Постанова

від 05.05.2020 по справі 826/15764/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 травня 2020 року

справа №826/15764/13-а

адміністративне провадження №К/9901/7806/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Аграрного фонду

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.02.2016 у складі судді Данилишина В. М.

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 у складі суддів Шурка О. І., Ганечко О. М., Кузьменка В. В.,

у справі №826/15764/13-а

за адміністративним позовом Аграрного фонду

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

за участі прокурора міста Києва

про визнання протиправним та скасування рішення,-

У С Т А Н О В И В :

03 жовтня 2013 року Аграрний фонд (далі - Фонд, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2013 року №0009150226, з мотивів безпідставності його прийняття.

Розгляд справи здійснювався судами неодноразово. Судові рішення які є предметом цього касаційного перегляду прийняті за результатами нового розгляду справи на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 07 квітня 2015 року. Скеровуючи справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції цим судом було зазначено, що при визначенні конкретних сум за відповідними епізодами у межах спірних правовідносин, судами не досліджувались юридично значимі факти, з метою підтвердження зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв`язку таких фактів. Не з`ясовано, з посиланням на відповідні первинні документи, причини виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту позивача у перевіряємих періодах.

18 лютого 2016 року постановою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, відмовлено Аграрному фонду у задоволені позову, з мотивів того, що ним не підтверджено документально реальність господарських операцій за участю позивача з його контрагентами ТОВ "Украгро-5" та ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор".

18 березня 2020 року Аграрний фонд подав касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій, посилаючись на те, що висновки акта перевірки №108/15.6-27/33642855 від 26.04.2013 та винесене податкове повідомлення-рішення від 30.09.2013 №0009150226 не відповідають вимогам чинного законодавства, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, у зв`язку з чим судові рішення підлягають перегляду та скасуванню.

Підставою касаційного оскарження вважає приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

За позицією заявника касаційної скарги суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постановах від 15.08.2018 у справі №826/15767/13-а, від 20.06.2018 у справі №813/1879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 13.03.2018 у справі №2а- 14508/11/2670, від 05.06.2018 у справі №813/4492/13-а, від 16.01.2018 у справі №826/1398/14, а саме здійснено неправильне застосування норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакціях, які діяли на момент проведення перевірки податковим органом) щодо формування, виникнення і підтвердження податкового кредиту по господарським операціям з контрагентами, податкові зобов`язання яких не підтверджено актами документальних позапланових перевірок податкового органу, за відсутності у таких підприємств необхідної кількості працівників для ведення господарської діяльності, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів.

Заявник касаційної скарги вважає, що при розгляді позову та апеляційної скарги Аграрного фонду суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 198 Податкового кодексу України щодо порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, положення статей 1, 3, 8 та 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо змісту господарських операцій і первинних документів що їх підтверджують, чим порушили норми статей 11, 71, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до винесення необґрунтованих рішень про відмову в задоволені позову і залишенні без задоволення апеляційної скарги Аграрного фонду.

Посилаючись на положення статті 351 КАС України, позивач доводить, що ухвалення судом рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права є підставою для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення.

Аграрний фонд вважає, що при новому розгляді справи і її перегляді в апеляційній інстанції судами неповно враховано зауваження Вищого адміністративного суду України, не досліджено юридично значимі факти, які підтверджують зміну активів та зобов`язань Аграрного фонду у спірних правовідносинах, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв`язку між такими фактами. Поза увагою суду залишились дослідження тендерних процедур закупки цукру-піску до державного інтервенційного фонду за кошти Державного бюджету, а також укладення і виконання форвардних договорів на поставку вказаного цукру-піску та договорів на його зберігання.

Скаржник зазначає, що встановлені перевіркою порушення пов`язані з основною діяльністю Аграрного фонду по наповненню державного інтервенційного фонду об`єктами державного цінового регулювання, зокрема цукром-піском, який є одним з об`єктів державного цінового регулювання згідно підпункту 3.3.1 пункту 3.3 статті 3 Закону України Про державну підтримку сільського господарства України є цукор-пісок (буряковий).

Суть правопорушення полягає за висновком податкового органу у безпідставному включенні позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за періоди червень - липень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ Украгро-5 та ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат Володимирцукор , на момент укладення договорів з якими діяв Закон України Про здійснення державних закупівель від 01.06.2010 №2289, яким Аграрний фонд керувався при закупівлі товарів, робіт і послуг.

Посилаючись на положення статті 12 Закону №2289 позивач доводить, що закупівля цукру-піску здійснювалась ним шляхом проведення процедури відкритих торгів, за рахунок коштів Державного бюджету в обсягах, що передбачені Законом України Про державний бюджет України на 2011 рік , в рамках бюджетної програми 2801560 за напрямами використання бюджетних коштів по Паспорту бюджетної програми на 2011 рік, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.02.2011 р. № 35/195 Про затвердження паспортів бюджетних програм на 2011 рік .

Скаржник наводить обставини бюджетного планування, за яким орієнтовні обсяги форвардних закупівель об`єктів державного цінового регулювання (ОДЦР), зокрема цукру-піску урожаю 2011 року Аграрним фондом заплановано в обсязі 95,70 тис. тонн на суму 679 470,01 тис. грн, що підтверджується Протоколом засідання комітету з конкурсних торгів Аграрного фонду щодо внесення змін до річного плану закупівель на 2011 рік від 14.04.2011 № 9 та Річним планом закупівель на 2011 рік.

Також доводить особливості проведення торгів та результати відкритих торгів, за якими до державного інтервенційного фонду Аграрним фондом по Договорах №6-ц та №7-ц від 23.06.2011 у ТОВ Украгро-5 та ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат Володимирцукор закуплено цукор-пісок в об`ємі 39,7 тис. тонн на суму 337 450 тис. грн та 20 тис. тонн на суму 170 000 тис. грн відповідно, договори взяті на облік Державним казначейством України, пройшли відповідний контроль за цільовим використанням бюджетних коштів, розрахунки за придбаний цукор-пісок проведені з Продавцями в три етапи, порядок розрахунку повністю дотримано Сторонами.

Аграрному фонду Продавцями надано Сертифікати відповідності на цукор-пісок що поставляється №ІМ1.022.Х014245-11 з терміном дії з 10 листопада 2011 року по 31 серпня 2012 року; № ПАЇ.049.Х011727-11 з терміном дії з 14 вересня 2011 року по 13 вересня 2013 року, № СА.1.038.Х014992-11 з терміном дії з 25 листопада 2011 року до 24 травня 2012 року, акти передавання-приймання Товару (цукру-піску) підписані Покупцем, Продавцем та підприємством зберігачем. Приймання - передача цукру-піску здійснювалось у присутності регіональних представників Аграрного фонду, які перевіряли його кількість та якість, про що свідчить їхній підпис на актах приймання цукру. Придбаний цукор-пісок в повній кількості 39,7 тис. тонн та 20 тис. тонн відповідно оприбутковано на баланс Аграрного фонду.

Заявником касаційної скарги здійснений аналіз положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку.

Посилаючись на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 15.08.2018 у справі №826/15767/13-а, від 20.06.2018 у справі №813/1879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 16.01.2018 у справі №826/1398/14, позивач доводить, що твердження податкового органу про відсутність у контрагентів Аграрного фонду необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з Аграрним фондом. Сам факт неможливості проведення перевірки, звірки контрагентів платника податків засвідчує виключно неможливість їх проведення, та не є належним доказом який доводить або спростовує реальність вчинення господарських операцій.

Акти про результати документальних позапланових перевірок ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат Володимирцукор та ТОВ Украгро-5 , складені ДПІ в Рогатинському районі Івано-Франківської області, від 15.02.2012 №100/231/37322617 та № 97/231/36169928 відповідно, подані в якості доказів відповідачем і приєднані до матеріалів судової справи, не можна вважати належними письмовими доказами з огляду на їх невідповідність пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N984, оскільки вони не підписані посадовою особою, а саме державним податковим ревізором-інспектором, що проводив перевірку.

Акт про результати документальної позапланової перевірки не підписаний особою яка проводила перевірку, порушує встановлений Порядок оформлення документальних перевірок і не є доказом встановлення фактів при проведенні перевірки, та відповідно не може бути належним письмовим доказом у судовій справі.

Позивач доводить, що договори №6ц та №7ц від 23.06.2011, були і залишаються дійсними, є підтвердженням того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ Украгро-5 та ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат Володимирцукор здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами.

Податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти передавання-приймання, які підтверджують факт поставки товару його контрагентами на користь позивача та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару, підписані та скріплені печатками сторін, мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз`яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Саме такої позиції дотримується і Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 у справі №2а-14508/11/2670, від 05.06.2018 у справі №813/4492/13- а.

Крім того, в підтвердження використання закупленого по Договорам №6ц та №7ц від 23.06.2011 цукру-піску Аграрним фондом у своїй господарській діяльності, виступають договори складського зберігання цього цукру, акти приймання-передачі на зберігання, рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2013 по справі № 5023/5222/12 про стягнення збитків на користь Аграрного фонду в сумі 752251691,50 грн, які спричинені втратою (нестачею) цукру-піску Аграрного фонду у відповідального зберігача.

Передача-приймання цукру-піску по Договорам №6-ц від 23.06.2011 року про закупівлю об`єктів державного цінового регулювання цукру-піску в кількості 39,7 тис. тонн та 20 тис. тон відбулось у листопаді 2011 року згідно актів передавання - приймання цукру-піску.

Скаржник доводить, що обставини встановлені судом при розгляді даної справи є опосередкованим підтвердженням фактичної наявності цукру-піску закупленого Аграрним фондом по Договорах №6ц та №7ц від 23.06.2011 і переданого на зберігання, при цьому вказує на наявність підстав звільнення від доказування, які не прийняті та не оцінені судами попередніх інстанцій в порушення статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо порушення положень пункту 201.10 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, які за висновком податкового органу полягають у безпідставному включенні Аграрним фондом до податкового кредиту січня 2012 року за податковими накладними на загальну суму 5 255 371,08 грн, сум податку на додану вартість у розмірі 875 895,18 грн, позивач доводить, що обставини у цій частині спору взагалі не знайшли правової оцінки в рішеннях судів.

Суть правовідносин, за позицією позивача, полягає у тому, що Аграрним фондом до податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року (вх. ДІЙ 20.02.2012 року) подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (додаток 8 до податкової декларації з ПДВ) та листом від 13.03.2012 року копії податкових накладних та платіжних доручень.

Враховуючи той факт, що копії податкових накладних та платіжних доручень по підприємствах внесених до Додатку 8 податкової декларації з податку на додану вартість надійшли до податкової інспекції лише 19.03.2012, перевіряючі вважають, що включення даних накладних до податкового кредиту січня 2012 року Аграрним фондом здійснено неправомірно.

На переконання зворотного позивач впродовж усіх судових розглядів посилався на положення пункти 48.2, 48.3, 48.4 статті 48, пункту 49.11 статті 49, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, приписи пункти 13, 21, 22 Розділу 3, підпункту 14.8 пункту 14 Розділу 2 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011р. №1492, застосування до спірних відносин яких суди попередніх інстанцій не здійснили.

10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фонду, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 20 березня 2020 року та витребувана справа №826/15764/13-а з Окружного адміністративного суду міста Києва.

Відзив на касаційну скаргу Аграрного фонду від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду судових рішень судів попередніх інстанцій.

16 квітня 2020 справа №826/15764/13-а надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Аграрний Фонд є державною спеціалізованою бюджетною установою, уповноваженою реалізовувати цінову політику в агропромисловому секторі економіки, є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33642855, діє на підставі Положення затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06 липня 2005 року №543, перебуває на податковому обліку з 11 липня 2005 року, є платником податку на додану вартість з 03 березня 2006 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено те, що на підставі акта перевірки та рішення Міністерства доходів і зборів України про розгляд повторної скарги від 16 вересня 2013 року №11121/6/99-99-10-01-15, 30 вересня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 28687015,00 грн, зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 27173320,00 грн та застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 13965083,75 грн.

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Також встановлено, що 23 червня 2011 року позивачем, як покупцем, укладені договори про закупівлю об`єктів державного цінового регулювання цукру-піску з ТОВ "Украгро-5" (договір №6-ц від 23 червня 2011 року) та з ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" (договір №7-ц від 23 червня 2011 року), як продавцями (далі - спірні договори), за умовами яких продавець зобов`язувався у 2011 році поставити покупцю товар (цукор-пісок), а покупець - прийняти і оплатити такий товар, виконання яких підтверджується копіями актів передавання-приймання цукру-піску, податковими накладними, платіжними дорученнями, договорами добровільного страхування фінансового ризику.

Впродовж усіх судових розглядів позивач доводить, що спірні договори укладені позивачем за результатами проведення відкритих торгів, на підтвердження чого надано оголошення про проведення відкритих торгів, водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних належних доказів на підтвердження самого факту проведення таких торгів, а також доказів того, що переможцями в даних торгах визнано саме ТОВ "Украгро-5" та ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор", позивачем суду не надано, в матеріалах справи відсутні докази використання отриманого за спірними договорами товару у власній господарській діяльності.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою ТОВ "Украгро-5" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 31 липня 2011 року встановлено неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді. ТОВ "Украгро-5" завищено податкові зобов`язання в розмірі - 42156147,13 грн, у т. ч. за червень 2011 року на суму ПДВ - 40395763,20 грн, по контрагенту позивача на суму ПДВ 39369166,67 грн. Зокрема, в акті перевірки зазначено, що за податковою адресою ТОВ "Украгро-5" його посадові особи відсутні.

В акті перевірки ДПІ у Рогатинському районі Івано-Франківської області ДПС від 15 лютого 2012 року №100/231/37322617 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" з питань дотримання податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, вересень 2011 року зафіксовано, що дане підприємство задекларувало додаткові зобов`язання з ПДВ на суму 25853495,00 грн по взаємодії з ТОВ "Компанія Продінвест", позивачем; на суму 3338583,00 грн по взаємодії з "Агромаркетінвест". Відповідно до акта позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Агромаркетінвест" з питань правильності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень, вересень 2011 року №99/231/36909072 від 15 лютого 2012 року та ТОВ "Агроторг-К" з питань правильності формування податкового зобов`язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за червень, липень, вересень 2011 року №95/152/35988038 від 15 лютого 2012 року встановлено, що операції не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про здійснення ТОВ "Агромаркетінвест" та ТОВ "Агроторг-К" діяльності спрямованої на здійснення операцій пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Перевіркою ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" встановлені порушення неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді, відсутність об`єктів, які підпадають під визначення п. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, ст.188.1 ст.188, п.198.2 п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого не підтверджено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 21390747,00 грн, в т. ч. за червень 2011 року 19833333,00 грн ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор" завищено податкові зобов`язання за червень 2011 року по позивачу на суму ПДВ у розмір 19833333,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що внаслідок відсутності у контрагентів позивача відповідних ресурсів, неможливості виконання ними господарських операцій, за такими операціями оформлювались окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання платником податків - ТОВ "Украгро-5" та ТОВ Цукрово-рафінадний комбінат "Володимирцукор", обумовлених операцій, чим створювалася видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Складені за такими операціями первинні документи, у тому числі податкові накладні, внаслідок "безтоварності" операцій, є юридично дефектними та не створюють правових наслідків для цілей формування спірних сум податкових вигод, що, відповідно, зумовлює висновок суду про відсутність у позивача підстав для формування податкового кредиту на підставі виписаних податкових накладних.

Здійснюючи апеляційний перегляд суд апеляційної інстанції врахував рекомендації висловлені в пункті 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів.

Залишаючи касаційну скаргу без руху ухвалою від 20 березня 2020 року Верховним Судом зазначено, що у випадку посилання скаржником на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження, скаржнику необхідно зазначити конкретну норму, яку застосував суд апеляційної інстанції без врахування висновку щодо застосування цієї норми права саме у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, з посиланням на конкретну постанову Верховного Суду, у якій такий висновок викладено.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо встановлених фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що предметом розгляду у цій справі є податкове повідомлення-рішення №0009150226, прийняте 30 вересня 2013 року керівником податкового органу згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки від 26 квітня 2013 року №108/15.6-27/33642855 та Рішення про розгляд повторної скарги від 16 вересня 2013 року №11121/6/99-99-10-01-15 Міністерства доходів і зборів України, яким за встановлене податковим органом порушення пунктів 1.3, 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03 квітня 1997 року №198/97- ВР, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Розділу 5, пункту 15 розділу 20 Податкового кодексу України, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) у наступних розмірах:

за березень 2010 року визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 27 173 320 грн, відшкодовано на момент перевірки 27 173 320 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 679330 грн;

за липень 2011 року визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 6 448 860 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1612 215 грн;

за серпень 2011 року визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 21 362 260 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 340 565 грн;

за квітень 2012 року визначено суму завищеного бюджетного відшкодування у розмірі 875895 грн, застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 218973 грн 75 коп.

Відтак, загальна сума зменшення бюджетного відшкодування складає 55860335 грн, загальна сума відшкодована на момент перевірки складає 27 173 320 грн, загальна сума застосованих штрафних санкцій дорівнює 13965083 грн 75 коп. без визначення правової підстави їх застосування.

Податковим повідомленням-рішенням зазначено про те, що заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування зменшується у картці особового рахунку платника податку, що ведеться в органі державної податкової служби, визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 0 грн та штрафні фінансові санкції у розмірі 13965083 грн 75 коп.

Натомість судами попередніх інстанцій встановлено те, що на підставі акта перевірки та рішення Міністерства доходів і зборів України про розгляд повторної скарги від 16 вересня 2013 року №11121/6/99-99-10-01-15, 30 вересня 2013 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 28687015,00 грн, зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 27173320,00 грн та застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 13965083,75 грн.

Дослідження спірного податкового повідомлення-рішення унеможливлює прийняття позиції судів попередніх інстанцій про зобов`язання ним сплатити виключно суму податку у розмірі 27173320,00 грн.

Доводи позивача в частині посилання на позиції Верховного Суду є неприйнятними, оскільки йдеться про посилання на оцінку доказів. Так, дійсно неприйнятним є довід податкового органу про неможливість проведення звірки податковим органом з його контрагентом, з огляду на те, що зафіксований актом районної податкової інспекції факт неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставину і жодним чином не впливає на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України. Так само як відсутня компетенція у податкового органу на визнання угод недійсними (нечинними) актом перевірки. Разом з цим оцінка цим доводам позивача судами попередніх інстанцій, зокрема, судом апеляційної інстанції надана без врахування правових висновків Верховного Суду.

16 жовтня 2014 року Генеральна прокуратура України, керуючись статтею 36-1 Закону України Про прокуратуру повідомила Вищий адміністративний суд України про вступ у справу №826/15764/13-а (том 4 аркуш справи 49-50).

05 травня 2015 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про прийняття адміністративної справи до провадження зазначено про те, що ця справа розглядається за участю Генеральної прокуратури України (том 4 аркуш справи 69).

27 травня 2015 року листом начальника відділу представництва в адміністративному судочинстві головуючого у справі суддю повідомлено про те, що за дорученням Генеральної прокуратури України подальше забезпечення участі у розгляді вказаної справи покладено на прокуратуру міста Києва (том 4 аркуш справи 78).

Розгляд справи здійснений за участю прокурора міста Києва.

Судами попередніх інстанцій зазначено в судових рішеннях про те, що позивач не підтвердив факти виконання договорів у зв`язку з відсутністю первинних документів, доказів подальшої реалізації цукру або іншого його використання в своїй господарській діяльності, без належного дослідження спірних господарських операцій.

22 червня 2017 року представник податкового органу через канцелярію суду апеляційної інстанції надав додаткові пояснення, які долучені до матеріалів справи резолюцією судді (том 7 аркуш справи 103-116).

До пояснень від 21 червня 2017 року (вх. 20411 від 22 червня 2017 року) долучена ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2014 року по справі №761/30954/14-к, якою задоволено клопотання старшого прокурора прокуратури Шевченківського району м. Києва Лейтар О. С. про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв`язку із відшкодуванням завданих державі збитків, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 212 КК України, на підставі ч. 4 ст. 212 КК України, закрито кримінальне провадження №32013110100000138 /внесене до ЄРДР 16.04.13 р./ відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ця ухвала залишена без дослідження судом апеляційної інстанції, не оцінена на предмет наявності обставин, які звільнені від доказування або як доказ в сукупності з іншими доказами по справі.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права не дослідивши зібрані у справі докази, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Аграрного фонду задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2020 скасувати, справу №826/15764/13-а направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І. Я. Олендер