Постанова

від 12.05.2020 по справі 904/4579/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2020 Справа № 904/4579/19

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" та Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 (суддя Новікова Р.Г.; рішення ухвалене о 13:00 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 10.02.2020)

за позовом Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, смт.Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат", смт.Дніпровське, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення збитків в розмірі 106287 грн. 12 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У жовтні 2019 року Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про стягнення 106287 грн. 12 коп. збитків.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги посиланням на обставини, які вказують про порушення відповідачем вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та ухилення від пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. За твердженням позивача неправомірна бездіяльність відповідача щодо участі в створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту позбавила позивача права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, що стало підставою для стягнення збитків у сумі 106287 грн. 12 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 (суддя Новікова Р.Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Приймаючи означене рішення, суд погодився з доводами позивача про наявність обов`язку відповідача як замовника (забудовника) приймати участь в розвитку інфраструктури населеного пункту та укласти відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" з органом місцевого самоврядування договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста. Не укладення такого договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної громади. При цьому суд встановив наявність у діях відповідача усіх елементів складу правопорушення, які є підставою для стягнення на користь позивача збитків у вигляді упущеної вигоди. В той же час суд встановивши, що відповідач заявив про застосування наслідків пропуску позовної давності, а клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності задоволенню не підлягає через недоведеність позивачем поважності причин пропуску строку позовної давності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач (ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 в частині підстав відмови від позову, відмовити позивачу в задоволенні позову з підстав відсутності в діях (бездіяльності) відповідача складу правопорушення (відсутня об`єктивна сторона), оскільки відповідачем було здійснено реконструкцію об`єкту, який знаходиться за межами населеного пункту смт. Дніпровське, що виключає обов`язок забудовника сплачувати пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, а резолютивну частину - залишити без змін.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача

Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, встановленим обставинам справи.

Посилаючись на ч. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач звертає увагу на те, що визначальною підставою виникнення обов`язку зі сплати пайового внеску є забудова земельної ділянки у населеному пункті.

На підтвердження факту знаходження земельної ділянки за межами смт. Дніпровське відповідачем було надано до суду першої інстанції низку документів, які не були досліджені судом. Вказана обставина, на думку відповідача, виключає обов`язкову пайову участь відповідача у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Разом з апеляційною скаргою відповідач заявив суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просить витребувати у Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області належним чином засвідчену копію наступних документів:

- Проекта Генерального плану смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розробленого ТОВ "Інститут Ефективних технологій - Сателіт";

- Проекта землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Дніпровське Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;

Також відповідач просить витребувати:

- у Приватного підприємства "АРТАР ПРОЕКТ" належним чином засвідчену копію Проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виготовленого ПП "АРТАР ПРОЕКТ" з експлікацією земель в існуючих та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці;

- у ТОВ "Інститут Ефективних Технологій - Сателіт" належним чином засвідчену копію Генерального плану смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розробленого ТОВ "Інститут Ефективних Технологій - Сателіт" з усіма додатками.

Клопотання відповідача про витребування документів обґрунтоване тим, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції відповідачу не було відомо про існування розробленого Генерального плану смт. Дніпровське.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу; запропоновано Дніпровській селищній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області викласти у відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" свої міркування щодо заявлених відповідачем клопотань у пунктах 3, 4, 5 прохальної частини означеної апеляційної скарги; відкладено вирішення заявлених ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" клопотань у пунктах 3, 4, 5 прохальної частини апеляційної скарги до надходження до суду апеляційної інстанції відзиву Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача

Зі своєї сторони Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (позивач) також звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача

Позивач не погоджується із позицією суду щодо пропуску строку позовної давності. Так, судом першої інстанції встановлено, що Декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №ДП 142161540686 від 02.06.2016 зареєстрована 03.06.2016. На офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України у вільному доступі наявна інформація про реєстрацію вказаної Декларації, у зв`язку з чим, судом першої інстанції було зроблено висновок, що саме з цієї дати спливає строк позовної давності. Однак позивач зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень. Позивач стверджує, що не міг отримати Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з огляду на те, що є суб`єктом владних повноважень і отримати інформацію у спосіб відмінний від встановленого Законом не вбачається можливим. Наголошує при цьому, що не є суб`єктом, що здійснює контроль за проведенням будівельних робіт та введення об`єкта в експлуатацію.

Позивач запевняє, що про порушення його права йому стало відомо з моменту отримання звернення ОСОБА_1 , з огляду на те, що саме з Декларації про готовність до експлуатації об`єкта йому стало відомо про порушення його права на отримання доходу у вигляді внеску пайової участі.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.03.2020 поновлено Дніпровській селищній раді Верхньодніпровського району Дніпропетровської області пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19; об`єднано апеляційну скаргу Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи і заперечення позивача на апеляційну скаргу відповідача

01.04.2020 Дніпровська селищна рада надала відзив на апеляційну скаргу ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат". Позивач вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню. Позивач погоджується із позицією суду щодо обставин виділення земельної ділянки, на якій здійснено будівництво, оскільки відповідно до законодавства, що діяло на момент виділення земельної ділянки, виділення останньої відбулося на підставі рішення селищної ради. Правовий режим розпорядження земельними ділянками, що діяв на момент такого виділення, дозволяв позивачу розпоряджатися землями для будь-яких потреб із земель сіл, селищ, міст.

Позивач вважає, що судом першої інстанції було правильно надано оцінку обставинам та доказам щодо наявності у відповідача обов`язку брати участь у розвитку інфраструктури смт. Дніпровське.

Окремо позивач зазначає, що відповідач нормами законодавства, що діяло у 2017-2019 роках та доказами, які виникли у цей період, намагається обґрунтувати позицію щодо правовідносин, які виникли у 1971 році (час виготовлення Генерального плану смт.Дніпровське), у 1996 році (час надання земельної ділянки позивачем відповідачу), у 2016 році (час коли відповідач порушив права позивача), що на думку позивача є безпідставним.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів позивач зазначає, що зазначений відповідачем проект землеустрою не є затвердженим, а відтак не може вважатися документом, що може містити інформацію про предмет доказування. Крім того позивач вважає, що документи, які просить витребувати відповідач, виготовлялись та продовжують виготовлятися у 2019-2020 роках, що знаходиться за межами правовідносин, що виникли між сторонами у 2016 році, а тим паче за межами правовідносин правового режиму виділення земельної ділянки та статусу меж населеного пункту Дніпровське.

Узагальнені доводи і заперечення відповідача на апеляційну скаргу позивача

01.04.2020 від ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" надійшов відзив на апеляційну скаргу Дніпровської селищної ради. Відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо строків позовної давності, вважає, що посилання останнього на те, що відповідно до положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" він, як суб`єкт владних повноважень, не міг отримати Декларацією про готовність до використання об`єкту, є недоречним, оскільки положення даного закону на нього, в даному випадку, не поширюються. Однак, як вважає відповідач, у позивача були наявні всі повноваження на отримання інформації від будь-яких органів, у тому числі від Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідач вказує, що для вирішення того чи пропущені позивачем строки позовної давності, необхідно з`ясувати, чи могла селищна рада отримати Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації до 08.10.2016.

Оскільки позивач знав про проведення будівельних робіт на об`єкті "Реконструкція існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт", він міг знати (раніше дізнатися) про факт введення в експлуатацію вищевказаного об`єкту, оскільки інформація про зареєстровані декларації про готовність об`єктів до експлуатації наявна у вільному доступі на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України, та міг надіслати відповідний запит до даного органу з метою отримання копії вказаної декларації.

Щодо зазначення недостовірних даних, про які вказує позивач, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належить до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація). Органом державного архітектурно-будівельного контролю не було виявлено факту наведення забудовником у декларації недостовірних даних.

09.04.2020 в матеріали справи надійшло клопотання ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про приєднання до матеріалів справи таких доказів як: Проект опорного плану смт. Дніпровське "02-GPDniprovske-oporn-17-03-2020/pdf" та Проект Генерального плану смт. Дніпровське "05-GPDniprovske-genplan-17-03-2020/pdf".

В цьому клопотанні відповідач вказує, що в своїй апеляційній скарзі вже зазначав про необхідність витребування проекту Генерального плану смт. Дніпровське та про те, що з аналізу проекту генерального плану смт. Дніпровське можна чітко побачити існуючі та запроектовані межі смт. Дніпровське, та встановити факт того чи входить в межі смт.Дніпровське спірна земельна ділянка чи ні. Відповідач зазначає, що в процесі огляду сайту Дніпровської селищної ради було встановлено, що 17.03.2020 Дніпровською селищною радою на її офіційному веб-сайті розміщено посилання на Google диск з викладенням проекту Генерального плану смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розробленого ТОВ "Інститут Ефективних Технологій - Сателіт". Відповідач зазначає, що в заархівованій папці наявний проект Генерального плану смт. Дніпровське з пояснювальною запискою до нього, та що в Експлікаціях даних документів земельна ділянка, на якій здійснено реконструкцію, значиться під номером 17. Таким чином, як вказує відповідач, відповідно до вищевказаних документів, дана земельна ділянка знаходиться за існуючими межами населеного пункту смт. Дніпровське та входить в проектні межі пункту смт. Дніпровське. Тобто, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051 планується розширення меж населеного пункту, що виключає факт розміщення даної земельної ділянки в межах населеного пункту до затвердження даного проекту Генерального плану. Отже, як вважає відповідач, станом на день введення об`єкту в експлуатацію та станом на сьогоднішній день, земельна ділянка, на території якої знаходиться об`єкт, реконструкція якого стала підставою подання Декларації про готовність до експлуатації, знаходиться за межами будь-якого населеного пункту, що в свою чергу, звільняє замовника (забудовника) від обов`язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати відповідні пайові внески.

У зв`язку з тим, що проект Генерального плану смт. Дніпровське підтверджує позицію відповідача, викладену ним у апеляційній скарзі, відповідач вбачає за необхідне долучити його копію до матеріалів справи та зазначає, що не мав можливості долучити зазначені докази під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції та під час подання апеляційної скарги у зв`язку з тим, що апеляційну скаргу подано 10.03.2020, а зазначені докази були розміщені Дніпровською селищною радою 17.03.2020, тобто після подання апеляційної скарги. У зв`язку з зазначеним, відповідач вважає, що він з об`єктивних причин не подав зазначені докази до суду раніше, тому просить долучити їх до матеріалів справи.

Додатково відповідач зазначає, що з повним змістом проекту генерального плану смт.Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розробленого ТОВ "Інститут Ефективних Технологій - Сателіт" суд може ознайомитись за наведеними в клопотанні посиланнями на веб-адреси.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Розглядаючи справу у порядку спрощеного позовного провадження та керуючись статтями 169, 251, 252, 267, 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала, що заявлене відповідачем у апеляційній скарзі клопотання про витребування у Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області належним чином засвідчену копії наступних документів: проекту Генерального плану смт.Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, розробленого ТОВ "Інститут Ефективних Технологій-Сателіт" (код ЄДРПОУ - 40285214), з усіма додатками, проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виготовленого ПП "АРТАР ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ - 20281604), з експлікацією земель в існуючих та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; витребування у Приватного підприємства "АРТАР ПРОЕКТ" (код ЄДРПОУ - 20281604, адреса: 53800, Дніпропетровська обл., м. Апостолове, вул. Кільцева, 27а) належним чином засвідченої копії Проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт.Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області виготовленого ПП "АРТАР ПРОЕКТ" з експлікацією земель в існуючих та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; витребування у ТОВ "Інститут Ефективних Технологій-Сателіт" (код ЄДРПОУ - 40285214, адреса: 69041, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Кремлівська, буд. 65, кв. 55) належним чином засвідченої копії Генерального плану смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області розробленого ТОВ "Інститут Ефективних Технологій-Сателіт" з усіма додатками не підлягає задоволенню в силу наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2019 у відповідача для огляду в судовому засіданні за клопотанням відповідача було витребувано Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт.Дніпровське Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, виготовлений ПП "АртарПроект". Однак, за повідомленням представника позивача, згідно додаткової угоди №2 від 20.11.2019 до договору про надання послуг №78 від 24.06.2019, Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області і ПП "Артар Проект" за взаємною згодою розірвали зазначений договір з розроблення проекту землеустрою. Вказаний проект не є затвердженим, отже не може вважатися належним доказом в підтвердження доводів відповідача.

Щодо витребування Генерального плану смт. Дніпровське, то такий доказ був наданий до суду першої інстанції 19.11.2019 у якості додатку до відповіді на відзив на позовну заяву на CD диску "Генеральний план позивача" з відповідними експлікаціями земельних ділянок (а.с.135 т.1).

Отже, враховуючи приписи частини третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування означених доказів.

Щодо клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи та врахування при вирішенні цієї справи нових доказів, які не могли бути подані відповідачем, оскільки їх оприлюднення на офіційному сайті Дніпровської селищної ради відбулось після прийняття оскарженого судового рішення, то колегія суддів виходить із того, що зазначені відповідачем докази - Проект опорного плану смт. Дніпровське та Проект генерального плану смт.Дніпровське, то колегія суддів відмовляє в його задоволенні з тих мотивів, що такі докази були наявні у позивача, проте не були надані суду першої інстанції під час розгляду цієї справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції обставини і визначені відповідно до них правовідносини

В газеті "Придніпровський комунар" №25 від 18.05.2011 та №26 від 10.04.2012 публікувалось оголошення Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про намір провести реконструкцію існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт (а.с.68-72 т.1).

Листом №359-02-12 від 16.05.2012 Дніпровська селищна рада Верхньодніпровського району Дніпропетровської області повідомила відповідача про відсутність зауважень з боку громадськості щодо проведення реконструкції об`єкту після публікації заяви підприємства в газеті "Придніпровський комунар" №26 від 10.04.2012 (а.с.73 т.1).

14.03.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області було зареєстровано декларацію Публічного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" про початок виконання будівельних робіт. Об`єкт будівництва - реконструкція існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт, категорія складності ІІ (а.с.10-16 т.1).

Декларація про готовність до експлуатації об`єкту, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрована Центром надання адміністративних послуг Дніпропетровської міської ради 03.06.2016 за №ДП08212037706 (а.с.17-26 т.1).

Дніпровською селищною радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області на адресу ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" були направлені листи №508-02-15 від 02.07.2019 та №582-02-15 від 30.07.2019, в яких повідомлялось про те, що селищній раді стало відомо про будівництво та завершення об`єкта "Реконструкція існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт" з декларацій про початок виконання будівельних робіт №ДП08212037706 та про готовність до експлуатації об`єкту, який належить до І-ІІІ категорії складності (а.с.36-42 т.1).

У означених вище листах Дніпровською селищною радою вказувалось, що підприємством внесені до Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161540686 відомості, що не відповідають дійсності (недостовірні відомості), а саме відомості про відсутність необхідності в укладенні договору про сплату пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури та відповідно про відсутність обов`язку щодо їх сплати. Враховуючи вимоги частини 8 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" селищна рада просила підприємство звернутися до неї для вирішення питання укладення договору про пайову участь та надати документи, що підтверджують вартість будівництва, з техніко-економічними показниками (а.с. 36, 40 т.1).

ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" отримало останній лист Дніпровської селищної ради 31.07.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6165000052490 (а.с.42 т.1).

Відповідно до пункту 20 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161540686 кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 2657178,00 грн.

За розрахунком Комісії з розрахунку пайової участі замовника у розвитку інфраструктури Дніпровської територіальної громади при виконкомі селищної ради на підставі наявної інформації з Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161540686, керуючись підпунктом а) пункту 3.2. Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної соціальної інфраструктури Дніпровської територіальної громади, затвердженого рішенням Дніпровської селищної ради від 03 жовтня 2012 №135-22/VІ, розмір пайової участі ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" у розвитку інфраструктури смт.Дніпровське складає 106287,12 грн. (а.с.35 т.1).

Оскільки ПАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" не звернулось до Дніпровської селищної ради та не уклало договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури смт. Дніпровське, що на думку позивача свідчить про бездіяльність відповідача, це стало приводом для подання позивачем до господарського суду позовної заяви із вимогами до відповідача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 106287,12 грн., які є предметом розгляду у цій справі.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За частиною першою статті 40 вказаного Закону (в редакції на момент реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Відповідно до частин другої, третьої статті 40 вказаного Закону замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію (частина дев`ята статті 40 цього Закону).

Тобто, на замовника покладено обов`язок укладення договору про пайову участь та сплати відповідних коштів.

За визначенням, наведеним у статті 1 вказаного Закону, замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Рішенням Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області "Про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Дніпровської територіальної громади" від 03.10.2012 №135-22/VI затверджений Порядок пайової участі замовників у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Дніпровської територіальної громади, згідно з пунктами 1.3. та 2.1. якого залучення до пайової участі у розвитку інфраструктури Дніпровської територіальної громади (далі - смт. Дніпровське) є обов`язковим для всіх замовників, які мають намір здійснити нове будівництво, добудову та надбудову, технічне переоснащення, реконструкцію, реставрацію та капітальний ремонт (далі - будівництво) існуючих будівель (споруд), які підлягають прийняттю в експлуатацію в установленому чинним законодавством порядку. Перелік замовників, які звільняються від пайової участі у розвитку інфраструктури Дніпровської територіальної громади, визначений розділом 4 цього Порядку. Замовник, який має намір здійснити будівництво об`єкта на земельній ділянці на території Дніпровської громади зобов`язаний звернутися до Дніпровської селищної ради із заявою про укладення договору про пайову участь (а.с.27-32 т.1).

Як встановлено судом першої інстанції, вказуючи про внесення недостовірних відомостей у Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161540686 від 02.06.2016, позивач посилався на пункт 22 Декларації, в якій вказано, що сплата пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не потребується відповідно до п. 2 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідач, пояснюючи зміст спірного пункту Декларації (пункт 22), звертав увагу на те, що визначальною підставою виникнення обов`язку зі сплати пайового внеску є забудова земельної ділянки, розташованої на території населеного пункту, чого у даному випадку не відбувалось.

До того ж, відповідач подав суду першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності за позовними вимогами позивача про стягнення суми 106287,12 грн. збитків, в якому зазначив, зокрема, що оскільки позивач знав про проведення будівельних робіт на об`єкті "Реконструкції існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт" ще з середини 2011 року, він міг знати (дізнатися) про факт введення в експлуатацію вказаного об`єкту, оскільки інформація про зареєстровані декларації про готовність об`єктів до експлуатації наявна у вільному доступі на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Крім того, відповідач звернув увагу суду, що на момент звернення позивача до відповідача з вимогою укласти договір про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури смт. Дніпровське, діюча редакція статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" звільняла (звільняє) замовників, які здійснюють будівництво, реконструкцію споруд, які належать до будівель і споруд підприємств харчової промисловості, від обов`язку сплачувати пайові внески у розвиток інфраструктури населеного пункту.

Зі своєї сторони позивач заявив в судовому засіданні усне клопотання про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність в діях відповідача складу правопорушення, наявність якого є необхідним для стягнення збитків, проте, відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням позивачем строку позовної давності, оскільки відмовив в задоволенні клопотання позивача через недоведеність поважності причин його пропуску.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції

Ухвалюючи рішення місцевий господарський суд вказав, що межі селища міського типу Дніпровське не встановлені, але разом із цим визнав той факт, що земельна ділянка знаходиться в межах цього населеного пункту.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов виходячи з рішення органу місцевого самоврядування №5 від 12.01.1996 про надання спірної земельної ділянки в постійне користування підприємству та положень статей 19, 64 Земельного кодексу України (в редакції станом на 12.01.1996).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції

Аналізуючи спірні правовідносини сторін суд першої інстанції правильно вказав, що визначальною підставою виникнення обов`язку зі сплати пайового внеску є забудова земельної ділянки, розташованої на території населеного пункту.

Разом із цим, досліджуючи надані сторонами докази на предмет встановлення чи розташований об`єкт будівництва в межах населеного пункту, суд першої інстанції невірно встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення цього спору.

Так судом встановлено, що у пункті 13 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації в графі "Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою" зазначено, що об`єкт знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051.

Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1211539642019 від 22.11.2019 цю земельну ділянку віднесено за категорією земель до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 11.02. Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; вид використання земельної ділянки - для обслуговування проммайданчика.

Як убачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1211539642019 від 22.11.2019, місцем розташування (адміністративно-територіальна одиниця) земельної ділянки з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051 є Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, Дніпровська селищна рада (а.с.171-175 т.1).

При цьому у Витязі зазначено, що форма власності земельної ділянки площею 64,3267 га - державна.

У цьому ж Витязі зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), 02.12.2011; ПП "ЗКЦ", а орган який зареєстрував земельну ділянку 08.04.1997 - Дніпровська селищна рада.

Відтак означений Витяг дійсно містить інформацію про те, що Дніпровська селищна рада здійснила 08.04.1997 реєстрацію прав відповідача на означену земельну ділянку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), проте форма власності цієї земельної ділянки - державна.

Відповідно до частини першої статті 19 Земельного кодексу України (від 18.09.1990 №561-ХІІ, в редакції від 22.06.1993) Сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Відповідно до статті 64 Земельного кодексу (від 18.09.1990 №561-ХІІ, в редакції від 22.06.1993) до земель селища міського типу належать усі землі в межах селища.

Землі селища міського типу перебувають у віданні селищної Ради народних депутатів.

Межі селищ міського типу встановлюються і змінюються обласною Радою народних депутатів або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Включення земельних ділянок до межі селища міського типу не тягне за собою припинення права власності та права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх вилучення (викупу) відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Використання земель селища міського типу здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови селища міського типу і планів земельно-господарського устрою території.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не оспорено рішення органу місцевого самоврядування №5 від 12.01.1996 про надання підприємству в постійне користування спірної земельної ділянки. Вказане рішення не визнано неправомірним в судовому порядку.

До того ж, суд першої інстанції виходив із того, що межі селища міського типу Дніпровське не встановлені.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про наявність обов`язку відповідача як замовника (забудовника) приймати участь в розвитку інфраструктури населеного пункту.

Таким чином, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки органом місцевого самоврядування, який надав відповідачу в постійне користування земельну ділянку, є позивач, то земельна ділянка, на якій розташовано об`єкт будівництва, - розташована в межах території населеного пункту.

Однак, як убачається з матеріалів справи, вказуючи, що відповідачем не оспорено рішення органу місцевого самоврядування №5 від 12.01.1996 про надання підприємству в постійне користування спірної земельної ділянки, суд першої інстанції безпосередньо не досліджував цього акту органу місцевого самоврядування через відсутність такого доказу у справі.

Державний акт на право користування земельною ділянкою, як і технічна документація, на підставі якої прийнято рішення Дніпровської селищної ради №5 від 12.01.1996, в матеріали цієї справи сторонами також не надана.

Між тим колегія суддів суду апеляційної інстанції, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, встановила, що як убачається з листа Управління Держгеокадастру у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області №БП-49/0-115/6-16 від 05.02.2016 земельна ділянка з кадастровим номером 1221055400:01:006:0051 знаходиться за межами населеного пункту (а.с.87 т.1).

Знаходження вказаної земельної ділянки за межами населеного пункту смт. Дніпровське підтверджується також листами Відділу у Верхньодніпровському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №461/0/193-18 від 12.03.2018, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.221-7875/2-19 від 18.10.2019 (а.с. 88, 91 т.1).

Крім того, в матеріалах справи є Науково-технічна документація по формуванню території Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (Проект формування), виконана Дніпропетровською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук у 1996 році, на 5 сторінці якого міститься Таблиця 1, на якій відображено склад земель по землекористувачам та землевласникам. В пункті 5.1. Таблиці зазначено, що АТ "Дніпровський КПК" має в користуванні 157,1 га, колонка "в т.ч. в населеному пункті" даних не містить. На 21 аркуші Проекту формування міститься Таблиця "Розроблена відомість земель та їх розподіл по землекористувачам, власникам землі і угіддях в межах населених пунктів". В колонці "назва власників землі та землекористувачів" назва АТ "Дніпровський КПК" відсутня (а.с.146-170 т.1).

Як зазначено у преамбулі до Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 №3613-VI, цей Закон установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр":

державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами;

державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною першою статті 15 вказаного вище Закону встановлено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як зокрема: кадастровий номер, місце розташування, опис меж, площа.

Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

На підставі вищенаведених документів, суд апеляційної інстанції погоджується з відповідачем, що станом на день введення об`єкту в експлуатацію, як і станом на сьогоднішній день, земельна ділянка, на території якої була здійснена забудова (реконструкція об`єкту), знаходиться за межами населеного пункту, що відповідно звільняє замовника (забудовника) від обов`язку укладати договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та сплачувати відповідні пайові внески.

Колегія суддів звертає також увагу на положення Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку прийняття об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органами державного архітектурно-будівельного контролю поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація).

Пунктом 16 Порядку передбачено, що замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Пунктом 18 Порядку на орган державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов`язок протягом десяти робочих днів з дня надходження декларації перевірити повноту даних, зазначених у декларації, та забезпечити внесення інформації, зазначеної у декларації, до реєстру.

У разі подання чи оформлення декларації з порушенням установлених вимог орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає її замовнику (його уповноваженій особі) з письмовим обґрунтуванням причин повернення у строк, передбачений для її реєстрації (пункт 19 Порядку).

Згідно з пунктом 22 Порядку у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації), які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику (його уповноваженій особі) протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Тобто, слід вважати, що достовірність інформації, що зазначена в Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161540686 від 02.06.2016, була перевірена Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області.

Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За статтю 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин., який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової або господарсько-правової відповідальності, для застосування якої необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з відповідачем, що в задоволенні позову позивача слід відмовити з підстав відсутності в діях (бездіяльності) відповідача складу правопорушення (відсутня об`єктивна сторона), оскільки відповідачем було здійснено реконструкцію об`єкту, який знаходиться за межами населеного пункту смт. Дніпровське, що виключає обов`язок забудовника сплачувати пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача, то як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не погоджується із мотивами відмови у позові через застосування судом першої інстанції наслідків спливу позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто у визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об`єктивний, так і суб`єктивний моменти: об`єктивний - сам фактор порушення права, суб`єктивний - момент, коли особа довідалася чи могла довідатися про це порушення або особу, яка порушила право.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Заперечуючи про застосування строку позовної давності, позивач вказував про неможливість отримати Декларацію про готовність об`єкту до експлуатації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" у зв`язку з тим, що він є суб`єктом владних повноважень. Проте, позивачем не зазначено про неможливість отримати інформацію по Декларації у відповідності до статті 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

До того ж, інформація про зареєстровані декларації про готовність об`єктів до експлуатації наявна у вільному доступі на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Згідно з частиною другою вказаної статті з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, на їх вимогу підприємства, установи та організації, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, надають відповідну інформацію.

При дослідженні питання спливу позовної давності Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 виходила з того, що "аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".

Оцінюючи встановлені судом обставини, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, тоді як відповідачем доведено, що така інформація була відома позивачу. Підтвердженням є встановлений судами факт розміщення у регіональній газеті "Придніпровський комунар" №35 від 18.05.2011 та №26 від 10.04.2012 публікації про намір ПАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" провести реконструкцію існуючої дільниці відвантаження паток в автотранспорт.

З відповідей Дніпровської селищної ради №450-02-12 від 24.06.2011, №359-02-12 від 16.05.2012 вбачається, що селищній раді було відомо про факт проведення вказаної реконструкції.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про сплив позовної давності 03.06.2019, тобто через три роки з дати реєстрації Декларації про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 142161540686, а звернення позивача до суду з позовом 08.10.2019 мало місце поза межами загальної позовної давності.

Враховуючи не надання позивачем доказів поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду із позовом, суд першої інстанції правильно відмовив позивачу в його усному клопотанні про захист порушеного права.

Частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України встановлює наслідки спливу позовної давності, а саме визначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Тому колегія суддів не застосовує наслідки спливу позовної давності, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції вище, відповідач не порушував прав позивача, оскільки у позивача відсутнє право вимагати від відповідача, а у відповідача відсутнє відповідне зобов`язання перед позивачем по сплаті пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, відповідно до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частин 1 - 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено вище судом апеляційної інстанції в матеріалах справи знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції було надано невірну оцінку наданим у справі доказам, внаслідок чого є недоведеними обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а саме про находження належних відповідачу об`єктів будівництва та реконструкції на земельній ділянці в межах та на території селища міського типу Дніпровське, а відтак судом першої інстанції зроблений неправильний правовий висновок про виникнення у відповідача в силу Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зобов`язань перед позивачем здійснити відповідний грошовий внесок в розвиток інфраструктури смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області.

Натомість доводи апеляційної скарги позивача про порушення відповідачем його прав у зв`язку з несплатою відповідачем внеску у розвиток інфраструктури смт. Дніпровське Верхньодніпровського району Дніпропетровської області спростовані наданими в матеріали доказами того, що земельна ділянка, на якій розташовані об`єкти відповідача, не входить в межі цього населеного пункту, а тому у позивача не виникло право на отримання від відповідача як означеного внеску, так і не виникло права на відшкодування збитків у зв`язку з відмовою відповідача від сплати цього внеску в добровільному порядку.

Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права - є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

За пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 277 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та наведені вище висновки щодо спірних правовідносин, колегія судді вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а мотивувальна частина оскарженого судового рішення підлягає зміні як в частині висновків суду першої інстанції про існування у відповідача обов`язку з відшкодування позивачеві збитків, що не знайшло свого підтвердження, так і в частині висновків суду першої інстанції щодо застосування до спірних відносин позовної давності, яка у даному випадку до спірних відносин сторін не застосовується, - шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови суду, а резолютивна частина оскарженого судового рішення має бути залишена без змін.

У задоволенні апеляційної скарги позивача за наведених обставин та правових висновків суду апеляційної інстанції слід відмовити.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Частина перша статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо понесених сторонами судових витрат на сплату судового збору у зв`язку з переглядом цієї справи, то зважаючи на результат розгляду судом апеляційних скарг, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції покладає на позивача витрати цієї особи в сумі 2881,50 грн. на сплату судового збору за власною скаргою та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідача в сумі 2881,50 грн.

В апеляційній скарзі відповідач також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №03-02/01АВ-83 від 03.02.2020 Адвокатське об`єднання "Біднягін і партнери" (Адвокатське об`єднання) зобов`язалось надати ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (Клієнт) визначену цим договором правову (правничу) допомогу, а Клієнт зобов`язався виплатити Адвокатському об`єднанню гонорар та відшкодувати фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного договору.

З пункту 5.2. договору вбачається, що за надання правової допомоги передбаченої п. 1.2. даного договору, Клієнт щомісячно сплачує Адвокатському об`єднанню гонорар у розмірі 30000,00 грн. без ПДВ (а.с.89-97 т.2).

27.02.2020 між Адвокатським об`єднанням і Клієнтом до вказаного договору була укладена Додаткова угода №02, згідно якої сторони визначили, що при наданні правової (правничої) допомоги із захисту законних прав та інтересів Клієнта у Центральному апеляційному господарському суді по справі №904/4579/19, попередньо до складу судових витрат будуть включені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., які включають:

- підготовку та подання до Центрального апеляційного господарського суду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 року по справі №904/4579/19;

- представництво інтересів Клієнта у Центральному апеляційному господарському суді;

- підготовку всіх необхідних процесуальних документів під час судового розгляду справи №904/4579/19.

Зазначена сума включається до суми щомісячного гонорару (є його складовою частиною), розмір якого зазначено в пункті 5.2. договору №03-02/01 (а.с.98 т.2).

В підтвердження надання Адвокатським об`єднанням правової допомоги представником відповідача надані підписані Адвокатським об`єднанням і Клієнтом 31.03.2020 Акт №30/03 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору і додаткової угоди і Детальний опис розміру судових витрат по справі №904/4579/19 (з урахуванням орієнтовного розрахунку визначеного у відзиві на позовну заяву). Детальний опис включає перелік і обсяг виконаних робіт (наданих послуг) з витраченим часом по кожному переліку робіт та визначено, що за виконані роботи підлягає сплаті 10000,00 грн. (а.с.138-140 т.2).

Платіжним дорученням №003110012 від 12.03.2020 ПрАТ "Дніпровський крохмалепатоковий завод" сплатило за надання правової (правничої) допомоги по договору №03-02/01 від 03.02.2020 30000,00 грн. (а.с.137 т.2).

Оцінюючи вказані докази в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про доведення відповідачем розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з позивача 10000,00 грн.

В силу частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять відповідного клопотання від позивача. Останнім не доведено необхідності зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, з позивача на користь відповідача за результатами перегляду цієї справи в суді апеляційної інстанції підлягає підлягають до стягнення судові витрати, понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10000,00 грн. на професійну правничу допомогу та 2881,50 грн. на судовий збір.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 ч.1 п.2, 277 ч.1 п.п. 2, 3 і 4, ч.2 та ч.4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" - задовольнити.

Мотивувальну частину рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 змінити, виклавши в редакції цієї постанови суду.

В резолютивній частині рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2020 у справі №904/4579/19 залишити без змін.

Стягнути з Дніпровської селищної ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Шкільна, буд. 9, код ЄДРПОУ 04338316) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (51650, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, смт. Дніпровське, вул. Олександра Островського, 11, код ЄДРПОУ 00383372) 10000,00 (десять тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу і 2881,50 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) гривню 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 12.05.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна