Рішення

від 08.05.2020 по справі 826/16002/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 року м. Київ № 826/16002/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пазл-Строй

про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пазл-Строй", в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності Товариства, що знаходяться в банківських установах, на суму податкового боргу у розмірі 628900,43 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.06.2019р. касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019р. справу № 826/16002/14 розподілено на суддю Добрянську Я.І.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 01.08.2019р. адміністративну справу № 826/16002/14 прийнято до провадження адміністративну справу та повідомлено сторони про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Пунктом другим резолютивної частини ухвали запропоновано відповідачу подати відзив на адміністративний позов, однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.

Водночас, пунктом п`ятим резолютивної частини ухвали зобов`язано позивача та відповідача протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати пояснення щодо обставин справи, які слугували підставою для скасування судових рішень.

Вищевикладених вимог ухвали сторонами не виконано, жодних пояснень не надано, з огляду на що справа підлягає розгляду на підставі документів наявних в матеріалах справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 03.10.2019р. клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про заміну позивача у справі - задоволено. Замінено позивача у справі № 826/16002/14 з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на Головне управління ДФС у м. Києві.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Пазл-Стрй (ідентифікаційний код юридичної особи 38545801) є юридичною особою з 24.01.2013р., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та перебуває на податковому обліку у відповідача . Місцезнаходження юридичної особи: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В.

Як зазначає відповідач, станом на 03.10.2014р. за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі: 628 900, 43 грн., який включає:

- 572 507, 18 грн. з податку на додану вартість (з урахуванням переплати станом на 30.05.2014р. у розмірі 15 578,82 грн.);

- 56 393, 25 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Так, податковий борг з ПДВ виник на підставі поданих відповідачем декларацій з ПДВ: від 20.05.2014р. - 15 625 грн., від 26.06.2014р. - 162 994 грн., від 18.07.2014р. - 107 189 грн., від 22.08.2014р. - 302 278 грн., а податковий борг з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за 3-7 місяці 2014р.

З огляду на вищевикладене, 02.10.2014р. ДПІ сформовано податкову вимогу № 8994-25 з якої вбачається, що станом на 01.10.2014р. за відповідачем обліковується податковий борг у розмірі 163 040,18 грн. з податку на додану вартість (основне зобов`язання), яка надіслана відповідачу 03.10.2014р., однак повернута ДПІ поштою 04.11.2014р. у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. (а.с. 90)

Водночас, 02.10.2014р. прийнято рішення про опис майна у податкову заставу. (а.с. 6)

Щодо єдиного внеску 05.05.2014р. ДПІ сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-2080-25 на суму 11 338, 00 грн., тобто на суму заборгованості за один місяць, яка надіслана відповідачу 29.05.2014р. та вручена йому 02.06.2014р. (а.с. 89)

Зазначені суми податкового боргу, як зазначає позивач, не сплачені станом на час звернення до суду.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.10.2014 р. права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяження за відповідачем не зареєстровано. (а.с. 74)

Станом на 02.10.2014р. відомості про зареєстровані транспортні засоби за відповідачем відсутні. (а.с. 73)

Наказом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 15.08.2014р. № 2446 відповідачу призначено податкового керуючого Пророченко М .С . (а.с. 7)

Оскільки, станом на момент подання позову, відповідачем самостійно не погашено податковий борг, а майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу у останнього відсутнє, податковий орган звернувся з даним позовом до суду.

Водночас, Верховний Суд скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014р. та передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції зазначив, що обставини щодо відсутності у платника податків майна та/або наявності майна, балансова вартість якого менша суми податкового боргу, та/або коли таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, входять до предмету доказування та повинні бути обов`язково підтверджені належними та допустимими доказами під час судового розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанції зазначених обставин із посиланням на докази, які підтверджують зазначені обставини, не встановили, а також не надали будь-якої оцінки інформації, наведеній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та АІС Автомобіль ДАІ МВС України.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає таке.

За положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час звернення до суду), органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Правовий зміст та аналіз наведеної норми матеріального права чітко встановлює наявність підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення заявлених податковим органом позовних вимог, якими є, по-перше, наявність у платника податків податкового боргу, по-друге, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відтак, при зверненні до суду податковий орган має довести наявність у платника податків податкового боргу, а також те, що у нього відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.,

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 24.01.2019р. у справі №809/161/13-а, адміністративне провадження №К/9901/26394/18.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога в розумінні підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Узгоджені в судовому порядку суми грошових зобов`язань набули статусу податкового боргу, що обумовило наявність правових підстав у податкового органу для виставлення податкової вимоги.

Відносно єдиного внеску слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом , в частині адміністрування - Податковим кодексом України , та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску .

Частиною другою ст. 12 при цьому передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, крім іншого: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

У той же час, відповідно до ч. 4. ст. 25 зазначеного Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату .

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею (абзац третій частини четвертої статті 25).

Згідно абзацу дев`ятого частини четвертої статті 25 зазначеного Закону у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці дев`ятому цієї частини, орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються (абзац десятий частини четвертої статті 25).

Водночас, пунктом 6.3. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 № 455 передбачено, що органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку, зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Жодного рішення податковий орган в такому разі не приймає.

Відповідно до п.п. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За змістом пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги.

З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що контролюючий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу саме з часу спливу 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги.

Так, щодо необхідності встановлення наявності/відсутності податкового боргу у відповідача, суд зазначає таке.

Як зазначає позивач в адміністративному позові, за відповідачем, станом на 03.10.2014р. обліковується податковий борг в загальному розмірі: 628 900, 43 грн., який включає:

- 572 507, 18 грн. з податку на додану вартість (з урахуванням переплати станом на 30.05.2014р. у розмірі 15 578,82 грн.);

- 56 393, 25 грн. з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Водночас, враховуючи суму, визначену у податковій вимозі від 02.10.2014р. (163 040,18 грн.) та приймаючи до уваги суму, в межах якої позивач просить застосувати арешт коштів (572 507, 18 грн.), яка за твердженням позивача виникла раніше прийняття податкової вимоги, слід зазначити, що під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів, на підтвердження факту наявності станом на дату звернення до суду та вирішення справи під час нового розгляду, суми податкового боргу з ПДВ у розмірі 572 507, 18 грн., в межах якої позивач просить накласти арешт.

Також, позивачем не надано доказів відсутності додаткових джерел погашення податкового боргу.

Крім того, не надано доказів наявності податкового боргу з єдиного внеску на загальну суму 56 393, 25 грн., оскільки до матеріалів справи долучено виключно вимогу від 05.05.2014р. про сплату боргу № Ю-2080-25 на суму 11 338, 00 грн., тобто на суму заборгованості за один місяць.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності податкового боргу відповідача на загальну суму 628 900, 43 грн.

Так, щодо необхідності встановлення відсутності майна та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, суд зазначає таке.

В адміністративному позові позивач зазначає, що балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, оскільки за даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно та АІС Автомобіль ДАІ МВС України у Товариства відсутнє нерухоме майно та транспортні засоби.

Так, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо відповідача сформованої станом на 03.10.2014р. відомості щодо нерухомого майна відсутні. (а.с. 74)

Згідно з АІС Автомобіль ДАІ МВС України, відомості з якого отримано позивачем 02.10.2014р., у ТОВ Пазл-Строй транспортні засоби також відсутні. (а.с. 73)

З вищевикладеного вбачається, що станом на 02.10.2014р. у відповідача були відсутні транспортні засоби, а станом на 03.10.2014р. нерухоме майно.

Водночас, судом встановлено, що податкова вимога від 02.10.2014р. на суму 163 040,18 грн. надіслана відповідачу 03.10.2014р. та повернута ДПІ поштою 04.11.2014р. у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. (а.с. 90)

З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що податковий орган мав право на звернення до суду з даним позовом через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги та доводити факт відсутності майна у відповідача саме станом на цей час. Враховуючи те, що контролюючий орган звернувся до суду 17.10.2014р., позовні вимоги є передчасними.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 24.01.2019р. у справі №826/10396/16, адміністративне провадження №К/9901/39468/18.

Більше того, суд вважає за необхідне зазначити, що приймаючи справу № 826/16002/14 до провадження для нового розгляду після скасування судових рішень, пунктом п`ятим резолютивної частини ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.08.2019р. зобов`язано позивача та відповідача протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали надати пояснення щодо обставин справи, які слугували підставою для скасування судових рішень.

Водночас, жодних пояснень з доказами на підтвердження своєї позиції від позивача, як суб`єкта владних повноважень не надходило.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська