Постанова

від 12.05.2020 по справі 927/970/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. Справа№ 927/970/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Ткаченка Б.О.

без виклику сторін

за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2020 (повний текст складено 03.02.2020)

у справі № 927/970/19 (суддя -М.П. Ноувен)

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Комунального підприємства Носівські теплові мережі

про стягнення 133 361, 31 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У грудні 2019 року Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - АТ НАК Нафтогаз України ) звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Комунального підприємства Носівські теплові мережі (далі - КП Носівські теплові мережі ) про стягнення 133 361, 31 грн заборгованості, а саме: 24 999, 99 грн боргу, 65 052, 82 грн пені, 17 271, 95 грн 3% річних, 26 036, 55 грн інфляційних.

Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 5141/1718-БО-39 від 18.09.2017, у зв`язку з чим КП Носівські теплові мережі прострочило виконання зобов`язання.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2020 позовні вимоги АТ НАК Нафтогаз України до КП Носівські теплові мережі про стягнення 133 361, 31 грн заборгованості задоволено частково. Стягнуто з КП Носівські теплові мережі на користь АТ НАК Нафтогаз України 16 240, 37 грн пені, 17 271, 95 грн 3% річних, 26 036, 55 грн інфляційних, 1 624, 05 грн судового збору. У решті вимог по стягненню 24 999, 99 грн боргу, 48 812,45 грн пені в позові відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем було надано докази оплати основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 648 від 30.08.2019 про сплату 15 000 грн та № 747 від 30.09.2019 про сплату 10 000 грн. А тому у вказаній частині суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в позові.

Щодо решти позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для їх задоволення, у зв`язку з простроченням відповідачем свого зобов`язання із своєчасної оплати поставленого газу. При цьому судом першої інстанції встановлено часткову невідповідність розрахунку пені заявленої стягнення.

Крім того, суд першої інстанції, врахувавши ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повну сплату вартості поставленого природного газу), незначним строком прострочення оплати природного газу та інші обставини, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої позивачем до стягнення пені.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду.

АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 48 812,45 грн та ухвалити у вказаній частині нове - про задоволення позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2020, встановлено сторонам строк для подачі відзиву, заперечень, клопотань та заяв. Призначено до розгляду апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України у порядку письмового провадження без повідомлення учасників у порядку ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в них доводів

АТ НАК Нафтогаз України в апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову відмову в задоволені позовних вимог з огляду на таке.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про перерахунок та зменшення заявленої до стягнення пені. Зокрема, сторона зазначає, що розрахунок та заявлення пені відбувалося на підставі п. 8.2 укладеного між сторонами договору поставки. Такий розрахунок також відповідає п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14.

Також позивач зазначає, що, вирішуючи питання про можливість зменшення розміру пені, суд має враховувати майновий стан обох сторін - боржника та кредитора. Так, скаржник, посилаючись на фінансову звітність товариства за 2017 рік, зазначає, що дебіторська заборгованість за 2017 рік має тенденцію до зростання порівняно з 2016 роком. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконання покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019 - 2020 років. При цьому сторона зазначає, що прибуток отримує від інших видів діяльності.

На переконання скаржника, збитковість підприємства відповідача не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

До суду апеляційної інстанції від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні. Відзив подано в строк, встановленої судом та з доказами надсилання скаржнику, а тому прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач зазначає, що скаржник фактично намагається перекласти на суд обов`язок встановлення та доведення обставин, які не зазначені та не доведені позивачем всупереч ч. 3 ст. 13 ГПК України. Натомість, відповідачем були надані докази на підтвердження наявності підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені. Посилання скаржника на фінансовий звіт, на переконання відповідача, жодним чином не стосується його та не підтверджено належними доказами. Такі докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Безпідставним відповідач також вважає посилання скаржника на збитковість підприємства відповідача, як єдину обставину для зменшення розміру пені, оскільки це лише одна з обставин, досліджена судом першої інстанції, яка в сукупності з іншими обставинами свідчить про наявність підстав для зменшення розміру пені. Указаним обставинам, на переконання сторони, було надано належну правову оцінку, а тому підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 18.09.2017 між ПАТ НАК Нафтогаз України (продавець, постачальник) та КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради (покупець) укладено договір № 5141/1718-БО-39 постачання природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.5. статуту КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради Чернігівської області № 7/38/VII від 15.06.2018 КП Носівські теплові мережі Носівської міської ради є правонаступником КП Носівські теплові мережі Носівської районної ради та відповідачем за всіма укладеними ним угодами.

Згідно з п. 1.1., 1.2. договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 540, 0 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: жовтень - 40 тис. куб. метрів, листопад - 90 тис. куб. метрів, грудень - 110 тис. куб. метрів, січень - 120 тис. куб. метрів, лютий - 110 тис. куб. метрів, березень - 70 тис. куб. метрів.

З матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою № 2 від 03.04.2018 до договору постачання природного газу від 18.09.2017 № 5141/1718-БО-39 доповнено п. 2.1. розділу 2 Кількість та фізико-хімічні показники природного газу договору абзацом у такій редакції: Постачальник передає споживачу з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) газ орієнтовним обсягом 20, 0 тис. куб. м., у тому числі по місяцях: квітень 20 тис. куб. м., травень 0 .

Відповідно до п. 3.7. договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна газу обумовлена сторонами у договорі, зокрема у розділі V Ціна газу . Згідно з п. 5.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4 942, 00 грн за 1 000 куб. м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. Уразі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим Договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907, 20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість 9 488, 64 грн (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п. 6.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 191 Закону України Про теплопостачання ; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору в разі, коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використання природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку у разі, коли на споживача не поширюється дія статті 19 1 Закону України Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором: 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Пунктами 8.1., 8.2. договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 16, 4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення.

Додатковою угодою № 1 від 15.01.2018 до договору постачання природного газу від 18.09.2017 № 5141/1718-БО-39 викладено п. 8.2. в такій редакції: У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 15, 3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день його прострочення .

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 від 15.01.2018 до договору постачання природного газу від 18.09.2017 № 5141/1718-БО-39 остання набуває чинності з 01.01.2018.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3. договору).

Згідно з п. 12.1. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 03.04.2018 до договору постачання природного газу від 18.09.2017 № 5141/1718-БО-39) договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до наступних актів приймання-передачі природного газу: від 31.10.2017 на суму 181 517, 69 грн, від 30.11.2017 на суму 803 972, 47 грн, від 31.12.2017 на суму 793 307, 23 грн, від 31.01.2018 на суму 1 114 383, 84 грн, від 28.02.2018 на суму 938 255, 70 грн, від 31.03.2018 на суму 899 978, 53 грн, від 30.04.2018 на суму 16 472, 28 грн, позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 4 747 887, 74 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений природний газ у сумі 4 722 887, 75 грн, що не заперечувалося сторонами.

Крім того, відповідно до підписаного сторонами акту звірки розрахунків станом на 31.09.2019 заборгованість відповідача по договору №5141/1718-БО-39 від 18.09.2017 становила 0, 00 грн. Погашення залишку заборгованості підтверджується платіжним дорученням № 648 від 30.08.2019, згідно з яким відповідач сплатив заборгованість за природний газ за договором №5141/1718-БО-39 від 18.09.2017 в сумі 15 000 грн та платіжним дорученням № 747 від 30.09.2019 про сплату 10 000 грн.

Однак, за прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 65 052,82 грн пені за період прострочення з 26.01.2018 по 15.05.2019, 17 271,95 грн 3% річних за період прострочення з 26.01.2018 по 15.05.2019, 26 036,55 грн інфляційних за період прострочення з квітня 2018 року по квітень 2019 року.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з постачання природного газу. Спір стосується наявності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого газу. При цьому рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 48 812, 45 грн (75 % від заявленої суми).

За таких обставин, апеляційний перегляд здійснюється в частині заявлених в апеляційній скарзі вимог. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм права в частині рішення, що не оскаржується.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з нормами ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Нормою ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі укладеного між сторонами договору № 5141/1718-БО-39 від 18.09.2017 позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 4 747 887,74 грн, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.10.2017, від 30.11.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018, від 30.04.2018. Акти приймання передачі підписані представниками сторін та скріплені печатками. Зауваження та заперечення відсутні.

З урахуванням умов договору та положень ст. 254 Цивільного кодексу України, строк оплати по актам становить: по акту від 31.10.2017 - до 27.11.2017, по акту від 30.11.2017 - до 26.12.2017, по акту від 31.12.2017 - до 25.01.2018, по акту від 31.01.2018 - до 26.02.2018, по акту від 28.02.2018 - до 26.03.2018, по акту від 31.03.2018 - до 25.04.2018, по акту від 30.04.2018 - до 25.05.2018.

Як убачається з матеріалів справи відповідач частинами сплачував вартість отриманого газу на суму 4 722 887,75 грн, що підтверджується банківськими виписками за період з листопада 2017 року по лютий 2019 року. Крім того, відповідачем надана копія платіжного доручення № 648 від 30.08.2019 про сплату 15 000 грн, та копію платіжного доручення № 747 від 30.09.2019 про сплату 10 000 грн. зазначений факт не спростовувався скаржником на стадії апеляційного перегляду.

З акту звірки розрахунків від 30.09.2019, підписаного сторонами договору, вбачається відсутність заборгованості по договору № 5141/1718-БО-39 від 18.09.2017. Указані обставини також не спростовувалися скаржником.

З урахуванням умов договору, позивачем було пред`явлено до стягнення 65 052,82 грн пені за такі періоди: по акту від 31.12.2017 - 67,04 грн пені за період прострочення з 26.01.2018 по 28.01.2018, по акту від 31.01.2018 - 211, 39 грн пені за період прострочення з 27.02.2018 по 27.02.2018, по акту від 28.02.2018 - 5 620, 27 грн пені за період прострочення з 27.03.2018 по 09.05.2018, по акту від 31.03.2018 - 57 792, 29 грн пені за період прострочення з 26.04.2018 по 25.10.2018, по акту від 30.04.2018 - 1 361, 83 грн пені за період з 26.05.2018 по 15.05.2018.

Судом першої інстанції було вірно здійснено перерахунок суми пені та правомірно встановлено, що при здійснені розрахунку пені, нарахованої позивачем за зобов`язаннями за квітень 2018 року, останнім помилково застосовано пеню в розмірі 16,4 % річних, тоді як умовами договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.01.2018) за період з 26.05.2018 по 15.05.2019 повинна застосовуватись пеня в розмірі 15, 3%. А тому доводи скаржника у відповідній частині відхиляються як безпідставні.

Відповідно, за перерахунком, пеня, належна до стягнення становить 64 961,48 грн за заявлений скаржником період.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві було заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Клопотання обґрунтовано тим, що зобов`язання по платі вартості поставленого газу виконано повністю, прострочення в основному допускалося на дуже незначні періоди. Крім того, розмір заявлених штрафних санкцій з урахуванням фінансового стану підприємства є надмірно великим. В той же час, як зазначає відповідач, позивач не навів жодних даних, що більшою частиною незначна затримка розрахунків за поставлений газ взагалі завдала якихось збитків позивачу. На підставі вищевикладеного та з урахуванням положень ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України відповідач просив зменшити розмір штрафних санкцій на 75%.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому суд першої інстанції правомірно виходив з того, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд вбачає наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

Аналогічні положення викладені у постанові Верховного Суду у складні колегії Касаційного господарського суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Так, судом першої інстанції було правомірно враховано ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (повну сплату вартості поставленого природного газу); незначний строк прострочення оплати природного газу; природний газ, який постачався за договором, використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, а не для власних потреб, а заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений природний газ виникла у зв`язку з несвоєчасною оплатою споживачами послуг централізованого теплопостачання; ненадання позивачем доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання йому збитків у результаті дій саме відповідача з виконання умов договору. Посилання скаржника на фінансовий звіт товариства відхиляються з огляду на те, що спірні правовідносини виникли в 2018 році, а тому не може свідчити про негативний вплив, завданих відповідачем дій.

Також відхиляються посилання скаржника на п. 8.2. договору та п. 1.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, оскільки правомірність нарахування позивачем пені не ставилося під сумнів (з урахування здійсненого судом перерахунку). Натомість судом першої інстанції розглядалося питання наявності підстав для можливості заявленої до стягнення пені в порядку ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Крім того, неустойка як засіб розумного стимулювання виконання грошового зобов`язання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Враховуючи вищевикладені обставини та надані відповідачем в обґрунтування підстав зменшення нарахованої пені докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву АТ НАК Нафтогаз України , щодо зменшення розміру пені, у зв`язку з чим зменшив її розмір на 75% та стягнув 16 240, 37грн пені за заявлений скаржником період.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Зважаючи на викладене, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України .

Таким чином, керуючись ст. ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2020 у справі № 927/970/19 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.01.2020 у справі № 927/970/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України .

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Б.О. Ткаченко