Постанова

від 07.05.2020 по справі 583/1413/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 583/1413/19

Номер провадження 22-ц/816/1051/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Орлова І. В. (суддя-доповідач),

суддів: Левченко Т.А., Собини О.І.,

за участю секретаря

судового засідання: Кияненко Н.М.,

представника позивача - адвоката Кутового Я.А.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство Райз-Максимко ,

ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду цивільну справу № 583/1413/19 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Котляревського Сергія Олександровича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року (суддя Ільченко В.М., дата складання повного тексту рішення - 20 лютого 2020 року, -

в с т а н о в и в :

01 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко (далі - ПрАТ Райз-Максимко ) та державного реєстратора Комунального підприємства Реєстраційна інвентаризаційна служба Грунської сільської ради Сумської області (далі - державний реєстратор) ОСОБА_2 з позовом, в якому просив суд визнати недійсним укладений з ПрАТ Райз-Максимко строком на 10 років договір від 31 жовтня 2017 року за № 333/17 оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5920380400:01:001:0414, площею 2,4444 га, та скасувати рішення державного реєстратора індексний № 37909612 від 02 листопада 2017 року про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки.

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 333/17 від 30 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 2,4444 га кадастровий номер 5920380400:01:001:0414 строком на 10 років.

Скасовано рішення державного реєстратора № 37909612 від 02 листопада 2017 року про державну реєстрацію права оренди ПрАТ Райз-Максимко на земельну ділянку площею 2,4444 га, строком на 10 років з правом пролонгації, згідно договору оренди землі №333/17 від 30 жовтня 2017 року.

Стягнуто з ПрАТ Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 8280,40 гривень у рахунок відшкодування судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8280,40 гривень у рахунок відшкодування судових витрат.

ОСОБА_2 з рішенням суду не погодився та через представника - адвоката Котляревського С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року та стягнути з позивача судові витрати та витрати на правничу допомогу.

На думку заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції порушив правила підсудності, оскільки спір, в якому хоча б один суб`єкт наділений владними повноваженнями, повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства. Також зазначає, що суд належним чином не повідомляв ОСОБА_2 про розгляд справи, чим порушив його конституційне право, передбачене статтею 55 Конституції України. Вказує, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з ОСОБА_2 судові витрати, оскільки така позовна вимога не заявлялась. Також вказує, що ОСОБА_2 , як фізична особа, не є належним відповідачем у даній справі, оскільки він виконував посадові обов`язки державного реєстратора та відповідно до вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень законні підстави для відмови у державній реєстрації оренди спірної земельної ділянки були відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кутовий Я.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. При цьому зазначає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності є припущеннями, оскільки позов містить дві вимоги, які пов`язані між собою, а тому вимога до державного реєстратора підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Також вказує про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи за місцем знаходження комунального підприємства, керівником якого є ОСОБА_2 . На думку представника позивача, державний реєстратор, а не реєстраційна служба, несе персональну відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Вважає, що перед вчиненням реєстраційної дії державний реєстратор мав обов`язок перевірити обставини перебування спірної земельної ділянки в оренді.

Відповідно до частин першої-третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, часткове скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 3,8291 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Бакирівської сільради Охтирського району Сумської області та складається з 2,4444 га рілля (кадастровий номер 5920380400:01:001:0414) і 1,3847 га сіножаті (кадастровий номер 5920380400:01:001:0415) (т. 1 а.с. 13, 14).

30 жовтня 2017 року між ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко укладено договір №333/17 оренди земельної ділянки загальною площею 2,4444 га рілля, яка знаходиться на території Бакирівської сільради Охтирського району Сумської області, строком на 10 років (т. 1 а.с. 7-8).

Приймання-передача та визначення меж орендованої земельної ділянки засвідчується відповідними Актами (т. 1 а.с. 9).

На підставі заяви ПрАТ Райз-Максимко про державну реєстрацію виникнення права оренди земельної ділянки рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 37909612 від 02 листопада 2017 року державним реєстратором ОСОБА_2 31 жовтня 2017 року до державного реєстру внесено запис № 23153705 про право оренди земельної ділянки площею 2,4444 га рілля відповідно до договору оренди землі № 333/17 від 30 жовтня 2017 року, укладеного між ПрАТ Райз-Максимко та ОСОБА_1 на 10 років з правом пролонгації (т. 1 а.с. 10-12).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1258/1259 від 15 листопада 2019 року, підпис від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі № 333/17 від 30 жовтня 2017 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т. 1 а.с. 156-169).

Крім того, судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 23 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством Райз-Максимко було укладено договір оренди землі № 206, за умовами якого орендарю була передана в оренду земельна ділянка площею 2,4444 га, кадастровий номер 5920380400:01:001:0414. Цей договір оренди землі був зареєстрований у відділі Держкомзему у Охтирському районі Сумської області 19 листопада 2012 року за № 592030004003316, тобто строк його дії спливав 19 листопада 2017 року.

Задовольняючи позов до відповідача державного реєстратора ОСОБА_2 та скасовуючи рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, суд керувався положеннями ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а також виходив з того, що на момент прийняття рішення про державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за ПрАТ Райз-Максимко , строк дії попереднього договору оренди землі № 206 від 23 вересня 2009 року не закінчився, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог до державного реєстратора ОСОБА_2 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що згоду на укладення спірного договору оренди земельної ділянки він не давав, переговорів про його підписання не вів, особисто договір не підписував та будь-якого представника на вчинення цих дій не уповноважував, що є підставою для визнання договору оренди землі недійсним. Посилаючись на положення Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , позивач зазначав, що єдиним ефективним способом відновлення порушених прав є скасування рішення державного реєстратора ОСОБА_2 про державну реєстрацію права оренди ПрАТ Райз-Максимко на земельну ділянку. При цьому, про обставину укладення з ПрАТ Райз-Максимко договору оренди землі 23 вересня 2009 року № 206, строк дії якого не сплив у момент вчинення реєстраційних дій ОСОБА_2 , позивач не вказує, тобто не наводить підстави для задоволення своїх вимог до державного реєстратора.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що визначення предмету та підстав позову є виключним правом позивача, а тому, вирішуючи позовну вимогу про скасування рішення державного реєстратора, помилково послався на обставину існування підстав для відмови у державній реєстрації зазначеного права у зв`язку з не закінченням строку дії договору оренди землі від 23 вересня 2009 року, оскільки позивач вказаною обставиною свої вимоги не обґрунтував.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Оскільки в даній справі вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є похідною від вимоги про визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним, тому належним відповідачем за позовом ОСОБА_1 є сторона договору оренди землі та особа, речове право на майно якої оспорюється у зв`язку з недійсністю цього договору та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - ПрАТ Райз-Максимко .

Державний реєстратор ОСОБА_2, враховуючи підстави та предмет позову, не є належним відповідачем. Крім того, ОСОБА_2 30 листопада 2018 року звільнений з посади державного реєстратора, тобто на час пред`явлення позову та розгляду справи він не обіймав посаду державного реєстратора, а як фізична особа він не може бути відповідачем за вимогами про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції правил підсудності є безпідставними.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас, визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначений порядок державної реєстрації прав, відповідно до якого державна реєстрація розпочинається із прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрації заяви в базі даних заяв. При цьому відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 цього Закону заявником є, зокрема, власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Спір у даній справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач - державний реєстратор ОСОБА_2, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки), не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію іншого речового права стосується ОСОБА_1 та ПрАТ Райз-Максимко .

Визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третіми особами є способом захисту права позивача на спірне нерухоме майно від його порушення іншими особами, за якими зареєстроване відповідне право щодо того ж нерухомого майна.

Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач уважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскарження рішень та дій щодо внесення записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо нерухомого майна з особою, яка не заперечує законності дій та рішень державного реєстратора з реєстрації за нею певного права на це ж майно, що свідчить про приватноправовий характер цього спору.

До такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2019 року у справі №826/3051/18.

Стосовно посилання заявника апеляційної скарги на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №490/5986/17-ц для обґрунтування доводів щодо підсудності даного спору суду адміністративної юрисдикції, то колегія суддів зазначає, що вказана постанова прийнята у справі за інших фактичних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

З огляду на викладене та враховуючи обов`язковість правових висновків Верховного Суду, належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

З урахуванням викладеного, оскільки у даній справі належним відповідачем є ПрАТ Райз-Максимко , тому у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_2 слід відмовити, а рішення суду в цій частині скасувати.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат підлягає зміні.

Оскільки рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року в частині задоволених до ОСОБА_2 вимог підлягає скасуванню, тому понесені ОСОБА_1 витрати за розгляд справи в суді першої інстанції повністю покладаються на відповідача ПрАТ Райз-Максимко , а рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні шляхом збільшення стягнутих з ПрАТ Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 судових витрати за розгляд справи в суді першої інстанції з 8.280,40 гривень до 16.560,80 гривень. Таким чином, у стягненні судових витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 апеляційний суд відмовляє.

Понесені ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору та на правничу допомогу в апеляційному суді підлягають частковій компенсації за рахунок ОСОБА_1 з наступних підстав.

Позов ОСОБА_1 містить дві немайнові вимоги, а доводи апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення суду в частині задоволених вимог до ОСОБА_2 , тобто щодо однієї немайнової вимоги. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, тому за рахунок позивача підлягає компенсації сплачений ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1152,60 грн (150% від 768,4 гривень).

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню стороною, яка хоче їх компенсувати. Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених ОСОБА_2 витрат за надану в апеляційному суді правничу допомогу адвокатом Котляревським С.О. на загальну суму 6700 гривень надано Акт виконаних робіт від 09 квітня 2020 року та квитанцію № 29 від 09 квітня 2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України) та витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Витрачений адвокатом Котляревським С.О. час, вартістю 4900 гривень, за надання консультацій з приводу порядку та предмета оскарження, ознайомлення з матеріалами справи, вивчення судової практики, збирання довідок та додаткових матеріалів та представлення інтересів в суді із залученням найманого транспорту не є витратами за представництво в суді (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України) та не є іншою правничою допомогою, пов`язаною з розглядом справи (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України), оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення такої правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Отже, понесені ОСОБА_2 витрати за надану в апеляційному суді правничу допомогу адвокатом Котляревським С.О. підлягають частковій компенсації за рахунок ОСОБА_1 у розмірі 1800 гривень (за складення апеляційної скарги).

З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатися законним та обґрунтованим в частині задоволених позовних вимог до державного реєстратора ОСОБА_2, а отже підлягає в цій частині скасуванню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 , а в частині розподілу судових витрат рішення суду підлягає зміні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Котляревського Сергія Олександровича задовольнити частково.

Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року в частині заявленого до ОСОБА_2 позову скасувати. Ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 .

В частині визнання недійсним Договору оренди № 333/17 від 30 жовтня 2017 року та скасування проведеної 02 листопада 2017 року державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 2,4444 га (кадастровий номер 5920380400:01:001:0414), рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Змінити рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 20 лютого 2020 року в частині розподілу судових витрат. Збільшити стягнуті з Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції з 8.280,40 гривень до 16.560 (шістнадцять тисяч п`ятсот шістдесят) гривень 80 копійок. У стягненні судових витрат з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати у розмірі 2952 ( дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят два) гривні 60 копійок.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В.Орлов

Судді: Т.А.Левченко

О.І.Собина