Рішення

від 07.05.2020 по справі 198/156/20

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 198/156/20

провадження № 2/0198/140/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження в приміщенні суду в смт Юр`ївка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що він є законним володільцем транспортного засобу марки ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , та бензопили Беларусь .

10.02.2020 працівниками Юр`ївського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 затримано в лісосмузі, розташованій поблизу смт Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області, у зв`язку із порубкою ним зелених насаджень та за цим фактом розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 246 КК України, внесеного до ЄРДР за № 12020040620000032.

13.02.2020 ухвалою слідчого судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ-21061 та бензопилу Беларусь .

21.02.2020 постановою слідчого СВ Юр`ївського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області закрито кримінальне провадження за № 12020040620000032. В той же час, вказаною постановою не було вирішено питання про повернення арештованого майна позивачу.

У зв`язку із викладеним, оскільки арештоване майно на теперішній час перебуває в Юр`ївському ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області без законних підстав, чим порушуються права ОСОБА_1 як законного володільця вказаних речей, останній змушений звернутись до суду та просить звільнити з-під арешту, накладеного 13.02.2020 ухвалою слідчого судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області, автомобіль марки ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , та бензопилу Беларусь .

Ухвалою від 24 березня 2020 року позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. У встановлений строк ОСОБА_1 недоліки усунув, уточнивши склад учасників справи та позовні вимоги.

06.04.2020 ухвалою суду у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області в поданому відзиві на позов вважає останній таким, що не підлягає задоволенню, оскільки питання про закриття кримінального провадження № 12020040620000032 вирішувалось слідчим, який не наділений повноваженнями щодо скасування арешту майна, застосованого як захід забезпечення кримінального провадження. Також відповідач вважає, що ОСОБА_1 не подано доказів на підтвердження його права власності на арештоване майно.

Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві та відзиві на позов, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 10.02.2020 за № 12020040620000032 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про те, що 10.02.2020 приблизно об 11 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи в лісосмузі, розташованій поблизу смт Юр`ївка Юр`ївського району Дніпропетровської області, здійснив незаконну порубку зелених насаджень до припинення їх росту.

За цим фактом слідчим відділом Юр`ївського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, тобто незаконна порубка дерев у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

13.02.2020 ухвалою слідчого судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області накладено арешт на автомобіль марки ВАЗ-21061 та бензопилу Беларусь (а.с. 11,12).

21.02.2020 постановою слідчого СВ Юр`ївського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області кримінальне провадження за № 12020040620000032 закрито (а.с. 13-15).

Як виходить з матеріалів справи автомобіль марки ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , на праві власності належить ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , виданим Дніпродзержинським МРЕВ ДАІ УМВС України у Дніпропетровській області 11.05.2006 (а.с. 7).

20.09.2018 ОСОБА_2 на підставі розписки отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 20 000,00 грн. в рахунок оплати за автомобіль марки ВАЗ-21061 та передав останньому транспортний засіб та реєстраційний документ на нього (а.с. 21).

Отже, починаючи з 20.09.2018 ОСОБА_1 користувався спірним автомобілем. Вказана обставина підтверджується й договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/4807157, укладеним між позивачем та АТ СК Євроінс Україна 30.01.2020 (а.с. 20).

Також за твердженнями позивача він придбав бензопилу Беларусь на ринку у 2010 році, однак документ, що підтверджує цей факт, втрачений.

Гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч.1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована ст. 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Підстави виникнення та особливості здійснення права особи на володіння чужим майном передбачені главами 30, 31 ЦК України.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Відповідно до ст. 395 ЦК України речовими правами на чуже майно є, зокрема, право володіння та право користування (сервітут).

За ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно зі ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 2.2., 2.3. ПДР України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Оскільки ОСОБА_1 користувався транспортним засобом на підставі угоди з його власником - ОСОБА_2 , при цьому останній передав позивачу реєстраційний документ на автомобіль, тобто у передбаченому нормативно-правовим актом порядку надав майно у користування, суд вважає, що ОСОБА_1 є правомірним (законним) володільцем автомобіля марки ВАЗ-21061. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, на думку суду є підстави вважати, що позивач також є володільцем бензопили Беларусь , так як на час арешту майна ОСОБА_1 фактично володів та користувався цим майном, а відповідно до ст. 328 ЦК України відсутні підстави вважати його набутим незаконно. До того ж судом не встановлено осіб, які б заявляли будь-які вимоги щодо бензопили.

Таким чином, ОСОБА_1 , будучи законним володільцем майна, на теперішній час обмежений у праві володіти та користуватись майном внаслідок арешту, накладеного в порядку КПК України.

Спеціальні підстави законного обмеження особи в реалізації речових прав на майно передбачені нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання в право мирного володіння майном.

Зокрема, згідно зі ст.170 КПК України завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

За змістом ч.3 ст.174 КПК у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Отже, із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання в конвенційне право особи на мирне володіння ним - збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Судом взято до уваги, що питання про закриття провадження вирішувалось не прокурором, а слідчим, який відповідно до ч. 2 ст. 40 КПК України не наділений правом вирішувати питання про скасування арешту майна. Однак, в той же час, після припинення кримінальної процедури відповідне втручання в право на майно фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Згідно зі ст.174 КПК України як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, у тому числі на тій підставі, що в подальшому застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом унесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у порядку, установленому чинним КПК. Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження, у тому числі в кримінальній справі, закритій органом досудового слідства, КПК не передбачає.

Разом з тим кримінальні процесуальні правовідносини виникають, змінюються та припиняються на підставі норм кримінального процесуального права. Закриття кримінального провадження є юридичним фактом, який припиняє такі відносини. Після прийняття зазначеного процесуального рішення арешт майна, застосований у кримінальному провадженні (кримінальній справі) як засіб його забезпечення, втрачає відповідну концептуальну властивість.

Тобто із припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності та інших речових прав, підстави для подальшого існування якого відпали. Причому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами.

Враховуючи зазначене, будь-які публічно-правові процедури, які з тих чи інших причин не завершені до закриття кримінального провадження (кримінальної справи), з моменту такого закриття втрачають кримінальний процесуальний характер. Арешт майна в такому разі із заходу забезпечення кримінального провадження перетворюється на неправомірне обмеження права особи користуватися належним їй майном, а необхідність прийняття рішення про звільнення майна з-під арешту є безспірною й безальтернативною з огляду на припинення кримінальних процесуальних правовідносин.

Отже, вимоги про зняття з майна арешту після закриття слідчим кримінальної справи мають розглядатись у порядку цивільного судочинства. Така правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року, справа №372/2904/17-ц.

Враховуючи, що постановою слідчого СВ Юр`ївського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 21.02.2020 кримінальне провадження за № 12020040620000032 закрито, відпали правомірні підстави для арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2020.

В той же час, питання про скасування арешту майна та повернення позивачу як законному володільцю автомобіля марки ВАЗ-21061 та бензопили Беларусь під час досудового розслідування не було вирішено, тому після закриття кримінального провадження вказаний запобіжний захід призвів до неправомірного обмеження права ОСОБА_1 користуватися належним йому майном.

На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та задовольняє їх у повному обсязі.

Оскільки ОСОБА_1 в поданій на адресу суду заяві просить не стягувати з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області сплачений ним судовий збір, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 43, 76-81, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (адреса місцезнаходження: 49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20а, ЄДРПОУ 40108866) про звільнення майна з-під арешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області від 13.02.2020 у кримінальному провадженні № 12020040620000032, автомобіль марки ВАЗ-21061, державний номерний знак НОМЕР_1 , та бензопилу Беларусь .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду. При цьому відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії такого карантину.

Повне судове рішення складено та підписано 07.05.2020.

Суддя І. О. Гайдар