Постанова

від 29.04.2020 по справі 520/10596/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 р.Справа № 520/10596/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Профі" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.02.20 року по справі № 520/10596/19

за позовом Приватної фірми "Профі"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.20 адміністративний позов приватної фірми "Профі" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00000120504 від 30.09.2019 року на суму 70786 (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 50 коп., з яких: 47191 (сорок сім тисяч сто дев`яносто одна) грн. 00 коп. - основний платіж, 23595 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь приватної фірми "Профі" (код ЄДРПОУ 21198839) судові витрати в розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Позивач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови в задоволенні позовних вимог, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.

Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині задоволення позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - приватна фірма "Профі" 07.12.1991 року зареєстрований в якості юридичної особи Департаментом реєстрації Харківської міської ради за № 205/21 (Т.1 а.с. 92 - 95).

Згідно свідоцтва платника податку на додану вартість від 05.06.2006 року №211988320300, позивач є платником ПДВ.

В період з 27.08.2019 року по 29.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Приватної фірми "Профі" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість щодо господарських відносин між ПФ "ПРОФІ" і ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" (41077038) за квітень - травень 2017 року, ТОВ "АСТЕРИЯ ФЛАЙТ" (42343733) за грудень 2018 - січень 2019 року, ТОВ "ХК БРИЗ" (41437081) за березень 2018 року та встановлення подальшої реалізації та/або використання у власній господарський діяльності товарів (робіт, послуг).

За результатами вищезазначеної перевірки, ГУ ДФС у Харківській області був складений акт № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.09.2019 року, відповідно до висновків якого, встановлено порушення пп. "а" п.198.1, п.198.2, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст.198. та п.201.1, п.201.10, п.201.11, ст.201 ПКУ. п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до заниження ПДВ що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 123 933 грн., у т.ч.: за квітень 2017 року на суму 17 805 грн.; травень 2017 року на суму 14 997 грн.; червень 2017 року на суму 43 940 грн.; березень 2018 року на суму 2 908 грн.; грудень 2018 року на суму 32 550 грн.; за січень 2019 року на суму 11 733 грн. (Т.1 а.с. 38 - 59).

Не погоджуючись зі змістом зазначеного акту перевірки, підприємство оскаржило його в адміністративному порядку шляхом подачі до Головного управління ДФС у Харківській області письмових заперечень до акту перевірки № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.09.2019 року, в яких просило визнати акт перевірки неправомірним та скасувати його (Т. 1 а.с. 70 - 78).

За результатами розгляду заперечень листом від 25.09.2019 року ГУ ДФС у Харківській області "Про надання відповіді на заперечення" повідомило позивача, що висновки акту перевірки податкового органу № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.09.2019 року є правомірними та залишаються без змін (Т.1 а.с. 79 - 91).

В листі також повідомлено, що вказаний акт перевірки датований 29 вересня 2019 року, що є орфографічною помилкою. Вірною датою акту є 29 серпня 2019 року.

На підставі акту перевірки № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.08.2019 року, ГУ ДФС у Харківській області були прийнято податкове повідомлення-рішення №00000120504 від 30.09.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 185 899,50 грн., з яких: 123 933,00 грн. - сума основного платежу, 61 966,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (Т.1 а.с. 69).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №00000120504 від 30.09.2019 року щодо збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 115 113,00 грн. (76 742,00 грн. - сума заниженого ПДВ за період квітень - червень 2017 року, 38 371,00 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ), суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків контролюючого органу та доведеності останнім правомірності прийнятого ним рішення в цій частині.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування ГУ ДФС в Харківській області оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням податкового зобов`язання з ПДВ на суму 115 113,00 грн. (76 742,00 грн. - сума заниженого ПДВ за квітень - червень 2017 року, 38 371,00 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ) відбулося у зв`язку із завищенням позивачем податкового кредиту за квітень - червень 2017 року, сформованого в результаті здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" за вказаний період.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" та ПФ "ПРОФІ" оформлено договір поставки від 11.04.2017 року № 132 (м. Костянтинівка), за яким ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" Постачальник, а ПФ "ПРОФІ" Покупець.

За умовами договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві непродовольчі товари. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість Товару, умови оплати, і загоджуються Сторонами в рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Постачання Товару (продукції) може здійснюватися партіями, відповідно до письмових заявок Покупця, оформлених одним товарно - супровідним документом (товарно-транспортним документом, накладною, актом приймання - передачі і так далі). Поставка Товару (продукції) здійснюється за домовленістю на склад Покупця: АДРЕСА_1, або АДРЕСА_2 , ЛІТ «А-12 ". Ціна Товару та сума Договору: Загальна сума Договору визначається сумою рахунків - фактур. Якість товару регламентується чинним законодавством на території України Державними стандартами, ТУ та іншою нормативно - технічною документацією для товарів даного виду і повинна затверджуватися сертифікатом якості заводу - виробника. Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2017 року (Т.1 а.с. 131 - 133).

Відповідно до укладеного договору поставки від 11.04.2017 року № 132 ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" виписано на адресу ПФ "ПРОФІ" видаткові накладні та податкові накладні (Т.1 а.с. 177 - 178, 182, 187, 190, 193, 196, 199, Т.2 а.с. 62 - 82).

Так, на підтвердження факту перевезення товару за вказаним договором поставки від 11.04.2017 року № 132 (м. Костянтинівка) позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних (Т.1 а.с. 179 - 181, 185 - 186, 188 - 189, 191 - 192, 194 - 195, 197 - 198, 200 - 201).

Також, ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" виставлено позивачу рахунки на оплату товару (Т.1 а.с. 134 - 141). Як доказ оплати товару позивачем надано до суду копії банківських виписок (Т.1 а.с. 159 - 168).

Згідно акту звіряння, підписаного ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" та ПФ "ПРОФІ", залишок несплаченої суми (сальдо кінцеве) за вказаним договором поставки складає 77 000,00 грн. (Т.3 а.с. 77).

Так, між ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" (Цедент) та ПП "ТОРГ-СЕРВІС-2007" (Цесіонарій) було укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) № 31 - 17 від 31.07.2017 року, за яким Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором поставки від 11.04.2017 року № 132 (Т.3 а.с. 81 - 82).

Згідно копії повідомлення про відступлення права вимоги від 01.08.2017 року, ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" за договором про відступлення права вимоги № 31 - 17 від 31.07.2017 року, відступило ПП "ТОРГ-СЕРВІС-2007" право вимоги заборгованості згідно договору поставки від 11.04.2017 року № 132 у сумі 77 000,00 грн., що виникло на підставі п.1.1 договору поставки від 11.04.2017 року № 132, у зв`язку з чим сума боргу підлягає сплаті ПФ "ПРОФІ" новому кредитору (Т.3 а.с. 78).

На переконання позивача, надані ним первинні документи повністю підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС", а тому посилання податкового органу, на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правильно зауважив, що у позивача не було правових підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, сформованого в результаті здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" за період квітень - червень 2017 року з наступних підстав.

Так, матеріалами справи встановлено, що договір поставки від 11.04.2017 року № 132 підписано зі сторони ПФ "ПРОФІ" директором ОСОБА_1 та з іншого боку від імені керівника ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" ОСОБА_2

В акті перевірки ГУ ДФС у Харківській області № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.08.2019 року посилається на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі № 201/4522/18 (провадження №-1 кп/201/490/2018), яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 205 Кримінального кодексу України (Т.3 а.с. 46 - 49).

В акті перевірки також зазначено, що ОСОБА_2 здійснювала пособництво у фіктивному підприємстві, тобто у створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (аркуш акту перевірки 9) (Т.3 а.с. 38).

Поряд з цим, з інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 13.11.2018 частково задоволено апеляційну скаргу захисника Доронкіна І.І. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 : вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України - скасовано та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпра від 16.04.2019 у справі № 201/4522/18, яка набрала законної сили 24.04.2019 року, задоволено клопотання ОСОБА_2 про звільнення її від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження: кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України закрито, у зв`язку із закінченням строків давності, звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що 26.04.2018 року ОСОБА_2 висунуто обвинувачення у тому, що остання, діючи умисно, з корисливих мотивів, без мети ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол № 1 Установчих зборів засновників ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" датований 10.01.2017 та Статут ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", на підставі яких 11.01.2017 було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення вимог ст. ст. 19, 56, 58, 65, 89 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 81, 87, 89, 92, 93 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", ст. 45, 48, 64 Податкового кодексу України, набувши право власності на підприємство ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс" (ЄДРПОУ 41077038) та одночасно взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарчих функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_2 , як засновника та керівника зазначеного підприємства.

Таким чином, дії ОСОБА_2 , які виразилися у пособництві в створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що підписані від імені посадових осіб фіктивного підприємства документи не можуть бути підставою для формування платниками податків своїх даних податкового обліку за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та поставки товарів; за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право платника на їх формування.

Таким чином, колегія суддів вказує, що у даному випадку ПФ "Профі" взяла на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді не підтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року по справі № 804/7585/17, від 21.05.2019 року по справі № 810/2264/17 (№ К/9901/49208/18).

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З врахуванням зазначеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку між ПФ "ПРОФІ" та ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" відбулося укладання цивільно-правових договорів та проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ПФ "ПРОФІ" та його контрагент ставили за мету не виконання умов укладених договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду шляхом зменшення податкових зобов`язань та штучного формування податкового кредиту.

Вищевикладене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалі по адміністративній справі №К/800/11127/15 (№810/6502/14) від 09.09.2015.

З огляду на встановлені обставини та положення частини шостої статті 78 КАС України, судова колегія дійшла висновку, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту у перевіреному періоді за наслідками господарських операцій з ТОВ "Комплект Стандарт Сервіс", виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання ТМЦ, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС", а також наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин, обумовлюють правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 115 113,00 грн. (76 742,00 грн. - сума заниженого ПДВ за період квітень - червень 2017 року, 38 371,00 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ).

Таким чином, колегія суддів вважає, що надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські документи, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які засвідчують факт поставки товарів, а тому віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ спірних сум по придбанню товарів у ТОВ "КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС" є безпідставним.

Отже, податкове повідомлення - рішення №00000120504 від 30.09.2019 року в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 115 113,00 грн. (76 742,00 грн. - сума заниженого ПДВ за період квітень - червень 2017 року, 38 371,00 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ) є правомірним, а позовні вимоги щодо його скасування є такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 115 113,00 грн. (76 742,00 грн. - сума заниженого ПДВ за період квітень - червень 2017 року, 38 371,00 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ) дійшов правильних юридичних висновків, а суд першої інстанції при прийнятті рішення щодо відмови в скасуванні податкового повідомлення-рішення в зазначеній частині дотримався положень ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. країни .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Профі" - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 520/10596/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, без врахування в цей строк терміну карантину встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич

Повний текст постанови складено 08.05.2020 року