Постанова

від 12.05.2020 по справі 904/6203/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2020 року м.Дніпро Справа № 904/6203/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020, повний текст якого підписаний 11.02.2020 та на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 (повний текст підписаний 20.02.2020), ухвалені суддею Татарчуком В.О., у справі №904/6203/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач", м. Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Край-МК..", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у сумі 159454,91 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." про стягнення заборгованості за договором поставки молока у сумі 159454,91 грн, з яких: 135605,65 грн - основна заборгованість, 19705,78 грн - пеня, 2323,56 грн - інфляційні втрати, 1819,92 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №83 від 01.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати товару, що є підставою для нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій (пені), передбачених п.5.2 договору, та інфляційних втрат і 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 у справі №904/6203/19 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" 135605,65 грн - основного боргу, 19705,78 грн - пені, 1819,92 грн - 3% річних, 2323,56 грн - інфляційних втрат, 2391,83 грн - витрат по сплаті судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі №904/6203/19 задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" про розподіл судових витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, зокрема витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" 5000 грн - витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджена поставка відповідачу молочної продукції на суму 1 774 419,78 грн, в той час, як відповідачем продукція оплачена частково на суму 1 638 814,13 грн, отже, наявна заборгованість в сумі 135 605,65 грн, строк оплати якої настав, яка не погашена у добровільному порядку.

Оскільки порушення зобов"язання з оплати товару мало місце, є обґрунтованим нарахування позивачем пені згідно п.5.2 договору, при цьому її розмір визнаний арифметично правильним, в зв"язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволені в сумі 19705,78 грн.

Також після здійсненої судом перевірки розрахунку позивача щодо інфляційних втрат та відсотків річних, визначена відповідність розрахунків позивача в цій частині вимог нормам законодавства, в зв"язку з чим вони задоволені та з відповідача на користь позивача стягнуто 1819,92 грн - 3% річних за період з 16.07.2019 по 18.12.2019 та 2323,56 грн - інфляційних втрат за період з вересня по листопад 2019 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, нез`ясування всіх обставин справи, зокрема цілої низки питань, що є істотними для цієї справи, а відтак, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 та додаткове рішення від 20.02.2020 у даній справі, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у цій справі залишити без задоволення.

При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції порушені і загальні норми процесуального права, зокрема, щодо повноти оцінки доказів та всебічного з"ясування обставин справи, і такі, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема, суд розглянув позовну заяву без участі відповідача не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, а висновок суду про належне повідомлення відповідача не підтверджений належними доказами у справі.

Так, у матеріалах справи до рішення у справі (ухваленого 06.02.2020, повний текст якого виготовлений 11.02.2020) міститься лише рекомендоване повідомлення на адресу ТОВ "Мілк Постач" (позивача), будь-яких доказів поштового направлення ухвал господарського суду на адресу відповідача матеріали справи не містять, що свідчить про неповідомлення останнього з датою, місцем і часом судового засідання та позбавило останнього змоги брати участь у судових засіданнях та подавати свої доводи, пояснення по справі, отже, обмежено для відповідача доступ до правосуддя. Вказане порушення прав відповідача унеможливило подання ним зустрічного позову до позивача, адже, з огляду на правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену у постанові від 03.12.2018 по справі № 908/76/18, в даному випадку є підстави для стягнення з ТОВ "Мілк Постач" збитків на користь відповідача.

Також апелянт зауважує, що судом першої інстанції не досліджено обставин справи, зокрема умов договору та не встановлено виконання всіх обов"язків за цим договором його сторонами. Так, судом правильно встановлено, що між сторонами 01.11.2018 укладений договір №83 на суму 1 774 422,82 грн (з ПДВ); також відповідач не заперечує про його часткову оплату. В той же час зауважує, що така часткова оплата здійснена у відповідності до умов договору, у зв"язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов"язань щодо оформлення, реєстрації та надання податкових накладних, що за п.3.7 договору вважається некомплектною поставкою.

Зокрема, відповідачем сплачено на користь позивача 1 647 112,17 грн та на користь держави 135 605,65 грн, у зв"язку з невиконанням позивачем своїх обов"язків щодо належної реєстрації та надання податкових накладних, наслідком чого стало збільшення податкових зобов"язань покупця та його витрат. Так, податкові накладні: №33 від 01.12.2018 (сума ПДВ - 1823,93 грн.), №34 від 03.12.2018 (сума ПДВ - 1 804,61 грн.), №35 від 05.12.2018 (сума ПДВ - 1957,50 грн.), №36 від 07.12.2018 (сума ПДВ - 1 932,98 грн.), №37 від 09.12.2018 (сума ПДВ - 1903,13 грн.), №38 від 11.12.2018 (сума ПДВ - 1 800,90 грн.), №39 від 13.12.2018 (сума ПДВ -1760,60 грн), №40 від 15.12.2018 (сума ПДВ - 1 628,31 грн.), №45 від 25.12.2018 (сума ПДВ - 1667,29 грн.), №48 від 31.12.2018 (сума ПДВ - 1605,15 грн.), №1 від 02.01.2019 (сума ПДВ - 1776,25 грн.), №2 від 04.01.2019 (сума ПДВ - 1 564,97 грн.), №3 від 06.01.2019 (сума ПДВ - 1761,75 грн.), №4 від 08.01.2019 (сума ПДВ - 1 760,30 грн.), №5 від 10 01.2019 (сума ПДВ - 2052,39 грн.), №6 від 12.01.2019 (сума ПДВ - 1 859,83 грн.), №7 від 14.01.2019 (сума ПДВ - 1731,47 грн.), №8 від 16.01.2019 (сума ПДВ - 1 943,00 грн.), №13 від 26.01.2019 (сума ПДВ - 1721,19 грн.), №14 від 28.01.2019 (сума ПДВ - 1 607,20 грн.), №28 від 31.03.2019 (сума ПДВ-28715,62 грн.), №29 від 30.04.2019 (сума ПДВ - 31 909,43 грн.), №33 від 31.07.2019 (сума ПДВ - 39 317,85 грн.) не зареєстровані належним чином (блоковані) в Реєстрі податкових накладних. Вказане підтверджується змістом податкових накладних та квитанцій про реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, копії яких апелянт додав до апеляційної скарги. Розрахунок суми не отриманого відповідачем податкового кредиту в розмірі 135 605,65 грн. наведено у Таблиці, яку він також додав до апеляційної скарги. Таким чином, внаслідок порушення позивачем своїх зобов"язань за п.2.1.5 договору сума не отриманого ТОВ "Край-МК.." і сплаченого на користь держави з власних оборотних коштів податкового кредиту складає 135 605,65 грн.

Апелянт зауважує, що п.4.8 договору надає покупцю право призупинити оплату, в разі неналежного оформлення відвантажувальних та/або товаросупроводжувальних документів продавцем, до усунення всіх порушень.

У зв"язку з вищевикладеним апелянт наголошує про порушення позивачем вимог податкового законодавства через неналежне оформлення податкових накладних. Також вказує, що 03.09.2019 на адресу позивача направив вимогу №375 від 30.08.2019 про виконання своїх обов"язків за договором, зокрема сплати суми не отриманого податкового кредиту у розмірі 135 605,65 грн., відповіді на яку не отримав.

Вважає, що рішення про задоволення позову є передчасним, оскільки суд не досліджував питання виконання позивачем зобов"язань, передбачених п.2.1.5, п.3.7 договору, а також підстав затримання оплати з боку ТОВ "Край-МК..".

З урахуванням не дослідження судом підстав виникнення заборгованості також вважає безпідставним та необґрунтованим задоволення позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат.

Через незаконність ухваленого рішення про стягнення заборгованості, вважає безпідставним і ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу, оскільки такі витрати мають покладатись на позивача за приписами п.2 ч.1 та п.2 ч.4 ст.129 ГПК України.

До апеляційної скарги апелянтом в якості додатку додані копії квитанцій про реєстрацію спірних податкових накладних, з відмітками про зупинення їх реєстрації; розрахунок суми, на яку зменшився податковий кредит відповідача; копію вимоги № 375 від 30.08.2019 та доказів її направлення позивачу.

Вказані докази приймаються судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду рішення суду, оскільки відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу, в тому числі, порушення норм процесуального права, яке виразилось в неповідомленні останнього з місцем, датою та часом розгляду справи, відповідно, неможливістю подати такі докази суду першої інстанції в обґрунтування відзиву на позов.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти її задоволення заперечував, вказав про відповідність рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. При цьому зауважив, що посилання апелянта на те, що позивачем не дотримано вимог щодо комплектності товару, що постачається, зокрема не надання належним чином складених податкових накладних на кожну партію товару, є безпідставним, оскільки питання, пов`язані зі збором податків та відповідного документального оформлення, не належать до господарських правовідносин, а відтак, не можуть бути предметом розгляду в господарських судах. В свою чергу, також звертає увагу суду, що відповідно до п.2.1.5 Договору, на який посилається відповідач, постачальник зобов`язується надавати покупцю податкові накладні на кожну партію продукції (розрахунки коригування до податкових накладних), складені в електронному вигляді, оформлені належним чином, з дотриманням умов щодо реєстрації їх в ЄРПН, у порядку, визначеному законодавством. Дії, які повинен виконати постачальник з метою реєстрації податкової накладної в ЄРПН, чітко регламентовано Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246). Позивач всі передбачені Порядком дії щодо реєстрації податкових накладних у ЄРПН виконав; при цьому Відповідачем не надано доказів направлення позивачу вимог щодо надання податкових накладних, як це передбачено законом, а також доказів того, що відповідач не мав доступу до вказаних податкових накладних в режимі реального часу. Позивач наголошує, що за час, що минув з моменту поставки товару, відповідачем не вчинено жодних дій, які б свідчили про незгоду з умовами, на яких він отримав вказаний товар, а саме, - не надано жодної претензії з комплектності товару, не вчинено дій, спрямованих на повернення отриманого товару, не направлено вимог щодо надання йому відповідних податкових накладних.

Щодо доводів апелянта в частині відповідальності за зменшення податкового кредиту з ПДВ покупця, передбачене п.5.4 договору, позивач зауважує, що така відповідальність нерозривно пов`язана із неналежним виконанням постачальником своїх зобов`язань за договором, що спростовано позивачем доданими до відзиву доказами; більше того, позивач вказує, що цим же пунктом передбачений перелік обставин, за яких можливе застосування такої відповідальності, він містить лише пункт про неналежне ведення постачальником бухгалтерської та/або податкової звітності. Відповідачем не надано жодних відомостей про притягнення позивача та/або його посадових осіб до відповідальності за неналежне ведення бухгалтерської та/або податкової звітності, а також інших відомостей, що дозволили б застосувати до позивача відповідальність за п. 5.4 договору. В той же час, право на отримання такого штрафу, яке за твердження позивача не виникло у відповідача, у жодному випадку не припиняє його обов`язку щодо розрахунків за поставлену продукцію.

Також не відповідають дійсності твердження відповідача про заблоковані податкові накладні, оскільки відповідно до рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 160/3685/19 від 21.06.2019 (податкові накладні №33 від 01.12.2018, №34 від 03.12.2018, №35 від 05.12.2018, №36 від 07.12.2018, №37 від 09.12.2018, №38 від 11.12.2018, №39 від 13.12.2018, №40 від 15.12.2018, №1 від 02.01.2019, №2 від 04.01.2019, №3 від 06.01.2019, №4 від 08.01.2019, №5 від 10.01.2019, №6 від 12.01.2019, №7 від 14.01.2019, №8 від 16.01.2019, №13 від 26.01.2019 та №14 від 28.01.2019), № 160/8046//19 від 25.09.2019 (податкові накладні № 28 від 31.03.2019, №29 від 30.04.2019) та №160/12736/19 від 27.01.2020 (податкова накладна № 33 від 31.07.2019) за позовами ТОВ "МІЛК ПОСТАЧ" до ГУ ДФС в Дніпропетровській області, ДФС України, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, рішення про зупинку реєстрації вказаних податкових накладних визнано протиправними та скасовано, зобов`язано здійснити реєстрацію вказаних податкових накладних в ЄРПН датою їх фактичного отримання від ТОВ "Мілк Постач". Позивач зауважує, що відповідач в силу вимог п.25 Порядку № 1246 має бути обізнаним про вказані обставини.

Вказаним повністю спростовуються посилання відповідача на некомплектність поставленого товару, як підставу для несплати заборгованості за поставлений товар. Цими ж обставинами спростовуються і твердження відповідача про незаконність нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки єдиними аргументом відповідача на користь незаконності таких стягнень є безпідставне твердження про незаконність рішення суду першої інстанції в цілому. При цьому позивач також наголошує, що відповідачем не надано ані контррозрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, ані заперечень щодо суми стягнених витрат на професійну правничу допомогу, що, як випливає із положень чинного законодавства та існуючої судової практики, є його обов`язком.

Стосовно посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема про неповідомлення останнього про дату, час та місце розгляду справи, то позивач наголошує, що норми п. 9 розділу VI Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, окрім повідомлень про вручення, до матеріалів судової справи підшиваються судові виклики та повідомлення, що повернулись у зв`язку з неврученням їх адресату. Вказаною інструкцією не передбачено зберігання у матеріалах судової справи доказів направлення судових викликів та повідомлень - будь-яких чеків, накладних, реєстрів тощо. В той же час, матеріали даної справи не містять конвертів, які б повернулись до суду у зв"язку з неврученням відповідачу з будь-якої причини.

Позивач звертає увагу суду, що ним особисто направлялась відповідачу позовна заява про стягнення заборгованості за договором поставки молока, докази чого містяться в матеріалах цієї справи; за цей час позивачу не повертався невручений конверт із позовною заявою, що свідчить про отримання його відповідачем. За таких обставин можна зробити висновок, що відповідач знав про наявність судової справи за його участю, проте не вжив жодних заходів для з`ясування стану судового процесу.

Посилання відповідача на те, що його позбавили права подати зустрічний позов в межах цієї справи позивач вважає такими, що не мають правового підґрунтя, адже жодною нормою закону його не позбавлено права звернутися до суду в порядку позовного провадження. При цьому Відповідачем не надано жодного доказу ані такого звернення, ані відмови у відкритті провадження по справі за його позовом.

Позивачем на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу подані копії зареєстрованих спірних податкових накладних, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справам №№ 160/3685/19, 160/8046/19.

Вказані додаткові докази приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки надані на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, та з урахуванням того, що апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу порушенням норм процесуального права, яке виразилось в неповідомленні останнього з місцем, датою та часом розгляду справи, відповідно, фактично є відповіддю на відзив.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2020 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Дармін М.О., Березкіна О.В.) скаржнику відновлено строк для подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду від 06.02.2020 та додаткове рішення від 20.02.2020; з урахуванням суми спору, розгляд справи вирішено здійснювати у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами; зупинено дію рішення на час розгляду апеляційної скарги; сторонам наданий строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права:

- тих, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема, справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч.3 ст.277 ГПК України);

- та загальні норми процесуального права, зокрема щодо повноти оцінки доказів та всебічного з"ясування обставин справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені в статтях 2, 13 ГПК України, за змістом яких основними засадами господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 42 ГПК України учасники справи, зокрема, мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 120 ГПК України: суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до частини першої, другої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову (ч.1 ст.165 ГПК України).

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч.8 ст.165 ГПК України).

У спрощеному позовному провадженні відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1 ст.251 ГПК України)

Згідно з частинами 1-3 ст.252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з матеріалами цієї справи ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2019, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.01.2020; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 21.01.2020 (а.с.1-2, т.1).

Ця ухвала постановлена поза межами судового засідання, а отже, відповідно до частини п`ятої статті 242 ГПК мала надсилатися учасникам судового процесу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з відбитком штампу реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду, два примірники вказаної ухвали були направлені учасникам судового процесу 27.12.2019.

Вказану ухвалу отримано позивачем 17.01.2020 (а.с.149, т.3), а відповідачем не отримано; копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, надіслані на адресу відповідача, яка збігається з його юридичною адресою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу суду з формулюванням "за закінченням терміну зберігання" 18.02.2020, тобто після проголошення рішення (а.с.185-189, т.3).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.01.2020 розгляд справи відкладений через неявку відповідача на 06.02.2020 (а.с.152, т.3). Позивача про наступне судове засідання повідомлено під розпис (а.с.153, т.3).

Згідно з відбитком штампу реєстрації вихідної кореспонденції господарського суду, два примірники вказаної ухвали були направлені учасникам судового процесу 23.01.2020.

Вказана ухвала повернулась до суду з адреси позивача через невручення з формулювання "за закінченням терміну зберігання" 10.02.2020 (а.с.163-166, т.3) та вручена відповідачу 13.02.2020, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.190, т.3).

Таким чином, ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі не отримано відповідачем та вона повернулась до господарського суду вже після ухвалення рішення у справі (18.02.2020), а ухвала про відкладення розгляду справи отримана відповідачем також після ухвалення рішення у справі (13.02.2020 (а.с.190, т.3)).

Тобто, ухвалення господарським судом рішення 06.02.2020, без участі відповідача не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, здійснене з порушенням норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування рішення суду за нормами п.3 ч.3 ст.277 ГПК України.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що на день винесення рішення у господарського суду було підтвердження отримання лише позивачем ухвали про відкриття провадження у справі, доказів, які підтверджують отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі, на момент винесення рішення, у суду були відсутні. Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні копія реєстру про направлення ухвал суду відповідачу та витяги з офіційного сайту "Укрпошта" про пересилання поштового відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором щодо відстеження руху поштового відправлення на адресу відповідача. Тобто, господарський суд не вжив заходів для перевірки інформації щодо отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі від 27.12.2019 та прийняв оскаржуване рішення за відсутності таких відомостей.

Оскільки суд не пересвідчився в належному повідомленні відповідача про дату, час та місце судового засідання, а останній був позбавлений права надати свої заперечення на позов у відповідному відзиві на позовну заяву, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження Скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення норм процесуального права, є обґрунтованими.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Схожі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі № 915/1471/19.

За таких обставин рішення господарського суду підлягає скасуванню, як прийняте з порушенням норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування рішення, зокрема, як прийняте судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (п.3 ч.3 ст.277 ГПК України), оскільки на такому порушенні наполягав заявник в апеляційній скарзі.

При цьому доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, стосовно направлення позовної заяви відповідачу та не повернення на його адресу конверту, що має свідчити про обізнаність останнього з судовою справою, не беруться судом до уваги, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України передбачений як обов"язок позивача направити відповідачу позовну заяву з додатком ( ст.172 ГПК України), так і обов"язок суду направляти сторонам процесуальні документи (ухвали, рішення, постанови - ст.242 ГПК України). З огляду на те, що судочинство в судах здійснюється на засадах рівності та змагальності, є обов"язковим наявність доказів належного сповіщення обох сторін про судову справу, учасниками якої вони є.

Приймаючи до уваги, що місцевим господарським судом, в порушення вимог ст.ст. 2, 13 та86 Господарського процесуального кодексу України, не були всебічно і повно розглянуті на засадах змагальності всі обставини справи та виходячи з повноважень апеляційної інстанції, передбачених частинами 1 і 4 ст. 269 та п. 2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, щодо права апеляційного господарського суду у процесі за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглянути справу по суті спору, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що прийняте у справі рішення судом першої інстанції підлягає скасуванню, як прийняте із порушенням зазначених вище норм процесуального права, а у справі має бути прийняте нове рішення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

01.11.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" (постачальник) і товариством з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." (покупець) було укладено договір №83 поставки молока.

Згідно з п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов`язується у порядку і на умовах, передбачених договором поставки молока (договір) передати покупцю молоко коров`яче незбиране та молоко знежирене (товар), а покупець зобов`язується у порядку і на умовах, передбачених договором, прийняти товар та оплатити його вартість.

Пунктами 1.2, 1.3 сторони узгодили, що параметри, характеристики товару, його вартість, вимоги до якості і сортності товару вказуються у додаткових угодах до Договору, підписаних Сторонами. Загальна вартість та обсяг поставки товару по Договору визначається сукупною вартістю та обсягам усіх видаткових накладних (далі - ВН), які складені у період дії Договору.

Відповідно до п.2.1 договору постачальник зобов"язався:

- поставляти товар, відповідний чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам згідно законодавства, а також вимогам, які викладені у додаткових угодах до Договору (п.п.2.1.1);

- здійснювати відпуск товару на підставі товарно-транспортних накладних (далі - 1-ТН(MC), ТТН) у фізичних кілограмах з перерахунком у базисні кілограми або фізичних кілограмах, з правильним їх оформленням та обов`язковим заповненням наступних реквізитів: номер і дата виписки (1-ТН (МС), ТТН); марка і державний номер автомобіля (ТТН); найменування автопідприємства, прізвище та номер посвідчення водія ( ТТН ); найменування замовника (ТТН); найменування вантажовідправника (товаровідправника)- Постачальника (1-ТН (МС), ТТН); найменування вантажоотримувача (товароотримувача) - Покупця (1-ТН (МС), ТТН); пункт навантаження; пункт розвантаження; найменування Товару, його сортність (1-ТН (МС); кислотність, густина, температура та інші якісні показники Товару (1-ТН (МС); вага Товару у фізичних і базисних кілограмах або фізичних кілограмах (1-ТН (МС), ТТН): здав (підпис, прізвище, посада представника Постачальника) (1-ТН (МС), ТТН); прийняв (підпис, прізвище, посада представника Покупця) (1-ТН (МС), ТТН) (п.п.2.1.2);

- оформляти ВН на підставі 1-ТН (МС), ТТН із зазначенням наступних реквізитів: номер і дата виписки ТТН; найменування Постачальника; найменування Покупця; найменування Товару; кількість Товару у базисних або фізичних кілограмах; ціна за один базисний або фізичний кілограм та загальна вартість Товару з ПДВ; здав (підпис, прізвище, посада і печатка Постачальника); прийняв (підпис, прізвище, посада і печатка Покупця (уповноваженого представника) (п.2.1.3);

- не пізніше 10-го числа нового місяця надавати Покупцю реєстр ВН на відпущений Товар за попередній місяць для здійснення звірки взаємних розрахунків з Покупцем, підписати з ним акт звірки (п.п.2.1.4);

- надавати Покупцю податкові накладні на кожну партію продукції (розрахунки коригування до податкових накладних), складені в електронному вигляді, оформлені належним чином, з дотриманням умов щодо реєстрації їх в ЄРПН, у порядку, визначеному законодавством. Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов`язань, заповнюється на українській мові та відповідно до вимог діючого законодавства. В разі здійснення постачання товарів два та більше разів на місяць (тобто, за ритмічним характером постачання), допускається оформлення зведених податкових накладних, з урахуванням загального обсягу постачання товарів протягом місяця, у термін не пізніше останнього дня місяця, в якому було здійснено такі постачання (п.2.1.5 в редакції додаткової угоди №2 до договору від 01.02.2019);

- своєчасно здійснювати поставку Товару на склад Покупця, якщо інше не передбачено умовами Договору, власним або найманім автотранспортом в пункті розвантаження і переробки Товару за адресою: м. Дніпро, вул. Журналістів, 15, ПрАТ "Комбінат "Придніпровський" (далі - "Пункт переробки") (п.2.1.6).

Згідно з п.п.2.2.5 договору покупець зобов"язаний своєчасно здійснювати оплату за Товар у відповідності з умовами Договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони узгодили, що поставка Товару здійснюється транспортом постачальника. Приймання Товару по кількісним та якісним показникам здійснюється у Пункті переробки Товару на підставі ТТН. Датою отримання Товару вважається дата, яка вказана в 1-ТН (МС), ТТН.

Постачальник оформлює ВН на підставі даних 1-ТН (МС), ТТН за попередньо узгодженою вартістю, яка вказана у додатковій угоді до Договору. Покупець підписує ВН, підтверджує приймання товару відносно кількісних та якісних показників Товару та прийняття Товару у свою власність (п.3.3 договору).

За умовами п.3.6 договору право власності на товар виникає у Покупця після підписання Видаткової накладної, 1-ТН (МС), ТТН.

Відповідно до п.3.7 Постачальник відповідає перед Покупцем за належне оформлення та комплектність відвантажувальних та товаросупроводжувальних документів (рахунків, видаткових накладних (ВН), податкових накладних, спеціалізованих товарно-транспортних накладних 1-ТМ (МС), товаро-транспортних накладних ТТН, посвідчення якості або декларації виробника, ветеринарне свідоцтво). У випадку відсутності вказаних документів та неналежного їх оформлення, поставка вважається некомплектною.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 договору, Покупець зобов`язаний оплатити Товар по попередньо узгодженій вартості, яка вказана у додатковій угоді до Договору при повній комплектності поставки. Оплата за товар здійснюється покупцем по безготівковому розрахунку в національній валюті - українській гривні, протягом п`яти банківських днів з моменту поставки товару на підставі видаткової накладної (ВН), цього договору, додаткової угоди до договору, або передоплата. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п.4.8 договору у випадку неналежного оформлення відвантажувальних та/або товаросупроводжувальних документів (ВН, 1-ТН (МС), ТТН): наявність незаповнених або невірно заповнених граф, відсутність печатки та/або підписів, або підписів не уповноважених осіб, Покупець має право призупинити оплату до усунення усіх порушень.

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за порушення терміну оплати згідно п.4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в періоді за який сплачується пеня.

Згідно пункту 5.4 договору сторони домовились, що у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за п.п. 2.1.2, 2.1.3 та п.2.1.5 Договору та/або у разі, якщо контролюючими органами шляхом складання акту перевірки, податкового повідомлення-рішення, внесення коригувань в особовий рахунок Покупця або в будь-який спосіб та/або рішенням (постановою) суду:

- будуть зменшені податковий кредит з ПДВ Покупця, витрати для цілей податку на прибуток щодо операцій Покупця з Постачальником, що призведе до донарахування податкових зобов`язань чи зменшення від`ємного значення з податку на прибуток або суми бюджетного відшкодування ПДВ; та/чи

- будуть нараховані штрафні санкції за порушення податкового законодавства та/або судом буде прийнято рішення щодо стягнення з Покупця у дохід держави суми за взаємовідносинами з Постачальником, та це буде пов`язано, зокрема, але не виключно, з: анулюванням (відміною) державної реєстрації Постачальника, внесення запису до ЄДР щодо відсутності Постачальника за місцезнаходженням; анулюванням свідоцтва ПДВ Постачальника та рішенням податкових Органів; виключенням Постачальника з реєстру Платників ПДВ; операціями Постачальника або контрагентів Постачальника, які підпадають під підприємства з ознаками фіктивності або під класифікацію "вигодонабувач", "транзитер", "податкова яма" тощо, що зафіксовано в актах перевірки контролюючих органів або постановах (рішеннях) суду; встановленням судом або контролюючими органами недійсності (в тому числі нікчемності) господарської операції між Покупцем та постачальником то його контрагентами; неналежного ведення бухгалтерського (в тому числі складання первинної документації) та податкового обліку (включаючи несвоєчасне, не в повній мірі та/або неналежне звітування з податкових питань) Постачальником;

Постачальник протягом 10 робочих днів з дня здобуття від Покупця повідомлення про таке порушення, повинен перерахувати на поточний рахунок Покупця грошові кошти у розмірі суми, на яку був зменшений податковий кредит та/або нарахованих штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

У випадках, якщо акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення суду або інший документ, який слугував основою для відповідальності Постачальника за п.2.1.2, п.2.1.3 та п.2.1.5. Договору, будуть скасовані та/або визнані незаконними (частково або повністю), Покупець зобов`язується повернути Постачальнику отримані від нього відповідні суми компенсації. При цьому, якщо з Покупця фактично було стягнуто до бюджету донараховані податки та збори або штрафні санкції, вартість господарської операції, стягнутої у дохід держави, Покупець здійснює повернення компенсації лише після фактичного отримання зазначених сум з бюджету (п.5.5 договору).

Пунктами 8.1, 8.2 договору сторони узгодили термін дії договору, відповідно до якого договір набуває чинності з дати підписання та діє до 31 грудні 2019 року. У випадку, якщо за один місяць до закінчення дії Договору Сторони не виявили бажання припинити його дію, Договір вважається продовженим на 12 місяців на тих самих умовах, і так із року в рік.

Сторонами до договору укладений ряд додаткових угод, якими визначена вартість товару за сортами; вимоги по якості приймання товару (додаткові угоди № 1 від 01.11.2018, №3 від 01.03.2019, № 4 від 01.04.2019, №5 від 19.04.2019, № 6 від 26.04.2019. № 7 від 20.05.2019 - а.с.39, 41-45, т.1).

На виконання вказаного договору ТОВ "Мілк Постач" поставило на адресу ТОВ "Край-МК.." молоко на загальну суму 1 774 419,78 грн, про що складено відповідні документи, підписані представником ТОВ "Край-МК..": видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини (а.с.46 - 250 т. 1, а.с.1 - 250 т. 2, а.с.1 - 121 т. 3).

Станом на дату подання позовної заяви, вартість поставленого товару відповідачем оплачено лише частково у сумі 1 638 814,13 грн згідно з наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.122 - 143 т. 3).

Таким чином, ТОВ "Край-МК.." не здійснило оплату отриманого товару повністю і заборгованість складає 135 605,65 грн.

30.08.2019 листом №375 відповідач направив вимогу на адресу позивача про виконання договору поставки, зокрема, п.5.4 договору, та, відповідно сплату 135 605,65 грн, оскільки саме на вказану суму збільшились податкові зобов"язання відповідача (зменшення податкового кредиту) через неналежне оформлення постачальником (позивачем) податкових накладних згідно наведеного переліку (а.с.235-241, т.3).

13.11.2019 Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1311/19 з вимогою сплати боргу в розмірі 135 605,65 грн (а.с.144, т.3).

Направлення претензії підтверджується накладною №5120000497723 від 13.11.2019 та описом вкладення у цінний лист від 13.11.2019, накладною №4908002351761 від 04.12.2019 та описом від 04.12.2019 (а.с.145-148, т.3).

Відповідач відповіді на претензію не надав, решту заборгованості в сумі 135 605,65 грн не сплатив, що і стало підставою звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду за захистом своїх порушених прав.

Крім того, за порушення грошового зобов"язання, позивачем, з урахуванням положень п.5.2 договору, нарахована відповідачу пеня за період з 16.07.2019 по 18.12.2019 у сумі 19705,78 грн., а також інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2019 року в сумі 2323,56 грн та 3% річних в сумі 1819,92 грн. за період з 16.07.2019 по 18.23.2019.

Відповідно до доводів апеляційної скарги та поданих до матеріалів справи разом з апеляційною скаргою додаткових доказів, відповідач не заперечує проти часткової оплати товару в сумі 1 638 814,13 грн, втім, зауважує, що саме заявлену у позові суму основної заборгованості (135 605,65 грн ) ним сплачено на користь держави, оскільки на вказану суму був зменшений податковий кредит через неналежне оформлення позивачем (продавцем) податкових накладних, без яких поставка вважається некомплектною за п.п.3.7, 4.1 договору, а відтак, останній мав право на підставі п.4.8 договору призупинити оплату поставленого товару.

Аналізуючи правовідносини сторін, колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, який регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи, що товар був прийнятий покупцем без будь-яких зауважень щодо якості, кількості, вартості товару на загальну суму 1 774 419,78 грн, що підтверджується видатковими накладними за період з 01.11.2018 по 31.07.2019, спеціалізованими товарно-транспортними накладними, товарно-транспортними накладними, наявними у справі, з огляду на положення додаткових угод, якими визначена ціна товару, та п.4.2 договору, відповідно до якого оплата товару проводиться відповідачем протягом 5 (п"яти) банківських днів з дати поставки товару, та з урахуванням проведеної відповідачем (покупцем) оплати товару частково на суму 1 638 814,13 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, є обґрунтованими заявлені позивачем вимоги щодо стягнення решти заборгованості в сумі 135 605,65 грн, тому в цій частині позовні вимоги слід задовольнити.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач на підставі п.4.8 договору мав право на призупинення оплати товару через неналежне оформлення податкових накладних позивачем, не приймаються колегією суддів, оскільки пунктом 4.8 договору чітко визначений перелік документів неналежне оформлення яких є підставою для призупинення оплати, зокрема, до них відносяться видаткові накладні (ВН), спеціалізовані товарно-транспортні накладні (1-ТН (МС)) та товарно-транспортні накладні (ТТН). Більш розширеного переліку документів на товар, який визначений п.3.7 договору, вказаний пункт не містить.

При цьому слід зауважити, що є слушними доводи позивача у відзиві на апеляційну скаргу, що всі необхідні дії для реєстрації податкових накладних, передбачені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, позивачем виконано. Також матеріалами справи, наданими позивачем на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу доказами, спростовані доводи апеляційної скарги щодо неналежного оформлення податкових накладних, оскільки спірні податкові накладні, на які посилається відповідач, зареєстровані в ЄРПН.

Колегія суддів зауважує, що нормами чинного законодавства передбачений обов"язок покупця оплатити товар після його прийняття; доказів розірвання договору, укладеного між сторонами, а також доказів повернення позивачу товару на обумовлену у позові суму, матеріали справи не містять. Отже, відповідач має сплатити решту заборгованості за отриманий товар.

Також слід звернути увагу, що посилання скаржника на п.5.4 договору, за яким наступає відповідальність постачальника (позивача) в разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань позивачем, зокрема за п.2.1.5 Договору, та/або у разі, якщо контролюючими органами шляхом складання акту перевірки, податкового повідомлення-рішення, внесення коригувань в особовий рахунок Покупця або в будь-який спосіб та/або рішенням (постановою) суду буде зменшений, зокрема податковий кредит з ПДВ покупця, не приймаються колегією суддів, оскільки відносини сторін у сфері податкового законодавства не можуть бути предметом розгляду у господарській справі; до того ж, вказаний пункт є окремим видом відповідальності постачальника і жодним чином не впливає на обов"язок покупця оплатити отриманий товар; крім того, в разі наявності вказаних обставин, відповідач не позбавлений права звернутись з окремою позовною заявою про стягнення коштів з позивача за порушення, передбачене п.5.4 договору.

Крім того, за порушення грошового зобов"язання, позивачем, з урахуванням положень п.5.2 договору, нарахована відповідачу пеня за період з 16.07.2019 по 18.12.2019 у сумі 19705,78 грн., а також інфляційні втрати за період з вересня по листопад 2019 року в сумі 2323,56 грн та 3% річних в сумі 1819,92 грн. за період з 16.07.2019 по 18.23.2019.

Вказана майнова відповідальність передбачена пунктом 5.2 договору поставки № 83 від 01.11.2018, відповідно до якого за порушення терміну оплати згідно п.4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в періоді за який сплачується пеня.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частинами 1, 2 статті 216 Господарського кодексу України регламентовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У статті 230 Господарського кодексу України надано визначення штрафних санкцій. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в додатку до позовної заяви наданий розрахунок штрафних санкцій, в якому пеня обчислена за період з 16.07.2019 по 18.12.2019 (за поставками, що відбувались з 09.07.2019) в сумі 19705,78 грн.

Вказана сума перевірена колегією суддів з урахуванням вимог, викладених в п.1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", встановлена арифметична правильність нарахування пені, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими в заявленій сумі 19 705,78 грн та підлягають задоволенню.

Щодо інфляційних втрат в сумі 2323,56 грн за період вересень-листопад 2019 та відсотків річних в сумі 1819,92 грн за період з 16.07.2019 по 18.12.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат та відсотків річних суд апеляційної інстанції зазначає, що він є арифметично правильним, тому вимоги про стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 2323,56 грн та відсотків річних в сумі 1819,92 грн слід визнати такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п.3 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права, що є обов"язковою підставою для скасування судового рішення знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є таким, що не відповідає нормам процесуального законодавства, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Щодо доводів апеляційної скарги про скасування також і додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області, то вони базуються на незаконності рішення господарського суду в цілому, будь-яких заперечень щодо надмірності витрат на правничу допомогу апелянтом не наведено, лише зазначено, що за відсутності підстав, на його думку, для задоволення позову взагалі, судові витрати мають покладатись, відповідно, на позивача.

Колегією суддів встановлено, що 12.02.2020 позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, зокрема витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.; до заяви додані докази її направлення відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2020 призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні на 20.02.2020.

Слід зауважити, що з 11.02.2020 відповідач вже був обізнаний з наявністю судової справи, в якій він виступає відповідачем, отже, не був позбавлений можливості дізнаватись про стан відомого йому судового провадження, про що наголошував Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 по справі "Пономарьов проти України".

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Для цих цілей існує Єдиний державний реєстр судових рішень.

Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу суду від 14.02.2020 про призначення до розгляду заяви позивача (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/87594416) надіслано судом 14.02.2020, зареєстровано в реєстрі 16.02.2020 та оприлюднено 17.02.2020.

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) Такі докази подаються до закінчення судових дебатів справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно запису засідання Позивач зробив заяву до закінчення судових дебатів.

В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката позивачем подано суду:

- договір про надання правової допомоги № 11/04/2019/01 від 11.04.2019;

- додаткова угода № 4 до договору від 18.12.2019;

- рахунок № 30 від 18.12.2019;

- платіжне доручення № 139 від 18.12.2019;

- рахунок № 32 від 05.02.2020;

- платіжне доручення № 151 від 07.02.2020;

- акт виконаних робіт від 07.02.2020.

Згідно наданих документів, позивача представляла адвокат - Пархоменко Юлія Сергіївна (свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю ЗП №001845 від 05.11.2018), яка за актом виконаних робіт надала наступні послуги позивачу: попрпеденій аналіз судової практики, складання та подання позовної заяви вартістю 3000 грн та участь у двох судових засідання вартістю по 1000 грн/засідання.

Оскільки судове рішення від 06.02.2020 скасовано апеляційним господарським судом лише з процесуальних мотивів, втім, є підстави для задоволення позову та судом апеляційної інстанції ухвалене аналогічне рішення, витрати позивача на правничу допомогу реальні та підтверджені належними доказами у справі, то є підставним і обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вказаної заяви та присудження до стягнення з відповідача 5000 грн., в зв"язку з чим додаткове рішення є таким, що відповідає вимогам закону, матеріалам та обставинам справи.

Зважаючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та судом апеляційної інстанції ухвалене рішення на користь позивача в повному обсязі, за положеннями ч.9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника у скарзі й відшкодуванню не підлягають.

Оскільки загальна ціна позову становить 159 454,91 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України дана справа відноситься до категорії малозначних справ, у зв`язку з чим відповідно до ст. 287 ГПК України судові рішення у даній справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-МК..", м.Дніпро на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 у справі № 904/6203/19 - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2020 у справі № 904/6203/19 - скасувати.

Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Край-МК.." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілк Постач" 135 605,65 грн - основного боргу, 19705,78 грн - пені, 1819,92 грн - 3% річних, 2323,56 грн - інфляційних втрат, 2391,83 грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Видачу наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-МК..", м.Дніпро на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі № 904/6203/19 - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2020 у справі № 904/6203/19 - залишити без змін.

Судові витрати Товариство з обмеженою відповідальністю "Край-МК..", м.Дніпро за подання апеляційної скарги на рішення та додаткове рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду лише у випадках, передбачених пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 12.05.2020.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Березкіна