Рішення

від 30.04.2020 по справі 914/2352/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2020 справа № 914/2352/19

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОСТІМ", Харківська область, м.Харків;

до Відповідача: Приватного підприємства "Урожай", Львівська область, Золочівський район, с.Красносільці;

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 1467947,44грн.

Представники:

Позивача: Колісник А.О. - представник, адвокат (ордер від 17.02.2020р. серії ВС №1016131);

Відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019р. на розгляд до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОСТІМ" від 07.11.2019р. б/н (вх. №2456) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОСТІМ" до Приватного підприємства "Урожай" про стягнення заборгованості; ціна позову: 1467947,44грн.

Підставами позовних вимог Позивач визначає неналежне виконання Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого за Договором від 06.03.2019р. №06/03 Товару.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2019р. у даній справі постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 10.12.2019р.

Також, ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.11.2019р. у даній справі суд постановив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОСТІМ" від 07.11.2019р. б/н (вх. №3134/19 від 18.11.2019р.) про забезпечення позову повернути Заявнику.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.12.2019р. у даній справі судом постановлено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОСТІМ" б/д б/н (вх. №50322/19 від 02.12.2019р.) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відхилити.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2019р. у даній справі судом постановлено відкласти підготовче засідання на 16.01.2020р.

З підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді Фартушка Т.Б. судове засідання 16.01.2020р. не відбулось.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.01.2020р. у даній справі судом постановлено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче судове засідання призначити на 18.02.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.02.2020р. у даній справі суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; судове засідання з розгляду спору по суті призначити на 10.03.2020р.

Ухвалою суду від 10.03.2020р. у даній справі судом постановлено оголосити перерву в судовому засіданні з розгляду спору по суті до 18.03.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2020р. у даній справ судом постановлено відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 07.04.2020р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.04.2020р. у даній справі суд постановив відкласти судове засідання з розгляду спору по суті на 30.04.2020р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнається обов`язковою.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердив представник Позивача в судовому засіданні, йому відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з`явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 500947,44грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором від 06.03.2019р. №06/03 та, з підстав часткового погашення суми заборгованості Відповідачем, просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача 967000грн. у зв`язку із відсутністю предмета спору, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до поданих до суду заяв для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання не визнавалась судом обов`язковою.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 20.11.2019р. про відкриття провадження у даній справі судом постановлено Відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали відповідно до ст. 165 ГПК України надати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати (надати) іншим Учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого надіслання (надання) надати суду до початку підготовчого засідання.

Вказану ухвалу 22.11.2019р. надіслано на адресу Відповідача та одержано його уповноваженим представником 26.11.2019р., що підтверджується відповідною відміткою на Повідомленні про вручення поштового відправлення від 22.11.2019р. №7901412857936.

Відтак, встановлений Відповідачу судом строк для подання відзиву на позовну заяву розпочав свій перебіг 27.11.2019р. та завершився 11.12.2019р.

В судовому засіданні 18.02.2020р. представник Відповідача зазначав про те, що відзив на позовну заяву Відповідачем не подавався з підстав визнання та часткового погашення Відповідачем суми боргу, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Позиція Позивача:

Позивач, з урахуванням поданого 07.04.2020р. за вх. №15444/20 клопотання, зазначає про здійснення Відповідачем часткового погашення суми боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі на суму 967000грн. згідно Платіжних доручень від 26.11.2019р. на суму 200000грн., від 13.12.2019р. на суму 100000грн., від 20.12.2019р. на суму 100000грн., від 10.01.2020р. на суму 100000грн., від 31.01.2020р. на суму 50000грн., від 17.02.2020р. на суму 200000грн. та від 10.03.2020р. на суму 217000грн. та просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 500947,44грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем товару за Договором від 06.03.2019р. №06/03.

Позиція Відповідача:

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

18.02.2020р. за вх. №8489/20 Відповідачем подано до суду клопотання від 18.02.2020р. б/н, у якому просив суд долучити до матеріалів справи докази часткового погашення Відповідачем суми боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі в розмірі 750000грн.

Окрім того, 18.03.2020р. вх. №12979/20 Відповідачем подано до суду клопотання від 17.03.2020р. б/н, у якому просив суд долучити до матеріалів справи докази часткового погашення Відповідачем суми боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі в розмірі 967000грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання Відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, надання Відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті без участі представника Відповідача за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

06.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКОАГРОСТІМ (надалі - Позивач, Продавець) та Приватним підприємством УРОЖАЙ (надалі - Відповідач, Замовник) укладено Договір №06/03 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1., 1.2. Договору) Продавець зобов`язувався поставити і передати у власність Покупцю Товар, перелік якого та терміни поставки наводяться у Додатках до договору, які є невід`ємною складовою частиною Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору. Сторони домовились про особливу форму співробітництва в частині забезпечення гарантій з боку Продавця щодо якості та ефективності Товару, що доставляється Продавцем Покупцю та яка полягає в спільному інспектуванні результатів дії Товару, що поставляється згідно Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору ціна та загальна вартість товару вказується у Додатках до договору, які є невід`ємною складовою частиною Договору. В загальну вартість товару входять також видатки по упаковці Товару, маркуванню, передпродажній підготовці, а також науковий супровід по застосуванню Товару в умовах Покупця.

Ціна та загальна вартість товару визначається в національній валюті - гривнях та є звичайною (п.2.2. Договору).

Згідно пункту 3.1. Договору порядок розрахунків наводиться у Додатках до Договору, які є невід`ємно складовою частиною Договору.

Пунктом 3.2. Договору Сторонами погоджено, що Покупець здійснює оплату за товари Продавцеві, перераховуючи платіжним дорученням кошти на поточний банківський рахунок Продавця.

Згідно пункту 3.3. Договору оплата по Договору здійснюється в національній валюті - гривні, в сумі, яка еквівалентна відповідній сумі в доларах США та зазначена в Додатках до Договору, які є невід`ємною частиною Договору. При збільшенні офіційного курсу долару США більше, чим на 5% який зазначений в Додатках до Договору, які є невід`ємною частиною Договору щодо гривні в день оплати , оплата Товару здійснюється в національній валюті - гривні (в сумі, яка еквівалентна відповідній сумі в доларах США) відповідно до офіційного курсу долару США, встановленого Національним банкам України на день фактичного здійснення платежу.

Товар постачається Продавцеві в строки, зазначені в Додатках до Договору. Строки поставки наводяться у Додатках до Договору, які є невід`ємною складовою частиною Договору (п.4.1., 4.2. Договору).

Відповідно до п.4.3. Договору перехід права власності па Товар виникає в момент підписання накладної представником Покупця або третьої особи, вказаної Покупцем.

Пунктом 4.5. Договору Сторонами встановлено, що Перехід ризиків на Товар виникає в момент підписання накладної представником Покупця або третьої особи, вказаної Покупцем.

Датою поставки є дата відмітки в накладній та Акті приймання-передачі про приймання Товару Покупцем (п.4.5. Договору).

Згідно п. 5.1. Договору пункт доставки за Договором - склад Покупця за адресою: Львівська область , Золочівський район, с.Красносільці, вул.Дубрівська, буд.1А.

Відповідно до п.9.1. Договору передача (приймання-передача) Товару здійснюється в пункті поставки.

Пунктом 12.1. Договору Сторонами погоджено, що цей Договір вступає в силу після підписання Сторонами, та діє до 31.12.2019р., але у будь-якому разі до його остаточного виконання Сторонами

Додатком №1 до Договору (Асортимент Товару) Сторонами погоджено асортимент, обсяги та вартість Товару, що поставляється по Договору.

Окрім того, пунктом 2.1. Додатку №1 до Договору визначено, що загальна вартість товару згідно Додатку становить 237983,76грн. з ПДВ, що еквівалентно 8893,26 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на дату складення Договору ( 2676,00 UAH = 100 USD).

Відповідно до п.3.1. Додатку №1 до Договору вартість Товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.2. Додатку №1 до Договору 40 % від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 7 робочих днів до поставки Товару Продавцем.

Пунктом 3.3. Додатку №1 до Договору передбачено, що 60% від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 30.10.2019р.

Товар постачається Продавцем протягом 7 робочих днів після оплати Покупцем 40% від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору (п.4.1. Додатку №1 до Договору).

Додатком №2 до Договору (Асортимент Товару) Сторонами погоджено асортимент, обсяги та вартість Товару, що поставляється по Договору.

Окрім того, пунктом 2.1. Додатку №2 до Договору визначено, що загальна вартість товару згідно Додатку становить 151061,88грн. з ПДВ, що еквівалентно 5643,23 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на дату складення Договору ( 2676,87 UAH = 100 USD).

Відповідно до п.3.1. Додатку №2 до Договору вартість Товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.2. Додатку №2 до Договору 40 % від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 7 робочих днів до поставки Товару Продавцем.

Пунктом 3.3. Додатку №2 до Договору передбачено, що 60% від вартості Товару згідно Додатку №2 до Договору сплачується Покупцем до 30.10.2019р.

Товар постачається Продавцем протягом 7 робочих днів після оплати Покупцем 40% від вартості Товару згідно Додатку №2 до Договору (п.4.1. Додатку №2 до Договору).

Додатком №3 до Договору (Асортимент Товару) Сторонами погоджено асортимент, обсяги та вартість Товару, що поставляється по Договору.

Окрім того, пунктом 2.1. Додатку №3 до Договору визначено, що загальна вартість товару згідно Додатку становить 408652,80грн. з ПДВ, що еквівалентно 15351,75 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на дату складення Договору ( 2661,93 UAH = 100 USD).

Відповідно до п.3.1. Додатку №3 до Договору вартість Товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.2. Додатку №3 до Договору 40 % від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 7 робочих днів до поставки Товару Продавцем.

Пунктом 3.3. Додатку №3 до Договору передбачено, що 60% від вартості Товару згідно Додатку №3 до Договору сплачується Покупцем до 30.10.2019р.

Товар постачається Продавцем протягом 7 робочих днів після оплати Покупцем 40% від вартості Товару згідно Додатку №3 до Договору (п.4.1. Додатку №3 до Договору).

Додатком №4 до Договору (Асортимент Товару) Сторонами погоджено асортимент, обсяги та вартість Товару, що поставляється по Договору.

Окрім того, пунктом 2.1. Додатку №4 до Договору визначено, що загальна вартість товару згідно Додатку становить 690410грн. з ПДВ, що еквівалентно 26145,75 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на дату складення Договору ( 2640,62 UAH = 100 USD).

Відповідно до п.3.1. Додатку №4 до Договору вартість Товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.2. Додатку №4 до Договору 40 % від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 7 робочих днів до поставки Товару Продавцем.

Пунктом 3.3. Додатку №4 до Договору передбачено, що 60% від вартості Товару згідно Додатку №4 до Договору сплачується Покупцем до 30.10.2019р.

Товар постачається Продавцем протягом 7 робочих днів після оплати Покупцем 40% від вартості Товару згідно Додатку №3 до Договору (п.4.1. Додатку №4 до Договору).

Додатком №5 до Договору (Асортимент Товару) Сторонами погоджено асортимент, обсяги та вартість Товару, що поставляється по Договору.

Окрім того, пунктом 2.1. Додатку №5 до Договору визначено, що загальна вартість товару згідно Додатку становить 32850грн. з ПДВ, що еквівалентно 1244,87 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на дату складення Договору ( 2638,84 UAH = 100 USD).

Відповідно до п.3.1. Додатку №5 до Договору вартість Товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.2. Додатку №5 до Договору 40 % від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 7 робочих днів до поставки Товару Продавцем.

Пунктом 3.3. Додатку №5 до Договору передбачено, що 60% від вартості Товару згідно Додатку №5 до Договору сплачується Покупцем до 30.10.2019р.

Товар постачається Продавцем протягом 7 робочих днів після оплати Покупцем 40% від вартості Товару згідно Додатку №3 до Договору (п.4.1. Додатку №5 до Договору).

Додатком №6 до Договору (Асортимент Товару) Сторонами погоджено асортимент, обсяги та вартість Товару, що поставляється по Договору.

Окрім того, пунктом 2.1. Додатку №6 до Договору визначено, що загальна вартість товару згідно Додатку становить 466830грн. з ПДВ, що еквівалентно 17840,89 доларів США відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на дату складення Договору ( 2616,63 UAH = 100 USD).

Відповідно до п.3.1. Додатку №6 до Договору вартість Товару сплачується Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно п.3.2. Додатку №6 до Договору 40 % від вартості Товару згідно Додатку №1 до Договору сплачується Покупцем до 7 робочих днів до поставки Товару Продавцем.

Пунктом 3.3. Додатку №6 до Договору передбачено, що 60% від вартості Товару згідно Додатку №6 до Договору сплачується Покупцем до 30.10.2019р.

Товар постачається Продавцем протягом 7 робочих днів після оплати Покупцем 40% від вартості Товару згідно Додатку №3 до Договору (п.4.1. Додатку №6 до Договору).

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що на підставі Видаткових накладних від 22.03.2019р. №РН-0000002 на суму 237983,76грн., від 15.04.2019р. №РН-0000010 на суму 151061,88грн., від 06.05.2019р. №РН-0000017 на суму 37500грн., від 16.05.2019р. №РН-0000013 на суму 371152,80грн., від 29.05.2019р. №РН-0000032 на суму 690410грн., від 19.06.2019р. №РН-0000042 на суму 32850грн., та від 09.07.2019р. №РН-0000048 на суму 466830грн. поставив та передав Відповідачу Товар за Договором на загальну суму 1987788,44грн.

Факт поставки Товару на склад Відповідача Позивач підтверджує Товарно-транспортними накладними від 22.03.2019р. №2, від 15.04.2019р. №7, від 16.05.2019р. №9, від 29.05.2019р. №21 та від 09.07.2019р. №7.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем Товару за Договором належним чином не виконано, згідно Платіжних доручень від 29.03.2019р. №1239 на суму 20000грн., від 05.04.2019р. №1255 на суму 10000грн., від 08.04.2019р. №1266 на суму 9664грн., від 25.04.2019р. №29 на суму 25177грн., від 08.05.2019р. №1327 на суму 20000грн., від 11.05.2019р. №1344 на суму 60000грн., від 15.05.2019р. №1354 на суму 50000грн., від 17.05.2019р. №1363 на суму 40000грн., від 11.06.2019р. №1408 на суму 80000грн., від 11.06.2019р. №1409 на суму 20000грн., від 27.06.2019р. №1435 на суму 40000грн., від 03.07.2019р. №1448 на суму 30000грн., від 03.07.2019р. №43 на суму 40000грн. та від 24.07.2019р. №1464 на суму 75000грн. сплатив на користь Позивача 519841грн., внаслідок чого утворився борг в розмірі 1467947,44грн.

Належні, допустимі, достатні та достовірні докази повного чи часткового погашення вказаної суми боргу в матеріалах справи відсутні, станом на час розгляду спору по суті Учасниками справи не заявлені та не подані.

З підстав наведеного Позивач просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 1467947,44грн. суми боргу з оплати поставленого Позивачем та отриманого Відповідачем Товару за Договором.

18.02.2020р. за вх. №8489/20 Відповідачем подано клопотання від 18.02.2020р. б/н, у якому повідомляє про часткове погашення Відповідачем суми боргу, стягнення якої є предметом позову у даній справі, в розмірі 750000грн.

В обґрунтування викладених доводів Відповідачем долучено копії Платіжних доручень від 26.11.2019р. №335 на суму 200000грн., від 13.12.2019р. №381 на суму 100000грн., від 20.12.2019р. №393 на суму 100000грн., від 10.01.2020р. №410 на суму 100000грн., від 31.01.2020р. №465 на суму 50000грн. та від 17.02.2020р. №516 на суму 200000грн.

Також, 18.03.2020р. за вх. №12979/20 Відповідачем подано клопотання від 17.03.2020р. б/н, у якому повідомляє про часткове погашення Відповідачем суми боргу, стягнення якої є предметом позову у даній справі.

В обґрунтування викладених доводів Відповідачем долучено копії Платіжних доручень від 26.11.2019р. №335 на суму 200000грн., від 13.12.2019р. №381 на суму 100000грн., від 20.12.2019р. №393 на суму 100000грн., від 10.01.2020р. №410 на суму 100000грн., від 31.01.2020р. №465 на суму 50000грн., від 17.02.2020р. №516 на суму 200000грн. та від 10.03.2020р. №554 на суму 217000грн.

Окрім того, 07.04.2020р. Позивачем за вх. №15444/20 надіслано на електронну адресу суду клопотання б/д б/н, у якому повідомляє про здійснення Відповідачем часткового погашення суми боргу, стягнення якого є предметом спору у даній справі на суму 967000грн. згідно Платіжних доручень від 26.11.2019р. на суму 200000грн., від 13.12.2019р. на суму 100000грн., від 20.12.2019р. на суму 100000грн., від 10.01.2020р. на суму 100000грн., від 31.01.2020р. на суму 50000грн., від 17.02.2020р. на суму 200000грн. та від 10.03.2020р. на суму 217000грн. та зазначає, що сума боргу за поставлені згідно Договору товарно-матеріальні цінності становить 500947,44грн., які просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Приписами ч.2 вказаної статті передбачено, що у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

При цьому суд зазначає, що підписання Відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами ч. 1 ст. 692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Приписами ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.2 вказаної статті визначено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами п.2 ч.1 ст.231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент відкриття провадження та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

В судовому засіданні суд роз`яснив представнику Позивача наслідки закриття провадження у справі, зокрема, що згідно ч.3. ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Нормою ч.4 ст.231 ГПК України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

З підстав наведеного суд дійшов висновків про те, що предмет спору в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 967000грн. суми основного боргу припинив своє існування після відкриття провадження у справі, що має наслідком закриття провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): де зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, від жодного Учасника справи не надходило клопотання про витребування доказів, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем порядку і строку виконання зобов`язання щодо оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем Товару за Договором, враховуючи часткове погашення Відповідачем суми основного боргу в розмірі 967000грн., перевіривши розрахунок суми позову, суд дійшов висновків про те, що позов слід задоволити частково, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь позивача 967000грн. суми основного боргу закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору та стягнути з Відповідача на користь Позивача 500947,44грн. суми основного боргу з оплати поставленого Позивачем та прийнятого Відповідачем Товару за Договором.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приписами статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2019 року для працездатних осіб в розмірі 1921 гривня.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 22019,21грн. у вигляді сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Як доказ сплати судового збору Позивач подав Платіжне доручення від 07.11.2019р. №196 про сплату за подання позовної заяви до господарського суду судового збору в розмірі 22019,21грн. Оригінал вказаного Платіжного доручення є додатком №3 до позовної заяви.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України Про судовий збір у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З врахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо наявності підстав до закриття провадження у справі в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 967000грн. суми основного боргу у зв`язку із відсутністю предмета спору судом встановлено, що Позивач наділений правом на повернення з Державного бюджету України 14505грн. судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі.

З підстав відсутності клопотання Позивача про повернення сплаченого за подання позовної заяви до суду судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі суд зазначає про відсутність правових підстав для такого повернення. Проте, вказане не позбавляє Позивача права на звернення до суду із відповідним клопотанням в майбутньому.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу І ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених судових витрат у справі, суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 7514,21грн. слід покласти на Відповідача, стягнути з Відповідача на користь Позивача 7514,21грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 123, 126, 129, 165, 205, 216, 222, 231, 235, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 179, 193, 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст.3, 6, 11, 15, 16, 509, 526, 527, 530, 547, 549, 551, 610-612, 627, 629, 632, 655, 691, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства УРОЖАЙ (80752, Львівська область, Золочівський район, с.Красносільці, вул.Дубрівська, буд.1; ідентифікаційний код: 23960122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОАГРОСТІМ (61038, Харківська область, м.Харків, Салтівське шосе, буд.73-А, прим.2; ідентифікаційний код: 42622954) 967000грн. суми основного боргу закрити у зв`язку із відсутністю предмета спору.

3. Стягнути з Приватного підприємства УРОЖАЙ (80752, Львівська область, Золочівський район, с.Красносільці, вул.Дубрівська, буд.1; ідентифікаційний код: 23960122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕКОАГРОСТІМ (61038, Харківська область, м.Харків, Салтівське шосе, буд.73-А, прим.2; ідентифікаційний код: 42622954) 500947,44грн. суми основного боргу та 7514,21грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 07.05.2020р.

Головуючий суддя Фартушок Т. Б.