Ухвала

від 06.05.2020 по справі 208/5462/17

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА 

справа № 208/5462/17

№ провадження 1-кс/208/800/20

УХВАЛА

Іменем України

06 травня 2020 р. м. Кам`янське

Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника ОСОБА_3 , прокурора Дніпродзержинської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 , слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 28 березня 2020 року про закриття кримінального провадження № 42017041160000088 від 21.09.2017 року за ч. 1 ст. 367 КК України, -

встановив:

05 травня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42017041160000088 від 28.03.2020 року за ч. 1 ст. 367 КК України, згідно якої, заявник прохає скасувати вказану постанову.

В обґрунтування своєї скарги ОСОБА_3 зазначив, що він є особою яка постраждала від злочинних дій ОСОБА_6 , який був засуджений Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України до 10 років позбавлення волі. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2019 року вирок змінено в частині призначеного покарання ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, із застосуванням ч. 2 ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

Також він повідомляв правоохоронні органи, про скоєння інших злочинів пов`язаних зі ОСОБА_6 , в тому числі і з установою покарання, де останній відбуває покарання, та державними реєстраторами, службовими особами БТІ.

Дане кримінальне провадження пов`язано з діями щодо оформлення договорів оренди земельних ділянок, що належать ОСОБА_6 на праві приватної власності, та на його думку такі дії службових осіб БТІ які зареєстрували зазначені договори, не враховуючи наявну заборону на відчуження, є незаконними.

У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав, просив задовольнити з вказаних у її мотивувальній частині підстав, пояснив що слідчий, на його думку не відповідно зазначив формулювання щодо скасування заочного рішення, та не врахував що на час реєстрації договорів оренди, укладених ОСОБА_6 , які він не міг оформити та є укладеними з порушеннями закону, проведено реєстрацію цих договорів. А він за рішеннями суду має право на відшкодування внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 як матеріальної так і моральної шкоди, які не виконані. Щодо дій які слідчий не здійснив в межах досудового розслідування, або повинен здійснити таких обставин не зазначає.

ОСОБА_3 підтвердив, що він подавав заяву про вчинення злочину, а тому є заявником, крім того, вважає себе потерпілою особою від даного злочину, але заяву про залучення його потерпілим не подавав, а слідчий такої постанови щодо його статусу потерпілого не виносив. В той же час, в межах даного провадження його було допитано в якості свідка один раз, у 2018 році. Після такого допиту, через деякий час було винесено постанову слідчим про закриття кримінального провадження, яка була ним оскаржена, та ухвалою слідчого судді від 01.08.2018 року скасовано ухвалу слідчого та продовжено досудове розслідування.

Прокурор Дніпродзержинськоїмісцевої прокуратуриДніпропетровської області ОСОБА_4 , в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки досудове розслідування проведене з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, слідчим встановлені факти, які виключають наявність кримінального правопорушення, та крім того вважає що ОСОБА_3 не є суб`єктом оскарження, згідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, так як не є ні потерпілим, ні заявником в межах даного кримінального провадження.

Слідчий СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі, оскільки досудове розслідування проведене з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, слідчим встановлені факти, які виключають наявність кримінального правопорушення. Ним як слідчим були перевірені всі факти та обставини проведення реєстраційних дій договорів оренди службовими особами КП «Криничанського бюро технічної інвентаризації». Було встановлено, що ОСОБА_6 має у власності земельні ділянки, на які ухвалою від 05.07.2010 року накладено арешт, а саме заборона відчуження. 27.09.2016 року ОСОБА_6 , під час перебування в установі покарання, були укладені договори оренди даних земельних ділянок, належних останньому. Тобто суть договору оренди, не є юридично відчуженням земельних ділянок, а є лише передачею права на користування ними, що не входило заборону накладену за ухвалою від 05.07.2010 року. Будь-яких інших порушень саме в діях службових осіб КП «Криничанського бюро технічної інвентаризації», під час досудового розслідування за ч. 1 ст. 367 КК України встановлено не було. Під час досудового розслідування, було проведені слідчі дії в повному обсязі, що відображено у постанові. Крім того, при оскарженні ОСОБА_3 попередньої постанови про закриття кримінального провадження, яка була винесена у 2018 році, при її скасуванні слідчим суддею не надано жодних вказівок щодо тих слідчих дій, які слідчий повинен здійснити. Також в даному провадженні, ОСОБА_3 , на його думку не є ні заявником, ні потерпілою особою, так як ніяких заяв з зазначених підстав останній не подавав, а ним постанова про визнання ОСОБА_3 потерпілим в межах даного провадження не виносилася. При прийнятті рішення про закриття кримінального провадження від 28.03.2020 року копія даної постанови дійсно була скерована на адресу ОСОБА_3 , як зацікавленій особі, що відображено також і в самій постанові. А тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Слідчий суддя, заслухав скаржника, прокурора, слідчого , дослідив підстави та обґрунтування скарги, дослідив матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 42017041160000088 від 21.09.2017 року, приходить до наступного висновку.

Щодо суб`єктуоскарження,то згіднодо п.3ч.1ст.303КПК Українивизначено,що надосудовому провадженніможуть бутиоскаржені такірішення,дії чибездіяльність слідчогоабо прокурора: рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

Так, згідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Згідно до ч. 2 ст. 55 КПК України, права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Ч. 3 ст. 55 КПК України, визначено, що Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Таким чином, в ході судового розгляду згідно до пояснень ОСОБА_3 та прокурора і слідчого встановлено, що скаржник ОСОБА_3 не був залучений до провадження як потерпілий та заяв про його залучення також не подавав.

Натомість, згідно до матеріалів кримінального провадження, встановлено, що кримінального провадження №42017041160000088 від 21.09.2017 року, зареєстровано за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, за наслідком розгляду саме заяви ОСОБА_3 від 24.03.2017 року, на ім`я начальника Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства Юстиції України від 24.03.2017 року.

Так,згідно доч.1ст.60КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.

Крім того, сама постанова про закриття кримінального провадження винесена слідчим СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 28.03.2020 року містить данні щодо зацікавлених осіб, які за вимогами КПК України не включені до переліку учасників процесу, натомість саме згідно до п. 3 ч. 2 ст. 60 КПК України, передбачена вимога на право заявника отримати інформацію про закінчення досудового розслідування, що і було зроблено слідчим скеровано постанова про закриття кримінального провадження внесеного в ЄРДР за № 42017041160000088 від 21.09.2017 року, на адресу ОСОБА_3 , що жодної стороною не оспорювалося та підтверджено матеріалами скарги та матеріалами кримінального провадження.

Також, у Постанові Верховного Суду від 14.08.2019 року по справі № 522/12496/18 викладена правова позиція щодо суб`єкту оскарження, згідно до якої зазначено, що відповідно до ст.24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.

Поняття «забезпечення права» за своїм змістом є ширшим, ніж поняття «право», яке використовується у КПК, бо воно передбачає, крім самого «права», ще й гарантований державою механізм його реалізації.

Конституція, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію права на оскарження у більш широкому розумінні, що кореспондується із положеннями ст.24 КПК й розширює коло учасників судового процесу.

Офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом, який у низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст.64 Конституції не може бути обмежене (пп.1, 2 резолютивної частини рішення від 25.12.97 №9-зп, абз.7 п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11 рп/2012).

Крім того, як встановлено в ході скарги ОСОБА_3 , особа повторно звертається зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Вперше, 16.07.2018 року ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого про закриття кримінального провадження № 42017041160000088 від 21.09.2017 року за ч. 1 ст. 367 КК України. Зазначена скарга була розглянута по суті слідчим суддею Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, із постановленням ухвали від 01.08.2018 року якою скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 була задоволена, а постанова слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 11.05.2018 року про закриття кримінального провадження № 42017041160000088 від 21.09.2017 року за ч. 1 ст. 367 КК України скасована.

Таким чином, в ході судового розгляду скарги, підтверджено та встановлено, що скаржник ОСОБА_3 в розумінні приписів ч. 1 ст. 60 КПК України, є заявником, що підтверджено матеріалами кримінального провадження, а тому має право на звернення із скаргою в порядку передбаченому п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України.

Щодо строків звернення із скаргою, то згідно до вимог ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбаченічастиною першою статті 303цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Як встановлено в ході судового розгляду, копію оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження ОСОБА_3 отримав 24.04.2020 року та подав скаргу, шляхом поштового відправлення 29.04.2020 року, що підтверджено поштовим штампом на поштовому конверті, а тому подав скаргу із дотриманням вимог ч. 1 ст. 304 КПК України.

Щодо суті скарги, то в ході судового розгляду встановлено наступне.

Так, згідно до витягу з ЄРДР кримінальне провадження №42017041160000088 від 21.09.2017 року, зареєстровано за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, за ознаками ч. 1 ст. 367 КК України, щодо службових осіб КП «Криничанського бюро технічної інвентаризації», неналежного виконання ними своїх службових обов`язків, порушення п. 4 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015, 16.02.2017, та перевірки наявності обтяжень здійснили державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, на які судом 05.07.2010 року накладено арешт, що завдало істотної шкоди інтересам держави.

Так, згідно до ч. 1 ст. 367 КК України, передбачено кримінальну відповідальність за службову недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Як встановлено в ході судового розгляду, органом досудового розслідування встановлено наявність арешту накладеного за ухвалою суду від 05.07.2010 року на земельні ділянки належні ОСОБА_6 , а саме щодо заборони відчуження:

Земельна ділянка площею 3,8700 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0006;

Земельна ділянка площею 3,8700 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0007;

Земельна ділянка площею 3,8700 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0008;

Земельна ділянка площею 3,9100 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0009;

Земельна ділянка площею 3,9700 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0010;

Земельна ділянка площею 4,0000 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0011;

Земельна ділянка площею 4,0200 га, кадастровий номер 121481500:01:009:0012.

Також встановлено, що 27.09.2016 року перебуваючи під вартою в ДУ «ДУВП №4» ОСОБА_6 , уклав договори оренди землі (вищезазначені земельні ділянки) строком на 49 років.

16.02.2017 року згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, встановлено, що було проведено реєстрацію договорів оренди земельних ділянок державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_7 .

Згідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України, Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Сторони не оспорювали що станом і на час розгляду, право власності на зазначені земельні ділянки належать ОСОБА_6 і з його права власності не вибували.

Згідно до витягу з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наданого ОСОБА_3 також підтверджено, що 05.07.2020 року за № 9999119 реєстратором Дніпропетровська філія державного підприємства «Інформаційний центр» МЮУ за постановою про арешт майна боржника ОСОБА_6 , оголошена заборона на його відчуження.

Відчуження майна це - перехід прав від одного суб`єкта до іншого, і не може детермінуватися виключно як передавання речі, майна, оскільки майно може бути передано в оренду, користування при збереженні права власності за власником а не користувачем.

Згідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, за наслідком укладення договору оренди земельних ділянок, власник нерухомого майна не змінюється, а особі що набуває право на оренду земельної ділянки передається право на володіння і користування.

Посилання заявника що слідчий неправильно виклав розуміння судових рішень, та підстави скасування заочного судового рішення, та те що ОСОБА_6 не міг укладати зазначені договори, не впливають на наявність складових арешту на земельні ділянки які стосувалися лише права на відчуження, яке не здійснювалося, тобто перехід прав власності на спірні земельні ділянки не мало місце.

Також, як встановлено в ході судового розгляду в період з 21.09.2017 року слідчим проведено ряд слідчих дій, а саме здійснені тимчасові доступи, проведені перевірки пов`язані з перебуванням ОСОБА_6 у Державній установі «Дніпровська установи виконання покарань № 4», щодо звернень до адміністрації установи засудженого ОСОБА_6 , якого допитано з зазначених підстав, та який підтвердив що від його імені діяв адвокат ОСОБА_8 , який також був допитаний слідчим та підтвердив, що арешт на земельні ділянки стосувався лише права на відчуження, а не заборону у володіння та розпорядженні, що не забороняє укладення договорів оренди; в тому числі був допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , що останнім підтверджено в ході судового розгляду.

Крім того під час досудового слідства 11 травня 2018 року слідчим СВ Кам`янського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42017041160000088 від 21.09.2017 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Зазначена постанова була оскаржена ОСОБА_3 , та ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_9 від 01.08.2018 року, постанова слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 від 11.05.2018 року про закриття кримінального провадження № 42017041160000088 від 21.09.2017 року за ч. 1 ст. 367 КК України скасована.

В той же час, згідно до вищезазначеної ухвали від 01.08.2018 року будь-яких конкретних вказівок (зобов`язання) слідчому у провадженні на здійснення конкретних слідчих дій не надано.

Після 01.08.2018 року прокурором Дніпродзержинської місцевої прокуратури ОСОБА_4 , як процесуальним керівником по даному кримінальному провадженню, було допитано додатково в якості свідка колишнього державного реєстратора КП «Криничанське БТІ» ОСОБА_7 , який послався на відсутність підстав для відмови у реєстрації договорів оренди, якщо відсутня заборона на володіння та розпорядження зазначеним нерухомим майном у власника, а обмеження стосувалися лише заборони відчуження, що не реєструвалося та не здійснювалося власником майна ОСОБА_6 ..

15.11.2019 року слідчим СВ Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 15.11.2019 року на адресу Міністерства юстиції України скеровано лист щодо провдення камеральної перевірки правомірності реєстраційних дій вчинених колишнім державним реєстратором КП «Криничанське бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_7 у Державному реєстрі прав щодо реєстрації договорів оренди №№ 01, 02, 03, 04, 05, 06, 07 від 27.09.2016 року зазначених земельних ділянок, переданих ОСОБА_6 у оренду, на що 17.12.2019 року від МЮУ отримано відмову в проведення заявленої перевірки з відсутності підстав для такої перевірки.

Також згідно до позиції ОСОБА_3 на поставлені питання не зазначено, які саме дії він як скаржник вважає непроведеними або неналежно проведеними, та що є необхідним здійснити на його думку і які саме слідчі дії, на що таких заяв від скаржника не поступило.

Таким чином, в ході судового розгляду, заперечень щодо проведених слідчих дій, їх повноти з боку скаржника не заявлено.

Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов`язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч. 1 ст. 94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

У відповідності до положень ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

З норм ст. 26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З положень ст. 83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, згідно до п. 3 Узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування», підстави та порядок закриття кримінального провадження встановлені у ст. 284 КПК, яка, крім іншого, визначає випадки, коли закриття провадження уповноважений здійснювати слідчий, а коли прокурор. Так, відповідно до ч. 4 ст. 284 КПК слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 284 КПК, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру, а прокурор щодо підозрюваного з підстав, передбачених ч. 1 ст. 284 КПК.

Також під час розгляду аналізованого виду скарг слідчі судді враховують положення ч. 2 ст. 9 КПК, яка встановлює, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень. Враховуючи те що процесуальне рішення про закриття кримінального провадження має істотне значення для кримінального провадження, слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з`ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.

Таким чином, правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

Як встановлено, 28 березня 2020 року слідчим СВ Кам`янського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області майором поліції ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження №42017041160000088 від 21.09.2017 року у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Згідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

Об`єктивну сторонуслужбової недбалості складає сукупність трьох ознак: 1) діяння у формі невиконання чи неналежного виконання службовою особою своїх службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них (дія чи бездіяльність); 2) суспільно небезпечні наслідки у виді істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб (ч. 1 ст. 367 КК) або тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 367 КК); 3) причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Суб`єктивна сторона вказаного злочину полягає у необережній формі вини як щодо діяння, так і його наслідків. Можлива і змішана форма вини -умисел до діяння і необережна вина до наслідків цього діяння. Не виключається недбалість й у тих випадках, коли умисне порушення службових обов`язків призводить до наслідків, яких винний хоча й не бажав, але свідомо припускав їх настання.

Як встановлено в ході досудового розслідування, слідчим враховані всі факти та обставини, в тому числі заявлені ОСОБА_3 , здійснені дії на перевірку дотримання службовими особами КП «Криничанського БТІ» вимог Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчинені інші слідчі дії, що підтверджено оглянутими матеріалами кримінального провадження в ході судового розгляду.

А тому,враховуючи щоу ходісудового розглядузаслухавши скаржника,прокурора,слідчого,дослідивши підставита обґрунтуваннязаявленої скарги,дослідивши матеріаликримінального провадження, слідчийсуддя дійшоввисновку,що органдосудового розслідуванняправильно надавоцінку фактичнимобставинам справиі наявнимдоказам тазробив висновок,що підчас досудовогослідства заознаками ч.1ст.367КК України,проведено всінеобхідні слідчідії вмежах даногокримінального провадження,та враховуючищо будь-якихпідстав длявизнання неповнотиабо невідповідності проведенихслідчих дійвимогам КПКУкраїни невстановлено,що постановаслідчого узгоджуєтьсяіз приписамип.2ч.1ст.284КПК України,містить всінеобхідні данніщодо дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження та й підстав його закриття, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя -

постановив:

У задоволені скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого СВ Кам`янського ВП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 08.05.2020 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1