Постанова

від 06.05.2020 по справі 918/751/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року Справа № 918/751/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Петухов М.Г. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Дика А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Квасилівської селищної ради (35350, Рівненська обл., Рівненський р-н, смт. Квасилів, вул. Богдана Хмельницького, 2)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул.Каховська, буд. 11-А)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача- Західний офіс Держаудитслужби (вул. Тадеуша Костюшка, 8, м. Львів, 79000)

про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна

за участю представників сторін :

позивача - Зойкін А.В., дов. №35/02-11 від 08.01.2020 - в судовому засіданні 17.03.2020;

відповідача - Омельченко А.В., свід. № 902 від 02.02.2012 - в судовому засіданні 17.03.2020;

третьої особи - Здибель І.О., дов. № 13-35/603-2020 від 27.01.2020 - в судовому засіданні 17.03.2020;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19 позов Квасилівської селищної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна - задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" на користь Квасилівської селищної ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 238 725 грн 79 коп, 3 580 грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій з підстав викладених у ній просить суд, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, так суд першої інстанції в своєму рішенні помилково визначив дату набуття права користування земельною ділянкою з 13.03.2017; судом першої інстанції невірно застосовано норму ст. 120 Земельного Кодексу України, а саме: розрахунок задоволених позовних вимог є безпідставним оскільки не кореспондується з положеннями ст. 120 Земельного Кодексу України в частині переходу право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Також, судом попередньої інстанції не застосовано норму яка підлягала застосуванню, зокрема ст. 627 Цивільного Кодексу України та ст. 21 Закону України "Про оренду землі". Так, встановивши, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим та регульованим платежем, суд першої інстанції проігнорував суть даного регулювання, яке виражено у встановлені мінімального (3% від НГО) та максимального (12 % від НГО) розміру орендної плати. Саме в мажах даного регулювання сторони вільні у своєму волевиявленні, а тому розмір орендної плати встановлюються сторонами за згодою сторін у договорі оренди (ст. 21 Закону України "Про оренду землі").

Водночас вважає, що суд першої інстанції не застосував норму яка підлягала застосуванню, зокрема ст. 57 Конституції України, згідно якої закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. Оскільки позивачем не надано жодних доказів оприлюднення як рішення "Про встановлення плати за землю на території смт Квасилів, Рівненської області, Рівненського району" № 534 від 26.01.2015 року, так і рішення "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території селища Квасилів та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади селища" №1401 від 22.05.2019, відтак, судове рішення не може ґрунтуватись на неоприлюднених нормативно-правових актах.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 у справі №918/751/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19; розгляд апеляційної скарги призначено на "17" березня 2020 року об 11:00 год.

Також, запропоновано позивачу - у строк до 10.03.2020 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу; третій особі - у строк до 10.03.2020 запропоновано надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові пояснення щодо поданої апеляційної скарги та докази надсилання копії цих пояснень та доданих до них документів сторонам по справі.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 10.02.2020 у справі №918/751/19 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

10.03.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від позивача відзив (вих.№ 219/02-11 від 06.03.2020), в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19 - без змін.

Також, 10.03.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Управління західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області письмові пояснення (вих.№ 13-17-13-17/976-2020 від 10.03.2020), в яких з підстав викладених у них, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19 - без змін.

В судове засідання 17.03.2020 з`явилися представники позивача, відповідача та третьої особи, які повністю підтримали вимоги, доводи та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, у відзиві і у письмових поясненнях та надали усні пояснення щодо суті спору.

За результатами судового засідання 17.03.2020, заслухавши учасників судового засідання, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду апеляційної скарги, всесторонньої перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції, керуючись принципами господарського судочинства, закріпленими у ст.ст. 13, 14 ГПК України, колегією суддів апеляційного суду в судовому засіданні оголошено перерву до "09" квітня 2020 року об 14:00 год, про що учасників судового засідання повідомлено під розписку.

08.04.2020 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вх.№2726/20 від 08.04.2020), мотивуючи його постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року щодо утримання від участі в судових засіданнях, у зв`язку із поширенням на території України коронавірусу COVID-19, з метою недопущення його розповсюдження, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, з метою надання можливості брати безпосередньо участь при розгляді справи, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату.

09.04.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від Квасилівської селищної ради клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вх.№2729/20 від 09.04.2020), мотивуючи його постановою КМУ №211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та листом Ради суддів України № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року щодо утримання від участі в судових засіданнях, у зв`язку із поширенням на території України коронавірусу COVID-19, з метою недопущення його розповсюдження, для убезпечення від ризику життя та здоров`я людей, з метою надання можливості брати безпосередньо участь при розгляді справи, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату.

Позивач, відповідач та третя особа в судове засідання 09.04.2020 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За результатами судового засідання 09.04.2020, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19 відкладено на "06" травня 2020 р. о 14:00 год.

05.05.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника Квасилівської селищної ради клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вих.№370/02-11 від 05.05.2020), в якому з підстав, викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату.

06.05.2020 через канцелярію Північно-західного апеляційного господарського суду надійшло від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату (вх.№3261/20 від 06.05.2020), в якому з підстав, викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судове засідання 06.05.2020 позивач, відповідач та третя особа не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані клопотання про відкладення розгляду справи, суд вважає за необхідне їх відхилити, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною 2 статті 202 цього Кодексу.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними (частина 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, судом не встановлено наявності обставин, які б унеможливлювали вирішення справи без їх участі, судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу сторін, що внесені зміни до розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, не розповсюджуються на строки розгляду справи в суді апеляційної інстанції, унормовані статтею 273 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення викладені у відзиві та письмових поясненнях, стосовно дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши в судовому засіданні 17.03.2020 пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

На території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області розташована автозаправочна станція за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Рівненська, 88, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1193899056246 (далі - автозаправочна станція), що належить на праві приватної власності ТОВ "Ньюпорт Холдінг " з 13.03.2017 року (т.1 а.с. 61-62).

Земельна ділянка на якій розташована автозаправочна станція належала попередньому власнику автозаправочної станції ТОВ "Житомир-Петрол", на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею І-РВ №000681 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 230. Державний акт був виданий відповідно до рішення Рівненської районної ради № 208 від 28 вересня 2000 року. Рішенням Рівненської районної ради № 310 від 09 листопада 2001 року внесено зміни до державного акту на право постійного користування землею І-РВ №000681 (т.1 а.с. 23-26).

Рішенням Рівненської районної ради № 310 від 09.11.2001 року затверджено технічну документацію по зміні меж землекористування земельною ділянкою, наданою ТОВ "Житомир-Петрол " в постійне користування для обслуговування автозаправної станції (т.1 а.с. 24).

29.09.2009 року згідно договору купівлі-продажу №3483 ТОВ "Житомир-Петрол" здійснило продаж автозаправочної станції для ТОВ "Рустель" (т.1 а.с. 59-60).

В свою чергу, ТОВ "Рустель" 13.07.2017 здійснило передачу автозаправочної станції для ТОВ "Ньюпорт Холдінг", згідно акту прийому-передачі. Це підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.07.2017 за індексним номером витягу: 82243063, де реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1193899056246 (т.1 а.с. 32, 61-62).

11.10.2017 року ТОВ "Ньюпорт Холдінг " звернулося до Голови Квасилівської селищної ради про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду строком на 49 років ТОВ "Ньюпорт Холдінг " площею 0,3400 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування автозаправочної станції) в смт. Квасилів (т.1 а.с. 29).

Рішенням Квасилівської селищної ради № 634 від 19.10.2017 року вирішено надати дозвіл ТзОВ "Ньоюпорт Холдінг " на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га в оренду на 49 (сорок дев`ять для будівництва та обслуговування будівель торгівлі(для обслуговування автозаправної станції) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови, а також вирішено ТзОВ "Ньоюпорт Холдінг " звернутись до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою, згідно із законом, для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.1 а.с. 34).

Рішенням Квасилівської селищної ради № 1467 від 17.07.2019 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг " в оренду земельної ділянки в смт Квасилів вул. Рівненська, 88, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна " затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,3400 га кадастровий номер 5624655300:02:006:0321 в смт Квасилів, вул. Рівненська, 88 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг " в оренду на 49 (сорок дев`ять) років для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу (для обслуговування автозаправної станції) за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови з призначенням річної орендної плати 12 відсотків від нормативної грошової оцінки (т.1 а.с. 35).

Пунктом 3 Рішення № 1467 Квасилівської селищної ради передбачено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України).

У п. 4 вищезазначеного рішення Квасилівська селищна рада передбачила у тримісячний строк із дня прийняття рішення землекористувачу виготовити та отримати документ, що посвідчує право оренди земельної ділянки.

11.09.2019 року між Квасилівською селищною радою та ТОВ "Ньюпорт Холдінг" був укладений договір оренди землі № 9/2019 та зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 33541185 від 28.09.2019 року (т.1 а.с. 51-53).

Відповідно до п.1 договору орендодавець на підставі рішення Квасилівської селищної ради № 1467 від 17.07.2019 року "Про затвердження проекту землеустрою та передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг " в оренду земельної ділянки в смт Квасилів вул.Рівненська, 88, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна " надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу з кадастровим номером 5624655300:02:006:0321, яка розташована в смт Квасилів, Рівненського району, Рівненської області в межах населеного пункту.

Пункт 8 Договору передбачає строк укладення договору, відповідно до якого договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років. Після закінчення договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі. Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 12 відсотків суми нормативної грошової оцінки земельної ділянки (кадастровий номер 5624655300:02:006:0321), що становить 122 914 грн 88 коп. Сторони погоджуються що орендна плата за землю справляється з моменту набрання чинності даним договором (п.9 Договору).

Листами ГУ ДФС у Рівненській області № 6104/9/17-00-12-03-08 від 13.10.2017 року та №2036/9/17-00-12-03-06 від 05.03.2019 року повідомлено позивача, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ТОВ "Ньюпорт Холдінг " з 13.03.2017 року є власником об`єкта нежитлової нерухомості (автозаправочної станції). Право власності або користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості не оформлено відповідно до вимог Закону України "Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " . У зв`язку з цим, у ТОВ "Ньюпорт Холдінг " відсутні правові підстави для нарахування та сплати земельного податку на земельну ділянку. Встановлено, що з 13.03.2017 року по 28.09.2019 року відповідач не звітувався до контролюючого органу і не сплачував земельний податок (орендну плату за землю) за земельну ділянку розміщену під автозаправочною станцією за адресою: Рівненська області, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Рівненська, 88, до місцевого бюджету (т.1 а.с. 46-50).

У зв`язку з цим, позивачем здійснено розрахунок суми неодержаних доходів в зв`язку з неукладенням договору оренди земельної ділянки автозаправочної станції ТОВ "Ньюпорт Холдінг". Так, розмір доходу відповідача у період з 13.03.2017 по 28.09.2019 було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати. На підставі відповідного розрахунку позивачем встановлено, що з 13.03.2017 по 31.12.2017 розмір орендної плати мав становити 78 506,92 грн; з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 98 331,90 грн; з 01.01.2019 по 28.09.2019 - 109 433,89 грн (т.1 а.с. 36-37).

З метою захисту своїх прав та інтересів Квасилівська селищна рада звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, в якій просить стягнути з ТОВ "Ньюпорт Холдінг" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 286 272 грн 71 коп.

В обгрунтування проведеного розрахунку позивач посилається на наступне.

Відповідно до абзацу першого, пункту 2 розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр " земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

Відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою статті 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Отже, земельна ділянка на якій розміщена автозаправочна станція за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Рівненська 88, набула ознак об`єкта речового права з моменту видачі Державного акта на право постійного користування землею І-РВ №000681, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №230, тобто з 22 жовтня 2000 року, копія якого наявна в матеріалах справи. Тобто, в ТОВ "Ньюпорт Холдінг" з моменту виникнення права власності на нерухоме майно виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку.

Рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району № 166 від 30.06.2016 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Квасилів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району, Рівненської області та встановлено, що нормативна грошова оцінка земель селища міського типу Квасилів вводиться в дію з 01.01.2017 (т.1 а.с. 28).

Рішенням Квасилівської селищної ради № 534 від 26.01.2015 року "Про встановлення плати за землю на смт Квасилів Рівненської області, Рівненського району", затверджено Положення про оплату за землю на території Квасилівської селищної ради Рівненського району, Рівненської області та встановлено коефіцієнт індексації 1.249 для застосування нарахування земельного податку та оренди землі (т.1 а.с. 166-172).

Рішенням Квасилівської селищної ради № 1401 від 22.05.2019 року "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території селища Квасилів та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади селища", яким затверджено Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території селища Квасилів та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади селища, згідно додатку №1; установлено, що це рішення набуває чинності з дня його опублікування (т.1 а.с. 173-181).

Як свідчать матеріали справи 02.12.2019 позивач, скориставшись своїм процесуальним правом на зменшення позовних вимог, відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду першої інстанції заяву №1163/02-11/19 від 28.11.2019 року, в якій просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з ТОВ "Ньюпорт Холдінг " безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 238 725 грн 79 коп, у зв`язку з допущеною помилкою при розрахунках.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи держаної влади і місцевого самоврядування.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Цивільним кодексом України.

Особа, яка звертається до господарського суду з позовом, самостійно обирає спосіб захисту, визначає відповідача, предмет та підстави позову та зазначає у позовній заяві яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Так, відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом ст. 14.1.72 Податкового кодексу України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Як свідчать матеріали справи на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області розташована автозаправочна станція за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Рівненська, 88, зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1193899056246 (далі - автозаправочна станція), що належить на праві приватної власності ТОВ "Ньюпорт Холдінг" з 13.03.2017 року.

Земельна ділянка на якій розташована автозаправочна станція належала ТОВ "Житомир-Петрол" на праві постійного користування згідно Державного акта на право постійного користування землею І-РВ № 000681, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 230.

ТОВ "Житомир-Петрол" згідно договору купівлі-продажу №3483 від 29.09.2009, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк Д.В здійснило продаж автозаправочної станції для ТОВ "Рустель". ТОВ "Рустель" 13.07.2017 року здійснило передачу автозаправочної станції для ТОВ "Ньюпорт Холдінг", код ЄДРПОУ 39715902, згідно акту прийому-передачі, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснив приватний нотаріус Рівненського нотаріального округу Матвієнко О.В.

Відповідно до абзацу першого, пункту 2 розділу VII Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що земельна ділянка на якій розміщена автозаправочна станція за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Рівненська 88, набула ознак об`єкта речового права з моменту видачі Державного акта на право постійного користування землею І-РВ № 000681, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 230, тобто з 22 жовтня 2000 року. Отже з огляду на вищенаведене в ТОВ "Ньюпорт Холдінг" з моменту виникнення права власності на нерухоме майно виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на земельну ділянку.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикиійними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 04.12.2019 по справі № 917/1739/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем ТОВ "Ньюпорт Холдінг" з 13.03.2017 року по 28.09.2019 року не звітувалося до контролюючого органу і не сплачувало до місцевого бюджету земельний податок (орендну плату за землю) за земельну ділянку, розміщену під автозаправочною станцією за адресою: Рівненська області, Рівненський район, смт Квасилів, вул. Рівненська, 88, що підтверджується листами Головного управління ДФС у Рівненській області № 2036/9/17-00- 12-03-06 від 05.03.2019 року, № 6104/9/17-00-12-08 від 13.10.2017 року.

При цьому, відповідачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою ТОВ "Ньюпорт Холдінг" в період з 13.03.2017 по 28.09.2019, зокрема укладення відповідного договору оренди з Квасилівською селищною радою та державної реєстрації такого права.

Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Враховуючи викладені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 238 725 грн 79 коп. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Наявний в матеріалах справи розрахунок є правильним, оскільки в його основу взято: чітко визначена площа земельної ділянки на підставі Державного акта на право постійного користування землею І-РВ № 000681, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 230; нормативна грошова оцінка землі, яка затверджена рішенням Квасилівської селищної ради Рівненського району № 166 від 30.06.2016; Положення про оплату за землю на території Квасилівської селищної ради Рівненського району, Рівненської області, яке затверджене рішенням Квасилівської селищної ради № 534 від 26.01.2015 року; Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території селища Квасилів та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади селища, яке затверджене рішенням Квасилівської селищної ради № 1401 від 22.05.2019 року.

Щодо заперечень відповідача про оприлюднення рішення "Про встановлення плати за землю на території смт Квасилів, Рівненської області, Рівненського району" № 534 від 26.01.2015 року та рішення "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території селища Квасилів та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади селища" №1401 від 22.05.2019, колегія суддів апеляційної інстанції враховує наступне.

Статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" унормовано, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Такі акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Рішення Квасилівської селищної ради № 534 від 26.01.2015 року "Про встановлення плати за землю на смт Квасилів Рівненської області, Рівненського району" було прийняте відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71 -VIII від 28.12.2014 року (Далі - Закону) в зв`язку з внесення змін до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014 року, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування нього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також, прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установити, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Відповідно вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", до рішення Квасилівської селищної ради № 534 від 26.01.2015 року "Про встановлення плати за землю на смт Квасилів Рівненської області, Рівненського району" не застосовуються згідно Закону.

З огляду на зазначене, твердження позивача, що рішення Квасилівської селищної ради №534 від 26.01.2015 року "Про встановлення плати за землю на смт Квасилів Рівненської області, Рівненського району" є нечинним оскільки було прийняте з недотриманням норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" є безпідставними.

Поряд з цим, рішення Квасилівської селищної ради № 1401 від 22.05.2019 року "Про затвердження Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на території селища Квасилів та за земельні ділянки за його межами, які є власністю територіальної громади селища" було прийняте з дотриманням норм Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", зокрема дане рішення опубліковане та розміщене на офіційному сайті позивача http://kvasyliv.rv.gov.ua/document/877/.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюпорт Холдінг" на рішення Господарського суду Рівненської області від 09.01.2020 у справі №918/751/19 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "07" травня 2020 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Василишин А.Р.