Постанова

від 28.10.2020 по справі 380/2764/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : Ланкевич А.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 380/2764/20 пров. № А/857/7357/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Кузьмича С.М., Матковської З.М.

за участю секретаря судового засідання: Мельничук Б.Б.

представника позивача: Дякун Х.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 380/2764/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

09.04.2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень № 0131905/1-5105-1304, № 0131905-5105-1304 від 11.11.2019р.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020р. позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019р. № 0131905/1-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 18323 грн. 20 коп. (податковий період - 2017 рік) та податкове повідомлення-рішення від 11.11.2019р. № 0131905-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 42635 грн. 80 коп. (податковий період - 2018 рік).

Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління Державної податкової служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2020р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представник позивача Дякун Х.Є. в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

11.11.2019р. контролюючий орган виніс податкове повідомлення-рішення №0131905/1-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 18323,20 грн (податковий період - 2017 рік) та податкове повідомлення-рішення №0131905-5105-1304 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 42635,80 грн (податковий період - 2018 рік). (а.с. 6-7)

ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.266.1.1. п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями пп.266.2.1. п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, пп. є пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

При цьому, в пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до п.30.1 ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 Податкового кодексу України).

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Так, згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000р. №507 об`єктами класифікації в ДК 018-22000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерної споруди різного функціонального призначення.

Будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо за їх функціональним призначенням) віднесено до підрозділу Будівлі нежитлові група 125 Будівлі промислові та склади клас 1251 Будівлі промисловості . Також, Будівлі промисловості відносяться Будівлі харчової промисловості ( код 1251.5)

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1145,2 кв.м, а саме, виробничий корпус, 1-А, загальною площею 563,3 кв.м; контрольно-пропускний пункт, 1-Б загальною площею 9,2 кв.м; адміністративно-побутовий корпус, 2-В загальною площею 572,7 к.м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.06.2011р. (а.с. 12)

Зазначена нежитлова будівля є виробничими площами та використовується за цільовим призначенням під час здійснення господарської діяльності Приватним підприємством Будьмо здорові , засновником якого є позивач. У нежитловій будівлі виготовляється харчова продукція - печиво під торгівельною маркою SMAKULI ( а.с. 12)

Так, основним видом діяльності Приватного підприємства Будьмо здорові за КВЕД 10.71:виробництво хліба та хлібобулочних виробів, виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Даним будівлям присвоєно індивідуальний реєстраційний номер виробничих потужностей: r-UA-13-03-65 відповідно до наказу Управління Держпродспоживслужби № 33-Р від 29.09.2016р.

ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2017р. у справі № 813/4251/17, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2018р., встановлено приналежність спірної нежитлової будівлі до будівель промисловості, тобто будівель які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Тобто, обставини у даній справі щодо вказаних нежитлових приміщень встановлені в рішенні у адміністративній справі, яке набрало законної сили, а тому не доказуються при розгляді іншої справи.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, оскільки Головне управління Державної податкової служби у Львівській області діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Нежитлова будівля яке належить позивачу на праву власності, не є об`єктом оподаткування, згідно пп. є пп. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, оскільки використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Висновки апеляційного суду узгоджуються з правовою позицією яка викладена Верховним Судом в постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта, що нежитлова будівля яка належить позивачу на праві власності є об`єктом оподаткування, оскільки податковий орган не надав жодних доказів про те, що вказана будівля використовується не за призначенням, крім промислової діяльності.

Інші доводи які викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки колегії суддів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2020 року у справі № 380/2764/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя С.М. Кузьмич

Суддя З.М. Матковська

Постанова в повному обсязі складена 09.11.2020р.