Ухвала

від 25.06.2007 по справі 4/180/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/180/07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

про припинення провадженням справи

           25.06.07                                                                        Справа №  4/180/07

За позовною заявою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі, (69001, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 23)

До відповідача Дочірнього підприємства “Запорізька Автобаза № 8” Закритого акціонерного товариства “Запоріжбудтранс”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7)

Про стягнення суми страхової виплати Півню О.І. у розмірі 4 916,58 грн. в порядку регресу  

           Суддя Зінченко Н.Г.  

        секретар судового засідання Татаринова Ю.В.      

За участю представників:

Від позивача  –Золотко О.І. –довіреність № 04/24 від 09.01.2007 р.

Від відповідача  –Проровська В.Я. –довіреність № 1 від 03.01.2007 р.

          14.05.2007 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі, м. Запоріжжя з позовною заявою до ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс”, м. Запоріжжя про стягнення з відповідача суми страхової виплати Півню Олександру Іллічу у розмірі 4 916,58 грн. в порядку регресу за період з 01.09.2005 р. по 01.03.2007 р.

         Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.05.2007 р. порушено провадження у справі №  4/180/07, судове засідання призначено на 20.06.2007 р.

          Засідання суду відкрито 20.06.2007 р.

          В судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва до 25.06.2007 р.

Ухвалу оголошено в судовому засіданні 25.06.2007 р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

                 Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує ст. 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” та ст. 1191 ЦК України, зазначаючи таке. Півень О.І. був травмований при дорожньо-транспортній пригоді. Комісією з розслідування нещасного випадку з Півнем О.І. встановлено, що Півень О.І. на момент нещасного випадку був працівником ВАТ “Таксопарк”, а винною особою в даному нещасному випадку визнано ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс”. Рішенням Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя від 19.12.1990 р. відповідач був зобов'язаний проводити відшкодування Півню О.І. Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2006 р. № 11/574 з відповідача було стягнуто 8 502,97 грн. суми страхової виплати              Півню О.І. в порядку регресу за період з 01.04.2001 р. по 01.09.2005 р. Відповідачем рішення суду виконано не було. З 01.03.2006 р. розмір щомісячної страхової виплати склав 289,42 грн. Згідно розрахунку позивача з 01.09.2005 р. по 01.03.2006 р. відповідач зобов'язаний сплатити             1 443,54 грн. суми страхової виплати Півню О.І. в порядку регресу, а з 01.03.2006 р. по 01.03.2007 р. –3 473,04 грн., а всього 4 916,58 грн. суми страхової виплати.

          19.06.2007 р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшла Відповідь на позов, згідно якої відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі та пояснив суду, що платіжним дорученням № 000457 від 12.06.2007 р. сплатив на користь позивача 4 916,58 грн., оригінал вказаного платіжного доручення надав до матеріалів справи.

          20.06.2007 р. на адресу господарського суду Запорізької області від відповідача надійшли Доповнення до відповідь на позов з наступними поясненнями. Відповідач вважає безпідставним, що позивачем заявлений до стягнення період з 01.09.2005 р. по                  01.03.2006 р. при цьому відповідач посилається на абз. 4 ст. 8 постанови Пленуму ВСУ № 11 від 30.09.1994 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, згідно якого регресна вимога може бути пред'явлена протягом одного року, якщо сторона є юридичною особою, з дня виконання зобов'язань про відшкодування шкоди. Тобто позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того, відповідач вказує на порушення позивачем ст. 5 та ст. 6 ГПК України щодо порядку досудового урегулювання спору. Просить суд в позові відмовити.  

          22.06.2007 р. на адресу господарського суду Запорізької області від позивача надійшли Доповнення до позовної заяви, в яких позивач спростовує заперечення відповідача із посиланням на постанову Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998 р. “Про внесення змін і доповнень у деякі постанови пленуму Верховного суду України в цивільних справах”, просить суд на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України провадження у справі припинити у зв'язку із відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума заявлена до стягнення сплачена платіжним дорученням № 000457 від 12.06.2007 р.                

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

17.04.1970 р. громадянин Півень Олександр Ілліч був травмований при дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві № 2 від 18.04.1970 р. Комісією з розслідування нещасного випадку з Півнем О.І., встановлено, що Півень О.І. на момент нещасного випадку був працівником ВАТ “Таксопарк”, а винною особою в даному випадку визнано ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс”.

За рішеннями Жовтневого районного народного суду м. Запоріжжя від 19.12.1990 р. ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс” зобов'язано було проводити відшкодування шкоди Півню О.І. Судом також встановлено, що відшкодування шкоди повинно проводитись власником джерела підвищеної небезпеки, а також те, що цим власником є ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс”.

01.04.2001 р. набрав чинності Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV.

Статтею 7 вказаного Закону України передбачено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам, які потерпілі на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги або, коли таке право встановлено в судовому порядку.

Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Запоріжжі особова справа постраждалого Півня О.І. була передана ВАТ “Таксопарк” по акту прийму-передачі у травні 2005 року.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.01.2006 р. № 11/574, яке у встановленому законом порядку набуло законної сили і є чинним, з відповідача було стягнуто  8 502,97 грн. суми страхової виплати Півню О.І. в порядку регресу за період з 01.04.2001 р. по 01.09.2005 р.

Відповідачем рішення суду виконано не було.

Позивачем згідно зі ст. 29 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” з урахуванням коефіцієнта зростання середньомісячної реальної заробітної плати у попередньому році був зроблений перерахунок страхової виплати Півню О.І. і з 01.03.2006 р. розмір щомісячної страхової виплати склав 289,42 грн.

Згідно розрахунку позивача з 01.09.2005 р. по 01.03.2006 р. відповідач зобов'язаний сплатити 1 443,54 грн. суми страхової виплати Півню О.І. в порядку регресу, а з 01.03.2006 р. по 01.03.2007 р. –3 473,04 грн., а всього 4 916,58 грн. суми страхової виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі ст., ст. 257, 258 ЦК України та абз. 4 п. 8 постанови Пленуму ВСУ “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” № 6 від 27.03.1992 р. регресна вимога може бути пред'явлена протягом трьох років, з дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

На підставі викладеного ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс” зобов'язано компенсувати на користь позивача витрати по щомісячних страхових виплатах Півню О.І. в сумі 4 916,58 грн. за період з 01.09.2005 р. по 01.03.2007 р.

Як вбачається з матеріалів наданих сторонами, платіжним дорученням № 000457 від 12.06.2007 р., тобто після звернення позивача до суду з відповідним позовом, відповідач платіжним дорученням № 000457 від 12.06.2007 р. сплатив на користь позивача 4 916,58 грн. із зазначенням призначення платежу – страхова виплата в порядку регресу щодо Півня О.І. по справі № 4/180/07. У зв'язку із цим позивач просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у зв'язку із відсутністю предмету спору суд вважає за необхідне у відповідності до п.1-1 ст.80 ГПК України провадження у справі № 4/180/07 припинити.

Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на таке.

Згідно постанови Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998 р. “Про внесення змін і доповнень у деякі постанови пленуму Верховного суду України в цивільних справах” у постанові № 6 від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами, внесеними постановами від 08.07.1994 р. № 7 та від 30.09.1994 р. № 11) з абзацу четвертого п. 8 виключено слова ”якщо однією з сторін є громадянин, і протягом одного року, якщо сторонами є юридичні особи”.

Таким чином, чинним законодавством не передбачено скорочених термінів позовної давності щодо регресних вимог про відшкодування шкоди.

Посилання відповідача на недодержання позивачем досудового порядку врегулювання спору також є безпідставним, оскільки ст. 5 ГПК України передбачено коло спорів, в яких використовуються заходи досудового врегулювання господарського спору. Спір щодо відшкодування в порядку регресу сум виплачених страхових виплат внаслідок нещасного випадку на виробництві до цієї категорії спорів не відноситься.  

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 44, 49, 86,  п. 1-1 ст.80 Господарського  процесуального кодексу  України, суд –          

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у           м. Запоріжжі до ДП “Запорізька Автобаза № 8” ЗАТ “Запоріжбудтранс”, м. Запоріжжя про стягнення з відповідача суми страхової виплати Півню Олександру Іллічу у розмірі                             4 916,58 грн. в порядку регресу припинити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізька Автобаза № 8” Закритого акціонерного товариства “Запоріжбудтранс”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, код ЄДРПОУ 01236495, р/р № 26001017948980 ФКБ “Фінанси та кредит”, МФО 313731) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Держказначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, КБК –22090900, символ звітності банку –095) 102 грн. 00 коп. державного мита.

Видати наказ.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства “Запорізька Автобаза № 8” Закритого акціонерного товариства “Запоріжбудтранс”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сєдова, 7, код ЄДРПОУ 01236495, р/р № 26001017948980 ФКБ “Фінанси та кредит”, МФО 313731) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Держказначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, КБК –22050000, символ звітності банку –259) 118 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя                                                     Зінченко Н.Г.