Постанова

від 06.05.2020 по справі 640/6948/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6948/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Земляної Г.В.,Глущенко Я.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМВ" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень від 14.04.2016 року №0019651203 та №0019661203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2020 року було замінено відповідача - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на правонаступника - Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Держаною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка, предметом якої було питання дотримання ТОВ "БМВ" вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати податку - плати за землю.

За результатами перевірки складено акт від 30.03.2016 року №275/26-50-12-03-15/32588849, відповідно до якого встановлено порушення ТОВ "БМВ" граничних строків сплати узгоджених сум грошового зобов`язання з плати за землю, передбачені пунктом 57.1статті 57, пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

На підставі акту камеральної перевірки від 30.03.2016 року №275/26-50-12-03-15/32588849 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 14.04.2016 року №0019651203, яким на підставі абзацу третього пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб", код 18010600, всього у розмірі 375487,40 грн. на 59 календарних днів, нараховано штраф у сумі 75.097,48 грн. (20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання);

- від 14.04.2016 року №0019661203, яким на підставі абзацу трнтього пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України за порушення позивачем граничного строку сплати суми грошового зобов`язання за платежем "орендна плата з юридичних осіб", код 18010600, всього у розмірі 76234,30 грн. на строк 20 календарних днів, нараховано штраф у сумі 7623,43 грн. (10% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання).

Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 29.06.2016 №14463/10/26-15-10-02-16 та ДФС України від 23.08.2016 №18264/6/99-99-11-03-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою (пункт 31.1).

Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо (пункт 31.3).

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України).

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 лютого 2015 року ТОВ "БМВ" подано до ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві паперову податкову декларацію з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за звітний період 2015 рік, з позначкою "звітна", що зареєстрована за № 1500017363, відповідно до якої позивачем задекларовано до сплати річну суму орендної плати у розмірі 337545,78 грн., в т.ч. щомісячно до сплати по 28128,81 грн. та окремо за грудень місяць - 28128,87 грн.

17.08.2015 року ТОВ "БМВ" подано до податкової інспекції електронну податкову декларацію з плати за землю за звітний період 2015 рік з позначкою "уточнююча", відповідно до якої позивачем відкориговано задекларовані попередньо суми податку, що підлягали сплаті у місяцях липні-грудні 2015 року, шляхом збільшення місячного платежу у кожному з зазначених місяців на 3204,67 грн.

22.01.2016 року ТОВ "БМВ" подано до податкової інспекції електронну податкову декларацію з плати за землю за звітний період 2015 рік з позначкою "звітна" (податкова декларація зареєстрована органом ДФС за №9274100627), відповідно до якої позивачем зазначена річна сума орендної плати у розмірі 376001,26 грн., в т.ч. щомісячно до сплати по 31333,44 грн. та окремо за грудень місяць - 31333,42 грн.

Відповідно до позовної заяви та додаткових пояснень, при складанні податкової декларації від 22.01.2016 року були допущені технічні помилки - зазначено невірні звітний період (замість "2016 року" вказаний "2015 рік") та розміри податку.

З метою коригування показників поданої податкової звітності ТОВ "БМВ" подано податкову звітність:

- 15.02.2016 року електронну податкову декларацію з плати за землю за звітний період 2016 рік, з позначкою "звітна нова" (декларація зареєстрована органом ДФС за №9016632568), відповідно до якої задекларувало належну до сплати річну суму орендної плати у розмірі 538809,66 грн., в т.ч. щомісячно до сплати по 44900,81 грн. та окремо за грудень місяць - 11900,75 грн.;

- 21.03.2016 року електронну податкову декларацію з плати за землю за звітний період 2015 рік, з позначкою "уточнююча" (декларація зареєстрована органом ДФС за №9276546458), відповідно до якої відкоригувало задекларовані у поданій 22.01.2016 року податковій декларації суми податку, шляхом їх зменшення на 376001,28 грн. (в т.ч. на 31333,44 грн. за місяці з січня по листопад, і на 31333,44 грн. за грудень місяць).

Отже, відповідно до поданих позивачем звітної податкової декларації за 2015 рік за №1500017363 від 13.02.2015 (з урахуванням уточнюючої податкової декларації за реєстр. №9172967241 від 17.08.2015) та звітної нової податкової декларації за 2016 рік за №9016632568 від 15.02.2016, ТОВ "БМВ" мало сплатити до бюджету суми податку у таких розмірах: за 2015 рік: з січня по червень 2015 року по 28128,81 грн. щомісячно, за період з липня по грудень 2015 року по 31333,48 грн. щомісячно; за 2016 рік: за період з січня по листопад 2016 року по 44900,81 грн. щомісячно та за грудень 2016 року - 44900,75 грн.

На підтвердження сплати сум податку за 2015 рік позивачем надано копії платіжних доручень, що наявні в матеріалах справи.

Відповідно до відміток банку на платіжних дорученнях платежі за ними були проведені датами, що відповідають датам таких платіжних документів.

Як убачається з витягу з інтегрованої картки платника орендної плати з юридичних осіб (позивача) за 2016 рік 26.02.2016 року та 28.03.2016 року до інтегрованої картки внесені відомості про сплату ТОВ "БМВ" до державного бюджету сум податку у розмірі 44900,81 грн. за січень і лютий 2016 року.

Аналізуючи зміст витягів з інтегрованої картки платника орендної плати з юридичних осіб (позивача) за 2015 та 2016 роки вбачається, що станом на 31.12.2015 в інтегрованій картці обліковувалась переплата у сумі 513,94 грн. 22.01.2016 контролюючим органом на підставі податкової декларації реєстр. №9274100627 від 22.01.2016 проведені нарахування платнику до сплати 11 платежів, як узгоджених грошових зобов`язань, по 31.333,44 грн. кожен. Внаслідок цього станом на 22.01.2016 в інтегрованій картці платника утворилась недоїмка у загальному розмірі 344.153,90 грн. 29.01.2016 зазначена недоїмка була частково погашена на зараховану до сплати згідно платіжного доручення №2047 від 29.01.2016 суму коштів (31.333,48 грн.). Як наслідок станом на 30.01.2016 сума недоїмки складала 312.820,42 грн. 30.01.2016 на підставі податкових декларацій реєстр. №1500017363 від 13.02.2015 та реєстр. №9172967241 від 17.08.2015 проведені нарахування до сплати суми узгоджених грошових зобов`язань 28.128,87 грн. і 3.204,67 грн. (всього 31.333,54 грн.). В цей же день на підставі податкової декларації реєстр. №9274100627 від 22.01.2016 здійснено нарахування платнику до сплати платежу у сумі 31.333,42 грн., як узгодженого грошового зобов`язання. Як наслідок станом на 31.01.2016 сума недоїмки складала 375.487,38 грн. 26.02.2016 зазначена недоїмка була частково погашена на зараховану до сплати згідно з платіжним дорученням №2078 від 26.02.2016 суму коштів (44.900,81 грн.). 01.03.2016 на підставі податкової декларації реєстр. №9016632568 від 15.02.2016 проведено нарахування до сплати суми узгодженого грошового зобов`язання 44.900,81 грн. Як наслідок наявна на той час сума недоїмки (330.586,57 грн.) збільшилась на аналогічну суму коштів.

21.03.2016 в інтегрованій картці платника на підставі податкової декларації реєстр. №9276546458 від 21.03.216 відображено зменшення нарахованої раніше до сплати суму податку на 376.001,28 грн. (що складає 12 платежів по 31.333,44 грн. кожен). У зв`язку з цим сума облікованої недоїмки була повністю погашена за рахунок поданого позивачем уточнюючого розрахунку, та станом на 28.03.2016 в інтегрованій картці платника знову обліковувалась переплата у розмірі 513,90 грн.

З огляду на наведені обставини суд доходить висновку, що випадки несвоєчасної сплати плати за землю, що зафіксовані актом камеральної перевірки, були зумовлені виключно обставинами нарахування контролюючим органом в інтегрованій картці платника орендної плати з юридичних осіб (позивача) 22.01.2016 та 30.01.2016 до сплати сум грошових зобов`язань, вказаних у податковій декларації реєстр. №9274100627 від 22.01.2016 року.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, такі суми грошових зобов`язань з податкової декларації реєстр. №9274100627 від 22.01.2016 були відкориговані позивачем, шляхом їх зменшення до нульового показника згідно з поданим уточнюючим розрахунком - податковою деклараціє №9276546458 від 21.03.2016.

До підстав уточнення, його правомірності, розміру зменшеної до сплати суми контролюючий орган в відзиві не зазначив. У свою чергу такі дії платника були ототожнені контролюючим органом зі сплатою сум податкового зобов`язання.

Враховуючи викладене, суми коштів в рахунок сплати сум узгоджених грошових зобов`язань, задекларованих ТОВ "БМВ" у податкових деклараціях за 2015 рік (№1500017363 від 13.02.2015, з урахуванням уточнюючої податкової декларації №9172967241 від 17.08.2015) та за 2016 рік (№9016632568 від 15.02.2016), були перераховані позивачем у період з 01.01.2016 по 30.03.2016 до державного бюджету повністю та у межах законодавчо визначених граничних строків їх сплати.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "грошовим зобов`язанням платника податків" є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а "податковим зобов`язанням" згідно підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 цього жКодексу є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Суму такого податкового та/або грошового зобов`язання платник відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України самостійно обчислює у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання вважається узгодженою.

Водночас нормами пункту 50.1 статті 50 ПК України визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Тобто, у випадку самостійного виявлення помилок у раніше поданій декларації (що мало місце у розглядуваних спірних правовідносинах) платник може виправити їх шляхом подання звітної, нової звітної або уточнюючої декларації. У такому випадку в контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України, оскільки із поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні (наприклад постанова Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №826/19068/16).

Крім того, аналізуючи правовий зміст норм пункту 54.1 статті 54, статті 50, пункту 126.1 статті 126 ПК України у їх сукупності Верховний Суд (постанови від 25.04.2019 у справі №826/19068/16, від 27.02.2018 у справі №813/2009/17, від 14.08.2018 у справі №818/1507/17) дійшов висновків про те, що специфіка нарахування штрафної санкції за статтею 126 ПК України полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу. Отже, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченоїстаттею 126 ПК України оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як її (штрафної санкції) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та наведені вище правові позиції Верховного Суду, колегія суддів підтримує позицію окружного адміністративного суду про відсутність в діях ТОВ "БМВ" складу правопорушення (порушення правил сплати (перерахування) плати за землю), що зафіксований в акті камеральної перевірки.

Крім того, згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Таким чином, сплата податку являє собою фактичне внесення сум податку, які підлягають сплаті до відповідного бюджету.

У зв`язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що законодавством регламентовано право платника податків виправити у поданій ним податковій декларації самостійно виявлені помилки, що є декларативною формою належної реалізації податкових зобов`язань, однак це не є сплатою податків і не має складу правопорушення, передбаченого пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 23 січня 2018 року у справі № 810/2108/16, від 13 лютого 2018 року у справі № 803/1156/17 від 12 червня 2018 року у справі №822/2198/17, від 23 червня 2018 року у справі № 820/2508/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 824/95/18-а, від 25 квітня 2019 року у справі №826/19068/16, від 07 квітня 2020 року у справі №826/6802/17), при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов`язання з певного податку, відсутній об`єкт застосування штрафної санкції, передбаченої статтею 126 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов`язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов`язання, у той час як нарахування (застосування) штрафної санкції залежить від суми погашеного податкового боргу та від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

Як свідчать матеріали даної справи, обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач в своїх доводах посилається на правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 статтею 126 Податкового кодексу України. За твердженням апелянта, під час проведення перевірки з питань своєчасності сплати узгоджених сум грошового зобов`язання зі плати за землю було встановлено, що позивачем такі сплати проводилися із затримками до 30 календарних днів та більше 30 календарних днів.

Однак, зважаючи на наявні у справі докази, колегія суддів наголошує на тому, що суми грошових зобов`язань з податкової декларації реєстр. №9274100627 від 22.01.2016 були відкориговані позивачем шляхом їх зменшення до нульового показника згідно поданої ним уточнюючої податкової декларації №9276546458 від 21.03.2016, а самі суми коштів в рахунок сплати сум узгоджених грошових зобов`язань, задекларованих ТОВ "БМВ" у податкових декларації за 2015 рік (№1500017363 від 13.02.2015, з урахуванням уточнюючої податкової декларації №9172967241 від 17.08.2015) та за 2016 рік (№9016632568 від 15.02.2016), були перераховані ТОВ "БМВ" у період з 01.01.2016 по 30.03.2016 до державного бюджету в порядку та строки визначені законом.

У зв`язку з цим, колегія суддів знаходить помилковим застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, згідно податкових повідомлень рішень від 14.04.2016 року №0019651203 та від 14.04.2016 року №0019661203.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який відповідачами в даному випадку виконаний.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Земляна Г.В.

Суддя Глущенко Я.Б.