Постанова

від 04.05.2020 по справі 140/3302/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3302/19 пров. № А/857/2470/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Макарик В.Я.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

за участю:

представників позивача Новарчук Б.Б., Шестернін В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Громадської організації Порятунок чотирилапих на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м.Луцьк) у справі № 140/3302/19 за адміністративним позовом Громадської організації Порятунок чотирилапих до Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

08.11.2019 року позивач звернувся в суд першої інстанції із адміністративним позовом до Луцького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області про визнання протиправним та скасування припису №20 від 24.10.2019.

Позов обґрунтовує тим, що переміщення виловлених безпритульних (бродячих) тварин з місць їх природнього знаходження не підпадає під державний ветеринарно-санітарний контроль, оскільки не відбувається зміна господарства, в якому перебувала тварина, чи зміна власника або утримувача такої тварини. Вважає припис необґрунтованим, прийнятим з порушенням вимог чинного ветеринарного законодавства, та таким що підлягає скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права зазначив, що Правилами транспортування тварин передбачено, що саме відправник передає перевізнику ветеринарні документи на тварин. При цьому специфіка діяльності поводження з безпритульними (бродячими) тваринами якраз і полягає в тому, що тварини є саме безпритульними, а отже вони ніким не передаються, а їх перевезення здійснюється за результатами їх вилову. Розміщення виловлених безпритульних (бродячих) тварин до карантинних майданчиків допускається і без наявності ветеринарних документів. Головною умовою при цьому є необхідність для таких тварин пройти період карантинування, під час якого надається ветеринарна допомога, проводяться лабораторно - діагностичні дослідження та профілактичні обробки. Виловлені безпритульні тварини, які потрапляють до громадської організації без ветеринарних документів проходять обов`язковий період карантинування та отримують увесь необхідний комплекс ветеринарних процедур. При цьому, членами громадської організації здійснюються усі необхідні медичні процедури як під час карантинування, так і в подальшому до передачі новому власнику. Наголошує на тому, що ГО Порятунок чотирилапих не переміщує тварин з потужностей (об`єктів), де вони утримуються, в розумінні норм Закону України Про ветеринарну медицину , а переміщення виловлених безпритульних тварин не потребує дозволу державного інспектора ветеринарної медицини, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники позивача в судовому засіданні підтримують доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

До Луцького районного управління ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області надійшло звернення гр. м. Славути ОСОБА_1 від 03.10.2019 щодо проведення перевірки ГО Порятунок чотирилапих . Так, на підставі даного звернення ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області було видано наказ №08/138 від 18.10.2019 Про проведення заходу державного нагляду (контролю) та направлення №08/138 від 18.03.2019.

Згідно вказаного наказу та направлення у період з 18.10.2019 по 24.10.2019 ГУ Держпродспоживслужби була проведена позапланова перевірка ГО Порятунок чотирилапих . Копія направлення отримана головою ГО Порятунок чотирилапих Новарчук Б.Б. про що свідчить її підпис на другому примірнику направлення.

За результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері ветеринарної медицини перевірки 24.10.2019 складений акт №08/138. Згідно даного акту, перевіряючими виявленні наступні порушення, зокрема: місце та умови утримання тварин не відповідають їх біологічними, видовим та індивідуальним особливостям (відсутній необхідний простір, температурно-вологісний режим), не задовольняють їхнє природні потреби в рухах, контактах із собі подібними, природнім для них середовищем; під час перевезення тварин не оформлюються відповідні супровідні ветеринарні документи; переміщення тварин з потужностей (об`єктів), де вони утримуються, здійснюється без дозволу державного інспектора ветеринарної медицини.

Копія вищевказаного акту 24.10.2019 вручена голові ГО Порятунок чотирилапих Новарчук Б.Б. наручно під підпис. У графі пояснення, зауваження або заперечення Новарчук Б.Б. вказала, що незгідна з описом виявлених порушень.

24.10.2019 начальником Луцького районного управління ГУ Держпродспоживслужби був внесений припис №20, щодо усунення порушень виявлених під час перевірки ГО Порятунок чотирилапих , яким зобов`язано позивача облаштувати місця та умови утримання тварин які повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Забезпечити необхідний простір, температурно-вологісний режим, задовольнити їх природні потреби у рухах, контактах із собі подібними, природним для них середовищем; під час перевезення тварин оформляти відповідні супровідні ветеринарні документи; заборонити переміщення тварин ГО Порятунок чотирилапих без дозволу інспектора ветеринарної медицини та усунути виявлені порушення до 24.11.2019.

Копія припису вручена особисто голові ГО Порятунок чотирилапих Новарчук Б.Б. про що свідчить її підпис на другому примірнику припису.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено норм чинного ветеринарно - санітарного законодавства, у зв`язку з чим у відповідача були правові підстави видавати оскаржуваний припис.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законом України Про ветеринарну медицину визначаються основні організаційні та правові засади функціонування ветеринарної медицини, а також повноваження державних органів, права і обов`язки юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарно-санітарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Частиною другою статті 32 вказаного закону передбачено, що об`єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (до яких згідно статті 1 Закону, серед іншого, належать також тварини), крім випадків, встановлених цим Законом, супроводжуються такими ветеринарними документами ветеринарні свідоцтва (для України - форми N1, N 2) - при переміщенні за межі території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, районів, міст (крім харчових продуктів тваринного та рослинного походження для споживання людиною) ветеринарні довідки - при переміщенні в межах району.

Ветеринарне свідоцтво, відповідно до статті 1 Закону України Про ветеринарну медицину - це разовий документ, виданий державним ветеринарним інспектором, що підтверджує ветеринарно-санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов`язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Цією ж статтею передбачено схоже визначення для такого ветеринарного документа як ветеринарна довідка, а саме - це разовий документ, виданий державним ветеринарним інспектором або ліцензованим лікарем ветеринарної медицини, що підтверджує ветеринарно - санітарний стан партії тварин, продуктів тваринного походження, репродуктивного матеріалу, біологічних продуктів, кормів тваринного та рослинного походження, включаючи обов`язкове зазначення результатів лабораторних досліджень та ветеринарно-санітарного статусу території (потужності) походження, а для тварин - засвідчення проведення вакцинації та діагностичних досліджень.

Відповідно до частини шостої статті 15 Закону України Про ветеринарну медицину , переміщення неідентифікованих тварин або тварин без відповідних ідентифікаційних, ветеринарних та інших супровідних документів забороняється.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що для здійснення переміщення тварин необхідно отримувати відповідний ветеринарний документ, форма якого залежить від території їх переміщення (в межах району або за територію області). Відповідачем не враховано специфіку діяльності громадської організації, яка полягає у тому, що її членами (волонтерами) здійснюється перевезення саме виловлених безпритульних (бродячих) тварин. Переміщення вказаної категорії тварин має певні особливості та не підпадає під ветеринарно - санітарний контроль з огляду на наступне.

Приписами частини першої статті 15 Закону України Про ветеринарну медицину встановлено, що державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за тваринами, що переміщуються поза межами потужностей (об`єктів), де вони утримувалися, здійснюється відповідними державними органами ветеринарної медицини.

Відповідно до статті 1 Закону України Про ветеринарну медицину , потужності об`єкти) - будь-які споруда, комплекс споруд, приміщення, будівля або територія, включаючи обладнання, що використовується для розведення племінних тварин, вирощування, тренування, змагання, утримання, виставок (огляду), конкурсу, продажу, забою або вилову тварин; для виробництва та обігу неїстівних продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, кормових добавок, преміксів, кормів, непродуктивного матеріалу тощо; для знищення туш або інших частин тварин.

Пунктом 6 статті 1 Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин визначено, що переміщення - це процес, результатом якого є зміна господарства, з якому перебуває тварина, або зміна її власника/утримувача.

Згідно із пунктом 1 статті 1 Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин господарство - це будівлі, споруди, ферми, будь-яке інше місце на території України, де перебувають, розводяться та утримуються тварини, проводиться їх продаж, забій, утилізація, штучне осіменіння, організовуються виставки тварин та власником якого може бути будь-яка юридична або фізична особа.

Таким чином, зі змісту зазначених норм випливає, що державний ветеринарно - санітарний контроль здійснюється за тваринами, які переміщуються поза межами потужностей (об`єктів) де вони утримувалися, у результаті чого відбувається зміна господарства, в якому перебувала тварина, або зміна власника/утримувача. Саме тому, переміщення виловлених безпритульних (бродячих) тварин з місць їх природнього знаходження не підпадає під державний ветеринарно-санітарний контроль, оскільки не відбувається зміна господарства, в якому перебувала тварина, чи зміна власника або утримувача такої тварини.

Відповідно до пункту 23 Правил транспортування тварин відправник видає перевізникові ветеринарні документи і ветеринарно-санітарний паспорт, ветеринарне свідоцтво) на тварин, які підлягають перевезенню, що додаються до перевізного документа і підтверджують можливість здійснення перевезення.

Відправником, відповідно до пункту 2 зазначених Правил транспортування тварин, є особа, що здійснює відправлення тварин під час їх транспортування перевізником.

Колегія суддів зазначає, що Правилами транспортування тварин передбачено, що саме відправник передає перевізнику ветеринарні документи на тварин. При цьому специфіка діяльності поводження з безпритульними (бродячими) тваринами якраз і полягає в тому, що тварини є саме безпритульними, а отже вони ніким не передаються, а їх перевезення здійснюється за результатами їх вилову. Зважаючи на це, апелянт об`єктивно не міг порушити пункт 23 Правил транспортування тварин, оскільки гіпотеза норми, викладеної у цьому пункті передбачає варіант поведінки, який можливо реалізувати лише за наявності такого учасника правовідносин як відправник. Крім того, Правилами встановлено вимоги до транспортування тварин, а не до їх переміщення, що виходячи із положень пункту 6 статті 1 Закону України Про ідентифікацію та реєстрацію тварин та пункту 2 Правил транспортування тварин є зовсім різними процесами.

Водночас частиною шостою статті 15 Закону України Про ветеринарну медицину заборонено здійснювати саме переміщення тварин без ветеринарних документів, а не їх транспортування.

Пунктом 3.5 Ветеринарно - санітарних вимог до утримання тварин у притулках, затверджених наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 № 438 передбачено, що усі тварини, за винятком тих, які надійшли з ветеринарних установ та мають ветеринарні документи, розміщуються на 7 діб (в окремих випадках - на 14 діб) до карантинного відділення з метою проведення клінічного огляду, антирабічного щеплення, лабораторно-діагностичного дослідження та профілактичної обробки.

Згідно пункту 15 Положення про притулок тварин, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 № 439, під час карантинування тварина обов`язково повинна бути оглянута спеціалістом ветеринарної медицини. Під час карантинування повинно бути забезпечено проведення лабораторно- діагностичних досліджень та профілактичних обробок.

Пунктом 3.7 Ветеринарно - санітарних вимог до утримання тварин у притулках встановлено, що тварини після проходження карантинування переводяться до відділень тримання тварин для подальшого пошуку нових власників.

У разі виявлення у тварин інфекційних та інвазійних захворювань тварину переводять до ізолятора, де утримують її до видужання (пункт 16 Положення про притулок тварин).

Відповідно до пунктів 9, 10 Положення про притулок тварин, у притулку утримуються виловлені безпритульні тварини, тварини, вилучені у власників за рішенням суду, а також тварини, від яких власники відмовились у зв`язку з неможливістю їх утримання.

Здійснення вилову та надходження тварин до притулків на адміністративній території здійснюється службами/підприємствами відповідно до вимог законодавства.

Колегія суддів зазначає, що розміщення виловлених безпритульних (бродячих) тварин до карантинних майданчиків допускається і без наявності ветеринарних документів. Головною умовою при цьому є необхідність для таких тварин пройти період карантинування, під час якого надається ветеринарна допомога, проводяться лабораторно - діагностичні дослідження та профілактичні обробки.

Пунктом 1.2 Порядку використання тварин у сільському господарстві визначено, що він поширюється на власників тварин, які утримуються та розводяться для отримання продуктів і сировини тваринного походження.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що громадська організація не займається сільським господарством, не здійснює діяльність, пов`язану з ним, не утримує та не розводить тварин для отримання продуктів і сировини тваринного походження в розумінні п. 1.2 Порядку. А тому вказаний нормативно-правовий акт не підлягає застосуванню. Громадська організація не переміщує тварин з потужностей (об`єктів), де вони утримуються, в розумінні норм Закону України Про ветеринарну медицину , а переміщення виловлених безпритульних тварин не потребує дозволу державного інспектора ветеринарної медицини.

Крім того, посадові особи відповідача, які проводили позаплановий захід державного нагляду (контролю), дійшли висновку, що місце та умови утримання тварин в громадській організації не відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям (відсутній необхідний простір, температурно-вологісний режим), не задовольняють їх природні потреби в рухах, контактах із собі подібними, природним для них середовищем. Районне управління констатувало порушення частини першої, другої, четвертої статті 7 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", пункту 2.2 розділу II Порядку використання тварин у сільському господарстві.

Колегія суддів вказує, що відповідачем, ні в Акті, ні в Приписі, не вказано якими є біологічні, видові та індивідуальні особливості виловлених тварин та відповідно в чому конкретно полягає невідповідність умов їх утримання таким особливостям. Окрім цього, не вказано, якими ж є обстежені умови утримання тварин та чому вони не задовольняють їх природні потреби, в чому це проявляється. Разом з тим, не вказано яким є обстежене місце утримання тварин та не пояснено чому воно не забезпечує необхідний простір та температурно-вологісний режим. В цьому аспекті посадові особи відповідача повинні були б зазначити, що вони розуміють під необхідним простором та температурно-вологісним режимом, яким критеріям останні повинні відповідати. При всьому цьому, відповідач повинен був навести конкретні правові норми, яким, на його думку, місце та умови утримання тварин в громадській організації не відповідають.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач, виносячи оскаржуваний припис, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Громадської організації Порятунок чотирилапих задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі № 140/3302/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Луцького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Волинській області № 20 від 24 жовтня 2019 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. І. Запотічний В. Я. Макарик Повне судове рішення складено 05 травня 2020 року.