Ухвала

від 05.05.2020 по справі 521/16609/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

05 травня 2020 року

м. Київ

справа № 521/16609/16-ц

провадження № 61-7360ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2019 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр державного земельного кадастру в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про стягнення винагороди за підсумками роботи за рік, винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки виплати, стягнення індексації заробітної плати, грошової компенсації за оплату простою, доплати по заробітній платі, суми компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати винагороди за вислугу років та винагороди за підсумками роботи за рік, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати недоплаченої частини компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати простою, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати доплати до тарифної ставки у місяці невиконання норм заробітку та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Центр державного земельного кадастру в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - ДП Центр державного земельного кадастру в особі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру )

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що із 01 серпня 2011 року його прийнято на посаду інженера до Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру . 29 квітня 2016 року його звільнено за систематичне невиконання без поважних причин, покладених на нього обов`язків.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 26 липня 2016 року його звільнення визнано незаконним та поновлено на посаду інженера, після чого він працював на займаній посаді до чергового його звільнення, яке також є незаконним.

Заробітна плата в Одеській регіональній філії ДП Центр державного земельного кадастру виплачувалася йому протягом шести років з порушенням вимог статті 110 Кодексу законів про працю України, проте керівництво умисно приховує частину належної йому заробітної плати. Також внаслідок шахрайських дій зі сторони керівництва йому не виплачувалася індексація заробітної плати, винагорода за підсумками роботи за рік, винагорода за вислугу років, не правильно нарахована та не виплачена компенсація за використану відпустку.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь винагороду за підсумками роботи за 2012-2015 роки у розмірі 38 261,60 грн; винагороду за вислугу років за 2012-2015 роки у розмірі 19 603,10 грн; середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 75 859,84 грн, індексацію заробітної плати із моменту настання права на індексацію із квітня 2016 року по березень 2019 року у розмірі 15 451,20 грн, оплату простою із 18 грудня 2016 року по 25 січня 2017 року у розмірі 3 857,28 грн; доплату до заробітної плати, отриманої за місяці, в яких не виконано норму заробітку не з його вини у розмірі 7 295,02 грн, недоплачену суму компенсації за невикористану відпустку при незаконному звільненні у розмірі 4 259,92 грн, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за жовтень, листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень 2016 року у розмірі 776,92 грн; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати винагороди за вислугу років та винагороди за підсумками роботи за рік за 2012-2015 роки у розмірі 64 872,42 грн, компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати недоплаченої частини компенсації за невикористану відпустку у розмірі 1 742,31 грн; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 8 196,33 грн.; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків оплати простою у розмірі 1 577,63 грн; компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати доплати до тарифної ставки у місяці невиконання норм заробітку у розмірі 3 969,90 грн та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, а всього 345 723,51 грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ДП Центр державного земельного кадастру в особі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частину заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 776,93 грн та 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Додатковим рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року , залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ДП Центр державного земельного кадастру в особі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку у розмірі 75 859,84 грн відмовлено.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із доведеності факту затримки виплати заробітної плати позивачу за період із жовтня 2015 року по березень 2016 року, а тому вимоги щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати підлягають задоволенню. Враховуючи те, що трудові права позивача порушено, що завдало йому моральної шкоди, тому відповідач зобов 'язаний відшкодувати позивачу таку шкоду у розмір у 2 000,00 грн, що відповідає засадам розумності та справедливості.

Відмовляючи у стягненні грошової компенсації за оплату простою, стягнення компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати простоюсуди попередніх інстанцій виходили із того, що позивач не повідомив про наявність простою, його початок та підстави його виникнення, під час здійснення перевірок Головним управлінням Держпраці в Одеській області не виявлено факту наявності на підприємстві простою.

Відмовляючи у стягненні виплат винагород за вислугу років та підсумками за рік і компенсації за затримку виплат цих винагород, а також винагороди за підсумками за рік, винагороди за вислугу років та щодо стягнення компенсації втрати частини доходу, у зв`язку з порушенням строків виплати винагороди за вислугу років та винагороди за підсумками роботи за рік як похідних, суди попередніх інстанцій виходили із того, що відповідно до локальних нормативно-правових актів відповідача на така винагорода виплачується на підставі наказу керівника Центру державного земельного кадастру, проте на підприємстві відсутні накази про винагороду за підсумками роботи за рік та накази про виплату за вислугою років.

Відмовляючи у стягнення середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, суди виходили із того, що матеріали справи не містять доказів наявної заборгованості підприємства перед позивачем.

У задоволенні інших вимог відмовлено за необґрунтованістю.

22 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2019 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення у частині незадоволених вимог та направити справу у цій частині на новий розгляд.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон № 460-ІХ).

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана 22 квітня 2020 року, тому вона підлягає розгляду відповідно до положень ЦПК України в редакції Закону № 460-ІХ.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів у загальному розмірі 345 723,51 грн, що є меншим, ніж двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (525 500,00 грн), а тому відповідно до вимог ЦПК України рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2019 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанова Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року не підлягають касаційному оскарженню.

При цьому Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Враховуючи те, що касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, та касаційна скарга не містить передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у справі підлягають касаційному оскарженню, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 березня 2019 року, додаткове рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18 листопада 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр державного земельного кадастру в особі Одеської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру про стягнення винагороди за підсумками роботи за рік, винагороди за вислугу років, середнього заробітку за час затримки виплати, стягнення індексації заробітної плати, грошової компенсації за оплату простою, доплати по заробітній платі, суми компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати винагороди за вислугу років та винагороди за підсумками роботи за рік, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати недоплаченої частини компенсації за невикористану відпустку, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати простою, компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати доплати до тарифної ставки у місяці невиконання норм заробітку та стягнення моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик