Ухвала

від 04.05.2020 по справі 761/39512/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 травня 2020 року

м. Київ

справа № 761/39512/18

провадження № 61-7347ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду

від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом

до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 березня 2013 року на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення аліментів у розмірі

1/3 частини від заробітку (доходу) на стягнення у твердій грошовій сумі

в розмірі 20 270 грн, з урахуванням інфляції щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада

2019 року позов залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 26 листопада

2019 року скасовано.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів задоволено.

Змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 04 березня 2013 року

зі стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини від заробітку (доходу) відповідача, зазначивши, що до стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі

у розмірі 20 270 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

27 квітня 2020 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 березня

2020 року, посилаючись на те, що копію оскарженої постанови суду апеляційної інстанції отримано 28 березня 2019 року.

Оскільки причина пропуску цього процесуального строку є поважною,

строк на касаційне оскарження підлягає поновленню.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексуУкраїни провадження у цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460- IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено те, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі,

що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -

на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень, лише у тих випадках, коли таке оскарження

є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах

та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же статті ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу закону.

Заявник у касаційній скарзі вказав, що справа становить значний суспільний інтерес та може мати для нього виняткове значення, а тому

є підстави для відкриття касаційного провадження. Також заявник зазначив, що справа стосується питання права, яке має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд не може погодитись із тим, що ця справа, в якій судовим рішенням суду апеляційної інстанції задоволено позовні вимоги щодо збільшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, з урахуванням правової позиції, висловленої Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року

(справа № 760/4569/18-ц), має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Доводи касаційної скарги свідчать

про незгоду заявника з висновками суду апеляційної інстанції про зміну матеріального стану заявника та розмір аліментів, які зроблені

за результатами оцінки доказів.

Посилання у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (провадження 61-17659ск18), від 17 грудня 2018 року (провадження 61-21321ск18) від 25 листопада 2019 року (провадження

61-12983ск19) не свідчить про неоднакове застосування норм

статтей 181-184 СК України, оскільки у вказаних справах і у цій справі встановлені різні фактичні обставини.

Колегія суддів, враховуючи, правовідносини, в яких виник спір між сторонами, встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини,

а також повноваження суду касаційної інстанції, до яких не відноситься оцінка (переоцінка) доказів, дійшла висновку, що ця справа не може бути визнана такою, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, або такою, що становить значний суспільний інтерес. Заявник не довів, що справа про зміну розміру і способу стягнення аліментів має для нього виняткове значення.

Отже, випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 -

ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зміну розміру та способу стягнення аліментів - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович