Постанова

від 28.04.2020 по справі 914/1364/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. Справа №914/1364/19

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Скрипчук О.С.

секретар судового засідання: Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) фірма "Борніт" б/н від 22.01.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/409/20 від 28.01.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 (суддя І.Б. Козак, повний текст складено 03.01.2020)

у справі №914/1364/19

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю (ЛТД) фірма "Борніт" (надалі ТзОВ ЛТД фірма "Борніт"), м. Львів

до відповідача: Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (надалі АТ "Альфа-Банк"), м. Київ

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державного реєстратора Комунального підприємства "Реєстрація майна та бізнесу" Бойко Христини Романівни, м. Винники Львівської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Львів

про скасування рішення державного реєстратора та скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності

за участю представників учасників справи:

від позивача: Котовщиков Р.А. - адвокат (свідоцтво №694 від 18.07.2012, довіреність б/н від 19.07.2019)

від відповідача: Блажевський П.І. - адвокат (свідоцтво ЛВ № 000881 від 21.02.2018, довіреність №010244/19 від 19.06.2019)

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до АТ "Альфа-Банк" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 , третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 316,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 31698454 від 21.05.2019, внесений державним реєстратором КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 про реєстрацію за АТ "Альфа-Банк" (код ЄДРПОУ 23494714) право власності на нежитлову будівлю загальною площею 316,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням заяви про зміну предмету позову а.с. 169-170 том І).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 у справі № 914/1364/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну нежитлову будівлю, суд, з врахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16), вказав, що такий спосіб захисту є неналежним. Щодо позовної вимоги про скасування запису про право власності, місцевий господарський суд, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив, що банком було вжито всіх заходів для повідомлення боржника та іпотекодавця належним чином про заборгованість, а позивачем не доведено порушення банком вимог чинного законодавства при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії щодо оформлення права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку, та порушення прав позивача при такій реєстрації. В зв`язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, ТзОВ ЛТД фірма Борніт подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, а відтак, винесено незаконне рішення, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ Альфа Банк вчинена всупереч передбаченої договором процедури без дотримання необхідної істотної умови п.6.3.1 договору іпотеки, а саме з обов`язковим зазначенням дати переходу права власності на спірне майно. Окрім того, не взято до уваги те, що в Порядку державної реєстрації чітко визначено про надання доказів отримання іпотекодавцем вимоги, а не надіслання такої вимоги. Оскільки державний реєстратор не пересвідчився чи отримував позивач від банку вимогу про повернення кредиту та чи завершився 30-денний строк з моменту отримання вимоги іпотекодержателя, то відповідно наявні підстави для скасування запису про державну реєстрацію. Також апелянт звертає увагу на те, що при реєстрації права власності на будівлю, держаному реєстратору не було надано відомостей про земельну ділянку за вказаною адресою, що відповідно до п.18 Порядку є підставою для прийняття рішення про відмову в державній реєстрації прав. Скаржник стверджує, що станом на момент реєстрації оскаржуваного права власності, всупереч ч.3 ст. 37 Закону України Про іпотеку , не було проведено оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора, то ТзОВ ЛТД фірма Борніт вважає, що згідно ч. 4 ст. 37 Закону України Про іпотеку така вимога є належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача.

Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи заяву про долучення судових рішень (зареєстрована в канцелярії суду за вх№01-04/1037/20 від 17.02.2020) та клопотання про долучення доказів (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/1329/20 від 02.03.2020). Зазначені докази долучаються до матеріалів справи в якості інформації.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/1039/20 від 17.02.2020), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа-1 письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судове засідання 28.04.2020 не забезпечила. В попередньому судовому засіданні представник зазначила, що всі реєстраційні дії відбулися відповідно до вимог чинного законодавства.

Третя особа-2 письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судове засідання жодного разу не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

30.08.2007 між ЗАТ "Альфа-Банк" (кредитор) та ОСОБА_1 (клієнт) укладено:

- рамкову угоду №SMERS00048 про надання кредитором (банком) клієнту (позивачу) кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дати укладення цієї угоди та в загальному розмірі, що не перевищує 200 000,00 доларів США (а.с. 29 том І);

- договір про надання траншу №SME0002720 про надання позичальнику ( ОСОБА_1 ) кредиту в сумі 160 000,00 грн на строк користування 180 місяців зі сплатою процентів в розмірі 13% річних, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти та комісії за кредитом у встановлений цим договором строк та виконати інші зобов`язання за цим договором в повному обсязі (а.с. 30-33 том І).

30.08.2007 між ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" (іпотекодавець) та ЗАТ "Альфа-Банк" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки №SMERS00048/1, відповідно до умов якого іпотекодавець у забезпечення виконання зобов`язання, визначеного у ст.2 цього договору, передає іпотекодержателю у іпотеку нерухоме майно, зазначене у п.3.1 договору (предмет іпотеки), а іпотекодержатель приймає його у іпотеку та набуває право одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у повному обсязі переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця, якщо інше не встановлено законом (а.с. 34-39 том І).

Відповідно до п.1.2 цього договору заставна за цим договором не видається (відсутня).

Предметом іпотеки відповідно до п.3.1 договору є нежитлова будівля: механічна майстерня (літ.Б-1 від 1 по 9), загальною площею 316,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

15.02.2019 листом №15555-102-б/б банк надіслав ОСОБА_1 та ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням, у якому вимагає сплатити борг за кредитним договором про надання траншу №SME0002720 від 30.08.2007. Також банк попередив адресатів про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-денного строку, має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 ЗУ "Про іпотеку" (а.с 145-146 том І).

Докази надіслання цієї вимоги-повідомлення подані державним реєстратором ОСОБА_3 (а.с. 138-144 том І):

- копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1402405340822, адресованого ОСОБА_1 , адреса одержувача: АДРЕСА_3 , з відміткою одержувача про вручення особисто;

- копія вкладення у цінний лист на ім`я ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" за адресою: АДРЕСА_1;

- копія вкладення у цінний лист на ім`я ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" за адресою: АДРЕСА_1;

- копія вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 ;.

- копія списку №55 згрупованих поштових відправлень - цінних листів, що надіслані банком ОСОБА_1 та ТзОВ ЛТД фірма "Борніт".

Рішенням державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 №47026546 від 21.05.2019 проведено державну реєстрацію права власності АТ "Альфа-Банк" на нежитлову будівлю загальною площею 316.1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 131, 147 том І).

Позивач, вважаючи, що внаслідок дій відповідача і реєстратора щодо реєстрації права власності спірного майна за відповідачем, було порушено право власності ТзОВ ЛТД фірми "Борніт" на об`єкт нерухомого майна, звернувся до господарського суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечив. Зокрема, стверджує, що документом, що підтверджує перехід речового права на іпотечне майно відповідно до ст.37 Закону України "Про іпотеку", є договір іпотеки, в якому міститься іпотечне застереження (п.6.3 договору іпотеки від 30.08.2007 №SMERS00048/1). Звітом № ВА190513-008 з незалежної оцінки вартості нежитлової будівлі (механічної майстерні літ. Б-1 від 1 по 9), загальною площею 316,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить ТзОВ ЛТД фірмі "Борніт", підтверджено проведення оцінки спірного нерухомого майна перед державною реєстрацією банком права власності на таке майно. Вимогою від 15.02.2019 вих.№15555-102-б/б банк повідомив про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Щодо відсутності боргу позивача, то зазначив, що ні договір кредиту (надання траншу №SME0002720) від 30.08.2007, ні договір іпотеки №SMERS00048/1 від 30.08.2007 не є припиненими, також поручитель (позивач у справі) не надав суду докази повного виконання взятих на себе обов`язків за договором до моменту вчинення оскаржуваного рішення реєстратора.

Третя особа-1 у своїх поясненнях зазначила, що реєстраційні дії відповідають вимогам чинного законодавства, підстав для відмови не було, оскільки відповідачем (банком) було надано повний пакет документів, який передбачено п.61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, необхідного для проведення такої реєстраційної дії. Також державним реєстратором не з`ясовувалося питання щодо наявності/відсутності кадастрового номера земельної ділянки під нежитловою будівлею, оскільки предметом іпотеки є лише нежитлова будівля (механічна майстерня під літ.Б-1 від 1 по 9 на вул. Луцького , 30 у м . Львові ). Також на момент укладення договору іпотеки земельна ділянка під будівлею не перебувала у власності позивача та не входила до складу предмета іпотеки, а тому звернення стягнення на земельну ділянку не відбувалося (а.с. 183-184 том І, а.с. 76-78 том ІІ).

Третя особа-2 письмових пояснень щодо позовних вимог не подала.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Між позивачем та відповідачем виникли відносини на підставі укладеного договору іпотеки №SMERS00048/1 від 30.08.2007.

Відповідно до п. 2 ч.1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ч.1 ст. 11 Закону).

Розмір заборгованості за договором про надання траншу від 30.08.2007 не оспорювався, тобто майновий спір між сторонами договору кредитування щодо розміру боргу відсутній.

Статтею 36 Закону України Про іпотеку визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

У розділі 6 іпотечного договору №SMERS00048/1 від 30.08.2007 визначено умови звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме пункт 6.3 із підпунктами 6.3.1 -6.3.2, що і є тими положеннями щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки, можливість включення яких прямо передбачена ч. 3 ст. 18, ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку". Відповідне застереження є частиною умов іпотечного договору та визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Право на визначення цієї умови в договорі передбачено законом та реалізовано сторонами спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Судом встановлено, що державна реєстрація за АТ "Альфа-Банк" права власності на нежитлову будівлю загальною площею 316,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відбулася на підставі ст.37 Закону України "Про іпотеку" в порядку іпотечного застереження (в позасудовому порядку), як це передбачено п.6.3 договору іпотеки.

Щодо позовної вимоги про скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю загальною площею 316.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то суд звертає увагу позивача на таке.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 зазначеного Кодексу право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час проведення державної реєстрації права власності на спірне майно) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою (ст. 19 цього Закону (у відповідній редакції)).

Станом на момент розгляду даної справи суду не надано доказів визнання недійсним договору іпотеки №SMERS00048/1 від 30.08.2007 чи застереження про задоволення вимог іпотекодержателя викладеного в п. 6.3 зазначено договору.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

Наведеним спростовуються доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо належного способу захисту позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 №915/127/18 зазначено, що у разі, коли суд установить, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи, які вимагаються відповідно до закону, та немає встановлених законом підстав для відмови у державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, якщо наявність такого запису порушує право або інтерес позивача. Тому за позовом про скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права відповідачем є не суб`єкт державної реєстрації прав, а особа, щодо права якої здійснено такий запис.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності від 24.05.2019 за індексним номером 47026546 на спірну нежитлову будівлю, оскільки вибраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Щодо позовної вимоги про скасування запису про право власності № 31698454 від 21.05.2019, внесеного державним реєстратором КП "Реєстрація майна та бізнесу" ОСОБА_2 про реєстрацію за ПТ "Альфа-Банк" права власності на нежитлову будівлю загальною площею 316,1 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Як зазначалося вище, ч.1 ст.37 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що банк, скориставшись правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, викладеним у п.6.3 договору, 15.02.2019, надіслав боржнику ОСОБА_1 , іпотекодавцю ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" вимогу-повідомлення про сплату боргу за №15555-102-б/б, у якому вимагав сплатити борг за кредитним договором про надання траншу №SME0002720 від 30.08.2007. Також банк попередив адресатів про те, що у разі невиконання цієї вимоги протягом 30-денного строку, має намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст.37 Законом України "Про іпотеку" (а.с.145-146 том І).

За змістом ч. 1 ст. 3 вказаного Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

У ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно в порядку іпотечного застереження визначено у постанові Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015.

Відповідно до п. 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (в редакції чинної на момент вчинення спірної реєстрації), також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" стверджує, що не одержувало від банку вимоги-повідомлення про погашення заборгованості та звернення стягнення на майно в безспірному порядку, відтак, не пройшов 30-денний строк від дня одержання вимоги, а тому державний реєстратор не міг зареєструвати право власності на спірне нерухоме майно за банком.

Проте, в матеріалах справи наявні докази надіслання вимоги-повідомлення №15555-102-б/б від 15.02.2019 подані державним реєстратором ОСОБА_3 :

- копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №1402405340822, адресованого ОСОБА_1 , адреса одержувача: АДРЕСА_3 , з відміткою одержувача про вручення ОСОБА_1 особисто (а.с.138 том І).

- копія вкладення у цінний лист на ім`я ТзОВ (ЛТД) фірма "Борніт" за адресою: АДРЕСА_1, 79039 (а.с.141 том І).

- копія вкладення у цінний лист на ім`я ТзОВ (ЛТД) фірма "Борніт" за адресою: АДРЕСА_1, кв. 7, 79039 (а.с.142 том І).

- копія вкладення у цінний лист на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.143 том І).

- копія списку №55 згрупованих поштових відправлень - цінних листів, що надіслані банком ОСОБА_1 та ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" (а.с.144 том І).

Представник банку підтвердив факт повернення надісланої на адресу позивача вимоги-повідомлення від 15.02.2019 "за закінченням терміну зберігання", одночасно звернув увагу суду на лист Укрпошти №12.2.1-04-963 від 02.10.2019, в якому Укрпошта повідомила адвоката Блажевського П.І. щодо руху поштових відправлень №1402405340830 та №1402405340849 на адресу: АДРЕСА_1 ТОВ ЛТД фірма "Борніт" поступили у ВПЗ Львів-39 18.02.2019. Адресату було відправлено повідомлення ф.22. Повторне повідомлення доставлено 21.02.2019. Адресат за відправленням не з`явився, відправлення повернуто 04.03.2019 по закінченні терміну зберігання на зворотню адресу.

Порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (п.94 Правил).

У разі коли адресата неможливо повідомити про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу за номером телефону, зазначеним відправником у поштовій адресі, до його абонентської поштової скриньки вкладається повідомлення про надходження такого поштового відправлення, поштового переказу. Відділенням поштового зв`язку було надіслано ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" повідомлення Форма N 22 (ф. 22) - це "Повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень", яке надсилається адресату про отримання поштового відправлення. Однак, після повторного надіслання ф.22 товариству, поштове відправлення від банку було повернуто АТ "Альфа-Банк" без вручення "за закінченням терміну зберігання", оскільки адресат за відправленням не з`явився.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження позивача: 79039, м. Львів, вул. Луцького, 30.

Відповідно до пункту 8 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (зі змінами), до внутрішніх поштових відправлень належать, зокрема, листи - прості, рекомендовані, з оголошеною цінністю. За змістом пунктів 59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Отже, згідно з вказаними пунктами Правил опис вкладення складається в тому випадку, якщо поштове відправлення приймається до пересилання з оголошеною цінністю.

При цьому, з аналізу пунктів 2, 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, статті 13 Закону України "Про поштовий зв`язок" вбачається, що квитанція або касовий чек (в яких зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість) є доказами надіслання документів. У разі, якщо направлений лист не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, його слід вважати належним чином врученим адресату (позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду України від 08.08.2019р. у справі №904/5029/18).

Відтак, суд, оцінюючи належне надіслання повідомлення про звернення стягнення на майно від 15.02.2019, зазначає, що факт повернення поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання" від позивача свідчить про те, що повідомлення-вимога є належним чином вручена, а адресат - повідомлений про її вручення.

Щодо закінчення 30-денного строку з моменту отримання боржником вимоги, то лист банку від 15.02.2019 повернено відділенням поштового зв`язку банку 04.03.2019. "за закінченням терміну зберігання", тоді як сама заява банку до державного реєстратора разом з пакетом документів подана 21.05.2019, тобто, пройшло більше тридцяти календарних днів з дати повернення поштового відправлення від позивача на адресу банку.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що ТзОВ ЛТД фірма "Борніт" було проінформаване про наявність такої вимоги банку. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, товариство вживає різних заходів щодо оскарження дій банку щодо реєстарціїї права власності на спірне нерухоме майно шляхом подання позовів з різними предметами спору (визнання недійсними договорів, оскарження дій державного реєстратора), що лише свідчить про недобросовісність іпотекодавця та неналежне виконання умов договорів, стороною яких є ТзОВ ЛТД фірма "Борніт", зокрема, в частині сплати заборгованості в якості майнового поручителя (іпотекодавеця) за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (а.с. 3-9 том ІІ).

Також слід зазначити, що позивачем не надано суду доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на момент вчинення державним реєстратором спірного запису про реєстрацію права власності.

Аргументи скаржника про те, що станом на момент реєстрації оскаржуваного права власності, в супереч ч.3 ст. 37 Закону України Про іпотеку , не було проведено оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, спростовуються наявним в матеріалах справи Звітом про оцінку №ВА190513-008, дата оцінки 13.05.2019 (а.с. 36-55 том 2).

Щодо посилання скаржника на те, що державним реєстратором не було враховано відсутність кадастрового номера земельної ділянки, на якій розміщена спірна будівля при проведенні державної реєстрації, то суд не бере до уваги такі зауваження, оскільки, предметом іпотеки є не земельна ділянка, а сама будівля, тому звернення стягнення здійснюється саме на будівлю, а не на ділянку.

Враховуючи наведене вище, та беручи до уваги, що банком вжито всіх заходів для повідомлення боржника та іпотекодавця належним чином про заборгованість, а позивачем не доведено порушення банком вимог чинного законодавства при проведенні оскаржуваної реєстраційної дії щодо оформлення права власності на нерухоме майно в позасудовому порядку, та порушення прав позивача при такій реєстрації, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову повністю.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишається за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.12.2019 у справі № 914/1364/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

4. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.С. Скрипчук