Постанова

від 29.04.2020 по справі 234/15477/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

29 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 234/15477/18

провадження № 61-9744св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів : Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго

на постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Біляєвої О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго про стягнення заборгованості із заробітної плати, компенсації втрати частини заробітку, середнього заробітку за час затримки, моральної шкоди, зобов`язання перерахувати до відповідних державних установ суми єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, які були утримані

із заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що з 17 грудня 2013 року вона працювала на посаді юрисконсульта у виробничий одиниці Ясинувататепломережа обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго .

31 жовтня 2014 року її було звільнено на підставі пункту 1

статті 36 КЗпП України. Проте, з червня 2014 року їй не виплачувалась заробітна плата, яка станом на день її звільнення також не була виплачена.

Відповідно до інформації, отриманої нею в Управлінні Пенсійного фонду України розмір нарахованого відповідачем, проте не виплаченого останнім їй доходу складав 11 738,72 грн, а саме: червень 2014 року - 3 023,16 грн, липень 2014 року - 5 410,63 грн, серпень 2014 року - 2 851,14 грн, жовтень 2014 року - 453,79 грн. При цьому, з червня 2014 року відповідачем не сплачувались і страхові внески.

Посилалась на те, що у жовтні 2014 році у м. Ясинувата Донецької області, де знаходилася виробнича одиниця Ясинувататепломережа , проводився комплекс військових та спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань, що стало причиною відсутності вільного доступу (проїзду) до міста з території підконтрольній Україні.

Зазначала, що обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго є юридичною особою, яке на час звернення

з цим позовом знаходилося у м. Краматорську Донецької області

та продовжувало свою діяльність, а тому, вважала, що воно повинно несе відповідальність за структурні підрозділи, зокрема, виробничу одиницю Ясинувататепломережа .

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з відповідача на її користь: заборгованість із заробітної плати у розмірі 11 738,72 грн

та компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати - 12 811,99 грн, усього 24 550,71 грн; середній заробіток

за час затримки у розмірі 194 151,36 грн; моральну шкоду - 50 000,00 грн. Зобов`язати обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго сплатити (перерахувати до відповідних державних установ) суми єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, які були утримані

із її заробітної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 13 грудня

2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго на користь ОСОБА_1 заборгованість

із заробітної плати за жовтень 2014 року у розмірі 453,79 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку

з порушенням строків її виплати та моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка перебувала

у трудових відносинах з відповідачем. На час звільнення її з роботи відповідач не провів з нею повного розрахунку.

При вирішенні питання щодо стягнення заборгованості із заробітної плати суд першої інстанції прийняв до уваги інформацію Краматорського управління Головного управління Державної фіскальної служби України

у Донецькій області, відповідно до якої підприємство виробнича одиниця Ясинувататепломережа обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго громадянці ОСОБА_1 у 2014 році нарахувало та виплатило суму доходу з ознакою заробітна плата у розмірі 39 800,74 грн, з якого утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб. Виплати здійснювалися у 1-3 кварталі 2014 року, за 4 квартал 2014 року інформація про доходи від вказаного підприємства відсутня, у зв`язку із чим, суд першої інстанції вважав, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивачки заборгованість із заробітної плати за жовтень 2014 року у розмірі 453,79 грн.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати

та моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги

не підлягають задоволенню, оскільки на момент звільнення позивачки та на час вирішення спору існували обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго об`єктивно, з незалежних від нього причин було позбавлено можливості виконати зобов`язання, передбачені законом щодо проведення з позивачкою повного розрахунку при звільненні, а тому вина відповідача у невиплаті належних позивачці сум у строки, зазначені

у статті 116 КЗпП України, не встановлена.

Також, суд першої інстанції вважав, що не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача сплатити (перерахувати до відповідних державних установ) суми єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, які були утримані із заробітної плати позивачки, оскільки такі вимоги не передбачені цивільним процесуальним законодавством України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 13 грудня 2018 року

у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати за червень, липень та серпень 2014 року та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.

Стягнуто з обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго на користь ОСОБА_1 заборгованість

із заробітної плати за червень, липень та серпень 2014 року у розмірі

11 284,93 грн та компенсаційні втрати у зв`язку із порушенням строків

її виплати - 12 811,99 грн, а разом 24 096,92 грн, з утриманням податків

із заробітної плати та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині рішення Краматорського міського суду Донецької області

від 13 грудня 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у стягненні заборгованості із заробітної плати

за період із червня по серпень 2014 року не надав належної оцінки усім доказам, що підтверджують суму заборгованості, а тому суд апеляційної інстанції вважав, що є підстави для задоволення вимог щодо стягнення

з відповідача на користь позивачки заробітної плати за червень, липень, серпень та жовтень 2014 року, а також компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції вважав, що оскільки податок з доходу (заробітної плати) позивачки за червень-серпень 2014 року вже сплачено,

а інші обов`язкові платежі (податки та соціальні внески) відповідач автоматично повинен сплатити одночасно зі сплатою заборгованості

із заробітної плати, а тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо зобов`язання відповідача сплатити (перерахувати до відповідних державних установ) суми єдиного соціального внеску та податку на доходи фізичних осіб, утриманих із заробітної плати.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважав, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо стягнення

з відповідача на користь позивачки середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та компенсації моральної шкоди, оскільки підприємство, у якому працювала позивачка 30 вересня 2014 року було захоплено незаконними збройними формуваннями та на момент

її звільнення (31 жовтня 2014 року) не могло розраховуватись по незалежним від нього причинам, тобто відсутня вина підприємства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго , посилаючись

на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно

не врахував довідку Управління Пенсійного фонду України (форма ОК-5) та не вказав доказів, які підтверджують суму заборгованості, оскільки на підставі саме цієї довідки судом першої інстанції було стягнуто заборгованість

за жовтень 2014 року у розмірі 453,79 грн.

Обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго вважало, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно оцінив цей доказ, взявши до уваги лише розмір суми нарахованої заробітної плати за жовтень місяць. Інші суми, зазначені у цій довідці були виплачені позивачці виробничою одиницею Ясинувататепломережа у повному обсязі, що підтверджується іншим доказом, а саме інформацією Краматорського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, зазначеною у листі від 12 грудня 2018 року № 43732.

Також, вважало, що така інформація є належним доказом, оскільки надана на вимогу суду.

Крім того, зазначало, що у відомостях довідки ОК-5 можуть не відображатись дані про сплату страхових внесків при їх фактичній сплаті.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі. Витребувано із Краматорського міського суду Донецької області зазначену цивільну справу. Зупинено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року

до закінчення касаційного провадження у справі.

У червні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2020 року указану справу призначено до розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу,

у якому ОСОБА_1 посилалась на те, що касаційна скарга

є необґрунтованою, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалено на основі повного та всебічного розгляду всіх обставин

й дослідження матеріалів цивільної справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 17 грудня 2013 року ОСОБА_1 працювала на посаді юрисконсульта 2-ої категорії виробничої одиниці Ясинувататепломережа обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (наказ

від 16 грудня 2013 року № 107-к).

31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади

на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін (наказ

від 28 жовтня 2014 року № 138-к), що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 11-12).

Відповідно до довідки Пенсійного фонду України від 20 вересня 2018 року (форма ОК-5): у червні 2014 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у розмірі 3 023,16 грн за відпрацьовані 30 днів, соціальний внесок не був сплачений; у липні 2014 року позивачці була нарахована заробітна плата у розмірі 5 410,63 грн за відпрацьовані 31 день, соціальний внесок не сплачений; у серпні 2014 року - нарахована заробітна плата у розмірі

2 851,14 грн за відпрацьовані 31 день, соціальний внесок не сплачений;

у жовтні 2014 року - нарахована заробітна плата у розмірі 453,79 грн

за відпрацьовані 31 день, соціальний внесок не сплачений (а. с. 13-16).

Відповідно до копії довідки про середню заробітну плату (дохід) від 19 грудня

2014 року № 71 ОСОБА_1 працювала у виробничій одиниці Ясинувататепломережа , середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) обчислюється шляхом ділення заробітної плати, що враховується для розрахунку середньої заробітної плати, гривень,

на кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за винятком календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин). Частка (результат) становить 120 000,88 грн (а. с. 16).

Відповідно до листа від 09 серпня 2018 року № Д-19 обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго не має відомостей про нараховану та виплачену позивачу заробітну плату (а. с. 17).

До складу обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго входить 18 виробничих одиниць, у тому числі виробнича одиниця Ясинувататепломережа , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних

осіб-підприємців та громадський формувань, сформованого 18 жовтня

2018 року (а. с. 25-36).

Відповідно до пункту 5.5 Положення про виробничу одиницю обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа , всі розрахунки по своїм зобов`язанням (включно платежі до бюджету та виплати заробітної плати) провадяться виробничою одиницею у безготівковому і готівковому порядку банками згідно

з правилами виконання розрахункових та касових операцій, що затверджені Національним банком України. Виробнича одиниця кожний місяць проводить сплату податків та відрахування згідно з діючим законодавством України за місцем свого знаходження (пункти 43-48).

04 жовтня 2014 року та 25 грудня 2014 року обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго зверталося до слідчого відділу Ізюмського міського відділу Міністерства внутрішніх справ України

в Харківській області Гречка В. М. та Міністра Міністерства внутрішніх справ України Авакова А. Б. з заявами про відкриття кримінального провадження по факту захвату будівлі, матеріальних цінностей та документації, належних обласному комунальному підприємству Донецьктеплокомуненерго , у тому числі майно виробничої одиниці Ясинувататепломережа , яка розташована в м. Ясинувата, що підтверджується відповідними копіями відповідних заяв (а. с. 49, 50).

Відповідно до копії листа слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 11 листопада 2014 року № 4/7155, 06 листопада 2014 року відомості про вчинене кримінальне правопорушення щодо захоплення 30 вересня 2014 року приміщення офісу комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , за адресою: м. Донецьк, вул. Донецька, 38, слідчим управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань

за № 12014050000000849 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 341 КК України (а. с. 51).

Згідно із копією листа від 23 січня 2015 року № 1/240/3 Управління карного розшуку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України

в Донецькій області, 22 січня 2015 року відомості з приводу незаконного захоплення майна виробничих одиниць обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , працівниками слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України

в Донецькій області внесено до Єдиного реєстру досудових рішень

№ 12015050000000111 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 341 КК України, яке знаходилося

у провадженні слідчого управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Донецькі області (а. с. 52).

Відповідно до копії розпорядження голови Донецької обласної ради

від 01 жовтня 2014 року № 226р, керівникам комунальних підприємств, які знаходяться в управлінні обласної ради, розташованих у зоні проведення антитерористичної операції, наказано застосувати всі необхідні міри

по забезпеченню легального функціонування даних підприємств на території, підконтрольній українській владі, у тому числі: визначити місто

та забезпечити передислокацію офісів та штатів співробітників; здійснити переміщення рухомого майна, яке знаходиться на їх балансі (а. с. 53).

28 серпня 2014 року сертифікатом Торгово-промислової палати України

№ 2644/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили з 02 липня 2014 року обласному комунальному підприємстві Донецьктеплокомуненерго при здійсненні господарської діяльності

на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справлення та сплати податків та обов`язкових платежів.

На момент видачі сертифікату (висновку) Торгово-промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а. с. 54).

Відповідно до довідки від 18 жовтня 2018 року № юр/2594, обласне комунальне підприємство Донецьктеплокомуненерго повідомляло, що за даними бухгалтерського обліку підприємства заборгованість з виплати заробітної плати перед працівником виробничої одиниці обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго Ясинувататепломережа ОСОБА_1 станом на 18 жовтня 2018 року відсутня (а. с. 55).

Наказом відповідача від 30 липня 2015 року № 186, з метою недопущення зловживань та підробок документів з використанням печаток та штампів виробничих одиниць обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , розташованих на непідконтрольній українській владі територіях, визнано недійсними печатки та штампи у тому числі виробничої одиниці Ясинувататепломережа . Про що також було розміщено оголошення у газеті Урядовий кур`єр від 12 серпня 2015 року № 146

(а. с. 56, 57).

Відповідно до інформації Краматорського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області від 11 грудня 2018 року

за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків підприємство виробнича одиниця Ясинувататепломережа обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго громадянці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у 2014 році нарахувало

та виплатило суму доходу з ознакою заробітна плата у розмірі

39 800,74 грн, з якого утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб. Виплати здійснювалися в 1-3 кварталі 2014 року, за 4 квартал 2014 року інформація про доходи від вказаного підприємства відсутня. Додатково повідомляли, що порядок надання та заповнення податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованих на користь фізичних осіб,

і сум утриманих з них податків, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року № 4, згідно якого податковий розрахунок подається за кожний квартал, тому неможливо визначити суму доходу

за конкретний місць (а. с. 92).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня

2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати

або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції частково не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно

до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні

у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Пунктом 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за

№ 114/8713, передбачено, що для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається із: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входять, зокрема, суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників (пункт 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати).

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати

з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки

по день фактичного розрахунку.

У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі

№ 6-2159цс15 зроблено висновок про те, що за положеннями

статті 117 КЗпП України обов`язковою умовою для покладення

на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

У статтях 1-3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати зазначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи

з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що у разі затримки у виплаті заробітної плати, працівник має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати .

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду

від 03 квітня 2019 року у справі № 219/10785/15-ц (провадження

№ 61-16473св18).

Згідно зі статтею 4 КЗпП Українизаконодавство про працю складається

з КЗпП Українита інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується

з вищевказаною статтею КЗпП Українищодо застосування ЦК України

до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Враховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового

і цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла

її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати

в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності

за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили)

є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні ).

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України

у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15,

від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року,

у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи доведена затримка виплати позивачці заробітної плати за період з червня по серпень 2014 року та жовтень 2014 року, що є підставою для стягнення такої заборгованості

та підставою для нарахування позивачці компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Разом з тим, суд правильно вважав, що оскільки затримка виплати належних позивачці на день звільнення сум заробітної плати сталася не з вини відповідача, а через настання обставин непереборної сили, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду апеляційної інстанції, які знайшли обґрунтовану оцінку у мотивувальній частині постанови, та переважно зводяться

до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, доказам у справі надана належна правова оцінка.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи ( Проніна проти України ,

№ 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо зупинення виконання постанови

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 27 травня 2019 року було зупинено виконання постанови Донецького апеляційного суду від 06 березня

2019 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Донецького апеляційного суду

від 06 березня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович