Рішення

від 05.05.2020 по справі 916/657/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/657/20

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Гут С.Ф.

При секретарі судового засідання Борисовій Н.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: - не з`явився,

Від відповідача: не з`явився,

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства Місто-Банк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС про стягнення 300 000,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 року позивач - Публічного акціонерного товариства "Місто-Банк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №684/20) до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК за КРОКОМ ПЛЮС" про стягнення 300 000,00грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.03.2020р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та підготовче засідання призначено на "07" квітня 2020 р. о 10:45 год.

31.03.2020 року від представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС надійшло клопотання вх.№8122/20 про розгляд справи за відсутності представника.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 , з урахуванням внесенням змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020р. №239 Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України установлено з 12.03.2020р. до 24.04.2020р. на усій території України карантин.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020р. №540-IХ розділ Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 такого змісту: Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.04.2020р. було відкладено судове засідання на "05" травня 2020 р. о 11:15 год.

05.05.2020р. представником позивача було надано до канцелярії Господарського суду Одеської області заяву за вх.ГСОО№1120/20 про розгляд справи за відсутності представника за наявними матералами справи через введення карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

У даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС правом на відзив в порядку ст. 165 ГПК України не скористався.

За приписами ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

05.05.2020р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як встановлено господарським судом, 02.10.2017 року між ТОВ КРОК ЗА КРОКОМ ПЛЮС як Орендарем та АТ Місто Банк як Орендодавцем було укладено Договір оренди №788 (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. п. 1.1, 5.2, 7.1 Договору оренди Орендодавець зобов`язався передати за плату Орендарю у строкове користування, а Орендар зобов`язався прийняти у строкове користування будівлю готелю Вікторія , розташовану в місті Одесі по вулиці Генуезька, 24А, загальною площею 11745,90 кв.м. (далі - Об`єкт оренди), та сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1 Договору оренди встановлено розмір орендної плати за вказане майно - 300 000,00 грн., в т. ч. ПДВ, на місяць.

02.10.2017р. згідно Акту прийому-передачі об`єкта оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду будівлю готелю Вікторія та зобов`язався сплачувати орендну плату.

Орендна плата здійснюється на підставі виставлених Орендодавцем рахунків за період з квітня місяця поточного року по вересень місяць поточного року - не пізніше останнього робочого дня жовтня поточного року (п. 3.3 Договору оренди).

Відповідно до п. 3.5. Договору оренди у разі його розірвання Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату до дня повернення Об`єкта оренди за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, ураховуючи штрафні санкції, Орендодавцю.

Далі, між сторонами 31.08.2018р. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №788 від 02.10.2017р., відповідно до якої сторони домовились про те, що відповідно із ст. 651,653,654 Цивільного кодексу України та зважаючи на п. 10.3. Договору оренди №02.10.2017р. за взаємною згодою сторони домовились зазначений Договір вважати розірваним з 31.08.2018р.

31.08.2018р. відповідно до Акту прийому-передачі (повернення) будівлю готелю Вікторія , розташовану в місті Одесі по вулиці Генуезька, 24А, загальною площею 11745,90 кв.м. було повернуто Орендарем до Орендодавця, у зв`язку із достроковим розірванням Договору оренди №788 від 02.10.2017р. на підставі Додаткової угоди №1 від 31.08.2018р.

Позивач вказує, що востаннє орендна плата була сплачена Орендарем платіжним дорученням №6737 від 31.08.201 за червень-липень 2018 року у загальній сумі 600 000,00 грн., а за період, що передував даті повернення Об`єкта оренди Орендодавцю (серпень 2018 року), виникла заборгованість по орендній платі, яка не погашена до теперішнього часу і складає 300 000,00грн. в т. ч. ПДВ.

13.08.2019р. позивачем було направлено на адресу відповідача Претензію вих.№534-БТ щодо наявної заборгованості по сплаті орендної плати разом із додатком №1, а саме Довідкою, відповідно з якої вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором оренди №788 від 02.10.2017р. станом на 13.08.2019р. складає 300 000,00грн.

Вищевказана претензія вих.№534-БТ від 13.08.2019р. була залишена відповідачем без відповіді.

З наведених підстав, Публічне акціонерне товариство Місто-Банк звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС про стягнення 300 000,00 грн.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 ст.15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписами ч.ч.1, 2 ст. 20 ГК України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Згідно з ст. 173 ГК України зазначено, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. При цьому, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України унормовано, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судом встановлено, що 02.10.2017 року між ТОВ КРОК ЗА КРОКОМ ПЛЮС як Орендарем та АТ Місто Банк як Орендодавцем було укладено Договір оренди №788 (далі - Договір оренди).

Відповідно до п. п. 1.1, 5.2, 7.1 Договору оренди Орендодавець зобов`язався передати за плату Орендарю у строкове користування, а Орендар зобов`язався прийняти у строкове користування будівлю готелю Вікторія , розташовану в місті Одесі по вулиці Генуезька, 24А, загальною площею 11745,90 кв.м. (далі - Об`єкт оренди), та сплачувати орендну плату.

Пунктом 3.1 Договору оренди встановлено розмір орендної плати за вказане майно - 300 000,00 грн., в т. ч. ПДВ, на місяць.

02.10.2017р. згідно Акту прийому-передачі об`єкта оренди Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду будівлю готелю Вікторія та зобов`язався сплачувати орендну плату.

Орендна плата здійснюється на підставі виставлених Орендодавцем рахунків за період з квітня місяця поточного року по вересень місяць поточного року - не пізніше останнього робочого дня жовтня поточного року (п. 3.3 Договору оренди).

Відповідно до п. 3.5. Договору оренди у разі його розірвання Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату до дня повернення Об`єкта оренди за актом прийому-передачі. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, у повному обсязі, ураховуючи штрафні санкції, Орендодавцю.

Між сторонами 31.08.2018р. було укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди №788 від 02.10.2017р., відповідно до якої сторони домовились про те, що відповідно із ст. 651,653,654 Цивільного кодексу України та зважаючи на п. 10.3. Договору оренди №02.10.2017р. за взаємною згодою сторони домовились зазначений Договір вважати розірваним з 31.08.2018р.

31.08.2018р. відповідно до Акту прийому-передачі (повернення) будівлю готелю Вікторія , розташовану в місті Одесі по вулиці Генуезька, 24А, загальною площею 11745,90 кв.м. було повернуто Орендарем до Орендодавця, у зв`язку із достроковим розірванням Договору оренди №788 від 02.10.2017р. на підставі Додаткової угоди №1 від 31.08.2018р.

Проте, відповідачем в порушення умов Договору оренди та норм діючого законодавства України не виконано належним чином зобов`язання зі сплати оренди, з урахуванням чого у Відповідача утворилась заборгованість в розмірі 300 000,00 грн.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України , відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС заборгованость за Договором оренди №788 від 02.10.2017р. по орендній платі у розмірі 300 000,00грн., підлягають судом задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, в судові засідання відповідач не з`являвся хоча заздалегідь був повідомлений про дату час та місце судового засідання.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 20 73, 74, 76, 86, 126, 129, 165, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства Місто-Банк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС про стягнення 300 000,00 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КРОК за КРОКОМ ПЛЮС (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11, кабінет 414; код ЄДРПОУ 34221430) на користь Публічного акціонерного товариства Місто-Банк (65009, Одеська область, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 11; код ЄДРПОУ 20966466) заборгованість за Договором оренди №788 від 02.10.2017р. по орендній платі у розмірі 300 000 /тридцять тисяч/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 500 /чотири тисячі п`ятсот/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України

Повний текст складено 12 травня 2020 р.

Суддя С.Ф. Гут