Рішення

від 24.07.2007 по справі 17/160-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/160-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/160-А                                      м. Київ 24.07.07

10 год. 40 хв.

За позовом     Відкритого акціонерного товариства “Медпромпроект”

До                    Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській                         області

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

                        Закрите акціонерне товариство “Спеціальне конструкторське проектно-

                        технологічне бюро “Медобладнання”   

Предмет         визнання недійсним наказу

адміністративного

позову

Суддя  

                                                                       Секретар судового засідання Повалій О.О.

Представники:

Від позивача:       Осадчий В.В. (Голова правління, протокол №4 від 30.04.2003)  

Від відповідача:   Тетенко В.В. (довіреність №29 від 16.06.2007)

Від 3-ої особи:      не з'явився

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про визнання нечинним наказу №636 від 25.08.2004.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.05.2007 провадження у справі було відкрито.

Ухвалою суду від 19.06.2007 підготовче провадження закінчено та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. Наказом №636 від 25.08.2004 оформлено рішення відповідача про реєстрацію за державою в особі РВ ФДМ України по Одеській області нерухомого майна –бази відпочинку “Либідь”, яка розташована за адресою: м. Білгород-Дністровський, смт. Затока та яке знаходиться на балансі ЗАТ “СКПТБ “Медобладнання”. Позивач стверджує, що база відпочинку “Либідь” належить йому на підставі Акту державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 21.12.1983, як правонаступнику Державного інституту по проектуванню підприємств медичної та мікробіологічної промисловості “Гідромедпром”.

Оскільки спірним наказом порушуються права власності ВАТ “Медпромпроект”, позивач просить суд визнати цей наказ нечинним.

Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить в задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у запереченнях, наданих суду.

Зокрема, відповідач зазначає, що оспорюваний наказ не порушує прав власності позивача, оскільки рішення про реєстрацію за державою нерухомого майна стосується будиночків літнього типу бази відпочинку “Либідь”, які орендуються третьою особою та знаходяться на її балансі. Таким чином, майно, про яке йдеться в оспорюваному наказі  не є власністю позивача, а тому наказ №636 від 25.08.2004 прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства та повноважень відповідача.

Представник 3-ої особи в судове засідання не з'явився.   

В судовому засіданні 24.07.2006 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Регіонального відділення по Одеській області  Фонду державного майна  України від 14.06.2004 №472 “Про реєстрацію в Білгород-Дністровському МБТІ права власності на нерухоме майно об'єкта малої приватизації державної власності –будівлі та споруди, які знаходяться на балансі та орендуються ЗАТ “Спеціальне конструкторське проектно-технологічне бюро “Медобладнання” прийнято рішення зареєструвати за державою в особі РВ ФДМУ по Одеській області право власності на нерухоме майно об'єкта малої приватизації державної власності –будівлі та споруди, які знаходяться на балансі та орендуються ЗАТ “Спеціальне конструкторське проектно-технологічне бюро “Медобладнання” (третя особа), які розташовані за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Л. Попова,3.

25.08.2004 відповідачем був виданий наказ за №636 (спірний наказ) “Про внесення доповнень до п.1 наказу Регіонального відділення від 14.06.2004 №472” згідно з яким п.1 наказу №472 було доповнено наступним: “Зареєструвати за державою в особі РВ ФДМУ по Одеській області нерухоме майно об'єкту малої приватизації  державної власності групи “А” –база відпочинку “Либідь”, яка розташована за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт. Затока та знаходиться на балансі третьої особи.

Позивач стверджує, що спірним наказом прийнято рішення щодо майна, власником якого є ВАТ “Медпромпроект”.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження Фонду державного майна України визначені в Постанові Верховної Ради України від 07.07.1992 “Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України”.

Відповідно до ст.1 Тимчасового положення Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд  у  своїй  діяльності  підпорядкований  і  підзвітний Верховній Раді України. У своїй    діяльності Фонд керується Конституцією і законодавчими актами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням.

Згідно ст.6 Тимчасового положення ФДМУ має право видавати в межах своєї  компетенції нормативні документи, обов'язкові для виконання органами державної  виконавчої  влади, іншими юридичними особами та контролювати їх виконання.

Згідно з Положенням про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 №412, РВ ФДМУ є державним органом, який створюється Фондом і йому підпорядкований. Відділення в межах повноважень здійснює державну політику у сфері приватизації  майна, що перебуває у загальнодержавній власності, власності Республіки Крим, комунальної власності області, міст Києва та Севастополя і є орендодавцем цілісних майнових комплексів державної власності.

Основними завданнями відділення є організація та проведення приватизації майна, яке перебуває у державній власності, згідно з відповідною програмою приватизації; здійснює повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих ним рішень; здійснює управління та розпоряджається майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у державній власності, в процесі приватизації.    

Начальник відділення у межах своєї компетенції  видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Судом встановлено наступне.

ВАТ “Медпромпроект” (позивач) створено шляхом перетворення у процесі приватизації Інституту по проектуванню підприємств медичної промисловості “Діпромед”, та є правонаступником останнього, що підтверджується наказом РВ ФДМУ по місту Києву від 24.04.1996 №661.

Позивач стверджує, що база відпочинку “Либідь” і майно, яке на ній розташоване, належить йому на праві власності. В підтвердження таких тверджень, позивач посилається на Акт державної приймальної комісії про приймання закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 21.12.1983, в якому зазначено, що замовником будівництва бази відпочинку літнього типу, яка розташована за адресою: смт. Затока, Білгород-Дністровського району Одеської області, була Київська філія інституту “Гіпромедпром”, а також План бази відпочинку “Либідь”, в якому зазначено, що користувачем бази є Державний інститут з проектування підприємств медичної і мікробіологічної промисловості “Гіпромед”.     

Подані позивачем докази на приймаються судом як належні докази права власності позивача на базу відпочинку “Либідь” та майна, яке на ній розташовано, оскільки такі докази не є документами, що підтверджують право власності позивача на базу відпочинку літнього типу “Либідь”. Інших доказів того, що вказане майно є власністю позивача, суду не надано.

Також, суд погоджується з посиланнями відповідача на ту обставину, що спірним наказом було прийнято рішення про приватизацію нерухомого майна об'єкта малої приватизації державної власності –будівлі та споруди, які знаходяться на балансі та орендуються ЗАТ “Спеціальне конструкторське проектно-технологічне бюро “Медобладнання”. Майно (будиночки відпочинку бази “Либідь”), щодо якого прийнято спірний наказ, знаходиться біля будиночків відпочинку, які дійсно належать позивачу та перебувають на одній території, але це не одне й те саме майно. Такі твердження відповідача підтверджуються Схематичним планом розташування будівель на території бази відпочинку “Либідь”, на якому окремо визначені будиночки, які знаходяться в користуванні ЗАТ “Спеціальне конструкторське проектно-технологічне бюро “Медобладнання” (третьої особи), та які використовуються іншими фізичними і юридичними особами.   

Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Таким чином, позивачем не доведено, а відповідачем спростовано ті обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги про визнання спірного наказу недійсним, а саме обставин про те, що спірний наказ стосується нерухомого майна (будівлі та споруди), яке належить саме позивачу.

Крім того, суд зазначає, що наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №636 від 25.08.2004 виданий в межах компетенції відповідача, а тому посилання позивача на невідповідність цього наказу чинному законодавству також є безпідставними.

Згідно з п.8 ч. 1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі може бути особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Статтею 104  КАС України передбачено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та інтересів, зокрема, юридичної особи, у сфері публічно-правових відносин –позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Позивачем не доведено, що відповідачем були порушені права, свободи чи інтереси ВАТ “Медпромпроект”.

З огляду на вищенаведене вимоги позивача про визнання недійсним наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №636 від 25.08.2004 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 158, 161, 162, 163 та п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Відкрите акціонерне товариство “Медпромпроект”.

3. Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                           О. А. Кролевець