Рішення

від 18.02.2020 по справі 761/2682/19

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2682/19

Провадження № 2/761/856/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Смігунову В.В., Осадчук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -

в с т а н о в и в :

17.01.2019 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, в якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 10.09.2019 року просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2017 року по 01.09.2019 року, з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у розмірі 18826,58 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4467,60 грн. та 1762,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_1 та власником особового рахунку даної квартири. Відповідно до Розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 12.05.2015 року №260 Про визначення балансоутримувача жилого будинку АДРЕСА_2 , житловий будинок АДРЕСА_2 було передано на баланс та експлуатаційне обслуговування ТОВ Будмаш-Сервіс , а тому на підставі чинного законодавства України позивач утримує будинок та його прибудинкову територію, а також надає житлово-комунальні послуги власникам квартир в будинку, у зв`язку з чим, останні зобов`язані вчасно щомісяця сплачувати кошти за ці послуги. Однак як зазначає позивач, відповідачка не виконує свої обов`язки по своєчасному внесенню квартплати та плати за надані комунальні послуги, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за період з 01.10.2017 року по 01.09.2019 року з врахуванням інфляційного нарахування та 3% річних в сумі 18 826,58 грн., на підставі чого позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та розглядати справу без його участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча повідомлена належним чином про день, час та місце судового засідання. При цьому, до суду надійшло клопотання відповідачки про відкладення судового засідання у даній справі, у зв`язку з неможливістю прибуття в судове засідання її представника.

Так, в даному випадку суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання відповідача, з тих підстав, що суду не надано жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування поважності причин неявки в судове засідання відповідачки та її уповноваженого представника, зокрема, на підтвердження того, що представник прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

Разом з тим, як вбачається до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка просить відмовити в задоволенні даного позову, посилаючись на те, що між сторонами були відсутні договірні відносини щодо надання комунальних послуг, а тому в розумінні положень Цивільного кодексу України, в даному випадку, відповідачка вважає, що вона не є боржником, а тому за нею відсутня заборгованість по сплаті житлово-комунальних послуг. При цьому, відповідачка посилається на те, що позивач не є балансоутримувачем даного будинку, а тарифи з централізованого опалення, згідно яких було нараховано спірну заборгованість не були визначені КМДА та встановлені позивачем в односторонньому порядку.

Проте так як відзив подано до суду з порушенням встановленого законом строку, суд повернув відзив відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідно до Розпорядження Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації від 12.05.2015 року №260 Про визначення балансоутримувача жилого будинку АДРЕСА_2 житловий будинок АДРЕСА_2 було передано на баланс та експлуатаційне обслуговування ТОВ Будмаш-Сервіс .

Відповідно до п.п. 2.2 Статуту позивача, предметом діяльності ТОВ Будмаш-Сервіс є: експлуатація та обслуговування житлового та нежитлового фонду; належне утримання будинку та прибудинкової території; технічне обслуговування будівельних конструкцій та технічного обладнання; надання комунальних та побутових послуг населенню; забезпечення безперебійної роботи технічного обладнання; заключення договорів з власниками квартир та орендарями на утримання будинку, прибудинкової території та на надання комунальних послуг; контроль за виконанням договірних відносин; проведення реставраційних та ремонтно-будівельних робіт.

При цьому, як вбачається з відповідних договорів, ТОВ Будмаш-Сервіс як балансоутримувачем було придбано та надано відповідні житлово-комунальні послуги з постачання електричної та теплової енергії, а також утримання будинку та прибудинкової території за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги , учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Як вбачається та встановлено в судовому засіданні, виконавцем послуг є - Товариство з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс .

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та врегульовано нормами Закону України Про житлово-комунальні послуги та положеннями Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, затверджених Постановою КМУ від 24 січня 2006 №45.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків та прибудинковими територіями, власник та наймач квартири багатоквартирних будинків зобов`язані щомісяця вносити на відповідний рахунок власника будинку плату за обслуговування і ремонт будинку.

Згідно ст. ст. 64, 66, 67 Житлового кодексу Української РСР, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім`ї наймача , які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки , що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Згідно із п. 5) ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Так, в судовому засіданні встановлено що за період з 01.01.10.2017 року по 01.09.2019 року, з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 18826,58 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який перевірений судом.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Розмір плати за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій встановлюється залежно від капітальності, рівня облаштування та благоустрою.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ТОВ Будмаш-сервіс за період з 01.10.2017 року по 01.09.2019 року заборгованість за житлово-комунальні послуги, з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних, станом на 01.09.2019 року, що становить 18826,58 грн.

При цьому, варто зазначити, що судом не беруться до уваги посилання відповідачки на ті обставини, що між сторонами були відсутні договірні відносини і тому вона не є боржником перед позивачем в розумінні положень ЦК України, оскільки наявність відносин між сторонами, а отже, і виникнення цивільних прав та обов`язків - підтверджується діями сторін, зокрема: позивач здійснює надання житлово-комунальних послуг, а відповідачка зобов`язана здійснювати оплату за їх споживання відповідно до надісланих їй рахунків. Крім того, суду не надано доказів на підтвердження того, що позивачем було невірно здійснено нарахування заборгованості щодо надання послуг з центрального опалення, із застосуванням тарифів, які не встановлені КМДА, згідно із Законом, так як в даному випадку, судом встановлено надання зазначених послуг відповідачу, згідно з розрахунком заборгованості, відповідно до якого зазначені нарахування здійснювалися за даними лічильника встановленого у квартирі відповідачки. Водночас, варто зазначити, що суду не надано доводів, які б свідчили про те, що позивач не є балансоутримувачем вказаного будинку.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, підлягають задоволенню.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Крім того, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, на підставі наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 3 ст. 137 ЦПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою визначення судових витрат та їх стягнення у судовому порядку представник позивача надав до суду договір про надання правничих послуг №6 від 02.04.2018 року, укладеного між ТОВ Будмаш-Сервіс та ТОВ Київський центр права .

Відповідно до умов даного Договору, підтвердження взаємного виконання сторонами зобов`язань за цим договором є Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), що складається та підписується Сторонами з 25 по 30 число кожного місяця протягом дії цього Договору. Замовник зобов`язується приймати та оплачувати Послуги Виконавця на умовах визначених цим Договором (п.п. 1.4-1.5 Договору).

Згідно п. 4.8 вказаного Договору оплата послуг здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування Замовником грошових коштів на поточний рахунок Виконавця, вказаний у розділі 8 Реквізити Сторін цього Договору.

Так, вбачається, що в даному випадку, суду не надано доказів на підтвердження того, що згідно умов вказаного договору позивачем дійсно понесені судові витрати з надання правової допомоги, так як наданий суду розрахунок витрат на правничу допомогу від 10.11.2018 року на суму 4467,60 грн. - не свідчить про те, що позивач сплатив на рахунок ТОВ Київський центр права вказані грошові кошти, як це встановлено п. 8 Договору №6, адже в матеріалах справи відсутні відповідні квитанції на підтвердження зазначеного. Водночас, в порушення умов п.п. 1.4-1.5 Договору, суду не надано відповідного Акту приймання-передачі виконаних робіт, підписаного сторонами, який би свідчив про надання позивачу відповідних видів послуг, зазначених у розрахунку від 10.11.2018 року.

Таким чином, суд в розумінні положень ст. 137 ЦПК України, не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача судових витрат з надання правничої допомоги.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 610, 612, 322 ЦК України, ст.ст. 1, 13, 16, 19, 20, 32 Закону України Про житлово-комунальні послуги , ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, та керуючись ст.ст.4, 77-81, 137, 141, 263, 265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс (вул. В. Чорновола, 25, м. Київ, ЄДРПОУ 33442537) борг за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2017 року по 01.09.2019 року, з урахуванням інфляційного нарахування та 3% річних, станом на 01.09.2019 року, у розмірі 18826 (вісімнадцять тисяч вісімсот двадцять шість) гривень 58 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будмаш-Сервіс судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Н.Г.Притула