Рішення

від 20.06.2007 по справі 29/174-07-3890

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/174-07-3890

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2007 р.Справа  № 29/174-07-3890

За позовом: ДП „Одеський морський торговий порт”

До відповідача: ТОВ „Формаг”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Південної регіональної митниці

про стягнення 247163,98 грн.

                                                                                Суддя            Аленін О.Ю.

Представники сторін:

Від позивача:  Орєшкова Н.В. за довіреністю

Від відповідача: Подрезов Д.В. за довіреністю

Від третьої особи: не з'явився  

          Суть спору:           ДП „Одеський морський торговий порт” звернулось до суду з позовом до ТОВ „Формаг”, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу 247163,98 грн.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Ухвалою від 21.05.2007р. до справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Південну регіональну митницю.

Під час розгляду справи письмових пояснень від Південної регіональної митниці до суду не надходило.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРМАГ” та Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" 16.06.2000 р. укладений договір КД-385, за умовами якого Порт взяв на себе зобов'язання по наданню стивідорних послуг (вантажно-розвантажувальні послуги, зберігання, тощо) на контейнерному терміналі Порту, а ТОВ "ФОРМАГ", в свою чергу, зобов'язалось здійснювати плату за надані йому послуги.

Для надання цих послуг Порт залучав третю сторону - Дочірне підприємство "ГПК Україна" компанії "ГПК Гамбург Порт Консалтінг ГмбХ" на підставі відповідних договорів з Портом, зокрема, договору про спільну діяльність № 397 від 15.06.2001р., агентської угоди від 01.01.2002 р., договору управління майном, тощо. Порт за укладеними з клієнтами угодами про надання послуг на контейнерному терміналі передавав їх виконання безпосередньо ДП "ГПК Україна".

Як зазначає позивач після надання послуг, у тому числі послуг зі зберігання вантажів, ДП "ГПК Україна" виставляло відповідні рахунки на адресу Порту, які Порт виставля  своїм клієнтам та контролював надходження від них коштів. Після надходження коштів від клієнтів до Порту, кошти перераховувалися відповідно до укладених договорів до ДП "ГПК Україна".

З 06 по 20 вересня 2004 р. для відвантаження на експорт (відправник вантажу ЗАТ «Укрсплав») на територію ГП «Одеський морський торговельний порт»були доставлені та прийняті на зберігання на контейнерному терміналі в Порту відповідно до видаткових ордерів 12 контейнерів NMBU2405973, NMBU2407739, NMBU2410429, NMBU2421640, NMBU2422630, NMBU2501690, NMBU2503455, NMBU2705142, NMBU2707551, NMBU2707870, NMBU3007871, FBLU3063957 з вантажем «феросплав у пацях марки ФН-10».

27.09.2005 р. вищевказані контейнери вилучені слідчим відділом УСБ України в Донецькій області на підставі постанови про виїмку від 22.09.2005 р. і постанови про зміну місця зберігання речовинних доказів по кримінальній справі від 22.09.2005 р.

Як вказує позивач, після вивезення контейнерів за час зберігання контейнерів в Порту (близько одного року) ДП "ГПК Україна" як безпосередній виконавець стивідорних послуг виставив відповідачу вимоги про сплату ним 247163,98 грн. за надані послуги. Проте, відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 31.10.06 р. у справі № 1/49-06-1535 право вимоги щодо сплати 247163,98 грн. до відповідача у ДП "ГПК Україна" відсутнє та зазначено, що таке право є саме у порту як сторони по Договору КД-385, яка надавала відповідачу послуги зі зберігання та виконувала вантажно-розвантажувальні роботи щодо цих 12 20-ти футових контейнерів у період з вересня 2004 р. по 27.09.05 р.

Відповідно до пояснень позивача портом була виставлена відповідачу вимога про сплату ним 247163,98 грн. за надані за Договором КД-385 послуги зі зберігання та навантаження/розвантаження контейнерів. Однак листом від 26.04.07 р. № 2383 відповідач відмовився від сплати зазначеної суми, що і стало підставою для звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що після проведення лабораторних досліджень вантажу, що прибув у названих контейнерах, Чорноморською регіональною митницею були складені протоколи №1674/50000/04, №1675/50000/04, №1676/50000/04, №1677/50000/04 від 18.10.2004 р., №1685/50000/04, №1686/50000/04, №1687/50000/04, №1688/50000/04 від 19.10.2004 р., №1811/50000/04, №1812/50000/04 від 08.11.2004 р., №1816/50000/04, №1817/50000/04 від 19.11.2004 р., про порушення митних правил, передбаченого ст. 352 Митного Кодексу. На підставі зазначених протоколів, вантаж разом з контейнерами був вилучений Чорноморською регіональною митницею в порядку ст.377 Митного кодексу України. Факт вилучення підтверджується вказаними  протоколами.

За твердженням відповідача, з моменту складання вищезгаданих протоколів про порушення митних правил і затримку навантажених контейнерів відповідальним за зберігання органом була Чорноморська регіональна митниця (надалі реорганізована в Одеську митницю, а надалі в Південну Регіональну митницю.).

Також відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на положення ст.ст.. 384,385 Митного кодексу України згідно яких витрати в справі про порушення митних правил складаються з витрат на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, а також з інших, понесених митним органом витрат на виробництво або розгляд справи, витрати по справах про порушення митних правил відшкодовуються особою, у відношенні якого винесена постанова про накладення стягнення, та  вказує, що  постановою суду Маліновського району м. Одеси від 22.04.2005р. провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно посадових осіб ЗАТ «Укрсплав» (особа, у відношенні якого було порушене виробництво про порушення митних правил) припинено у зв'язку з відсутністю складуй події адміністративного правопорушення. Відповідно до цієї постанови вантаж підлягав поверненню ЗАТ «Укрсплав»без оплати за  відповідальне зберігання. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 27.05.2005р. Постанова суду Маліновського району м. Одеси від 22.04.2005 р.  залишено без змін.

Оцінивши докази, що мають значення для справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Як встановлено розглядом справи на виконання умов договору № КД-385У від 16.02.2000 р. в період з 06 по 20 вересня 2004 р. позивачем були прийняті на зберігання 12 20-ти футових контейнерів NMBU2405973, NMBU2407739, NMBU2410429, NMBU2421640, NMBU2422630, NMBU2501690, NMBU2503455, NMBU2705142, NMBU2707551, NMBU2707870, NMBU3007871, FBLU3063957 з вантажем феросплав у пачках марки ФН-10.

Після проведення лабораторних досліджень вантажу, що прибув в зазначених контейнерах, Чорноморською регіональною митницею були складені протоколи №1674/50000/04, №1675/50000/04, №1676/50000/04, №1677/50000/04 від 18.10.2004 р., №1685/50000/04, №1686/50000/04, №1687/50000/04, №1688/50000/04 від 19.10.2004 р., №1811/50000/04, №1812/50000/04 від 08.11.2004 р., №1816/50000/04, №1817/50000/04 від 19.11.2004 р., про порушення митних правил, передбаченого ст. 352 Митного кодексу України.

Як вбачається з цих протоколів вантаж разом з контейнерами був вилучений Чорноморською регіональною митницею в порядку  ст. 377 Митного кодексу України.

За приписами ст. 377 Митного кодексу України товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що  використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що  використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, вилучаються. Вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданому до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.

Згідно ч.9. ст. 363 ТК України протокол, а також вилучені товари, транспортні засоби й документи, зазначені в протоколі, передаються в митний орган, у зоні якого виявлене порушення митних правил.

Пунктом 2 Порядку «Обліку, зберігання, оцінки вилученого митним органом майна, у відношенні якого винесене рішення суду про конфіскації, передачі його органам виконавчої служби й розпорядження їм» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1724 від 26.12.2001 р. визначено, що облік,  попередня  оцінка,  а  також  відповідальність  за зберігання вилученого митними органами майна до прийняття судом рішення про його конфіскацію покладаються на ці органи.

Пункт 5 цього ж порядку передбачено, що вилучене  митними  органами  майно  зберігається у власних (орендованих) спеціально обладнаних приміщеннях (на майданчиках) або  передається ними для зберігання іншим організаціям за договорами.

Отже, на думку суду, з дати вилучення Чорноморської регіональною митницею навантажених контейнерів NMBU2405973, NMBU2407739, NMBU2410429, NMBU2421640, NMBU2422630, NMBU2501690, NMBU2503455, NMBU2705142, NMBU2707551, NMBU2707870, NMBU3007871, FBLU3063957, відповідальним за зберігання товару є митний орган, що здійснив вилучення тобто - Чорноморська регіональна митниця.

Як встановлено розглядом справи, вилучене  Чорноморською регіональною митницею майно на власні (орендовані) спеціально обладнані приміщення (майданчики) не переміщувалось, договори на зберігання цього мана зі сторонніми організаціями не укладалось, що підтверджується також і листом Одеської митниці №23-2/3360 від 13.12.2005 р.,, яким митний орган повідомив відповідача про те, що вказані контейнери з вантажем метала біли вилучені по справах про порушення митних правил  у період з 18.10.2004р. до 27.09.2005 р. та зберігалися на території ППК-1 Одеського морського торговельного порту, договір відповідального зберігання митницею не укладався.

За таких обставин, а також враховуючи те, що наведеними законодавчими приписами обов'язок щодо відповідального зберігання чи укладення відповідних договорів зберігання майна,  яке вилучено відповідними митними органами,  покладається на ці митні органи ,  вимоги до відповідача про стягнення вартості послуг за зберігання вилучених митницею контейнерів з вантажем є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.   

Керуючись ст.ст. 82-85,  ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

           Повний текст рішення складено 25.06.2007 р.

Суддя