Постанова

від 15.09.2020 по справі 640/3001/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3001/20 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючий суддя: Черпіцька Л.Т. Епель О.В. судді:Собків Я.М.

за участю секретаря: Вовк І.Р.

за участю:

представника позивача Анісова О.І.

представника відповідача Осадчий О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська рекламна група" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.20 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська рекламна група" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група (надалі - позивач/ТОВ Українська Рекламна Група /Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою про визнання протиправним та скасування прийнятого Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі - відповідач/ГУ ДФС у м. Києві) податкового повідомлення-рішення від 09.10.2019 р. №00001620502 (надалі - ППР №00001620502). Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що під час проведення перевірки товариства, відповідач безпідставно дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій із контрагентом-постачальником ТОВ Сієна Груп Логістік , а тому прийняте на підставі хибних висновків ППР підлягає скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 травня 2020 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Українська Рекламна Група відмовлено в повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, які стали підставою для формування ТОВ Українська Рекламна Група показників податкової та фінансової звітності за 2016 р., виписані контрагентом ТОВ Сієна Груп Логістік , не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок, тобто спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагента-постачальника свідчить про безтоварність спірних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку Товариства.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, згідно Акта перевірки №553, здійснення ТОВ Українська Рекламна Група господарських операцій з контрагентом-постачальником ТОВ Сієна Груп Логістік за 2016 р. та відображення витрат за вказаними операціями в бухгалтерському обліку мали вплив на визначення фінансового результату до оподаткування за 2016 р.

За 2016 р. Товариством у рядку 01 декларації з податку на прибуток Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку , а також у рядку 2000 звіту про фінансові результати Чистий дохід від реалізації продукції задекларовано показник у розмірі 8 518 800,00 грн., на формування яких мало вплив продаж ручок та парасоль.

У рядку 02 декларації Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності за 2016 р. ТОВ Українська Рекламна Група задекларовано показник у розмірі 980 300,00 грн., проте перевіркою встановлено його заниження всього на суму 971 526,60 грн.

Перевіркою задекларованих Товариством та встановлених у ході проведення перевірки показників звіту про фінансові результати за 2016 р. (звіту про сукупний дохід) (форма №2) виявлено заниження у рядку 2240 Інші доходи та рядку 2290 Фінансовий результат до оподаткування (прибуток + або збиток - ) на суму 971 520,00 грн.

До зазначених правопорушень, на думку контролюючого органу, призвело непідтвердження документально реальності здійснення господарських операцій ТОВ Українська Рекламна Група із його контрагентом ТОВ Сієна Груп Логістік протягом квітня-травня 2016 р.

При цьому відповідно до доводів ГУ ДПС у м. Києві, викладених у відзиві, на висновки Акта перевірки №553 вплинула насамперед наявність вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. у справі №760/7812/17-к по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016100090000020 від 26.04.2017 р., яким ОСОБА_1 (директор та головний бухгалтер ТОВ Сієна Груп Логістік /надалі - ОСОБА_1 ) визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2051 Кримінального кодексу України (надалі - КК України). Також відповідач посилається на ухвали в інших кримінальних справах, в яких зазначено про створення ТОВ Сієна Груп Логістік невстановленими особами з метою прикриття незаконної діяльності.

Крім того, як в Акті перевірки №553, так і у своєму відзиві ГУ ДПС у м. Києві вказує, що згідно із даними ІС Податковий блок станом на 31.01.2016 р. ТОВ Сієна Груп Логістік внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Водночас відповідач зазначає, що ТОВ Сієна Груп Логістік за час своєї діяльності отримано 870 податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних на отримання товарно-матеріальних цінностей (надалі - ТМЦ) широкої номенклатури в значних обсягах, проте придбання ручок, парасоль та інших товарів, що були поставлені ТОВ Українська Рекламна Група , не встановлено, як і не встановлено наявності у такого постачальника трудових ресурсів, основних засобів, технічних та технологічних можливостей, необхідних для постачання товару на адресу Товариства.

Поряд із цим в Акті перевірки №553 та у відзиві відповідача викладені посилання на те, що ТОВ Сієна Груп Логістік подавало звітність лише з ПДВ, проте жодного разу до органів ДФС не подавалась декларація з податку на прибуток, як і не подавалось фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва, у результаті чого неможливо опрацювати та використати інформацію про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

Контролюючий орган дійшов висновків про неможливість здійснення ТОВ Сієна Груп Логістік господарських операцій з постачання товарів на адресу ТОВ Українська Рекламна Група протягом квітня-травня 2016 р., а також про проведення зазначеними платниками податків транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам та які не мають реального характеру, а тому оприбутковані ТОВ Українська Рекламна Група від невстановлених осіб товари вважаються безоплатно отриманими, сплачена сума за які підлягає віднесенню до складу інших доходів декларації з податку на прибуток за 2016 р.

Тому, у зв`язку із невідображенням Товариством у бухгалтерському обліку операцій з безоплатного отримання товарів/робіт/послуг, одержаних з невідомого джерела на загальну суму 971 526,60 грн., останнім занижено дохід в рядку 01 декларації з податку на прибуток за 2016 р. на загальну суму 971 526,60 грн., у результаті чого перевіркою повноти визначення задекларованого позивачем показника з податку на прибуток за 2016 р. у розмірі 180 524,00 грн. контролюючим органом встановлено його заниження на загальну суму 174 875,00 грн.

Не погоджуючись з таким висновком контролюючого органу, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, визначальною ознакою господарської діяльності є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки відповідно до наданих ТОВ Українська Рекламна Група документів контролюючим органом встановлено взаємовідносини між Товариством та ТОВ Сієна Груп Логістік на загальну суму 971 526,60 грн., у тому числі ПДВ - 161 921,00 грн. Зокрема, до перевірки надано наступні документа: видаткові накладні за квітень-травень 2016 р., виписані ТОВ Сієна Груп Логістік на адресу Товариства на поставку канцелярських товарів (ручок, олівців, стержнів) та парасольок. Всі вказані документи були виписані та підписані від імені ТОВ Сієна Груп Логістік директором ОСОБА_1 , що визнається учасниками справи.

Також перевіркою встановлено перерахування ТОВ Українська Рекламна Група на рахунок ТOB Сієна Груп Логістік коштів на загальну суму 971 526,00 грн., що підтверджується наданими до перевірки випискою банку та рахунків на оплату товару.

Однак, у матеріалах справи відсутні документальні докази оприбуткування та обліку Товариством придбаних саме у ТОВ Сієна Груп Логістік ТМЦ в асортименті та кількості, що зазначені у видаткових накладних та/або в актах прийому-передачі, з їх подальшою реалізацією третім особам. До того ж зі змісту поданої до суду позовної заяви не вбачається за можливе підтвердити наявність у ТОВ Українська Рекламна Група економічної доцільності у придбанні зазначених у видаткових накладних товарів (ручок, олівців, парасольок, тощо) в межах здійснення своєї господарської діяльності, основним видом якої за даними додатка №1 до Акта перевірки №553 є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що дає підстави для висновку про відсутність ділової мети при здійсненні спірних господарських операцій.

Тобто, суд апеляційної інстанції не вбачає причинно-наслідкового зв`язку між наданими позивачем документами та спірними господарськими операціями, та відповідно наявність у позивача ділової мети на отримання товарів/послуг від ТОВ Сієна Груп Логістік .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам позивача з його контрагентами, колегія суддів апеляційного суду вважає, що якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, формування показників податкової звітності є безпідставним, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати постачальнику вартості товару.

Тобто, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, так як саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із ТОВ Сієна Груп Логістік , тобто реальність здійснення спірних господарських операцій не підтверджена належними та допустимими доказами.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. у справі №760/7812/17-к, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.2051 КК України, згідно із якою внесення в документи, що відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, - караються штрафом від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або арештом на строк від трьох до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років.

Зазначеним вироком встановлено, що за попередньою домовленістю з невстановленою досудовим слідством особою ОСОБА_1 , реалізовуючи злочинний намір, направлений на внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, надав невстановленій особі копію свого паспорту та копію облікової картки платника податків, а також 12.04.2016 р. підписав надані йому вказаною особою документи, а саме: договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016 р., укладеного між продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 , договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016 р., укладеним між продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1 , наказ №3 від 13.04.2016 р. про призначення ОСОБА_1 на посаду директора та довіреність від імені ОСОБА_1 як керівника ТОВ Сієна Груп Логістік на представлення інтересів ТОВ Сієна Груп Логістік від 12.04.2016 р., протокол Загальних зборів учасників ТОВ Сієна Груп Логістік №2 від 12.04.2016 р., в який внесено неправдиві відомості щодо призначення ОСОБА_1 на посаду директора ТОВ Сієна Груп Логістік , прийняття останнього до складу власників ТОВ Сієна Груп Логістік та внесення коштів у статутний капітал товариства.

На час підписання ОСОБА_1 відповідних документів останній розумів, що він вносить неправдиві відомості в документи, які відповідно до закону продаються для проведення державної перереєстрації ТОВ Сієна Груп Логістік , оскільки ОСОБА_1 та невстановлені слідством особи домовились, що директором і засновником підприємства буде призначено ОСОБА_1 і він в подальшому не буде мати ніякого відношення до діяльності ТОВ Сієна Груп Логістік , а фінансово-господарською діяльністю з використанням ТОВ Сієна Груп Логістік будуть займатися інші особи.

14.04.2016 р. на підставі підписаних обвинуваченим документів ТОВ Сієна Груп Логістік перереєстровано в Броварській районній державній адміністрації Київської області, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців 1 355 107 0002 007495.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та пояснив, що у квітні 2016 р. невідома йому особа запропонувала заробити гроші тим, що підписати якісь документи, на що він погодився. Він розумів, що внесені в документи відомості не відповідають дійсності, наміру здійснювати господарську діяльність він не мав, будь-які фінансові документи стосовно роботи вказаного підприємства ніколи не підписував.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 01.08.2017 р. у справі №760/7812/17-к набрав законної сили 31.08.2017 р., а тому згідно із ч.6 ст.78 КАС України даний вирок суду є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок.

Таким чином, в рамках кримінальної справи №760/7812/17-к районним судом було встановлено відсутність у ОСОБА_1 , який за реєстраційними документами значився директором ТОВ Сієна Груп Логістік , волевиявлення здійснювати від імені названої юридичної особи підприємницьку діяльність та, що він жодні первинні документи як керівник ТОВ Сієна Груп Логістік не підписував.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів звертає вагу, що оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 26 січня 2016 року у справі № 21-4781а15; від 22 березня 2016 року у справі № 21-170а16; від 22 березня 2016 року у справі № 21-2927а15; від 29 березня 2016 року у справі № 21-5315а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3270а15; від 12 квітня 2016 року у справі № 21-3635а15; від 19 квітня 2016 року у справі № 21-4985а15; від 26 квітня 2016 року у справі № 21-4976а15; від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332; від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16.

У постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11, від 01 грудня 2015 року № 21-1661а15, від 02 грудня 2015 року № 21-3849а15 викладено висновок про те, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Колегія суддів вказує, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами.

Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Суд звертає увагу, що формальна наявність первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

У спірному випадку контролюючий орган послався на нереальність здійснення господарських операцій та свої доводи підтверджував судовими рішеннями у кримінальних справах.

Таки чином, колегія суддів наголошує на тому, що статус фіктивного (нелегального) підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а відтак господарські операції такого підприємства не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що платнику необхідно застосовувати розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, оскільки втрачає можливість підтвердити податковий кредит в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутнє фактичне здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій, що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.241,242,310,317,321,322,325,329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська рекламна група" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 вересня 2020 року.

Головуючий суддя: Л.Т.Черпіцька судді:О.В.Епель Я.М.Собків