Постанова

від 06.05.2020 по справі 826/16008/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2020 року

Київ

справа №826/16008/15

адміністративне провадження №К/9901/25282/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А, Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лакі Ленд на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 (судді Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 (головуючий суддя Василенко Я.М., судді: Кузьменко В.В., Шурко О.І.) у справі №826/16008/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лакі Ленд до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Лакі Ленд (далі - позивач, ТОВ Лакі Ленд ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.02.2015 №0001242204 в частині визначення грошового зобов`язання у загальній сумі 1'890'412,50грн., з яких 1'512'330грн. за основним платежем та 378082,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

По суті висновків ДПІ, які викладені в акті перевірки та стали підставою для прийняття спірного рішення (в оскаржуваній його частині), позивач зазначає, що зазначені висновки ґрунтуються на оцінці обставин взаємовідносин позивача з контрагентом позивача ТОВ Фанспортклаб . Зокрема, ДПІ дійшла висновку про нездійснення спірних операцій та, відповідно, про відсутність підстав для формування податкового кредиту. Позивач вважає доводи ДПІ надуманими та зазначає, що спірні операції з поставки товарів фактично проведені та документально оформлені, а відтак вважає правомірним формування спірних сум податкових вигод, у зв`язку з чим не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати (в оскаржуваній його частині).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ТОВ Лакі Ленд звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.07.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Лакі Ленд на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 у справі №826/16008/15.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/16008/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 05.05.2020 прийнято матеріали справи до провадження та призначено справу до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06.05.2020.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.

В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, процесуального права та неправильної правової оцінки обставин у справі. Як вказує позивач, господарські правовідносини між позивачем і контрагентом оформлені у відповідності до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , належним чином підтверджуються відповідними первинними документами. Позивач наполягає, що ТОВ Лакі Ленд жодних порушень податкового законодавства не вчинено, висновки в акті перевірки про непідтвердження факту вчинення господарських операцій безпідставні, оскільки умови договору виконані сторонами, оплату вартості проведено, господарські зобов`язання виконані належним чином. Крім того, у додаткових поясненнях до касаційної скарги, позивач посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою , що податковому органу було заборонено проводити перевірку Товариства згідно підпункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014. Відтак, відповідач не мав правових підстав проводити перевірку позивача у 2015 році та приймати за її наслідками спірне податкове повідомлення-рішення.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Лакі Ленд (код ЄДРПОУ 38323297) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.10.2014.

За наслідками перевірки складено акт від 27.01.2015 №81/26-54-22-04-07/38323297 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що ТОВ Лакі Ленд у перевіряємому періоді мало взаємовідносини із ТОВ Фанспортклаб (код ЄДРПОУ 38398430) на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 26.05.2014. В акті перевірки зазначається, що на підставі вказаного договору ТОВ Фанспортклаб у червні 2014 року були виписані видаткові та податкові накладні на загальну 15'351'165,87грн., у т.ч. ПДВ - 2'558'527,64грн., номенклатура поставки яких - телевізори LCD, монітори, комп`ютери, принтери, сканери тощо.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Лакі Ленд до податкового кредиту за червень 2014 року та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

Однак, ДПІ зазначає, що ТОВ Лакі Ленд до перевірки не було надано первинних документів, які підтверджують транспортування продукції від ТОВ Фанспортклаб та додаткових угод до договору, в яких визначено строки та умови поставки, їх вартість тощо.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги:

пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1'743'207грн.;

пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищене залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 1'046'198грн.

На підставі акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.02.2015 №0001242204, яким на підставі вказаних висновків збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ у загальному розмірі - 1'890'412,50грн., з яких 1'512'330грн. за основним платежем та 37082,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (25% від суми донарахованого зобов`язання). У даному позові позивачем оскаржується вказане рішення саме в цій частині.

Що стосується інших порушень, які були встановлені в Акті перевірки, слід зазначити, що податкове повідомлення рішення від 26.02.2015 №0001242204 в частині визначення грошових зобов`язань за ці порушення, зокрема за основним платежем - 230877грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 719,25грн., позивачем в даному позові не оскаржується. Слід зазначити, що згідно платіжних доручень від 10.03.2015 №3288 та №3287 позивачем добровільно сплачено визначене грошове зобов`язання разом із штрафними санкціями у розмірі 288596,25 грн., що податковим органом не заперечується.

Не погодившись з рішенням податкового органу, ТОВ Лакі Ленд звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення грошового зобов`язання у загальній сумі 1'890'412,50грн., з яких 1'512'330грн. за основним платежем та 378082,50грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Як вказано судами, позивачем не надано вичерпних, оформлених належним чином згідно з вимогами діючого законодавства документів, на підставі яких можливо достовірно визначити, що отримання ТМЦ за договорами здійснювалось здійснено позивачем, в ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованим підприємством, як при укладенні самого договору так і при здійсненні безпосередньо господарських операцій за ним.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно з пунктом 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Витрати, які приймають участь у формуванні об`єкта оподаткування - це документально підтверджені витрати операційної діяльності.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 26.05.2014, відповідно до умов якого ТОВ Фанспортклаб (Постачльник) зобов`язувався поставити ТОВ Лакі Ленд (Покупцю) обладнання (товар), загальна кількість, часткове співвідношення, одиниця виміру та ціна якого визначається у видаткових накладних.

На підставі вказаного договору ТОВ Фанспортклаб у червні 2014 року були виписані видаткові та податкові накладні, номенклатура поставки яких - телевізори LCD, монітори, комп`ютери, принтери, сканери тощо.

Розрахунки між сторонами проведені у безготівковій формі.

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включено ТОВ Лакі Ленд до податкового кредиту за червень 2014 року та відображено у реєстрах отриманих податкових накладних.

Як відзначено судами, згідно умов договору від 26.05.2014 щодо поставки позивачу товару (обладнання), постачальник зобов`язувався передати покупцеві товар на умовах CPT (правила Інкотермс), фрахт/перевозка оплачені до Київської обл., с.Нові Петрівці, пров.1 Травня, 48.

Виходячи із змісту договору відносно обов`язку постачальника доставити продукцію, беручи до уваги характер спірних операцій щодо поставки продукції, задекларованих обсягів поставки, вбачається, що за загальним правилом виконання таких операцій супроводжується перевезенням продукції.

Судами зауважено, що під час розгляду справи позивачем не надано жодної товарно-транспортної накладної, що дає підстави встановити відсутність фактичного перевезення, відвантаження, отримання товару, окрім того неможливо встановити факт надходження товару на склади, а також осіб, які відвантажили та прийняли товарне, не встановлено наявності у ТОВ Фанспортклаб власних орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності та, зокрема, для виконання спірних операцій. Позивачем також не надано під час розгляду справи і відомостей щодо придбання контрагентом ресурсів продукції, які обумовлені поставкою на користь позивача, хоча обізнаність позивача відносно наведеного зумовлюється звичайною діловою практикою, характером і специфікою угоди (обумовлених операцій).

При цьому, як було встановлено судом першої інстанції, у штаті контрагента у червні 2014 року рахувалося 0 осіб, кількість застрахованих осіб - 1 особа, що є явно недостатнім для виконання спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання (на суму більше 15-ти мільйонів гривень).

Апеляційний суд правильно погодився з позицією суду першої інстанції, яким відхилено доводи позивача щодо того, що надані позивачем договори, податкові та видаткові накладні є безперечними доказами обґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ. Вказані документи, за відсутності інших доказів, які б підтверджували фактичне придбання, перевезення товару вищезазначеними контрагентами, на підставі яких сформований податковий кредит, за умови недодержання встановленої чинним, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством форми для обліку, самі по собі не можуть беззаперечно підтверджувати право платника на його формування.

Враховуючи наведене у сукупності, беручи до уваги специфіку та особливості зазначених операцій, виходячи з наявної податкової інформації, слід зазначити, що під час розгляду справи не надано тих відомостей і документів, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а тому не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Всі вищенаведені обставини в сукупності надали судам обґрунтовані підстави до висновку про безтоварних характер вказаних операцій та, як, наслідок правомірність дій податкового органу донарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб.

Касаційний суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами. Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірної операції, що відображена в податковому обліку.

Вірною є позиція судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку позивача по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Як встановлено приписами податкового законодавства, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Зважаючи на правове регулювання правовідносин та встановлені судами обставини, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими норми податкового законодавства пов`язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги в обґрунтування підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій, позивач посилається на те, що судами залишено поза увагою, що податковому органу було заборонено проводити перевірку позивача згідно підпункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014. Відтак, відповідач не мав правових підстав проводити перевірку позивача у 2015 році та приймати за її наслідками спірне податкове повідомлення-рішення.

Касаційний суд вважає за необхідне відзначити, що вказані доводи позивачем у позовній заяві та інших обґрунтуваннях до позову судам попередніх інстанцій не заявлялись.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як вказує позивач, згідно підпункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 відповідач не мав правових підстав проводити перевірку позивача у 2015 році та приймати за її наслідками спірне податкове повідомлення-рішення.

Слід вказати, що Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи прийнятий Верховною Радою України 28.12.2014 та набрав чинності 01.01.2015, з урахуванням послідовності набрання чинності Законом пізніше для відповідної категорій платників. При цьому, з матеріалів справи слідує, що наказ про призначення перевірки позивача прийнятий керівником податкового органу 17.12.2014 та вручено уповноваженій особі позивача під розписку. Перевірку розпочато 17.12.2014.

На підставі наведеного, з урахуванням положень статті 341 КАС України, касаційний суд дійшов висновку про відсутність підстав надання правової оцінки вказаним доводам позивача у додаткових поясненнях до касаційної скарги, у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно, при прийнятті оскаржуваного рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень. Таким чином, правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм належну правову оцінку на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лакі Ленд залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

.......................

........................

.........................

В.В. Хохуляк

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду