Постанова

від 07.10.2020 по справі 520/10596/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2020 р.Справа № 520/10596/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 17.02.20 року по справі № 520/10596/19

за позовом Приватної фірми "Профі"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.20 адміністративний позов приватної фірми "Профі" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №00000120504 від 30.09.2019 року на суму 70786 (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 50 коп., з яких: 47191 (сорок сім тисяч сто дев`яносто одна) грн. 00 коп. - основний платіж, 23595 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь приватної фірми "Профі" (код ЄДРПОУ 21198839) судові витрати в розмірі 1061 (одна тисяча шістдесят одна) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704).

Відповідач, не погодившись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з`ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що задовольняючи частково позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач - приватна фірма "Профі" 07.12.1991 року зареєстрований в якості юридичної особи Департаментом реєстрації Харківської міської ради за № 205/21 (Т.1 а.с. 92 - 95).

Згідно свідоцтва платника податку на додану вартість від 05.06.2006 року №211988320300, позивач є платником ПДВ.

В період з 27.08.2019 року по 29.08.2019 року Головним управлінням ДФС у Харківській області проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Приватної фірми «Профі» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість щодо господарських відносин між ПФ «ПРОФІ» і ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС» (41077038) за квітень - травень 2017 року, ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» (42343733) за грудень 2018 - січень 2019 року, ТОВ «ХК БРИЗ» (41437081) за березень 2018 року та встановлення подальшої реалізації та/або використання у власній господарський діяльності товарів (робіт, послуг).

За результатами вищезазначеної перевірки, ГУ ДФС у Харківській області був складений акт № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.09.2019 року, відповідно до висновків якого, встановлено порушення пп. «а» п.198.1, п.198.2, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст.198. та п.201.1, п.201.10, п.201.11, ст.201 ПКУ. п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, що призвело до заниження ПДВ що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму 123 933 грн., у т.ч.: за квітень 2017 року на суму 17 805 грн.; травень 2017 року на суму 14 997 грн.; червень 2017 року на суму 43 940 грн.; березень 2018 року на суму 2 908 грн.; грудень 2018 року на суму 32 550 грн.; за січень 2019 року на суму 11 733 грн. (Т.1 а.с. 38 - 59).

Не погоджуючись зі змістом зазначеного акту перевірки, підприємство оскаржило його в адміністративному порядку шляхом подачі до Головного управління ДФС у Харківській області письмових заперечень до акту перевірки № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.09.2019 року, в яких просило визнати акт перевірки неправомірним та скасувати його (Т. 1 а.с. 70 - 78).

За результатами розгляду заперечень листом від 25.09.2019 року ГУ ДФС у Харківській області "Про надання відповіді на заперечення" повідомило позивача, що висновки акту перевірки податкового органу № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.09.2019 року є правомірними та залишаються без змін (Т.1 а.с. 79 - 91).

В листі також повідомлено, що вказаний акт перевірки датований 29 вересня 2019 року, що є орфографічною помилкою. Вірною датою акту є 29 серпня 2019 року.

На підставі акту перевірки № 3004-20-40-14-05-07/21198839 від 29.08.2019 року, ГУ ДФС у Харківській області були прийнято податкове повідомлення-рішення №00000120504 від 30.09.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 185 899,50 грн., з яких: 123 933,00 грн. - сума основного платежу, 61 966,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції (Т.1 а.с. 69).

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення - рішення №00000120504 від 30.09.2019 року щодо збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 115 113,00 грн. (76 742,00 грн. - сума заниженого ПДВ за період квітень - червень 2017 року, 38 371,00 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ), суд першої інстанції виходив з обґрунтованості висновків контролюючого органу та доведеності останнім правомірності прийнятого ним рішення в цій частині.

Враховуючи, що відповідач оскаржує постанову суду першої інстанції лише в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду даної апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №00000120504 від 30.09.2019 року на суму 70786 (сімдесят тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 50 коп., з яких: 47191 (сорок сім тисяч сто дев`яносто одна) грн. 00 коп. - основний платіж, 23595 (двадцять три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог та недоведеності відповідачем в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, донарахування ГУ ДФС в Харківській області оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням податкового зобов`язання з ПДВ на суму 70786,50 грн. (47191,00 грн. - сума заниженого ПДВ за квітень - червень 2017 року, 23595,50 грн. - штраф 50% від заниженої суми ПДВ) відбулося у зв`язку із завищенням позивачем податкового кредиту за квітень - червень 2017 року, сформованого в результатами здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» та ТОВ ХК БРИЗ за вказаний період.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як свідчать матеріали справи, ПФ «ПРОФІ» мало господарські взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» у період грудень 2018 - січень 2019 року та ТОВ «ХК БРИЗ» у період березень 2018 року.

З приводу господарських взаємовідносин ПФ "Профі" з контрагентом ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» (код ЄДРПОУ 42343733) у період грудень 2018 - січень 2019 року, судом встановлено, що між ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» та ПФ «ПРОФІ» укладено договір поставки від 04.12.2018 року № 23 (м. Харків), за яким ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» є Постачальником, а ПФ «ПРОФІ» Покупцем.

За умовами договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві непродовольчі товари. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість Товару, умови оплати, і загоджуються Сторонами в рахунку-фактурі, що є невід`ємною частиною цього Договору. Умови поставки товару: Постачання Товару (продукції ) може здійснюватися партіями, відповідно до письмових заявок Покупця, оформлених одним товарно - супровідним документом (товарно-транспортним документом, накладною, актом приймання-передачі і так далі). Поставка Товару (продукції) здійснюється за домовленістю на склад Покупця: м. Харків, Серіковський провулок 1-А, або м. Харків, просп. Людвіга Свободи, буд. 35, ЛІТ «А-12» .

Ціна Товару і сума Договору: Загальна сума Договору 500 000,00 грн. Термін дії договору: набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2018 року (Т.1 а.с. 142 - 144).

Вказаний договір підписано зі сторони ПФ «ПРОФІ» директором Порохняк В.Д. та з іншого боку від імені керівника ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» Батюк Н.Є.

ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» відвантажило на адресу ПФ «ПРОФІ» ТТН та видало позивачу видаткові накладні ВН № РН-0512/1 від 05.12.2018 на суму гривень 70 399,76 (ПДВ - 11 733,29 гривень), ВН № РН-1212/1 від 12.12.2018 на суму 166 500,97 гривень (ПДВ - 27 750,16 гривень) (Т.1 а.с. 202 - 203, 206 - 207).

Факт перевезення товарів, отриманих за вищезазначеними видатковими накладними, підтверджується товарно-транспортними накладними №Р0512/1 від 05.12.2018 року та №Р1212/1 від 12.12.2018 року (Т.1 а.с. 204 - 205, 208 - 209).

ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» виставлено позивачу рахунки на оплату поставленого товару (Т.1 а.с. 145 - 148).

ПФ «ПРОФІ» перераховано на рахунок ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» грошові кошти за ТМЦ згідно договору поставки від 04.12.2018 року № 23, що підтверджується копією банківської виписки за 17.01.2019 року та за 28.02.2019 року (Т.1 а.с. 171 - 172).

Листом від 23.04.2019 року № 13/19 позивач повідомив ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» , що підприємство у платіжних дорученнях за оплату постановлених ТМЦ помилково вказало призначення платежу як "оплата за товар згідно договору № 0312 від 03.01.2019 року". Вірним є наступне: "оплата за товар згідно договору поставки від 04.12.2018 року № 23" (Т.1 а.с. 176).

Також, між ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» та ПФ «ПРОФІ» укладено договір поставки від 10.12.2018 № 24 (м. Харків), за яким ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» є Виконавцем, а ПФ «ПРОФІ» Замовником.

За умовами договору Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов`язок на свій ризик виконати роботи з механічної обробки деталей та виготовлення деталей згідно доданих креслень, які є невід`ємною частиною даного договору. Умови виконання робіт: Робота приймається сторонами згідно задаткових накладних або актів виконаних робіт вважається виконаною після перевірки якості деталей та підписання документів, інструмент, матеріали та устаткування: роботи виконуються зі своїх та матеріалів Замовника, своїми чи залученими силами засобами. Матеріали для виконання робіт передаються згідно актів або накладних. Виконавець не несе відповідальність за джерело походження матеріалів та обладнанні Замовника. Виконавець несе відповідальність тільки за результати виконаних робіт за даним договором. Термін дії договору: набирає чинності з моменту підписання його Сторонами: діє до 31.12.2018 року.

Договір підписано зі сторони ПФ «ПРОФІ» директором Порохняком В.Д. та з іншого боку від імені керівника ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» Батюк Н.Є.

Сторонами договору складено Специфікацію № 1 від 10.12.2018 року, в якій вказано найменування виконуваних Виконавцем робіт та їх сума за договором підряду (Т.1 а.с. 149 - 151).

Також, сторонами договору підряду від 10.12.2018 року № 24 складено та підписано акт надання послуг № РН-17112/1 від 17.12.2018 року про те, що ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» були виконані роботи за вказаним договором. Загальна вартість виконаних робіт складає 28 800,00 грн.. з них: сума ПДВ 4 800,00 грн. Згідно акту, Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має (Т.1 а.с. 210).

ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» виставлено позивачу рахунок на оплату поставленого товару (Т.1 а.с. 152 - 154).

ПФ «ПРОФІ» перераховано на рахунок ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» грошові кошти за надання послуг згідно договору підряду від 10.12.2018 № 24, що підтверджується копією банківської виписки за 17.01.2019 року (Т.1 а.с. 171).

Факт оплати отриманих ТМЦ та послуг від ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , та відсутності заборгованості підприємства перед контрагентом також підтверджено довідкою ПФ «ПРОФІ» № 41/19 від 26.12.2019 року та актом звірки взаємних розрахунків, копії яких надані до матеріалів справи (Т.3 а.с. 73, 76).

Підприємство ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» видало ПФ «ПРОФІ» податкові накладні №1 від 05.12.2018 року, №10 від 17.12.2018 року та №1 від 12.12.2019 року (Т.2 а.с. 53 - 61). Згідно з даними ЄРПН, вищевказана податкова накладна зареєстровано від імені директора ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» .

Суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» на адресу ПФ «ПРОФІ» та зареєстрованих в ЄРПН, включені до податкового кредиту за відповідний період.

З приводу господарських взаємовідносин ПФ «ПРОФІ» з контрагентом ТОВ «ХК БРИЗ» (код ЄДРПОУ 41437081) у період березень 2018 року, судом встановлено наступне.

Між ТОВ "ХК БРИЗ" та ПФ «ПРОФІ» укладено договір поставки №290917 від 29.09.2017 року, за яким ТОВ "ХК БРИЗ" є Постачальником, а ПФ «ПРОФІ» Покупцем. За умовами вказаного договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві ТМЦ, а Покупець прийняти і сплатити товар. Номенклатурний перелік, асортимент, кількість, ціна та вартість товару, умови оплати зазначено у рахунках - фактурах. Термін дії договору: набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31.12.2017 року (Т.1 а.с. 155 - 157).

Відповідно до укладеного договору поставки №290917 від 29.09.2017 р. ТОВ "ХК БРИЗ" у жовтні 2017 року виписано (оформлено) на адресу ПФ «ПРОФІ» видаткову накладну №РН-3001/02 від 30.01.2018 року (Т.1 а.с. 211).

Факт перевезення товарів, отриманих за вищезазначеною видатковою накладною, підтверджується товарно-транспортною накладною №РРН-3001 від 30.01.2018 року (Т.1 а.с. 212 - 213).

ПФ «ПРОФІ» перераховано на рахунок ТОВ "ХК БРИЗ» грошові кошти за надання послуг згідно договору поставки №290917 від 29.09.2017 року, що підтверджується копією банківської виписки за 01.03.2018 року (Т.1 а.с. 170).

Факт оплати отриманих ТМЦ від ТОВ "ХК БРИЗ» та відсутності заборгованості підприємства перед контрагентом також підтверджено довідкою ПФ «ПРОФІ» № 41/19 від 26.12.2019 року та актами звірки взаємних розрахунків, копії яких надані до матеріалів справи (Т.3 а.с. 73, 74 - 75).

Підприємство ТОВ "ХК БРИЗ" видало ПФ «ПРОФІ» податкову накладну №2 від 30.01.2018 року (Т.2 а.с. 50 - 51). Згідно з даними ЄРПН, вищевказана податкова накладна зареєстровано від імені директора ТОВ "ХК БРИЗ".

Суми податку на додану вартість по податковій накладній, виписаній ТОВ "ХК БРИЗ» на адресу ПФ «ПРОФІ» та зареєстрованій в ЄРПН, включені до податкового кредиту за відповідний період.

На підтвердження зберігання товару ПФ «ПРОФІ» надано копії наступних документів, а саме: договір найму приміщення під офіс №00118 від 01.01.2018 р., договір найму приміщення під офіс №00116 від 01.01.2016 р., договір оренди нежитлових приміщень №11-18 від 01.01.2018 р., договір оренди нежитлових приміщень №11-17 від 01.01.2017 р., договір оренди нежитлових приміщень №80-16 від 01.01.2016 р., а також акти приймання - передач приміщень в оренду (Т.1 а.с. 116 - 130).

На підтвердження обліку придбаного товару надано копії оборотно - сальдових відомостей по рахунках ПФ «ПРОФІ» (Т.1 а.с. 215 - 250, Т.2 а.с. 1 - 35).

Крім того, факт подальшої реалізації ПФ «ПРОФІ» ТМЦ, отриманих від ТОВ "ХК БРИЗ» та ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» , підтверджується наданими копіями договорів (поставки, купівлі - продажу, ін.) специфікаціями, рахунками на оплату ТМЦ, товарно - транспортними накладними, видатковими та податковими накладними, актами списання матеріалів, актами передачі ТМЦ, замовами - нарядами, ін. документами (Т.2 а.с. 121 - 246).

Також слід зауважити, що товарно - матеріальні цінності, що були придбані у ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , ТОВ «ХК БРИЗ» не потребують обов`язкової сертифікації. При покупці ТМЦ сертифікації якості у продавців не витребували.

В свою чергу, відсутність сертифікатів якості ТМЦ не свідчить та не вказує на нереальність господарської операції у цілому.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що придбаний товар поступав на склад підприємства з супровідним документами: видаткова накладна та товарно - транспортна накладна. У день надходження товару матеріально-відповідальна особа оформила прибуткові ордери, для підтвердження оприбуткування товарів на склад. Картки складського обліку на підприємстві в паперовому виді не ведуться, в зв`язку з електронним обліком за допомогою програми 1С. Для внутрішнього переміщення матеріальних цінностей в виробництво, для доукомплектування товарів використовуються накладні - вимоги.

Вказана інформація міститься в складеній ПФ «ПРОФІ» від 29.08.2018 року довідці, направленій до відділу перевірок інших галузей економіки управління аудиту (Т.2 а.с. 49), яка також була досліджена податковим органом в ході проведення перевірки (аркуш акту перевірки 21).

На підтвердження оприбуткування отриманого від контрагентів позивача - ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , ТОВ «ХК БРИЗ» , ТМЦ за договорами поставки на складі підприємства, позивачем надано копії прибуткових ордерів № 15 від 30.01.2018 р., № 253 від 05.12.2018 р., № 255 від 12.12.2018 р. (Т.2 а.с. 44 - 48).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій з ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , ТОВ «ХК БРИЗ» , а тому посилання податкового органу, з якими правомірно не погодився суд першої інстанції, на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій з ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , ТОВ «ХК БРИЗ» та факт їх використання у господарській діяльності ПП Профі , є помилковими.

Натомість, відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, про не вчинення операцій, про відсутність факту надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, всі перелічені суми ПДВ, віднесені позивачем до податкових зобов`язань у відповідних звітних періодах, підтверджені податковими накладними, які складені на підставі видаткових накладних, платіжних документів, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На час складання і видачі податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, знаходилися на обліку в контролюючому органі, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платників ПДВ не були анульовані на момент укладання і вчинення правочинів, докази, що спростовують ці обставини, відповідачем до суду не надано. Відповідачем також не надано належних доказів щодо визнання недійсними у встановленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Крім того, як слідує з матеріалів справи, висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» та ТОВ «ХК БРИЗ» ґрунтуються на податковій інформації від 11.04.2019 року № 1254/20-40-57-05-18/42343733 щодо ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» (код 42343733), яка складена ГУ ДФС у Харківській області за звітні податкові періоди декларування ПДВ грудень 2018 року щодо фінансово - господарських операцій постачання й правомірності складання і реєстрації з ЄРПН податкових накладних, виписаних та отриманих у грудні 2018 року; податкова інформація від 15.04.2019 року № 364/20-40-14-21-07/41437081 щодо ТОВ «ХК БРИЗ» (код 41437081), яка складена ГУ ДФС у Харківській області за звітні податкові періоди декларування ПДВ січень - березень 2018 року (Т.1 а.с. 49 - 50, 53 - 54, Т.3 а.с. 50-60).

Проте колегія суддів вважає безпідставними посилання податкового органу в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказану інформацію, оскільки позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

За змістом ст.ст. 138, 198 Податкового кодексу України, для декларування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити понесення ним витрати на придбання товарів та нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними, платіжними документами та іншими первинними документами, а також довести зв`язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

Отже, в силу закону отримання податковим органом податкової інформації, акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов`язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Разом з тим, матеріали справи не містять аналізу конкретних обставин здійснення господарських операцій між ПП Профі та його контрагентами ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙТ» та ТОВ «ХК БРИЗ» , а також жодних доказів, які свідчили б про безтоварність таких операцій.

Таким чином, не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

З огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , ТОВ «ХК БРИЗ» господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п. 14.1.181 ст.14 ПК України).

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов`язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємці", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов`язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, колегія суддів висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «АСТЕРИЯ ФЛАЙ» , ТОВ «ХК БРИЗ» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов`язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч.2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов`язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов такого висновку: "...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про збільшення податкового зобов`язання з ПДВ на суму на суму 70786,50 грн., податковий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства, а тому воно є незаконними та підлягає скасуванню в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що підприємством допущено порушення податкового законодавства не знайшли свого підтвердження ні в ході судового розгляду справи судом першої інстанції, ні під час апеляційного провадження.

Твердження скаржника про те, що задовольняючи позовні вимог, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необґрунтованість встановлених податковим органом за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року по справі № 520/10596/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 13.10.2020 року