Постанова
Іменем України
06 травня 2020 року
м. Київ
справа № 473/2481/19
провадження № 61-1606св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В. (суддя-доповідач), суддів:Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І., Яремка В. В.,
заявник - Вознесенська міська рада Миколаївської області,
заінтересовані особи: Управління комунальної власності Вознесенської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Біозар ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Територіальної громади міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Базовкіної Т. М., Кушнірової Т. Б., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
11 червня 2019 року Вознесенська міська рада Миколаївської області звернулася до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність, зазначившизаінтересованими особами Управління комунальної власності Вознесенської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Біозар (далі - ТОВ Біозар ) .
Заява обґрунтована тим, що на території АДРЕСА_1 розташований комплекс будівель, який складається із адміністративної будівлі, підвалу, двох сараїв, двох гаражів, вбиральні, воріт, огорожі. Право власності на це майно ні за ким не зареєстровано, у зв`язку з чим відповідно до рішення державного реєстратора воно взято на облік як безхазяйне із 15 травня 2017 року, про що опубліковане відповідне оголошення у газеті Новини Вознесенська: день за днем від 17 травня 2017 року № 20. З дня взяття нерухомої речі на облік минув один рік.
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив передати зазначене нерухоме майно у комунальну власність територіальної громади міста Вознесенська.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року заяву Вознесенської міської ради Миколаївської області задоволено. Передано в комунальну власність територіальної громади міста Вознесенська комплекс будівель, який розташований на АДРЕСА_1 .
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність власника спірного нерухомого майна, посилаючись на відсутність відомостей про власника у Комунальному підприємстві Вознесенське міське бюро технічної інвентаризації та у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ Біозар задоволено частково. Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.У задоволенні заяви Вознесенської міської ради Миколаївської області відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне майно на підставі конфіскації перейшло у власність держави, а тому висновок суду першої інстанції про відсутність відомостей щодо належності цього майна будь-яким особам та його безхазяйність є помилковим, а отже й відсутні передбачені статтею 335 ЦПК України підстави для задоволення заяви міської ради про передачу будівель до комунальної власності.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2020 року Територіальна громада міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року, в якій заявник, посилаючись на неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про передачу майна у державну власність, у зв`язку із чим застосував законодавство, яке не регулює спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
У березні 2020 року від Територіальна громада міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради надійшли доповнення до касаційної скарги.
У березні 2020 року від ТОВ Біозар надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому заявник просить відхилити указану касаційну скаргу та залишити без змін постанову апеляційного суду, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою. Заявник зазначає, що існує спір про право, а тому розгляд справи за правилами окремого позовного провадження безпідставно обмежує права заінтересованих осіб та перешкоджає повному та об`єктивному дослідженню обставин справи.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга Територіальної громади міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області підлягає частковому задоволенню із таких підстав.
Встановлені судами обставини
На території АДРЕСА_1 розташований комплекс будівель, який складається із адміністративної будівлі А-1 площею 146,7 кв. м, підвалу А-п/д, сараю Б-1, гаражу В-1, вбиральні Г-1, гаражу ДЖ-1, сараю Є-1, воріт № 1, огорожі № 2.
Згідно з довідкою, виданою Комунальним підприємством Вознесенське міське бюро технічної інвентаризації від 02 травня 2019 року № 187, станом на 31 грудня 2012 року право власності на зазначений комплекс будівель не зареєстровано.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 червня 2019 року № 169540360 право власності на вказаний комплекс будівель не зареєстровано.
Відповідно до рішення державного реєстратора від 15 травня 2017 року № 35176275 зазначене майно взято на облік як безхазяйне.
17 травня 2017 року в газеті Новини Вознесенська: день за днем опубліковано оголошення про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно із частиною першою статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оспорюване майно на підставі конфіскації перейшло у власність держави, а тому відсутні передбачені статтею 335 ЦПК України підстави для задоволення заяви про передачу безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність .
Проте Верховний Суд не може погодитися із таким висновком апеляційного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону.
Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ Біозар , яке є заінтересованою особою у цій справі, заперечувало проти задоволення заяви Вознесенської міської ради Миколаївської області, посилаючись на те, що оспорюване майно належить вказаному товариству.
Наведене свідчить про те, що стосовного оспорюваного майна виник спір про право між Вознесенською міською радою Миколаївської області та ТОВ Біозар , який в силу вимог частини шостої статті 394 ЦПК України має розглядатися судом у порядку загального позовного провадженні.
Апеляційним судом не взято до увагу те, що у випадку, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується у порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Наведені порушення норм процесуального права допущенні також і судом першої інстанції.
Ураховуючи, що у справі наявний спір про право на оспорюване нерухоме майно, Верховний Суд дійшов висновку, що суди помилково не застосували положення частини шостої статті 235 ЦПК України, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви Вознесенська міська рада Миколаївської області.
Зазначене не позбавляє права Вознесенської міської ради Миколаївської області звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, у порядку загального позовного провадження, визначеного ЦПК України .
Керуючись статтями 294, 409, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Територіальної громади міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року скасувати.
Заяву Вознесенської міської ради Миколаївської області про передачу безхазяйної нерухомої речі в комунальну власність залишити без розгляду.
Роз`яснити Вознесенській міській раді Миколаївської області право на звернення до суду з позовом у порядку загального позовного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийО. В. Ступак І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.05.2020 |
Оприлюднено | 10.05.2020 |
Номер документу | 89137115 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Ступак Ольга В`ячеславівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні