Рішення

від 23.12.2019 по справі 309/945/17

ХУСТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 309/945/17

Провадження № 2/309/210/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2019 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого-судді Лук`янової О.В.

за участю: секретаря судового засідання Пилипа І.В.

прокурора Худана І.І.

преставника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Хуст цивільну справу за позовом Хустської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Забрідської сільської ради до ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Хустська місцева прокуратура, діючи в інтересах держави в особі Забрідської сільської ради, посилаючись на те, що:

-рішенням Забрідської сільської ради 2-ої сесії 5-го скликання від 7 липня 2006 року ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , із земель запасу Забрідської сільської ради;

-на підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії ЗК №052342, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №21255383001:01:07:0711:00005 від 26 березня 2007 року;

-вказана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, оскільки вона попередньо належала ВАТ Хустський консервний завод ;

-ця земельна ділянка підлягає витребуванню, оскільки вказаним рішенням сільської ради грубо порушено норми Земельного кодексу України, у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель передано земельну ділянку промисловості;

-згідно договору-купівлі продажу від 20 вересня 2012 року ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку продала ОСОБА_4 , яка в подальшому - 3 жовтня 2012 року відчужила зазначену ділянку ОСОБА_5 ;

-рішенням Хустського районного суду від 30 липня 2015 року було скасоване вищевказане рішення Забрідської сільської ради 2-ої сесії 5-го скликання від 7 липня 2006 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_6 та визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,10га, серії ЗК №052342;

-17 жовтня 2016 року ОСОБА_5 відчужила цю земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 ,

17 березня 2017 року звернулася до суду з позовом та просить: витребувати з незаконного володіння від громадянина ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,10га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, нормативно-грошова оцінка якої склала 22894грн.99коп., на користь територіальної громади с.Забрідь в особі Забрідської сільської ради та повернути в комунальну власність Забрідської сільської ради; витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача ОСОБА_2 ..

В судовому засіданні представник Хустської місцевої прокуратури Худан І.І. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник Забрідської сільської ради в судове засідання не з`явився, неодноразово подавав заяви до Хустського районного суду про розгляд справи у відсутність представника Забрідської сільської ради.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Лукачко І.Й. в судовому засіданні позов не визнав та просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку пред`явлення віндикаційного позову. У клопотанні про застосування строку позовної давності /а.с.125-126/ представник відповідача зазначив, що спірну земельну ділянку було передано у приватну власність ще рішенням Забрідської сільської ради 2-ої сесії 5-го скликання від 7 липня 2006 року, тобто дана обставина була відома позивачу з 2012 року - з моменту відкриття кримінального провадження стосовно виявленого порушення на підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 грудня 2012 року, а сам позов був поданий до суду лише 17 березня 2017 року. Отже, на думку відповідача, позивач пропустив строк подачі позову тривалістю у три роки. Позивач пропустив такий строк без поважних причин, причин для зупинення або переривання перебігу позовної давності також не було. Клопотань про поновлення строку позовної давності від позивача також не надходило.

Ніяких інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.

29 березня 2017 року по справі суддею Хустського районного суду були вжиті заходи забезпечення позову - накладено арешт на земельну ділянку /кадастровий номер 2125383001:01:001:0168/, площею 0,10га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інші процесуальні дії /забезпечення доказів, зупинення і поновлення провадження/ у справі не проводилися.

За таких обставин суд вважає, що справу можливо вирішити у відсутності представника Забрідської сільської ради.

Суд, вислухавши думки представника Хустської міської прокуратури та представника відповідача Курбели ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В судовому засіданні встановлено наступне:

Рішенням Забрідської сільської ради 2-ої сесії 5-го скликання від 7 липня 2006 року ОСОБА_3 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1 , із земель запасу Забрідської сільської ради. На підставі вказаного рішення ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю, серії ЗК №052342, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю за №21255383001:01:07:0711:00005 від 26 березня 2007 року /а.с.15/.

Згідно договору-купівлі продажу від 20 вересня 2012 року ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку продала ОСОБА_4 , яка в подальшому - 3 жовтня 2012 року відчужила зазначену ділянку ОСОБА_5 /а.с.16-19/.

Вироком Хустського районного суду від 12 березня 2014 року Забрідського сільського голову ОСОБА_8 , який прийняв рішення про відведення спірної земельної ділянки, було визнано винним та засуджено за ст.367 ч.2 КК України /у зв`язку з прийняттям незаконних рішень щодо виділення земельних ділянок громадянам ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 / /а.с.20-21/.

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12 грудня 2012 року, яка була проведена головним спеціалістом відділу оперативного контролю за додержанням вимог земельного законодавства Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області Олашиним М.В., встановлено, що державний акт ЗК №052342 на право приватної власності на земельну ділянку був виданий без погодження з відповідними інстанціями, передбаченими ст.118 ЗК України /а.с.13-14/.

Рішенням Хустського районного суду від 30 липня 2015 року було скасоване рішення Забрідської сільської ради 2-ої сесії 5-го скликання від 7 липня 2006 року про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3 та визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,10га, серії ЗК №052342 /а.с.23-25/.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, встановлено, що 17 жовтня 2016 року ОСОБА_5 подарувала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 /а.с.26-27/.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст.14 Конституції України: право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.78 Земельного кодексу України: право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно ст.81 Земельного кодексу України: громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.118 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до вимог ч.1 ст.125 Земельного кодексу України: право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.126 Земельного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що в судовому засіданні на підставі зібраних по справі доказів встановлено, що передача у власність ОСОБА_3 спірної земельної ділянки відбувалася з порушенням вимог чинного законодавства, однак ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності до вимог прокурора, оскільки він сплив 12 грудня 2015 року, а з позовом прокуратура звернулася до суду лише 17 березня 2017 року, суд дійшов до такого висновку.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним /стаття 387 ЦК України/.

Відповідно до ст.256 ЦК України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України: загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У постанові ВС України від 17 жовтня 2018 року у справі №362/44/17 суд зазначив наступне: на віндикаційні позови держави та територіальних громад /в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно/ поширюється загальна позовна давність. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу /абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру /.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила /ч.1 ст.261 ЦК України/.

Якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках:

1/прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися /під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо/ про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

2/прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів .

Також у вищезазначеній постанові суд вказав, що статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності .

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеної в судовому рішенні від 09.01.2013 у справі Волков проти України /Заява №21722/11/: строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними /рішення від 22 жовтня 1996 року у справі Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства /StubbingsandOthers v.theUnitedKingdom/, п.51, Reports 1996-IV/. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Норма ч.1 ст.261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало /могло стати/ відомо про порушення права, покладається на позивача.

Таким чином, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні /сам факт порушення права/, так і суб`єктивні /особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення/ моменти. Водночас, має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Оскільки позивач, як контролюючий орган, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням викладеного, після детального з`ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд приходить до переконання, що, оскільки прокуратура, як контролюючий орган, та Забрідська сільська рада дізналися про порушене право ще в грудні 2012 року, коли прокуратурою було порушено кримінальну справу за ч.2 ст.364 та ч.2 ст.366 КК України щодо сільського голови Забрідської сільської ради Рішко М.В під час передачі земельної ділянки, прокуратура звернулася до суду з позовом 17 березня 2017 року, тобто з порушенням строку позовної давності для звернення до суду з позовом про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння. Крім того, прокурором не заявлялося клопотання про поновлення строків позовної давності, а судом не встановлено підстав поважності пропуску такого строку, тому підстави для поновлення його відсутні. А тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із закінченням строків позовної давності.

Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України: у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 158, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, ст.ст.14, 19 Конституції України, ст.ст.256-257, 261, 267, 387 ЦК України, ст.ст.78, 81, 116, 118, 125, 126 Земельного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Хустської місцевої прокуратури /місце знаходження: 90400, м.Хуст Закарпатської області, вулиця 900-річчя Хуста, будинок №16/ в інтересах держави в особі Забрідської сільської ради /місце знаходження: 90428, с.Забрідь Хустського району Закарпатської області, вулиця Грушевського, будинок №173; код в ЄДРПОУ 04525780/ до ОСОБА_2 /місце проживання: АДРЕСА_2 ; паспорт, серії НОМЕР_1 / про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, - відмовити повністю.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Хустського районного суду від 29 березня 2017 року на земельну ділянку /кадастровий номер 2125383001:01:001:0168/, площею 0,10га для будівництва та обслуговування жилого будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення в повному обсязі виготовлено 31 грудня 2019 року.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та /або/ обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково - у відповідності до п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, - до Закарпатського апеляційного суду через Хустський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи /вирішення питання/ без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Лук`янова О.В.