Ухвала

від 04.05.2020 по справі 5015/2344/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.05.2020 Справа № 5015/2344/12

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., за участю секретаря Андрусика В.Д., розглянувши матеріали справи

за скаргою:Фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича, м. Мостиська, Львівська область; на бездіяльність:Державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лутчин Марії Ігорівни, м. Мостиська, Львівська область; у справі:№5015/2344/12 за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Бескид , м. Херсон; до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Байди Руслана Анатолійовича, м. Херсон; до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича, м. Мостиська, Львівська область; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Публічного акціонерного товариства Херсонський суднобудівний завод , м. Херсон; про:стягнення 397 134,80 грн

Представники сторін:

від стягувача: не з`явився;

від боржника-1: не з`явився;

від боржника-2 (скаржника): Паславський С.І. - представник;

від третьої особи: не з`явився;

державний виконавець: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано скаргу фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича, м. Мостиська, Львівська область на бездіяльність державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лутчин Марії Ігорівни, м. Мостиська, Львівська область у справі №5015/2344/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бескид , м. Херсон до фізичної особи-підприємця Байди Руслана Анатолійовича, м. Херсон та фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича, м. Мостиська, Львівська область про стягнення 397 134,80 грн.

Ухвалою суду від 23.03.2020 скаргу фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича залишено без руху у зв`язку із ненаданням до матеріалів позову належних доказів направлення учасникам процесу копії скарги та всіх доданих до скарги документів.

09.04.2020 на адресу суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків скарги.

Ухвалою суду від 24.04.2020 прийнято скаргу на дії органу ДВС до розгляду, розгляд справи призначено на 04.05.2020.

В судове засідання з`явився представник боржника-2 (скаржника), скаргу підтримав, просив задовольнити.

Стягувач, боржник-1, третя особа, державний виконавець явку представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України).

Боржник (скаржник) в скарзі зазначив, що на виконанні у державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження №51727436 щодо примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 у справі №5015/2344/12. В процесі даного виконавчого провадження за боржником - фізичною особою-підприємцем Новиком Романом Миколайовичем не виявлено майна на праві власності, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. З метою оформлення матеріалів для подання заяви до суду про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність державному виконавцю було подано заяву щодо ухвалення у виконавчому провадженні №51727436 постанови про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення. Однак, листом від 10.03.2020 Мостиський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції повідомив, що Законом України Про виконавче провадження не передбачено винесення такої постанови. Натомість, згідно з п. 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення. У зв`язку з цим, скаржник просив суд визнати неправомірно бездіяльність державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лутчин Марії Ігорівни щодо не ухвалення постанови про відсутність у фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича майна, на яке може бути звернено стягнення та зобов`язати державного виконавця ухвалити постанову про відсутність у фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича майна, на яке може бути звернено стягнення.

Розглянувши матеріали скарги, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.12.2014 у справі №5015/2344/12 стягнуто з фізичної особи-підприємця Байди Руслана Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бескид грошові кошти в сумі 1 000,00 грн, 9,92 грн витрат по оплаті державного мита та 59 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а також стягнуто з фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бескид 395 134,80 грн збитків в порядку регресу, 3 951,08 грн витрат по оплаті державного мита та 234,79 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

05.03.2015 на примусове виконання вищевказаного рішення Господарського суду Львівської області видано накази.

Державним виконавцем Мостиського районного відділу державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження (ВП №51727436) з виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.03.2015 у справі №5015/2414/11 про стягнення з фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича 399 320,67 грн.

11.02.2020 представник боржника-1 (скаржник) звернувся до державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби із заявою про ухвалення у виконавчому провадженні №51727436 постанови про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Листом за вих. №5860 від 25.02.2020 Мостиський районний відділ державної виконавчої служби повідомив скаржника про те, що державним виконавцем вживаються всі заходи щодо фактичного виконання виконавчого документа, а тому не вбачається можливим повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна.

28.02.2020 представник боржника-1 (скаржник) повторно звернувся до державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби із заявою про ухвалення у виконавчому провадженні №51727436 постанови про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Листом за вих. №6755 від 10.03.2020 Мостиський районний відділ державної виконавчої служби повідомив скаржника про те, що Законом України Про виконавче провадження не передбачено винесення постанови про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

05.10.2016 набрав чинності Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016, згідно з яким Закон України Про виконавче провадження від 21.04.1999 втратив чинність, окрім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності Законом від 02.06.2016.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 (далі - Закон України Про виконавче провадження ) виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З наведеного випливає, що державний виконавець, як посадова особа органу державної влади, здійснює виконання рішень в межах повноважень, у спосіб та в порядку, які визначені Законом України Про виконавче провадження . Вказаний закон є спеціальним законом, яким керується державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження. Він також не може бути примушений до вчинення дій, які не передбачені Законом України Про виконавче провадження

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо розмір прострочених зобов`язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Водночас, Законом України Про виконавче провадження , який, як зазначалося вище, є спеціальним законом, не передбачено повноважень державного виконавця щодо складення такого процесуального документа, як постанова про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені протягом року виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про наявність вищевказаних обставин, державний виконавець складає акт (ч. 2 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно ч. 6 розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 8 розділу 1 Інструкції, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім`я, по батькові виконавця, підстава для складання акта, особи, які були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт.

У констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

У кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються).

Акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка від підпису відмовився проставляється напроти прізвища особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта.

До акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено судом, скаржником до скарги долучено копію акта державного виконавця від 02.09.2019, складеного під час примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.03.2015 у справі №5015/2414/11, яким встановлено, що при виході за адресою Львівська область, м. Мостиська, вул. Поповича, 8А боржника та майна, належного боржнику на праві приватної власності, не виявлено.

Слід також зазначити, що ухвалою від 24.04.2020 суд витребував від Мостиського районного відділу державної виконавчої служби для огляду матеріали виконавчого провадження ВП№51727436. Проте, станом на дату розгляду скарги такі матеріали до суду не надійшли.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, а збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ГПК України.

У частині 2 статті 80 цього Кодексу визначено, що позивач або особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

За приписами частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд в силу приписів частини першої статті 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановлені судом фактичні обставини викладаються в судовому рішенні з посиланням на докази, на підставі яких їх встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Про виконавче провадження сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії.

Однак, скаржником копії матеріалів виконавчого провадження ВП№51727436 до скарги не долучено.

Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких суд може зробити висновок, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо виявлення майна боржника та що вжиті ним заходи є достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення, яке визначене Законом України Про виконавче провадження .

Згідно абз. 2 п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов`язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця, але може зобов`язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Згідно ст. 339 ГПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Статтею 343 ГПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наведені скаржником доводи у скарзі є безпідставними, а тому скарга до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 18, 37 Закону України Про виконавче провадження , ст.ст. 234, 339, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ :

1. В задоволенні скарги фізичної особи-підприємця Новика Романа Миколайовича, м. Мостиська, Львівська область на бездіяльність державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Лутчин Марії Ігорівни, м. Мостиська, Львівська область відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

Повний текст ухвали складено та підписано 08.05.2020

Суддя Мазовіта А.Б.