КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/5210/2020
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2020 року м. Київ
Справа № 752/6068/19
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства Київський іподром , яка подана представником Курінським Олександром Георгійовичем , на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року, ухвалене у складі судді Мазура Ю.Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Київський іподром , третя особа - Первинна профспілкова організація Комунального підприємства Київський іподром про стягнення невиплаченої заробітної плати,
встановив:
В березні 2019 позивач ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 7511 грн. 50 коп. невиплаченої заробітної плати та стягнути середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона з 01.09.2014 року працювала на посаді адміністратора Комунального підприємства Київський іподром , з 02.01.2018 року переведена на посаду інспектора з кадрів. Починаючи з вересня 2019 року керівництво відповідача почало погрожувати позивачу звільненням та недоплачувати заробітну плату за збереження її на роботі. Також позивач зауважує на те, що з вересня 2019 року відповідачем було утримано (недоплачено) заробітну плату за збереження позивача на роботі. Проте відповідач з жодним наказом на відрахування (утримання) коштів з заробітної плати позивача не ознайомив. 04.02.2019 року позивач звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Відповідно до розрахункових листків по заробітній платі, виданих КП Київський іподром , із заробітної плати ОСОБА_2 було відраховано:
- за вересень 2018 року - додаткове утримання 1 - 43 грн. 96 коп.; додаткове утримання 2 - 1763 грн. 89 коп.;
- за жовтень 2018 року - додаткове утримання 1 - 1778 грн. 68 коп., додаткове утримання 2 - 36 грн.;
- за грудень 2018 року - додаткове утримання 1- 1930 грн. 13 коп., додаткове утримання 2 - 132 грн. 46 коп.;
- за січень 2019 року - додаткове утримання 1 - 1826 грн. 38 коп.
Тому просила стягнути з відповідача на її користь 7511 грн. 50 коп. невиплаченої заробітної плати, а також середній заробіток за весь час затримки з моменту звільнення по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати 264 грн. 68 коп.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства Київський іподром на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 7511 грн. 50 коп., а також середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 31 496 грн. 92 коп.
Стягнуто з Комунального підприємства Київський іподром в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач КП Київський іподром через представника Курінського О.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального права.
Вказував, що згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України Про оплату праці за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ним рахунок ( адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
13.08.2018 року позивач особисто звернулась до відповідача із письмовою заявою, в якій просила роботодавця щомісячно починаючи з вересня 2018 року вираховувати з її заробітної плати сплату за утримання коня у зв`язку з укладанням договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про оплату праці забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Керуючись вказаною нормою закону, відповідач не мав права обмежувати волевиявлення позивача. ОСОБА_2 надала доручення підприємству про перерахування частини заробітної плати на зазначений нею рахунок або адресу, яке могло бути в будь-який час скасоване позивачем до здійснення перерахування.
За вказаних обставин здійснені перерахування на оплату послуг за договором є способом виплати заробітної плати за особистою письмовою згодою працівника, що узгоджується з положеннями ст. 24 Закону України Про оплату праці .
Тому представник відповідача вважає невірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем неправомірно було утримано та не виплачено заробітну плату на суму 7511 грн. 50 коп.
Також вважає необґрунтованим посилання суду першої інстанції на правову позицію, що висловлена у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 296/12853/15-ц, оскільки фактичні обставини вказаної справи та цієї справи є різними.
Позивач ОСОБА_2 відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_2 вказувала, що відповідачем незаконно, за відсутності відповідного розпорядження чи наказу, протягом вересня, жовтня, грудня 2018 року та січня 2019 року здійснено відрахування із заробітної плати на загальну суму 7511 грн. 50 коп. Зазначена сума при звільненні з роботи їй виплачена не була.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу про прийняття на роботу від 28.12.2017 року № 173-К ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Комунального підприємства Київський іподром на посаду інспектора з кадрів.
Згідно з наказом від 04.02.2019 року № 09-К Про звільнення ОСОБА_2 позивач була звільнена з роботи у зв`язку з скороченням штатної посади, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, в якому підставою зазначено наказ КП Київський іподром № 107-А від 31.10.2018 року Про необхідність внесення змін у структуру та штатний розпис комунального підприємства Київський іподром , попередження про вивільнення № 448 від 05.12.2018 року.
Враховуючи, що вичерпний перелік підстав, які дають право роботодавцю проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, наведено в частині другій ст. 127 КЗпП України, судом визнано неправомірним утримання із заробітної плати позивача на підставі договору № 22-0В/18 про надання позивачу послуг з випробування, тренінгу та утримання коней, заяви позивача про відрахування із заробітної плати, актів здачі-приймання послуг.
Відповідно до розрахункових листків по заробітній платі, виданих КП Київський іподром , із заробітної плати ОСОБА_2 було відраховано: за вересень 2018 року - додаткове утримання 1 - 43 грн. 96 коп.; додаткове утримання 2 - 1763 грн. 89 коп.; за жовтень 2018 року - додаткове утримання 1 - 1778 грн. 68 коп., додаткове утримання 2 - 36 грн.; за грудень 2018 року - додаткове утримання 1- 1930 грн. 13 коп., додаткове утримання 2 - 132 грн. 46 коп.; за січень 2019 року - додаткове утримання 1 - 1826 грн. 38 коп.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати в розмірі 7511 грн. 50 коп. підлягають задоволенню.
Оскільки зазначена сума не була виплачена позивачу при звільненні, то відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України, суд також визнав законними і обґрунтованими позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, обрахувавши його за період часу з дня звільнення позивача з роботи ( 04.02.2019 року) по день ухвалення рішення суду, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача 264 грн. 68 коп., всього на суму 31 496 грн. 92 коп.
Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд погодився із доводами позивача, виходячи із того, що вичерпний перелік підстав, які дають право роботодавцю проводити утримання із зарплати для погашення заборгованості працівника перед підприємством, наведено в частині другій ст. 127 КЗпП України, до яких не належить укладений між сторонами цивільно-правовий договір та заява працівника, на підставі яких було проведено відрахування із заробітної плати позивача.
Однак колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується не у повному обсязі, оскільки вони зроблені без врахування усіх обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 22 Закону України Про оплату праці суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
За змістом частини першої статті 24 Закону України Про оплату праці , заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективнимдоговором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 КЗпП України та ст. 26 Закону України Про оплату праці відрахування із заробітної плати можуть провадитися тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Частиною 2 ст. 127 КЗпП України, відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв`язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 28.12.2017 року № 173-К ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Комунального підприємства Київський іподром на посаду інспектора з кадрів.
06 серпня 2018 року позивач звернулась із власноручно написаною заявою до директора КП Київський іподром наступного змісту: прошу дозволити в`їзд однієї кобили ( Символіка) на територію підприємства для проходження тренінгу та випробувань в 10 тренвідділення до бригадира - наїзника Русінова О.К. з 12.08.2018 року з подальшим укладенням договору ( а.с. 81).
10 серпня 2018 року між КП Київський іподром та ОСОБА_2 як коневласником було укладено договір № 22-В/18 про надання послуг з випробування, тренінгу та утримання коней, відповідно до якого коневласник зобов`язалась виплачувати іподрому кошти за надання послуг з організації та виконання заходів по проведенню випробувань, тренінгу та утримання коней за цим договором, згідно виставлених рахунків.
Пунктом 3.1 договору визначено, що плата коневласника іподрому складається з основної суми за надання послуг за цим договором та компенсації вартості спожитих комунальних послуг. Розмір плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу споживчих цін за попередній місяць.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що плата іподрому за надання послуг з випробування, тренінгу та утримання коней складає 1675 грн. в місяць за одного коня.
Відповідно до п.3.3 оплата послуг за цим договором за кожен конкретний місяць здійснюється коневласником у безакцептному порядку у національній валюті України (гривні) не пізніше 10 числа наступного місяця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок іподрому ( а.с. 36-40).
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до акту № ОУ-871 здачі-прийняття робіт ( надання послуг) від 31 серпня 2018 року, підписаного представником КП Київський іподром та ОСОБА_2 , вартість використаних ветпрепаратів, що підлягають до відшкодування ОСОБА_2 , становить 36 грн. 63 коп. ( сума без ПДВ). Вартість послуг з ПДВ - 43 грн. 96 коп. ( а.с. 43).
Згідно з актом № ОУ-944, підписаним представником КП Київський іподром та ОСОБА_2 , вартість проведених виконавцем робіт, які підлягають оплаті замовником, становить : за випробування коней за вересень 2018 року - 1422 грн. 47 коп. ( сума без ПДВ); відшкодування за електроенергію за вересень 2018 року - 29 грн. 03 коп. ( сума без ПДВ); відшкодування за воду - 18 грн. 41 коп. ( сума без ПДВ). Загальна вартість робіт без ПДВ - 1469 грн. 91 коп., загальна вартість робіт ( послуг) з ПДВ - 1763 грн. 89 коп.( а.с. 44)
Згідно з актами здачі-прийняття робіт ( надання послуг) № ОУ-1110, № ОУ-1029 від 31 жовтня 2018 року, сума відшкодування за ветпрепарати становить 36 грн., загальна вартість робіт ( послуг) за випробування коней, відшкодування за електроенергію, відшкодування за воду за жовтень 2018 року з ПДВ становить 1778 грн. 68 коп. ( а.с. 45-46).
Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт ( надання послуг) № ОУ-1283 від 31 грудня 2018 року, виконавцем КП Київський іподром у грудні 2018 року були проведені роботи (випробування коней, надання комунальних послуг), загальна вартість яких з ПДВ становить 1930 грн. 13 коп. ( а.с. 48).
Як вбачається з акту здачі-прийняття робіт ( надання послуг) № ОУ-36 від 31 січня 2019 року, виконавцем КП Київський іподром у січні 2019 року були проведені роботи (випробування коней, надання комунальних послуг), загальна вартість яких з ПДВ становить 1826 грн. 38 коп. ( а.с. 49).
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, після звільнення позивача з роботи 04 лютого 2019 року, на виконання вищевказаного договору про надання послуг сторонами також було підписані відповідні акти здачі-прийняття послуг від 28 лютого 2019 року, 31 березня 2019 року та 04 квітня 2019 року, а відповідно до наданих відповідачем копій банківських виписок, ОСОБА_2 було сплачено на рахунок відповідача за випробування коней за лютий 2019 року 1832 грн. 28 коп., за березень 2019 року - 1851 грн. 60 коп., за квітень 2019 року - 433 грн. 78 коп. (а.с.89-93)
З викладеного вбачається, що одночасно з наявністю між сторонами трудових правовідносин, між сторонами існували також цивільно-правові відносини на підставі укладеного договору № 22-В/18 про надання послуг з випробування, тренінгу та утримання коней, відповідно до якого відповідачем позивачу у вересні, жовтні, грудні 2018 року та січні 2019 року були надані вищеперелічені послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт ( надання послуг), в яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають.
13 серпня 2018 року ОСОБА_2 подала на ім`я директора іподрому заяву, що була зареєстрована відповідачем за вхідним № 216 від 14.08.2018 року, у якій просила у зв`язку з укладенням договору про надання послуг з випробування, тренінгу та утримання коней № 22-В/18 від 10.08.2018 року сплату за утримання коня щомісячно вираховувати з її заробітної плати, починаючи з вересня 2018 року ( а.с. 41).
Відповідно до ч. 4-5 ст. 24 Закону України Про оплату праці , виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи.
За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.
Відповідно до статті 25 Закону України Про оплату праці забороняється будь-якимспособом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.
Отже, відрахування із заробітної плати позивача на оплату послуг відповідача за договором № 22-В/18 від 10 серпня 2018 року були здійснені відповідачем за особистою письмовою заявою позивача ОСОБА_2 , що узгоджується з положеннями ст. 24, 25 Закону України Про оплату праці та не суперечить вимогам ч. 2 ст. 127 КЗпП України, за змістом якої власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування із заробітної плати у випадках, прямо передбачених цією нормою закону. Подавши заяву про відрахування із заробітної плати коштів на погашення своїх зобов`язань за договором перед відповідачем, позивач таким чином розпорядилась своєю заробітною платою.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Колегія суддів також вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо невірного застосування судом першої інстанції до даних правовідносин правового висновку, зазначеного у постанові Верховного Суду від 24.10.2018 року у справі № 296/12853/15-ц, оскільки у вказаній справі виник спір між працівником та роботодавцем щодо відрахування із заробітної плати на покриття заподіяної працівником шкоди, з приводу чого керівництвом банку не було винесено розпорядження ( наказ) про відрахування. З викладеного вбачається, що у вказаній справі наявні інші фактичні обставини, а тому вказаний висновок не може бути прийнято до уваги при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови від 25 листопада 2019 року у справі № 755/11093/18, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про правомірність відрахування, які були здійснені роботодавцем із заробітної плати працівника за його особистою заявою для оплати послуг за договором, зазначивши, що відрахування на оплату страхової премії здійснені відповідачем за особистою письмовою згодою працівника, що узгоджується з положеннями статті 24 Закону України Про оплату праці , якою передбачено, що за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок ( адресу).
Разом з тим, при здійсненні відрахувань із заробітної плати відповідачем не було дотримано обмежень розміру відрахувань, що встановлені ч. 1 ст. 128 КЗпП України та ст. 26 Закону України Про оплату праці , відповідно до яких при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти відсотків, а у випадках, передбачених законодавством, - п`ятдесяти відсотків заробітної плати, що належить до виплати працівникам.
Як вбачається з розрахункових листків по заробітній платі ОСОБА_2 , відповідачем було нараховано заробітну плату та здійснено утримання:
- за вересень 2018 року нараховано заробітну плату на суму 5038 грн. 66 коп. Види утримань : податок на доходи фізичних осіб - 906 грн. 96 коп.; профспілковий внесок - 50 грн. 39 коп., військовий збір - 75 грн. 58 коп.; додаткове утримання1 - 43 грн. 96 коп.; додаткове утримання2- 1763 грн. 89 коп. ( а.с. 10);
- за жовтень 2018 року заробітна плата нарахована на суму 5226 грн. 44 коп. Види утримань : податок на доходи фізичних осіб - 940 грн. 76 коп.; профспілковий внесок - 52 грн. 26 коп., військовий збір - 78 грн. 40 коп.; додаткове утримання1 - 1778 грн. 68 коп.; додаткове утримання2- 36 грн. ( а.с. 10);
- за грудень 2018 року заробітна плата нарахована на суму 5111 грн. 42 коп.
Види утримань : податок на доходи фізичних осіб - 920 грн. 06 коп.; профспілковий внесок - 51 грн. 11 коп., військовий збір - 76 грн. 67 коп.; додаткове утримання1 - 1930 грн. 13 коп.; додаткове утримання2- 132 грн. 46 коп. ( а.с. 11);
- за січень 2019 року заробітна плата нарахована на суму 5740 грн. 23 коп.
Види утримань : податок на доходи фізичних осіб - 1033 грн. 24 коп.; профспілковий внесок - 57 грн. 40 коп., військовий збір - 86 грн. 10 коп.; додаткове утримання1 - 1826 грн. 38 коп. ( а.с. 12).
Таким чином, всупереч вимогам ст. 128 КЗпП України та ст. 26 Закону України Про оплату праці , що встановлюють обмеження відрахувань із заробітної плати, відповідачем було відраховано на підставі заяви позивача та укладеного договору:
- у вересні 2018 року було відраховано 1807 грн. 85 коп., що становить 45,13% заробітної плати, яка належала до виплати позивачу, тоді як 20% складає 801 грн. 15 коп.;
- у жовтні 2018 року - 1814 грн. 68 коп., що становить 43,67 % заробітної плати, яка належала до виплати позивачу, тоді як 20% складає 831 грн.;
- у грудні 2018 року відраховано 2062 грн. 59 коп., що становить 50,76% заробітної плати, яка належала до виплати позивачу, тоді як 20 % складає 812 грн. 72 коп.;
- у січні 2019 року відраховано 1826 грн. 38 коп., що становить 40,02% заробітної плати, яка належала до виплати позивачу, тоді як 20 % складає 912 грн. 70 коп.
Отже, за вказаний період відповідачем правомірно було здійснено відрахування за особистою згодою позивача на оплату послуг за цивільно-правовим договором на загальну суму 3357 грн. 57 коп.
Розмір відрахувань, який перевищує встановлене ст. 128 КЗпП України обмеження на відрахування (20% заробітної плати, що належить до виплати працівнику) становить суму в розмірі 4153 грн. 93 коп., а тому позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково на вказану суму.
Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідно до довідки про заробітну плату, виданої відповідачем, заробітна плата за останні два місяці роботи склала: у грудні 2018 року - 5111 грн. 42 коп., у січні 2019 року - 5740 грн. 23 коп. Робочих днів у грудні 2018 року - 20 днів, у січні 2019 року 21 робочий день. Таким чином середньоденна заробітна плата складає: (5111,42 + 5740,23) : (20+21) = 10851,65 : 41 = 264 грн. 68 коп.
Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні визначений судом за період із дня звільнення по день ухвалення рішення суду, що за 119 робочих днів становить 31 496 грн. 92 коп.
Однак, враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , то розмір середнього заробітку підлягає відшкодуванню відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, пропорційно сумі задоволених позовних вимог (55,3%), що становить 17 417 грн. 80 коп.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, у зв`язку з чим сума заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, підлягає зменшенню до суми 4153 грн. 93 коп., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - до суми 17 417 грн. 80 коп.
Згідно із положеннями статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до наявної у матеріалах справи квитанції, за подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 1152 грн. 60 коп.
Також представником відповідача заявлено до відшкодування на користь відповідача суму витрат на надання правової допомоги адвокатським бюро Олександра Курінського відповідно до договору про надання правової допомоги від 13.06.2019 року, за надання наступних послуг: ознайомлення з пред`явленим позовом, правовий аналіз обставин, складання відзиву на позовну заяву - 2500 грн.; ознайомлення з запереченнями позивача на відзив, складання заперечень відповідача - 2700 грн.; ознайомлення з рішенням суду, складання апеляційної скарги - 1500 грн., всього на суму 6700 грн. Також заявлено до відшкодування витрати, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, послуги поштового зв`язку - за період розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій - 600 грн.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 14 червня 2019 року адвокатом Курінським О.Г. та директором КП Київський іподром було підписано акт надання послуг ( виконаних робіт) від 14.06.2019 року ( а.с. 67), в якому сторони погодили, що відповідно до договору про надання правової допомоги від 13 червня 2019 року Адвокатське бюро Олександра Курінського надало відповідачу правову допомогу, загальною вартістю 2500 грн. Вказаний акт містить детальний опис наданих послуг ( ознайомлення з пред`явленим позовом та доданими матеріалами, правовий аналіз обставин справи, складання відзиву на позовну заяву); витрачений час - 4 год. 10 хв., вартість однієї години - 600 грн.
Також у вказаному акті було погоджено, що вартість фактичних витрат, пов`язаних з друкарськими, копіювальними, іншими технічними роботами, становить 200 грн. ( а.с. 67).
Відповідно до акту надання послуг ( виконаних робіт) від 27 червня 2019 року, підписаним адвокатом Курінським О.Г. та директором КП Київський іподром , сторони погодили надання правової допомоги відповідачу, вартістю 2700 грн., що полягала у ознайомленні адвоката із запереченнями позивача на відзив - 1 год., складання заперечень - 3 год. А також понесення фактичних витрат на друкарські, копіювальні та інші технічні роботи на суму 200 грн.( а.с. 96).
На підставі вказаних актів до сплати відповідачу виставлено рахунки на суму 2700 грн. та 2900 грн. відповідно ( а.с. 66, 97).
В апеляційній скарзі представник відповідача також вказує, що відповідачем понесені витрати на правову допомогу адвоката, що полягала у ознайомленні з рішенням суду та складанні апеляційної скарги, вартістю 1500 грн., а також фактичні витрати на технічні роботи, послуги поштового зв`язку, вартістю 200 грн. Однак, до апеляційної скарги представником відповідача не надано ні доказів вартості робіт, що оплачені, ні доказів вартості робіт, що підлягають оплаті, акту надання послуг ( виконаних робіт), погодженого відповідачем, щодо складання апеляційної скарги.
Виходячи із викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що загальна сума витрат, які відповідач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, підтверджено представником відповідача актами виконаних робіт від 14 червня 2019 року на суму 2500 грн. та від 27 червня 2019 року на суму 2700 грн.
Витрати, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами, послуги поштового зв`язку, про які заявлено представником відповідача на загальну суму 600 грн., підлягають відшкодуванню частково, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір фактичних витрат встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Враховуючи наявність у матеріалах справи лише відповідних квитанцій щодо оплати послуг поштового зв`язку, підтверджена сума витрат складає : 19 грн. 48 коп. х 4 = 77 грн. 92 коп. ( а.с. 70, 71, 98, 99).
Таким чином, загальна сума витрат за договором про надання правової допомоги, які відповідач має сплатити у зв`язку з розглядом справи, підтверджена на суму 5200 грн., а також фактичні витрати - 77 грн. 92 коп., всього 5277 грн. 92 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відзиву на апеляційну скаргу не подавала, отримавши копію апеляційної скарги 04.03.2020 року, заяв щодо неспівмірності витрат на правову допомогу в порядку ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України від позивача не надходило.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи визначений вказаною нормою принцип пропорційності, сума судових витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачу у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, зміною оскаржуваного рішення та частковим задоволенням позовних вимог, становить : 1152 грн. 60 коп. + 5277 грн. 92 коп. = 6430 грн. 52 коп.; 6430 грн. 52 коп. х 44,7% = 2874 грн. 44 коп.
Керуючись ст.ст. 268 , 367 , 368 , 37 4-376, 381-383 ЦПК України , суд
постановив:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Київський іподром , яка подана представником Курінським Олександром Георгійовичем , - задовольнити частково.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року - змінити в частині суми заробітної плати та суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, виклавши резолютивну частину рішення суду в наступній редакції:
Позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства Київський іподром , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Первинна профспілкова організація Комунального підприємства Київський іподром про стягнення невиплаченої заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства Київський іподром на користь ОСОБА_2 невиплачену заробітну плату в розмірі 4153 ( чотири тисячі сто п`ятдесят три) грн. 93 коп.
Стягнути з Комунального підприємства Київський іподром на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 17 417 (сімнадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 80 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Комунального підприємства Київський іподром в дохід держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства Київський іподром судові витрати на загальну суму 2874 ( дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 44 коп.
Дані сторін: позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
відповідач - Комунальне підприємство Київський іподром - код ЄДРПОУ 00846346, адреса місцезнаходження: м. Київ, просп. Академіка Глушкова, 10.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 04.05.2020 |
Оприлюднено | 08.05.2020 |
Номер документу | 89106725 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Антоненко Наталія Олександрівна
Цивільне
Київський апеляційний суд
Ящук Тетяна Іванівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні