Рішення

від 30.04.2020 по справі 902/1047/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" квітня 2020 р. Cправа № 902/1047/19

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом : Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" (вул. Заводська, б.4, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700)

до : Гайсинської районної державної адміністрації (вул. 1 Травня, б.40, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700)

до: Управління агропромислового та економічного розвитку Гайсинської районної державної адміністрації (вул. 1 Травня, б.40, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Фонд державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100)

про визнання права власності на нерухоме майно вартістю 185002,66 грн,

В С Т А Н О В И В :

Райагрооб'єднанням "Гайсинська рада сільгоспвиробників" (позивач) подано позов до Гайсинської районної державної адміністрації (відповідач 1) та Управління агропромислового та економічного розвитку Гайсинської районної державної адміністрації (відповідач 2) про визнання права власності на нерухоме майно вартістю 185002,66 грн.

Ухвалою суду від 16.12.2019 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/1047/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.01.2020.

Слід також зазначити, що ухвалою суду від 16.12.2019 позивачу відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Під час підготовчого провадження у справі, строк якого ухвалою суду від 11.02.2020 за клопотанням представника позивача продовжено на 30 днів, учасники процесу скористалися правом на подання заяв по суті справи.

11.02.2020 через канцелярію суду від Гайсинської районної державної адміністрації надійшов лист, у якому повідомляється, що у структурі райдержадміністрації починаючи з лютого 2020 відсутнє Управління агропромислового та економічного розвитку у зв'язку з ліквідацією. При цьому, як встановлено судом відповідно до інформації з ЄДРЮОФОП, вказане Управління (відповідач 2) лише перебуває у стані припинення, відомості щодо остаточного припинення вказаної юридичної особи відсутні.

Окрім того, судом залучено до участі у справі Фонд державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях та Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, про що постановлено відповідні ухвали у протокольній формі від 16.01.2020 та від 11.02.2020.

На позовну заяву відповідач надав відзив (а.с. 85-89), позивач - відповідь на відзив (а.с. 113-114) та відповідач, в свою чергу, заперечення на відповідь на відзив (а.с. 124-125). При цьому хвалою суду від 12.03.2020 з урахуванням приписів ч.4 ст.74, ч.6 ст.81 ГПК України витребувано у Гайсинської районної державної адміністрації належним чином засвідчені копії установчих документів з реєстраційних справ засновників Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників".

Також, матеріали справи містять пояснення по суті спору Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (а.с.190-193), відповідно до якого вказана третя особа зазначає про правомірність набуття Пенсійним фондом України прав на нерухоме майно - громадський будинок (двоповерхова адміністративна будівля з підвалом), загальною площею 883,7 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Заводська, 4, м. Гайсин та у задоволенні позову просить відмовити.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 27.03.2020, а згодом розгляд справи відкладено до 08.04.2020, потім до 30.04.2020 внаслідок задоволення відповідних клопотань учасників справи.

Разом з тим 27.03.2020 через канцелярію суду супровідним листом від Гайсинської районної державної адміністрації надійшли витребувані ухвалою суду від 12.03.2020 документи в копіях.

28.04.2020 до суду надійшло клопотання Гайсинської районної державної адміністрації про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням представника вказаного відповідача на лікарняному.

Окрім того, 29.04.2020 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з продовженням в Україні карантину.

У судове засідання 30.04.2020 учасники справи не з`явилися. Останні про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується рекомендованими поштовими повідомленнями про вручення відповідної ухвали суду, які наявні у матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши клопотання позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про їх відхилення, враховуючи таке.

Частиною першою ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зокрема, за приписами п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки .

Слід зауважити, що розгляд справи по суті двічі відкладався.

Крім того, суд зазначає, що неявка представників сторін та третіх осіб не є перешкодою для розгляду справи. При цьому у клопотанні про відкладення розгляду справи ані позивач, ані відповідач 1 жодним чином не обґрунтовують необхідності такого відкладення з метою вчинення будь-яких процесуальних дій, що потребують особистої явки у судове засідання представників сторін. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 42 ГПК України, зокрема, щодо виявлення поваги до суду та до інших учасників судового процесу; сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; обов`язку подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

В якості підстав заявлених позовних вимог позивач вказує, що у період до 1992 року Радою колгоспів Гайсинського району (правонаступником якої є позивач) шляхом передачі в установленому порядку від Гайсинського районного агропромислового об'єднання набуто у власність громадську будівлю (адміністративний будинок) площею 883,7 кв.м., що розташована за адресою: вул. Заводська (раніше - Плеханова), б.4, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область.

Як стверджує позивач, з моменту створення Ради колгоспів (у 1992 році) і до нинішнього часу, спочатку Рада колгоспів Гайсинського району, а потім - позивач здійснює свою діяльність у вказаному приміщенні, тобто використовує його для забезпечення здійснення своєї діяльності.

Однак, з незрозумілих для позивача причин, без жодних правових підстав, у 2018 році відповідачами були видані: Розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації від 23.05.2018 № 122 "Про приймання-передачу громадського будинку (адміністративної будівлі)", Акт приймання-передачі громадського будинку (адміністративної будівлі) від 01.06.2018, затверджений Гайсинською районною державною адміністрацією 01.06.2018, Наказ Управління агропромислового та економічного розвитку Гайсинської районної державної адміністрації від 04.06.2018 № 5-0 "Про передачу громадського будинку (адміністративної будівлі)".

Позивач вважає зазначені правові акти органів державної влади (якими згідно даних, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є відповідач 1 та відповідач 2) незаконними, такими, що порушують права позивача як власника спірного майна, внаслідок чого останній звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Суть заперечень відповідача 1 зводиться до відсутності у позивача доказів набуття права власності на спірну будівлю, у тому числі в порядку правонаступництва. При цьому Гайсинська районна державна адміністрація вказує, що право державної власності на адміністративний будинок, розташований за адресою: вул. Плеханова, буд 4 у м. Гайсин було визнано ще у 1996 році.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

15.07.1992 державною адміністрацією Гайсинського району зареєстровано Положення про Раду колгоспів Гайсинського району, відповідно до п.п.1, 5 розділу І якого Рада колгоспів району у відповідності з Законом України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" є районним виборним представницьким органом колгоспів (колективних сільськогосподарських підприємств) і створених ними міжколгоспних підприємств і організацій. Рада колгоспів району як виборний орган функціонує для розгляду перспективних і поточних питань діяльності колгоспів, узагальнення досвіду їх роботи, вироблення рекомендацій і представницьких колективних господарств у державних органах і громадських організаціях.

Рада колгоспів району є юридичною особою, має свій баланс, розрахунковий рахунок, печатку із своїм найменуванням.

На засіданні Ради колгоспів від 24.04.1992 затверджено договір від 01.04.1992 про передачу в користування управлінню сільського господарства і продовольства будинку за адресою вул. Плеханова, 4, автомашин та малоцінного інвентаря, що підтверджується витягом з додатку до протоколу №2 засідання Ради колгоспів від 24.04.1992.

Зі змісту затвердженого договору слідує, що Рада КСГП надає, а управління сільського господарства приймає в користування нележне Раді на правах власності майно, а саме будинок №4 по вул. Плеханова і дев'ять автомашин. Управлінню АПК надається право здачі в оренду вільних приміщень будинку з ціллю часткового відшкодування витрат на утримання будівлі.

Рішенням Гайсинської міської ради народних депутатів "Про визнання права державної власності на будівлі, які знаходяться на балансі управління сільського господарства" №40 від 24.01.1996 визнано право державної власності на будівлі, в т.ч. за адресою вул. Плеханова, 4 за Гайсинським управлінням сільського господарства.

Також, рішенням №8 від 24.01.1996 Гайсинської міської ради народних депутатів "Про надання земельних ділянок та видачу державних актів на право постійного користування землею" Гайсинському управлінню сільського господарства і продовольства надано земельну ділянку площею 0,175 га для експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель і споруд, а також видано державні акти на право постійного користування цією землею.

У свою чергу Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" утворено шляхом реорганізації ради колективних сільгосппідприємств Гайсинського району відповідно до Протоколу зборів представників засновників Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" від 10.05.2000. Вказаним Протоколом, зокрема, оформлено рішення про затвердження Установчого договору про створення та діяльність Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" та Статуту вказаного Райагрооб'єднання.

Згідно з установчими документами юридичною адресою Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" вказано: м. Гайсин, вул. Плеханова, 4.

Рада є юридичною особою, має свій баланс, розрахунковий та інші рахунки в банку, печатку, штамп, символіку та інші реквізити і є правонаступником ради колективних сільськогосподарських підприємств району з правами засновника районних міжгосподарських підприємств і організацій, майно яких не було розпайовано, не віднесено на баланс реформованих колективних сільськогосподарських підприємств, здійснює контроль за їх діяльністю, а також вирішує майнові питання при їх реорганізації чи ліквідації, без її згоди майно об'єднань та підприємств не може бути відчуженим або будь-кому переданим (п.1.4. Статуту).

Як слідує з матеріалів справи, 03.07.2000 Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" уклало договір з Управлінням АПК (агропромислового комплексу) про надання в користування останньому будинку №4 по вул. Плеханова, трьох автомобілів та малоцінного інвентарю. Вказаний договір укладено на невизначений час. Для припинення договору одна із сторін має повідомити іншу у місячний строк.

Згодом, листом №01-30-85 від 18.03.2016 Управління агропромислового розвитку Гайсинської райдержадміністрації звернулося до Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" про розірвання договору користування майном від 03.07.2000 у зв'язку із ліквідацією вказаного Управління.

В подальшому Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників" виступило орендодавцем частини нежилого приміщення (адміністративного будинку) загальною площею 56,13 м.кв. за адресою: вул. Плеханова. 4, м. Гайсин, переданої в тимчасове користування Гайсинській районній державній адміністрації (орендарю), що підтверджується умовами договору оренди від 06.04.2016.

Разом з тим, як підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.96) 22.05.2017, зареєстровано право власності на громадський будинок (адміністративну будівлю) загальною площею 834,7 кв.м, за адресою: вул. Заводська, буд.4, м. Гайсин, Гайсинський район Вінницька область за Управлінням агропромислового та економічного розвитку Гайсинської районної державної адміністрації. Підставою виникнення такого права власності вказано, зокрема, рішення Виконавчого комітету Гайсинської міської ради народних депутатів №40 від 24.01.1996.

Слід зазначити, що рішенням 49 сесії 6 скликання Гайсинської міської ради від 16.10.2015 вулицю Плеханова у м. Гайсин перейменовано на вулицю Заводську.

На підставі Розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації №112 від 23.05.2018 та акту приймання-передачі від 01.06.2018 спірну адміністративну будівлю передано на баланс Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області.

04.06.2018 за Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області зареєстровано право власності на громадський будинок (адміністративну будівлю) загальною площею 834,7 кв.м, за адресою: вул. Заводська (Плеханова), буд.4, м. Гайсин, Гайсинський район Вінницька область, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.07.2018 (а.с.97). При цьому 27.11.2018 за Гайсинською районною державною адміністрацією зареєстровано земельну ділянку площею 0,138 га за цією ж адресою, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель органів державної влади та місцевого самоврядування (а.с.98).

26.02.2020 право власності на громадський будинок (адміністративну будівлю) загальною площею 883,7 кв.м, за адресою: вул. Заводська, буд.4, м. Гайсин, Гайсинський район Вінницька область зареєстровано за державою в особі Пенсійного фонду України (а.с. 196).

Разом з тим позивач стверджує, що спірна будівля перебуває на балансі Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників", окрім того, частина спірних приміщень надається позивачем в користування за договорами оренди. Позивач вважає правові акти відповідачів, на підставі яких у 2018 році було зареєстровано право власності на спірну адміністративну будівлю за Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області незаконними та такими, що порушують права позивача як власника майна.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

Статтею 1 Протоколу №11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Статтею 41 Конституції України п. 2 ч.1 ст.3, ст.321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Враховуючи, що згідно зі ст.92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню. Аналогічну правову позицію наведено у п.1 Постанови №5 від 07.02.2014 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача. Підставою позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

В силу приписів статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 4 ст. 334 Цивільного кодексу України передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено підстави для реєстрації права на нерухоме майно: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Із наявних у матеріалах справи та досліджуваних судом доказів неможливо встановити підставу набуття права власності на спірну будівлю Радою колгоспів Гайсинського району.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується передача в користування управлінню сільського господарства і продовольства будинку по вул. Плеханова, 4 за договором від 01.04.1992 згідно з додатком до протоколу №2 засідання Ради колгоспів від 24.04.1992 (а.с.34, т.1).

Однак, з вказаного документу достеменно встановити, на підставі якого правового титулу відбулася передача будівні не можливо. При цьому перебування на балансі є формою бухгалтерського обліку, а не правовою підставою для набуття права власності на об'єкт нерухомості.

В подальшому рішенням Гайсинської міської ради народних депутатів "Про визнання права державної власності на будівлі, які знаходяться на балансі управління сільського господарства" №40 від 24.01.1996 визнано право державної власності на будівлі, в т.ч. за адресою вул. Плеханова, 4 за Гайсинським управлінням сільського господарства.

Твердження позивача, що таке рішення не містить підпису голови виконкому, а тому не може вважатися належним доказом не відповідає дійсності, оскільки відповідачем 1 разом із відзивом на позовну заяву подано копію відповідного рішення, яке містить підписи як голови виконкому, так і секретаря (а.с.95).

22.05.2017 на підставі вказаного рішення зареєстровано право власності на спірну будівлю за Управлінням агропромислового та економічного розвитку Гайсинської районної державної адміністрації.

Посилання позивача на незаконність Розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації №112 від 23.05.2018 та акту приймання-передачі від 01.06.2018, яким спірну адміністративну будівлю передано на баланс Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, не знаходять свого підтвердження, оскільки така передача здійснювалася від Управління агропромислового та економічного розвитку, що перебувало в структурі Гайсинської районної державної адміністрації. При цьому, як зазначалося вище, право власності Управління агропромислового та економічного розвитку було зареєстровано у встановленому Законом порядку 22.05.2017, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 22.05.2017 (а.с. 96).

Окремо слід зазначити, що будь-яких доказів щодо скасування рішення Гайсинської міської ради народних депутатів "Про визнання права державної власності на будівлі, які знаходяться на балансі управління сільського господарства" №40 від 24.01.1996 як підстави для реєстрації права власності за Управлінням агропромислового та економічного розвитку матеріали справи не містять. Тому у суду відсутні підстави вважати таке рішення неправомірним.

Окрім того, судом досліджено установчі документи з реєстраційних справ засновників Райагрооб'єднання "Гайсинська рада сільгоспвиробників", однак такі документи не підтверджують переходу прав Ради колгоспів Гайсинського району до позивача як правонаступника.

Також слід відмітити, що аналіз вимог чинного до 1991 року законодавства вказує на те, що спірний об'єкт нерухомості правомірно не міг перебувати у колективній чи приватній власності.

Зокрема, відповідно до п.3 Положення про Державний агропромисловий комітет Української РСР, затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 17 травня 1986 р. N 185 Держагропром УРСР агропромислові комітети областей, районні агропромислові об'єднання, підвідомчі їм радгоспи, підприємства, організації й установи, а також колгоспи утворюють систему Держагропрому УРСР і входять до єдиної системи Держагропрому СРСР.

Згодом, в силу вимог Постанови Кабінету Міністрів України Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю від 5 листопада 1991 р. N 311 до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць перейшли, зокрема, державні сільськогосподарські і міжгосподарські підприємства, будівельні і торговельні організації, підприємства сервісного обслуговування, агропромислові інтегровані формування, крім підприємств і організацій, продукція яких задовольняє республіканські потреби.

Таким чином, наведене вище вказує на те, що майно районних агропромислових об'єднань перебувало у державній власності, а в подальшому перейшло до комунальної власності. Після чого, як стверджуються матеріали справи, Гайсинська міська рада ним розпорядилася відповідно до рішення №40 від 24.01.1996.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку що посилання позивача на набуття права власності внаслідок правонаступництва не підтверджено ані вимогами законодавства, ані наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Виходячи із оцінки наявних у справі доказів на предмет їх належності, допустимості, достовірності, достатності, а також із дослідження кожного із них окремо та у сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з мотивів, наведених вище.

При винесенні даного рішення, суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Серявін та інші проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). При цьому суд зазначає, що інші доводи позивача жодним чином не спростовують викладених судом підстав для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

В силу приписів ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Витрати на сплату судового збору залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами ч.4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (із доповненнями, внесеними відповідно до Закону України від 30.03.2020 N 540-IX) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

5. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 12 травня 2020 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - вул. Заводська, б.4, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700;

3, 4 - відповідачу 1 та відповідачу 2 - вул. 1 Травня, б.40, м. Гайсин, Гайсинський район, Вінницька область, 23700;

5 - третій особі (Регіональному відділенню ФДМУ по Вінницькій та Хмельницькій областях) - вул. Гоголя, 10, м.Вінниця, 21018;

6 - третій особі (ГУ ПФУ у Вінницькій області) - вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100.