Рішення

від 07.05.2020 по справі 355/1146/19

БАРИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/1146/19

Провадження № 2/355/23/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року Баришівський районний суд Київської області в складі головуючого судді Коваленко К.В.

з участю секретаря Котенко Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду с. Баришівка справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УБА-АГРОСВІТ про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01.08.2019 року звернувся до суду з зазначеним позовом, який мотивує тим, що згідно з інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона, ОСОБА_1 , є власником земельних ділянок площею 1,0085 га., та площею 3,1209 га. які розташовані на території Волошинівської сільської ради Баришівського району, Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із договором оренди земельної ділянки площею 1,0085 га, кадастровий номер 3220281700:04:065:0045, від 27.12.2011 року та договору про внесення змін від 21.07.2016 року державним реєстратором Коверник О. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30795092 від 05.08.2016 року, термін дії договору до 31.12.2026 року.

Згідно із договором оренди земельної ділянки площею 3,1209 га, кадастровий номер 3220281700:04:054:0026, від 29.10.2012 року та договору про внесення змін від 14.09.2017 року реєстратором Бондаренко Ю. С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37784968 від 26.10.2017 року, термін дії договору 10 років.

04 червня 2019 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ УБА-Агросвіт була укладена додаткова угода до договору оренди землі №78 від 29.10.2012 року та додаткова угода до договору оренди землі № 562 від 27.12.2011 року.

Вважає дані додаткові угоди недійсними, оскільки в них відсутні істотні умові, а саме кадастровий номер, та умовами договору не передбачено обов`язкову умову до договору оренди землі, щодо умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Просить суд визнати додаткову угоду до договору оренди землі №78 від 29.10.2012 року та додаткову угоду до договору оренди землі № 562 від 27.12.2011 року недійсними.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, до суду надійшла заява представника про розгляд справи в їх відсутність. Заявлений позов підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ УБА-АГРОСВІТ в судове засідання не з`явився, до суду надійшла заява за підписом директора ТОВ УБА-АГРОСВІТ Орла О.І., в якій він просить розглядати справу без участі представника відповідача, проте заявленого позову заперечує в повному обсязі. Також до суду надійшов відзив на позовну заяву з викладенням позиції відповідача.

Дослідивши надані суду докази, суд вважає заявлений позов немотивованим та таким, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є власником земельних ділянок площею 1,0085 га., та площею 3,1209 га. які розташовані на території Волошинівської сільської ради Баришівського району, Київської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно із договором оренди земельної ділянки площею 1,0085 га, кадастровий номер 3220281700:04:065:0045, від 27.12.2011 року та договору про внесення змін від 21.07.2016 року державним реєстратором Коверник О. М. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30795092 від 05.08.2016 року, термін дії договору до 31.12.2026 року.

Згідно із договором оренди земельної ділянки площею 3,1209 га, кадастровий номер 3220281700:04:054:0026, від 29.10.2012 року та договору про внесення змін від 14.09.2017 року реєстратором Бондаренко Ю. С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37784968 від 26.10.2017 року, термін дії договору 10 років.

04 червня 2019 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ТОВ УБА-Агросвіт була укладена додаткова угода до договору оренди землі №78 від 29.10.2012 року та додаткова угода до договору оренди землі № 562 від 27.12.2011 року.

В силу положення ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В силу ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Підстави визнання правочину недійсним чітко визначено чинним законодавством, зокрема ст. 215 Цивільного кодексу (далі - ЦК). Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недотримання в момент учинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК, яка визначає загальні вимоги, дотримання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не повинен суперечити цивільному законодавству; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Звертаємо увагу, що серед підстав не названо ч. 4 ст. 203 ЦК, яка містить вимогу відповідності правочину формі, установленій для нього законом. Отже, недодержання форми правочину не означає автоматичного визнання його недійсним. Водночас правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як одну з підстав недійсності додаткової угоди до договору оренди землі №78 від 29.10.2012 року та додаткової угоди до договору оренди землі № 562 від 27.12.2011 року позивач зазначає відсутність в даних угодах істотних умов передбачених ст. 15 закону України Про оренду землі - Умови договору оренди землі . Оцінюючи дані доводи суд погоджується з доводами відповідача, які він з даного приводу висловив у відзиві на позов, та зазначив, що всі істотні умови були зазначені в договорах оренди земельних ділянок укладених 27.12.2011 року та 29.10.2012 року, а додаткові угоди стосувались лише окремих положень даних договорів.

Іншою підставою визнання правочинів недійсними позивач зазначає те, що згідно довідок виданих Баришівською ЦРЛ позивач має наступні захворювання: атеросклероз сітківки обох очей, преобіонія, незріла катаракта обох очей, атеросклеротичний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба 2-го ступеню, церибральний атеросклероз з ветобулярним порушенням та в силу свого похилого віку та в зв`язку з вадами зору позивач не мав змоги прочитати додаткову угоду, яка була запропонована відповідачем на підпис.

Тобто фактично зазначає, що правочин було вчинено нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року роз`яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сімї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.

Згідно з розділом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 року Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК, позивачу в сукупності необхідно послатися на такі підстави, які будуть використанні в суді як докази, зокрема: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Що стосується вкрай невигідних умов, то слід враховувати таке. По-перше, ці невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити. По-друге, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про визнання додаткову угоду до договору оренди землі №78 від 29.10.2012 року та додаткову угоду до договору оренди землі № 562 від 27.12.2011 року недійсними з підстав зазначених позивачкою, суд виходить з наступного. Для визнання договору недійсним на підставі ст. 233 ЦК України необхідне одночасне існування кількох підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини. Суд погоджується з тим, що хвороба очей позивачки та потреба оперативного втручання для відновлення зору може розцінюватись як тяжка обставина. Проте позивачкою не було доведено, що саме наявність тяжких обставин спонукала її до укладення договору оренди, а метою укладення договору було усунення або зменшення таких обставин. Попередньо між сторонами вже існували договірні відносини, а саме земельні ділянки з 2011року та 2012 року перебували в оренді ТОВ УБА-АГРОСВІТ . 1.07.2016 року та 14.09.2017 року до даних договорів вносились зміни. В період 2011-2019 років позивачка отримувала орендну плату. Дослідженими у справі доказами не доведено, що умови на яких був укладений оспорюваний договір були вкрай невигідними для позивачки. Також позивачкою не доведено, що за відсутності тяжких обставин правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. За вказаних обставин судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди до договорів оренди не мають всіх необхідних ознак правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки, а ні хвороба очей позивачки, а ні її похилий вік, не є тими тяжкими обставинами, що спонукали позивачку укласти договір оренди землі в розумінні ст. 233 ЦК України. Так як позивачкою не доведено, що спірний договір оренди був вчинений нею під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати, які складаються із судового збору сплаченого позивачкою, залишити за позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 1,6,13 Закону України Про оренду землі , ст.ст.15,203,233 ЦК України, ст.ст.2,19,81,141,203,215,263,265,273 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю УБА-АГРОСВІТ про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсним відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення суду.

Суддя Баришівського

районного суду К. В. Коваленко