Постанова

від 29.04.2020 по справі 906/927/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року Справа № 906/927/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Берун О.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Стоян М.М. - адвокат

відповідача: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухваленого 23.12.19р. суддею Соловей Л.А. у м.Житомирі, повний текст складено 26.12.19р. у справі №906/927/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрут-Арсенал"

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"

про стягнення 1586123,54 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 02.12.19)

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції .

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23.12.2019р. у справі №906/927/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрут-Арсенал" до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спрут-Арсенал" 1051868,02 грн. основного боргу; 186166,23 грн. пені; 48587,66 грн. 3% річних; 101668,14 грн. інфляційних; 20824,35 грн. судового збору. Відмовлено в частині стягнення 192218,97 грн. пені, 4101,61 грн. 3% річних та 1512,91 грн. інфляційних.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до укладеного між сторонами договору, ДП "Житомирський бронетанковий завод" своє договірне зобов`язання (грошове зобов`язання) належним чином не виконав, відповідно і виникла заборгованість за поставлений товар перед позивачем.

2.2. Оскільки на момент подання позовної заяви за відповідачем існувало прострочення в оплаті поставленої продукції, позивач крім основного боргу просив стягнути пеню, інфляційні та 3% річних, проте розрахунок позивача щодо нарахування пені, інфляційних та річних є невірним.

2.3. Проте, врахувавши клопотання відповідача щодо зменшення заявленої позивачем суми пені, суд визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивач, на 50%.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги .

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Житомирської області із апеляційною скаргою, в якій просить відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Житомирської області від 23.12.2019р. у справі №906/927/19 до ухвалення рішення по справі за результатами розгляду апеляційної скарги; прийняти апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження; скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 23.12.2019р. у справі №906/927/19 в частині стягнення пені в розмірі 186166,23 грн. та прийняти нове, яким зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з ДП "Житомирський бронетанковий завод" на 99%; стягнути з іншої сторони витрати пов`язані з розглядом судової справи.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині застосування пені ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; не враховані всі обставини справи, які мають істотне значення для справи.

3.3. Зазначає, що позивачем не надано суду доказів, що підтверджують розмір збитків завданих неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань, зокрема наявність обставин, які мають істотне значення, що підтверджують навмисний характер невиконання апелянтом своїх зобов`язань перед позивачем. Крім того не подано доказів, щодо негативних наслідків понесених позивачу в розумінні положень статті 224 Цивільного кодексу України, не втрачено або пошкоджено майно позивача, а також інше, тобто штрафні санкції носять включно компенсаційний характер.

3.4. Також судом першої інстанції враховані не всі обставини, які є істотними для справи та не зменшено розмір пені на 99%.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи .

4.1. 29.04.2020р. на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача надійшла заява, відповідно у якій просить відкласти розгляд справи №906/927/19 на іншу дату.

4.2. Суд апеляційної інстанції розглянувши заяву про відкладення розгляду справи, заслухавши думку позивача, прийшов до висновку про відмову в задоволенні такої заяви.

4.2.1. При прийнятті такого рішення суд апеляційної інстанції, жодним чином не обмежуючи доступ відповідача до правосуддя, врахував, що:

- явка представника відповідача до суду апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалася;

- розгляд апеляційної скарги, в силу вимог статті 273 ГПК України, закінчився 26.04.20р., оскільки вимогами Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX, який набрав чинності 02.04.2020, строки розгляду апеляційної скарги не продовжуються;

- відповідач, маючи можливість прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, нею не скористався;

- відповідач неодноразово звертався до суду апеляційної інстанції із аналогічними апеляційними скаргами (щодо незгодою із рішенням суду першої інстанції щодо зменшення пені на 50%, а не на 99%, щодо якого заявлялося клопотання боржником), які були залишені без задоволення (справи №№ 906/289/19, 906/854/19), і які можуть бути розцінені, як дії, направлені на затягування строку набрання рішенням законної сили.

4.3. Представник позивача заперечила щодо доводів апеляційної скарги та надала пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

4.4. До початку розгляду апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося.

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційних скарг.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.12.2019р. у справі №906/927/19 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про судовий збір".

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 15.03.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спрут-Арсенал" (постачальник, позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець, відповідач) укладено договір (а.с.12-16), за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність, а покупець-прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені договором (п.1.1 договору).

7.3. Згідно п.2.1 договору кількість, ціна та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору.

7.4. Пунктом 4.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється за цінами, визначеними у відповідній специфікації і включають всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов`язані з поставкою продукції.

7.5. Відповідно до п.5.2 договору оплата за поставлену продукцію здійснюється на умовах: протягом 14 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

7.6. Специфікацією №5, яка є додатком №1 до договору від 15.03.17р. сторони визначили найменування продукції, а саме: комплект гусеничних стрічок до БМП з ЗІП, загальною вартістю 1260000,00грн та змінили умови оплати: 30 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця та проходження вхідного контролю (а.с.23).

7.7. У пункті 10.5 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.17р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних) за даним договором. У випадку, якщо жодна із сторін не дасть відповідного письмового повідомлення про свій намір розірвати або змінити договір за 30 днів до його закінчення, договір вважається пролонгованим на наступний рік з 01 січня до 31 грудня. Дана умова діє кожен рік.

7.8. На виконання умов договору від 15.03.17р. позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 1260000,00грн, що підтверджується видатковою накладною №1 від 10.04.18 (а.с.22).

7.9. Однак відповідач в порушення умов договору від 15.03.19р. поставлену продукцію не оплатив.

7.10. З матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджується, що між сторонами відповідно до ст.601 ЦК України відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208131,98грн (а.с.46-48, 163-165).

7.11. Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену продукцію на підставі договору від 15.03.19р. у розмірі 1051868,02 грн. (1260000,00 грн.-208131,98 грн.).

7.12. 24.01.19р. позивач направив на адресу Державного підприємства Житомирський бронетанковий завод" претензію №№36 від 10.12.18р. з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла на підставі договору від 15.03.17 протягом 30 календарних днів з дня отримання претензії, яка останнім залишена без задоволення (а.с.25-27).

7.13. За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію на підставі договору від 15.03.17, з яких: 1051868,02грн основного боргу, 378385,20грн пені, 103181,05грн інфляційних втрат та 52689,27 грн. 3% річних.

7.14. За результатами розгляду позовної заяви, позов було частково задоволено. Підстави часткового задоволення судом апеляційної інстанції наведені у пунктах 2.1. - 2.3. цієї постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, прийняття чи відхилення доводів апеляційної скарги.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши обґрунтування апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін з наступного.

8.2. Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.3. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

8.4. Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

8.5. Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

8.6. За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами поставки, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем продукції на загальну суму 1260000,00грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити її.

8.7. Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

8.8. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

8.9. Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

8.10. Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

8.11. Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.12. Як зазначено вище (пункт 7.6. цієї постанови), специфікацією №5, яка є додатком №1 до договору від 15.03.17, сторони погодили, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів по факту поставки продукції на склад покупця.

8.13. Незважаючи на умови договору, відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриману продукцію в установлені договором строки.

8.14. Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманої від позивача продукції на загальну суму 1051868,02 грн., апелянт доказів сплати заборгованості, як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надав.

8.15. За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 1051868,02 грн. є обґрунтованими.

8.16. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що позивач безпідставно посилався на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208131,98 грн. відбулось саме 15.01.19р., з огляду на наступне.

8.17. Відповідно до ч.3 ст.202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

8.18. Частиною 2 ст.601 ЦК України передбачено, що зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

8.19. З огляду на положення ч.2 ст.601 Цивільного кодексу України для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

8.20. За наявності всіх наведених вище умов згоди іншої сторони для зарахування не потрібно.

8.21. Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

8.22. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є дійсним в силу презумпції правомірності правочину, оскільки за своєю правовою природою припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі та в порядку визначеному законодавством звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

8.23. Відтак, з огляду на вищевикладене, зобов`язання апелянта щодо оплати поставленої продукції на суму 208131,98 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяви відповідача, яка направлена 08.05.18р. супровідним листом №01-11/1305 від 07.05.18 (а.с.46-48).

8.24. Відповідно до п.1, п.2 глави II "Нормативні строки пересилання поштових відправлень" Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.13. №958, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.14 за №173/24950, встановлено наступні нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної-Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

8.25. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день (п.2 глави II "Нормативні строки пересилання поштових відправлень").

8.26. З урахування вищенаведеного суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказана заява вважається отриманою позивачем 12.05.18р., а тому, в силу ч. 2 ст. 601 ЦК України, датою припинення зобов`язань на суму 208131,98грн є дата одержання заяви.

8.27. Позивач за порушення строків оплати продукції просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 378385,20 грн., яка обрахована за період з 02.12.18р. по 15.01.19р. на суму 1260000,00 грн. та за період з 16.01.19р. по 02.12.19р. на суму 1051068,02 грн. (а.с.148).

8.28. Північно-західний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

8.29. Згідно із ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

8.30. У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

8.31. За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

8.32. Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

8.33. Приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

8.34. Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

8.35. При цьому, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції (наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі №910/4164/17, від 22.11.2018р. у справі №903/962/17, від 07.06.2019р. у справі №910/23911/16).

8.36. Як передбачено пунктом 7.2 договору, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати продукції, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день невиконання зобов`язань.

8.37. Враховуючи викладене, надавши оцінку умовам договору від 15.03.17р., суд першої інстанції вірно встановив, що вказаний договір не містить положень, які б визначали інший строк припинення нарахування пені, у зв`язку з чим при нарахуванні пені за в даному випадку підлягає застосуванню строк, передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

8.38. Проте визначаючи порядок нарахування пені за невиконання зобов`язання за договором від 15.03.17р., позивач не врахував вимоги зазначеної норми та необґрунтовано здійснив розрахунок пені за 1 рік.

8.39. Також позивач необґрунтовано нарахував пеню на заборгованість у розмірі 1260000,00 грн., оскільки як встановлено судом вище, на момент виникнення у відповідача зобов`язань (20.05.18р.) в частині оплати поставленої продукції відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 208131,98 грн.

8.40. Таким чином пеню слід нараховувати на суму боргу, яка станом на момент виникнення обов`язку з оплати (20.05.18р.) складала 1051868,02 грн.

8.41. Суд апеляційної інстанції перевіривши, здійснений судом першої інстанції перерахунок пені виходячи із суми заборгованості у розмірі 1051868,02, погоджується з висновком Господарського суду Житомирської області, що її розмір, з урахуванням ч.6 ст.232 ГК України, становить 186166,23 грн. Позовні вимоги в частині стягнення 192218,97 грн. заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

8.42. В той же час, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на 99%.

8.43. Відповідно до ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

8.44. Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

8.45. Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

8.46. Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

8.47. Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

8.48. Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

8.49. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

8.50. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

8.51. Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

8.52. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

8.53. Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

8.54. Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст.76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому клопотання Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%) задоволенню не підлягає, а задовольняється у розмірі 50%.

8.56. Також позивач просив стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 52689,27 грн. 3% річних та 103181,05 грн. інфляційних (а.с.149-150).

8.57. Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.58. За змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

8.59. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

8.60. Термін прострочення оплати продукції розпочався з 20.05.18р., тому правомірним буде нарахування 3% річних з 20.05.18р. по 02.12.19р., інфляційних з червня 2018 по листопад 2019 на суму заборгованості у розмірі 1051868,02 грн.

8.61. Перевіривши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних суд апеляційної інстанції вважає, що розмір інфляційних за вищевказаний період становить 101668,14 грн., 3% річних - 48587,66грн.

8.62. В іншій частині позовних вимог про стягнення 1512,91 грн. інфляційних та 4101,61 грн. 3% річних слід відмовити.

8.63. За наведених обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1388290,05грн, з яких: 1051868,02грн основного боргу; 186166,23 грн. пені; 48587,66 грн. 3% річних; 101668,14 грн. інфляційних.

8.64. Відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено в позові в частині стягнення 192218,97 грн. пені, 4101,61 грн. 3% річних та 1512,91 грн. інфляційних як необґрунтовано заявлених, а також правомірно зменшено

8.65. Інших обґрунтованих доводів, підтверджених письмовими доказами, апеляційна скарга не містить.

8.66. Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

8.67. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.68. З огляду на вищевикладене, Північно-західний апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції - Господарський суд Житомирської області - постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.48. За таких обставин апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 23.12.2019 року у справі №906/927/19 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 23.12.2019 року у справі №906/927/19 сплачений судовий збір платіжним дорученням №576 від 17.02.2020р. у розмірі 2881,50 грн. в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

10.2. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.3. Витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" від 28.01.20р. залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2019 року у справі №906/927/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №906/927/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "12" травня 2020 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.