Рішення

від 12.03.2020 по справі 183/7678/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/7678/18

№ 2/183/344/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

секретаря Пащенко А.С.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталія Володимирівна, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталія Володимирівна, ОСОБА_2 , в якому просить визнати за нею право власності на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а також право власності на 1/3 частину земельної ділянки, загальною площею 6,25 га, кадастровий номер 1223281500:01:005:0064, що розташована на території Вільненської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 . Після його смерті залишилося спадкове майно у виді житлового будинку з надвірними побудовами та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 також земельної ділянки загальною площею 6,25 га, кадастровий номер 1223281500:01:005:0064, для ведення товарного сільськогосподарського товариства, що розташована на території Вільненської сільської ради, та належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 054063.

Звернувшись у встановлений законом строк до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. з заявою про прийняття спадщини, а в подальшому з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки його батько за життя належним чином не здійснив державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - житловий будинок. Крім того, разом зі спадкодавцем у будинку АДРЕСА_1 на момент смерті проживав її брат ОСОБА_2 , який не подав заяву про прийняття спадщини, однак у відповідності до вимог ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Так, нотаріусом на її ім`я видане свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частини означеної вище земельної ділянки, оскільки ще один спадкоємець померлого - ОСОБА_4 відмовилася від своєї частки у спадщини на користь позивача, а 1/3 частина залишилася відкритою.

Між тим, ОСОБА_1 зазначає, що її брат не мав наміру приймати спадщину та отримувати свідоцтво про право на спадщину, однак належним чином не повідомив у встановлені строки про свої наміри відповідного нотаріуса, внаслідок чого позивач позбавлена можливості в повному обсязі реалізувати свої спадкові права.

Ухвалою від 02 січня 2019 відкрите провадження у справі (а.с. 44-45).

Ухвалою суду від 11 квітня 2019 року зобов`язано приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Ріхтер Н.В. надати копію спадкової справи після померлого ОСОБА_3 .

В судове засідання всі учасники справи не з`явилися, представник позивача звернулася до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність, одночасно свій позов підтримала.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в судове засідання надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність,

Третя особа - ОСОБА_2 надав суду заяву, у якій підтвердив обставини, викладені у позові щодо свого небажання приймати спадщину після смерті батька, не заперечував проти задоволення позову ОСОБА_1 , справу просив розглядати у його відсутність.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.

Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про його смерть (а.с. 8).

Матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 містять дані про наступне.

10 травня 2018 року дружина спадкодавця - ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. із заявою про прийняття спадщини (а.с. 61), однак 21 травня 2018 року свою заяву відкликала (а.с. 62), та відмовилася від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 (а.с. 62).

21 травня 2018 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про прийняття спадщини за законом (а.с. 63).

На момент смерті ОСОБА_3 проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстрованими були дружина - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_2 , про що свідчить довідка виконавчого комітету Вільненської сільської ради (а.с. 76).

ОСОБА_3 , на підставі Державного акту про право власності на землю серії IV-ДП № 054063, виданого Новомосковською районною державною адміністрацією 27 листопада 2002 року, належала земельна ділянка (пай) площею 6,25 га, кадастровий номер 1223281500:01:005:0064, що розташована на території Вільненської сільської ради (а.с. 81-82).

28 листопада 2018 року приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н.В. на ім`я позивача ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину, у відповідності до якого остання після смерті ОСОБА_3 успадкувала 2/3 частини земельна ділянка (пай) площею 6,25 га, кадастровий номер 1223281500:01:005:0064, що розташована на території Вільненської сільської ради (а.с. 91).

До правовідносин, що виникли між сторонами з приводу набуття права власності на 1/3 частину земельної ділянки, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України, передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно ст. 1299 Цивільного кодексу України, якщо у склад спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов`язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги за законом після ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак ОСОБА_3 , в строки визначені законом не вчинив дій, направлених на прийняття спадщини, надав суду про відмову від прийняття спадщини, тому суд вважає, що відмова ОСОБА_2 від прийняття спадщини в суді на користь позивача, є підставою для задоволення позову в цій частині.

З урахуванням правомірності набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку, у спосіб, передбачений законом, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину земельна ділянка (пай) площею 6,25 га, кадастровий номер 1223281500:01:005:0064, що розташована на території Вільненської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Вирішуючи питання в частині визнання права власності на житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .

Так, згідно довідки Вільненської сільської ради Новомосковського району власником зазначеного будинку, на підставі по господарської книги являвся ОСОБА_5 (а.с. 16).

Інформація щодо реєстрації права власності на житловий будинок в КП Новомосковське МБТІ ДОР , - відсутня (а.с. 17).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про його смерть (а.с. 19).

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що, ОСОБА_3 , являючись сином ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч.2 ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, прийняв спадщину після смерті свого батька, однак належним чином не оформив своїх спадкових прав.

Постановою приватного нотаріуса позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, оскільки нею не подано документів, що посвідчують право власності спадкодавця на будівлі та споруди, житловий будинок (а.с. 93-94).

Суду надано копію технічного паспорту на домоволодіння за АДРЕСА_1 , у відповідності до якого на території домоволодіння в період часу з 1960 року по 2000 рік здійснене наступне будівництво: житлового будинку А-1, прибудови - а, навісу а1, літньої кухні -Б, прибудови - б, ганку, погребу - В, сараю - Г, сараю - Д, вбиральні - Е, погребу - Ж, огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі №№ 4,5, замощення - 1.

До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України, докази встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

А згідно вимог ст. 82 ЦПК України - обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За правилами статей 317, 319, 658 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, в тому числі реалізує право його продажу.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Крім того, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

За з містом ст.26 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачам и земельних ділянок у такому порядку: 1)отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2)розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3)затвердження проектної документації; 4)виконання підготовчих та будівельних робіт; 5)прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6)реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

Особа, яка здійснила самочинне будівництво об`єкта на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, не може набути право власності на нього в порядку ст.331 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Водночас згідно із ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).

З контексту ч.ч.3,4 ст.376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Аналіз норм ч.3 ст.376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому слід ураховувати положення ч.1 ст.376 ЦК України, а саме: наявність у особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Саме до таких правових висновків щодо застосування ст.ст.331, 376 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постанові від 28 січня 2015 року (справа №6-225цс14).

В даному, конкретному випадку, суду надано достатніх доказів про те, що спадкодавець використала відведену земельну ділянку, відповідно до вимог земельного законодавства, що діяло на момент переобладнання літньої кухні під житловий будинок, однак належним чином не ввела в експлуатацію новостворене нерухоме майно. Даних про порушення будівельних норм та правил у збудованому об`єкті нерухомості судом не встановлено. При цьому матеріали інвентаризаційної справи не містять доказів порушення прав інших осіб, в зв`язку зі здійсненим самочинним будівництвом.

Матеріали справи, досліджені судом, містять висновок про технічний стан приватного житлового будинку, у відповідності до якого всі побудови та споруди на території домоволодіння за АДРЕСА_1 закінчені будівництвом, їх технічний стан є задовільним.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Вільненської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, треті особи - приватний нотаріус Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталія Володимирівна, ОСОБА_2 , про визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за законом,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності житловий будинок з надвірними побудовами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з: житлового будинку А-1 загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею - 58,3 кв.м., прибудови - а, навісу а1, літньої кухні -Б, прибудови - б, ганку, погребу - В, сараю - Г, сараю - Д, вбиральні - Е, погребу - Ж, огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, огорожі №№ 4,5, замощення - 1., в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак не оформив своїх спадкових прав.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності 1/3 частину земельна ділянка (пай) площею 6,25 га, кадастровий номер 1223281500:01:005:0064, що розташована на території Вільненської сільської ради, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.В. Сорока.