Постанова

від 06.05.2020 по справі 280/1355/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 280/1355/17

провадження № 61-48385св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Студеницька сільська рада Коростишівського району Житомирської області ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Студеницької сільської ради Коростишівського району Житомирської області про скасування рішення в частині та визнання недійсним державного акта,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2018 року у складі судді Щербаченко І. В. та постанову Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: скасувати пункт 6 рішення 29 сесії 5 скликання Студеницької сільської ради Коростишівського району Житомирської області (далі - Студеницька сільська рада) від 24 листопада 2009 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , розташовану по АДРЕСА_1 по фактичному користуванню земельною ділянкою площею 0,6632 га, в тому числі 0,25 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,4132 - для ведення особистого селянського господарства; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом вона успадкувала майно ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 . Померлій ОСОБА_3 також належали на праві приватної власності на час відкриття спадщини дві земельні ділянки 0,129 та 0,451 га. Згідно з нормами земельного законодавства, які діяли на момент видачі державного акта, земельній ділянці не присвоювався кадастровий номер. При оформленні спадщини вона звернулася до підрядної організації для оформлення технічної документації на земельну ділянку та присвоєння кадастрового номера, однак було виявлено, що відповідачем під час оформлення документації із землеустрою було допущено порушення, що призвело до того, що план земельної ділянки відповідача, який занесено до державного земельного кадастру частково накладається на земельну ділянку, яка відповідно до державного акта належала ОСОБА_3 . Відповідачем технічна документація була розроблена у 2009 році і затверджена рішенням Студеницької сільської ради від 24 листопада 2009 року, на підставі якого було присвоєно земельній ділянці кадастровий номер 1822587301:01:006:0152 і внесено до державного земельного кадастру. Межі земельних ділянок у процесі виготовлення правовстановлюючих документів не змінювалися, на плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_3 межі визначені як вони і є, однак у правовстановлюючих документах на земельну ділянку відповідача план-схема накладається на земельну ділянку, яку успадкувала позивач, отже позивач позбавлена можливості отримати правовстановлюючі документи на земельну ділянку, отримати свідоцтво на спадщину та зареєструвати право власності у державному реєстрі.

ОСОБА_2 заперечуючи проти задоволення позовних вимог, послалася на те, що нею не порушено прав позивача. Належній ОСОБА_1 земельній ділянці не був присвоєний кадастровий номер, тобто у земельному кадастрі відсутні координати земельної ділянки. ОСОБА_3 не погоджувала з нею меж своєї земельної ділянки, що також не може свідчити про правильність меж земельної ділянки у державному акті. Про накладення земельних ділянок наразі стверджувати неможливо, оскільки земельної ділянки позивача у Державному земельному кадастрі немає. Щодо часткового скасування рішення Студеницької сільської ради, то воно вичерпало свою дію після його реалізації, оскільки воно мало приватноправовий характер. Позивачем не конкретизовано який саме державний акт слід скасувати та на яку частину земельної ділянки існує накладення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Коростишівський районний суд Житомирської області рішенням від 11 липня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами створення ОСОБА_2 перешкод у користуванні її земельною ділянкою, накладення земельної ділянки відповідачкою на земельну ділянку, що знаходиться у фактичному користуванні позивачки.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Житомирський апеляційний суд постановою від 14 листопада 2018 року рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2018 рокузалишив без змін.

Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, апеляційний суд виходив з того, що обставини накладення земельних ділянок за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, а показання свідка, у даному випадку не може бути допустимим доказом у даній справі. Позивачкою не заявлено клопотань про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи для встановлення факту та розміру накладення земельних ділянок. Визнання сільською радою позову також не може бути підставою для задоволення позову у даному випадку, враховуючи відсутність законних підстав для цього.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2018 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, а справу передати на новий розгляд.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги її клопотання про відкладення розгляду справи через її хворобу, яке отримане судом 14 листопада 2018 року, що позбавило її права взяти участь у розгляді апеляційної скарги. Судами попередніх інстанцій безпідставно не враховано той факт, що державний акт спадкодавця, згідно з яким виділялася спірна земельна ділянка в натурі і межі якої не змінювалися з 1994 року, на час розгляду справи не був скасований і не визнаний недійсним. Вважає, що відсутність у неї технічної документації на земельну ділянку не може ставити під сумнів законність чинного державного акта на право власності на спірні земельні ділянки. На її думку, судом не взято до уваги того, що при виготовленні технічної документації у 2009 році відповідачем не було враховано наявність державного акта на суміжну земельну ділянку, яку вона успадкувала. Також, залишено без уваги показання свідка ОСОБА_4 , який є спеціалістом із землеустрою, щодо порушень під час виготовлення технічної документації відповідача. Судами не враховано і той факт, що сільська рада підтримала її позовні вимоги та цим, на її думку, визнала що при погодженні технічної документації із землеустрою відповідачці не було взято до уваги розбіжності у фактичних межах суміжних земельних ділянок та координатах, визначених на паперових носіях, які подані відділу Держгеокадастру.

У лютому 2019 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того зазначала, що ОСОБА_1 не доведено та не надано належних доказів порушення її прав, не доведено тих обставин, що земельні ділянки, які перебувають у її власності накладаються на земельну ділянку позивачки.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

11 лютого 2019 року справа № 280/1355/17 надійшла до Верховного Суду.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_3 і на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом є власником спадкового майна, а саме житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

18 вересня 1996 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,5805 га в селі Студениця Коростишівського району Житомирської області з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства та обслуговування житлових будинків, господарських будівель.

Рішенням Студеницької сільської ради від 24 листопада 2009 року Про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж і складанню державних актів на право власності на земельні ділянки та передачу у власність затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , розташовану по АДРЕСА_1 по фактичному користуванню загальною площею 0,6632 га, в тому числі 0,25 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та 0,4132 га - для ведення особистого селянського господарства.

На підставі даного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 21 квітня 2010 року видані державні акти на право власності на земельні ділянки, розташовані в селі Студениця Коростишівського району Житомирської області площею 0,3055 га з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства та 0,2500 га - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

ОСОБА_2 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Земельні ділянки ОСОБА_3 , спадкоємцем якої є ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 є суміжними.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право на звернення до суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 152 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина статті 21 ЦК України).

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідачем під час оформлення документації із землеустрою було допущено порушення, що призвело до того, що план земельної ділянки відповідача, який занесено до державного земельного кадастру частково накладається на земельну ділянку, яка відповідно до державного акта належала ОСОБА_3 .

Частиною першою статті 125 ЗК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин - прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного

користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту

державної реєстрації цих прав.

Частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, та не належить до компетенції касаційного суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено належними і допустимими доказами створення ОСОБА_2 перешкод у користуванні її земельною ділянкою, накладення земельної ділянки відповідачкою на земельну ділянку, що знаходиться у фактичному користуванні позивачки. Позивачкою не заявлено клопотань про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи для встановлення факту та розміру накладення земельних ділянок.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують той факт, що земельна ділянка відповідача накладається на належну їй земельну ділянку та розмір такого накладення.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Аргументи касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно не взято до уваги її клопотання про відкладення розгляду справи через її хворобу, не заслуговують на увагу, оскільки таке клопотання надійшло до суду після закінчення судового засідання та ухвалення судового рішення (аркуш справи 162).

При цьому Верховним Судом враховується і те, що саме позивачкою була подана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції. Тому вона повинна була указати в цій скарзі, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення, а також зазначити нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які, на її думку, підлягають дослідженню чи оцінці.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищевказаної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Згідно з частиною третьою статті 401 та статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 липня 2018 рокута постанову Житомирського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев С. Ю. Бурлаков Є. В. Коротенко