Рішення

від 07.05.2020 по справі 380/2764/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2764/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.11.2019 року:

- №0131905/1-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 18323,20 грн (податковий період - 2017 рік);

- №0131905-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 42635,80 грн (податковий період - 2018 рік).

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, а саме - підп. є підп.266.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, у зв`язку із тим, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки належить до будівлі промислового призначення. Крім того, звернув увагу, що обставини стосовно правомірності звільнення позивача від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, вже досліджувалися судами різних інстанцій. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду за судовим захистом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що позивач є фізичною особою, що має у власності нежитлову нерухомість, у зв`язку з чим є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За таких обставин, вважає, що, приймаючи оскаржувані рішення, відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування його рішень немає. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Окрім того, відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, однак суд відмовляє у задоволенні такого, так як відповідно до п.2 ч.6 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою судді від 10.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами 07.05.2020 року.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме, виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно-побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Зазначена нежитлова будівля знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м виробничі площі Приватного підприємства Будьмо здорові , засновником та власником якого є позивач - ОСОБА_1 .

Приватне підприємство Будьмо здорові (місцезнаходження: Львівська область, Городоцький район, село Керниця, вул.Шевченка, будинок 1А; код ЄДРПОУ: 36828596) є підприємством харчової промисловості, основний вид діяльності за КВЕД 10.71: виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між тим, згідно рішення Керницької сільської ради Городоцького району Львівської області від 29.12.2012 року №377, внесено зміни до рішення №255 від 30.03.2012 року, перейменовано АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1.

На підставі підп.54.3.3 п.54.3 ст.54, підп.266.7.2 п.266.7 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення форми Ф від 11.11.2019 року:

- №0131905/1-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 18323,20 грн (податковий період - 2017 рік);

- №0131905-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 42635,80 грн (податковий період - 2018 рік).

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, однак за наслідками такого, названі акти індивідуальної дії рішенням Державної податкової служби України від 02.03.2020 року залишено без змін.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для винесення спірних рішень. Вважаючи у зв`язку із цим свої права, інтереси та обов`язки порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно підп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, податок на майно складається, в тому числі з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підп.266.2.1 п.266.1 ст.266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України).

Згідно положень підп.підп.266.3.1, 266.3.2 п.266.1 ст.266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

За змістом підп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України).

Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу, об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпункт є підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, на який посилається позивач як на підставу протиправності податкових повідомлень-рішень, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від а до л ) передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв`язок об`єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами е та і , на відміну від пункту є . Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ( д ), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ( е ), сільськогосподарський товаровиробник ( ж ), громадські організації інвалідів та їх підприємства ( з ), релігійні організації ( и )), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ( ґ ), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ( і ), будівлі промисловості ( є ) тощо).

Між тим, аналізуючи зміст пункту є підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, можна дійти висновку про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності.

За положеннями підп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України, об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Відповідно до п.5.3 ст.5 Податкового кодексу України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості .

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промисловості , який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості , 1251.2 - Будівлі підприємств чорної металургії , 1251.3 - Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості , 1251.4 - Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - Будівлі підприємств харчової промисловості , 1251.6 - Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості , 1251.7 - Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості , 1251.8 - Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості , 1251.9 - Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) Будівлі промислові та склади належить клас (код 1251) Будівлі промислові , який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) Резервуари, силоси та склади належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Положеннями ст.62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення законодавства дають підстави для висновку, що застосування пункту є підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, а саме - наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

В межах спірних відносин ці обов`язкові умови є наявними, оскільки мова йде про виробничі приміщення.

Суд встановив, що позивач є власником нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, а саме - виробничий корпус, 1А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно - побутовий корпус, 2В загальною площею 572,7 к.м., які є примословими та відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-200 відповідають класу Будівлі промислові .

Відтак, об`єкт нерухомості (нежитлова будівля), який на праві власності належить позивачу, підпадає під дію підпункту є підп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року у справі №813/4251/17, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2017 року №52605-13 задоволено повністю. Між тим, суд враховує, що вказаним податковим повідомленням-рішенням нараховано позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, яке перебуває у власності фізичних осіб, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 14202,77 грн.

Зазначене судове рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 03.04.2018 року.

Застосовуючи приписи ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд враховує, що вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, підтверджено факт, що нежитлове приміщення, яке належить ОСОБА_1 на праві власності, не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у підприємстві харчової промисловості .

А тому вказане не доказується при розгляді цієї справи.

За таких обставин, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.11.2019 року: №0131905/1-5105-1304 та №0131905-5105-1304.

Висновки суду у даній справі відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у його постановах від 15.05.2018 року у справі №806/2676/17 та від 19.02.2019 року у справі №819/818/17.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд приходить висновку, що спірні рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.11.2019 року №0131905/1-5105-1304 та №0131905-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості не відповідають критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняті не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак порушують права та законні інтереси позивача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то питання щодо їх розподілу суд не вирішує, оскільки позивач, відповідно до п.9 ст.5 Закону України Про судовий збір , звільнений від сплати судового збору і такий ним не сплачувався.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.11.2019 року №0131905/1-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 18323 (вісімнадцять тисяч триста двадцять три) гривні 20 копійок (податковий період - 2017 рік).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 11.11.2019 року №0131905-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 42635 (сорок дві тисячі шістсот тридцять п`ять) гривень 80 копійок (податковий період - 2018 рік).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення суду буде складено до 12.05.2020 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 12.05.2020 року.