Рішення

від 10.08.2007 по справі 2/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/164

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.08.07 р.                                                                               Справа № 2/164                               

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі  судового засідання Трубачовій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліра ЛТД” м. Слов'янськ  

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Золоті ворота” м. Слов'янськ  

про стягнення заборгованості в сумі 3821,68грн.

За участю

представників сторін

від позивача:       Азарова А.Ю. - за довір.

від відповідача:   Тітаренко С.В. - за довір.

                          Сідоренко Л.В. – за довір.

СУТЬ СПОРУ:

У судовому засіданні 10.08.07р.

оголошувалась перерва

з 13 год. 30 хв. до 15 год. 30 хв.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ліра ЛТД” м. Слов'янськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золоті ворота” м. Слов'янськ про стягнення заборгованості за послуги та збитків в сумі 3821,68грн., з яких 3221,68грн. – витрати на утримання дому та прибудинкової території, 600грн. – юридичні послуги, а також просить з метою забезпечення позову накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача у розмірі стягуваної суми.  

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 5/4 від 01.10.2004р. по сплаті експлуатаційних витрат. З посиланням не порушення зазначеного договору, позивач просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості за період з травня 2005р. по грудня 2006р. у розмірі 3221,68 грн. Як на правові підстави викладених позовних вимог посилається на ст. 509, 530, 623, 1160, 1166 ЦК України.  

У судових засіданнях позивач свої вимоги підтримував.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, надав відзив на позовну заяву від 22.05.2007р. № 02-41/20274, де вказує, що відповідач договір про надання послуг на участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території з ТОВ “Ліра ЛТД” на 2005-2007р. не укладало у зв'язку з тим, що у 2004р. ТОВ “Ліра ЛТД” не виконувало своїх зобов'язань з вивозу сміття. В запереченні на позовну заяву від 07.06.2007р. № 02-41/22969, вказує, що додаткову угоду від 20.09.2005р. про збільшення розміру платежу за квадратний метр відповідачем не підписувалося.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліра ЛТД” (Виконавець) та виконкомом Слов'янської міської ради (Орган управління) та Комунальним підприємством “ЖЕО” (Підприємство) укладений договір № 1 про використання майна комунальної власності територіальної громади – житлового фонду від 10.07.2003р.

Предметом зазначеного договору є передача Органом управління Виконавцю в тимчасове користування майно комунальної власності  територіальної громади – жилого фонду в кількості 30 домів.

Метою договору є утримання житлового фонду, проведення розрахунків з наймачами квартир за утримання житла, з власниками квартир за участь в витратах, пов'язаних з утриманням домів та прилягаючих до них територій; утримання при будинкових територій; забезпечення кваліфікованого, гарантованого обслуговування та ремонту житлового фонду, його технічного обладнання; надання житлово-комунальних послуг; утримання прилягаючих територій в санітарному стані для створення мешканцям домів необхідних умов проживання.

Пунктом 3.2.3. договору встановлено, що Виконавець має право укладати договори на обслуговування житлового фонду з квартиронаймачами, орендаторами, власниками квартир та нежитлових приміщень, юридичними та фізичними особами.

На підставі зазначеного договору 01.10.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ліра ЛТД” (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Золоті ворота”  (користувач) укладено договір на експлуатаційні витрати.

Розділом “Предмет договору” встановлено, що Користувач бере участь в загальних витратах на утримання житлового будинку, прибудинкової території, інженерних комунікацій, покрівель, техпідпілья та інших місць загального користування, наряду з Підприємством. Користувач займає за договором приміщення загальною площею 259,4м2, розташоване за адресою: вул. Лозановича, 12 для розміщення магазину “Золоті ворота”.

Відповідно до розділу “Зобов'язання сторін”, Підприємство зобов'язано проводити: усунення аварійних ситуацій; проведення поточних ремонтів в місцях загального користування; прибирання прибудинкової території; укладати договори з відповідними організаціями з метою обслуговування житлового будинку; підтримувати в технічно справному стані інженерні мережі; своєчасно готувати будинки та його інженерне обладнання к експлуатації в зимовий період; здійснювати загальний огляд приміщення два рази на рік.

Згідно розділу договору “Порядок оплати” встановлено, що оплата здійснюється через розрахунковий рахунок підприємства. Користувач відшкодовує експлуатаційні витрати на утримання нежитлових приміщень відповідно розрахунку Підприємства в сумі 0,322м2, а всього 83,50грн. Впродовж 1 кварталу року, наступного за звітним, здійснювати перерахунок за фактичними витратами. Відшкодування експлуатаційних витрат на 1м2 визначається пропорційно загальній площі будівлі.

Розділом “Строк дії договору” встановлено, що договір вступає в силу з 01.10.2004р. та діє по 01.10.2005р. Дія договору на експлуатаційні витрати припиняється в разі: закінчення строку на який він був укладений; достроково по взаємній згоді сторін або за рішенням арбітражного суду. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо ні одна сторона на заявила відмови від його пролонгації за 1 місяць до закінчення строку дії договору.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б підтверджували відмову від пролонгації договору, або відмову від договору взагалі.

Таким чином, договір на експлуатаційні витрати № 5/1 від 01.10.2005р. є діючим до 01.10.2006р.  

В виконання умов договору позивачем здійснювались послуги, обумовлені договором, та виставлялись відповідачу рахунки. Всього позивачем було виставлено рахунків за спірний період з травня 2005 року до грудня 2006р. включно на загальну суму 3221,68 грн., яку позивач й просить стягнути з відповідача.

Вимоги позивача підлягають задоволенню частково з огляду на наступні підстави.

Відповідачу на праві власності належить вбудоване нежиле приміщення (магазин “Золоті ворота”) загальною площею 259,4 кв.м., який знаходиться в жилому будинку за адресою: м. Слов'янськ, вул. Лозановича, 12.

Зазначений будинок, в якому відповідач є власником приміщення, переданий на обслуговування  позивачу, що підтверджується матеріалами справи.     

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів на надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення зобов'язань відповідно до чинного законодавства.

Статтею 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” визначено, що утриманням будинків і прибудинкових територій є господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та\або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків, споруд, комплексів будинків і споруд, а також, утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Пунктом 2 ст. 14 закону України „Про житлово-комунальні послуги”, ціни\тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із ст. 19 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Як було вище встановлено судом, умовами договору від 01.10.04р. встановлений розмір експлуатаційних витрат в сумі 83,50 грн., виходячи із розрахунку 0,322 грн. за 1 кв.м.  

Як вбачається із змісту наданих позивачем рахунків-фактур, позивачем нараховувались експлуатаційні витрати за кожний календарний місяць спірного періоду виходячи із ціни послуги за 1 кв.м. – 0,61 грн. на загальну суму 158,23 грн. щомісяця; за травень 2005р. позивачем був виставлений рахунок-фактура на суму 186,77 грн., виходячи із ціни за 1 кв.м. – 0,72 грн.

Зазначений розмір експлуатаційних витрат, а саме, в сумі 158,23 грн. щомісяця із розрахунку 0,61 грн. за 1 кв.м. змінений позивачем та визначений у додатковій угоді від 20.09.05р. до договору від 01.10.04р., яка підписана та скріплена печаткою лише Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліра”. Разом з цим, відповідачем зазначена угода не підписана.     

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розділом договору - “Взаємовідношення сторін” встановлено, що зміни та доповнення до договору вносяться, розглядаються сторонами в продовж 14 днів. Одностороння відмова від виконання Договору та внесення змін не допускається.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно та в односторонньому порядку, без внесення відповідних змін до договору, було змінено ціни за експлуатаційні послуги за 1м2, що є неприпустимим у договірних правовідносинах та законом передбачена пряма заборона на таку зміну договірних зобов'язань.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Крім того, необхідно зазначити, що умовами договору не визначений строк оплати наданих послуг, зазначений строк не вказаний й в рахунках-фактурах, наявних в матеріалах справи. Також, сторонами не надано й доказів надання та отримання цих рахунків-фактур відповідачем.

Разом з цим, відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.12.2006 р. позивачем була направлена вимога про оплату послуг в розмірі 2746,99 грн., відповідь на яку не була отримана. У зв'язку з чим, строк оплати відповідачем послуг настав 02.01.2007р.

У зв'язку з цим, судом приймається до уваги ціна експлуатаційних послуг, яка обумовлена договором, та підлягає стягненню з відповідача за спірний період виникнення заборгованості в межах дії зазначеного договору, а саме, з травня 2005 року до жовтня 2006р. Тобто, згідно розрахунку суду розмір витрат на експлуатаційне утримання нежитлового приміщення складає 1419,50 грн. та позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.  

Також, як видно з позовної заяви, позивач просить стягнути спірну суму 3221, 68 грн. як збитки, посилаючись на ст.ст. 623, 1160, 1166 ЦК України.  

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.  

Статтями 224, 225 ГК України передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язань боржником він повинен відшкодувати кредитору заподіяні цим збитки.

За умов чинного цивільного законодавства цивільно-правова відповідальність за спричинення збитків (або нанесення шкоди) наступає внаслідок правопорушення, яке складається з чотирьох елементів: шкоди, протиправності поведінки, вини особи та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Однак, позивач не назвав складові частини збитків та не довів наявність цих елементів правопорушення, внаслідок якого виникає відповідальність за спричинення збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарським судом від позивача витребувались докази фактичного понесення ним витрат утримання та експлуатацію будинку та прибудинкової території. Такі докази суду позивачем не надані.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем не доведені вимоги щодо стягнення збитків на суму 3221,68 грн.

Посилання відповідача на те, що договори про надання послуг та участі в витратах на утримання будинку та прибуденкової території з позивачем не укладалися судом не приймаються, на підставі вищевикладеного.

Заперечення відповідача відносно того, що позивачем не виконуються зобов'язання з вивозу сміття, судом не приймається, оскільки розшифровка експлуатаційних витрат на 1м2, що заснований договором (0,322 грн.) не містить витрат не вивезення смітті та відходів, та до складу калькуляції цих витрат взагалі не включена.

Щодо вимог позивача про стягнення 600грн. за юридичні послуги, то ці вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування заявленої суми позивач посилається на акт приймання - здачі послуг від 06.02.2007р. до договору про надання юридичних послуг № 187 від 30.06.2006р.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Суду не наданий договір про надання юридичних послуг № 187 від 30.06.2006р., а також докази фактичної оплати за надані послуги.

Щодо вимог позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача в межах розміру позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна тощо на момент виконання рішення. Інших підстав для застосування заходів забезпечення позову, закон не передбачає.

Як видно із матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на доведення та  огрунтування утруднення чи неможливості виконання рішення господарського суду. У зв'язку з цим, такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково у сумі 1419грн. В іншій частині, суд дійшов висновку про неправомірність позовних вимог, у зв'язку з чим, у решті частині позовних вимог відмовляє.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, що передбачений ст.49 Господарського процесуального кодексу України, тобто, пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні, за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 623, 629, 901-907, 1160, 1166 Цивільного кодексу України, ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 66, ст. ст. 82 – 85 ГПК України, господарський суд

                                                   ВИРІШИВ:

           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліра ЛТД” м. Слов'янськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю “Золоті ворота” м. Слов'янськ про стягнення 3821,68грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Золоті ворота” (84000,               м. Слов'янськ, вул. Лозановича, 12, р/р 2600390825 УСБ МФО 334226, ОКПО 22042281) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ліра ЛТД” (84100, м. Слов'янськ, вул. Юн. Комунарів, 79/29, р/р 260065600 в ДОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”                      м. Донецьк, МФО 335076, ОКПО 19378572) заборгованість за експлуатаційні витрати у розмірі 1419,50грн., судові витрати: державне мито у розмірі 44,94грн., та  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 51,99грн.

В решті частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

          Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення підписане 15.08.07р.

Суддя