп Логістік , волевиявлення здійснювати від імені названої юридичної особи підприємницьку діяльність та, що він жодні первинні документи як керівник ТОВ Сієна Груп Логістік не підписував.

Поряд із цим суд погоджується із твердженнями позивача про те, що вказаним вироком суду не встановлено безпосередньо самого факту фіктивності ТОВ Сієна Груп Логістік у відповідності до ст.205 КК України, в ньому жодним чином не відображено та не проаналізовано договірні відносини із ТОВ Українська Рекламна Група , як і не встановлено формальний характер взаємовідносин між вказаними особами та неможливість підтвердження факту реальності спірних господарських операцій.

Проте суд вважає за належне звернути увагу на викладену у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 р. (справа №21-421а11) позицію, якою встановлено те, що контрагенти-постачальники, податкові накладні яких стали підставою для формування платником податків податкового кредиту, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів. Отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім того, слід вказати на те, що вищезазначеним вироком суду встановлено об`єктивну сторону складу злочину посадової особи (директора) ТОВ Сієна Груп Логістік ОСОБА_1 , дії якого не були спрямовані на реальне настання наслідків, а лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, у той час як спірні господарські операції, за наслідками яких ТОВ Українська Рекламна Група сформовані витрати, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією ж особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Зазначене вище, на думку суду, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ Українська Рекламна Група показників податкової та фінансової звітності за 2016 р., виписані контрагентом ТОВ Сієна Груп Логістік , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок, тобто спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента-постачальника свідчить про безтоварність спірних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №21-3270а15 від 12.04.2016 р. (справа №826/17617/13-а) та №21-4976а15 від 26.04.2016 р. (справа №2а-4201/11/2670), а також у постанові Верховного Суду №К/9901/3719/18 від 20.06.2018 р. (справа №826/14465/13-а).

Між тим в Акті перевірки №553 зазначено, що Товариством було здійснено бухгалтерську оцінку отриманих товарів та відображено в бухгалтерському обліку кореспонденцією субрахунків Д-т 281 К-т 631, згідно із якими ТOB Українська Рекламна Група оприбутковано ТМЦ з невідомого джерела (від невстановлених осіб) на суму 971 526,00 грн., в результаті чого відбулось збільшення активів у вигляді отриманих товарів. Вартість одержаних товарів від третіх осіб та сформованих витрат на їх отримання достовірно визначена. Визначене податкове зобов`язання не підлягає погашенню. Таким чином, за висновками контролюючого органу, оприбутковані від невстановлених осіб товари є безоплатно отриманими.

У той же час, відповідно до пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 ПК України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

При цьому згідно із пп. а та в пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються:

~ фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу;

~ будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).

Між іншим, пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПК України визначає, що безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

У свою чергу, пiд товарами розуміють матеріальні тa нематеріальні активи, у тому числi земельні ділянки, земельні частки (пaї), а такoж цінні папери тa деривативи, щo використовуються у будь-якиx операціях, крім операцій з їx випуску (емісії) тa погашeння (пп.14.1.244 п.14.1 ст.14 ПК України).

Оскільки матеріальні активи - цe основні засоби тa оборотні активи у будь-якому вигляді (включаючи електричну, теплову тa іншу енергію, газ, воду), щo нe є цінними паперами, деривативами і нематеріальними активами, а тому вартість безоплатно отриманих активів включається до складу доходів, якi враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Таким чином, у разі коли платником податків на безоплатній основі отримано товари (у тому числі основні засоби), роботи, послуги, такому платнику у звітному періоді їх отримання слід відобразити у складі доходів вартість таких товарів, робіт, послуг. При цьому вартість таких активів має бути визначеною на рівні не нижче звичайної ціни

Відповідно до зазначеного, оскільки позивачем не надано на вимогу суду належних та допустимих доказів постачання товарів ТОВ Сієна Груп Логістік , зазначених у видаткових та податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку на складі, руху та використання ТОВ Українська Рекламна Група придбаного у вказаного контрагента-постачальника товару у власній господарській діяльності у взаємозв`язку із фактом придбання такого товару, суд погоджується із висновками податкового органу про те, що реалізований Товариством товар, сума доходу від чого вплинула на формування відображених показників у декларації з податку на прибуток та звіті про фінансові результати за 2016 р., був отриманий від невстановлених осіб, тому що певний товар юридично не може бути отриманий від суб`єкта господарської діяльності з ознаками фіктивності.

За такої умови, враховуючи відсутність у позивача документальних доказів оплати на рахунок третіх осіб (іншого постачальника) за поставлений товар на суму 971 526,60 грн., яка була оприбуткована Товариством, в результаті чого відбулось збільшення активів у вигляді отриманих товарів, а тому позивач за вимогами п.5 П(С)БО 11, п.5 та п.7 П(С)БО 15 був зобов`язаний включити до складу інших доходів суму безоплатно отриманих товарів/послуг, а невиконання зазначених вимог призвело до заниження доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків) за 2016 р. на суму 971 526,60 грн., що призвело до заниження показника фінансового результату до оподаткування (прибуток чи збиток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних П(С)БО, за 2016 р. на суму 971 526,60 грн., а також до заниження задекларованого показника податку на прибуток на суму 174 875,00 грн.

Позивач зазначені висновки Акта перевірки №553 не спростував, доказів, які б засвідчували протилежне суду не надав.

Отже, висновки Акта перевірки №553 про порушення позивачем норм ПК України, вимог П(С)БО 11 та П(С)БО 15, на думку суду, є обґрунтованими та не спростовуються наданими позивачем документами, а тому збільшення контролюючим органом позивачу суми грошових зобов`язань з податку на прибуток суд вважає правомірним, а підстави для скасування ППР №00001620502 відсутні.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Так, позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні) сформовану, зокрема, у справах Салов проти України (заява №65518/01 від 06.09.2005 р., п.89), Проніна проти України (заява №63566/00 від 18.07.2006 р., п.23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04 від 10.02.2010 р., п.58) принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) від 09.12.1994 р., п.29).

Відповідно до ч.5 та ч.8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Підсумовуючи вищевикладене, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Українська Рекламна Група у повному обсязі, оскільки відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття ним ППР №00001620502.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, яка не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова