Ухвала

від 12.05.2020 по справі 711/3199/20

ПРИДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Номер провадження 1-кс/711/1112/20

Справа № 711/3199/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси клопотання слідчого СУГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 , винесеного у кримінальному провадженні №12020250000000137 від 22.04.2020 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного за ч. 2 ст. 189 КК України,-

встановив:

Слідчий, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження за погодженням з прокурором прокуратури Черкаської області звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , посилаючись на те, що ОСОБА_6 , діючи спільно та за попередньою змовою з невстановленими під час досудового розслідування особами, умисно, незаконно, з корисливих мотивів, починаючи з 16.04.2020, погрожуючи насильством, вимагав грошові кошти у ОСОБА_7 за неіснуючі боргові зобов`язання, за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , 16.04.2020 вранці зателефонував ОСОБА_7 та під приводом виплати їй заробітної плати повідомив про необхідність термінової зустрічі з нею в приміщенні офісу за місцем здійснення господарської діяльності фізичної особи - підприємця « ОСОБА_6 », за адресою: АДРЕСА_2 .

На місці зустрічі ОСОБА_6 здійснив вимагання, яке полягало в протиправній вимозі до ОСОБА_7 про передачу йому грошових коштів в сумі 250000 грн. частинами, першу з яких в сумі 20000 грн. необхідно було передати в строк до 21.04.2020, за неіснуючі боргові зобов`язання, нібито за те, що ОСОБА_7 , не будучи особою матеріально відповідальною, привласнила грошові кошти його підприємства, при цьому здійснював дійсні та реальні погрози застосування до ОСОБА_7 насильства в усній формі, погрожував фізичним впливом невстановлених під час досудового розслідування осіб, примушував написати боргову розписку. У подальшому, коли ОСОБА_7 відмовилася, близько 13 год. 30 хв., 16.04.2020, перебуваючи біля банкомату АТ КБ «ПриватБанк» біля ТЦ «Будинок Торгівлі», що розташований за адресою: бульв. Шевченка, 207, м. Черкаси, примусив її зняти з банківської картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 600 грн., якими після повернення до офісного приміщення заволодів, після чого примусив ОСОБА_7 зняти із себе та передати йому належні їй прикраси, а саме: перстень золотий з рубіном, два кільця срібні інкрустовані фіанітами та дві сережки срібні інкрустовані фіанітами.

Потерпіла ОСОБА_7 усвідомлювала такі дії ОСОБА_6 як небезпеку для власного життя і здоров`я та розуміла, що у випадку відмови виконати протиправну вимогу про передачу йому грошових коштів в установлений ним строк, може зазнати фізичного впливу від ОСОБА_6 та від інших невстановлених під час досудового розслідування осіб.

Після цього, ОСОБА_6 , продовжуючи свій злочинний умисел, в період з 21.04.2020 до 04.05.2019, використовуючи абонентські номери НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , продовжував вимагати в потерпілої грошові кошти, та вказував, що та не виконала свої зобов`язання в строк.

Надалі, 05.05.2020, близько 12 год. 3О хв., на виконання протиправної вимоги ОСОБА_6 про передачу йому грошових коштів в розмірі 10000 грн. ОСОБА_7 прибула у попередньо визначене в телефонній розмові з ОСОБА_6 місце, а саме офіс ФОП « ОСОБА_6 », що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , та передала йому грошові кошти в сумі 10000 грн., які були надано ОСОБА_7 для проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Після того, як ОСОБА_6 перерахував вказані грошові кошти, він запитав ОСОБА_7 , коли вона передасть решту коштів, на що остання повідомила, що не раніше як через дві неділі, після чого ОСОБА_6 швидко покинув приміщення офісу.

В подальшому, о 12.40 год. 05.05.2020 ОСОБА_6 затримано працівниками поліції в порядку ст. 208 КПК України,

06.05.2020 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7 , даними протоколу огляду, помітки та вручення грошових коштів від 27.04.2020, протоколів обшуків від 05.05.2020 та іншими матеріалами кримінального провадження.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, стан його здоров`я, відсутність сталих соціальних зв`язків, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також, необхідно врахувати, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, протягом строку з 16.04.2020 по 05.05.2020 вчиняв кримінальне правопорушення, що вказує на те, що така його діяльність носила тривалий та цілеспрямований характер, що свідчить про те, що підозрюваний може продовжити свою незаконну діяльність, що вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, підозрюваний є уродженцем м. Черкаси, де й проживає на цей час, а тому має міцні зв`язки серед жителів м. Черкаси, у тому числі схильних до вчинення злочинів, що підтверджується здійсненням погроз про застосування насильства до потерпілої його знайомими, у зв`язку із цим за їх допомогою та особисто може незаконно впливати на потерпілу та свідків, шляхом умовлянь, погроз, підкупу чи в інший спосіб, а також може знищувати, переховувати або спотворювати документи та речі, зокрема інформацію, що містить записи з камер відео нагляду в приміщенні офісу за адресою: бульв. Шевченка, 207, м. Черкаси, які мають істотне значення у провадженні, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

З огляду на вказане у разі застосування до ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триванням під вартою орган досудового розслідування не зможе в повній мірі забезпечити виконання завдань кримінального провадження та не матиме можливості запобігти здійсненню підозрюваним, з метою уникнення кримінальної відповідальності, дій спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, а також виконання останнім процесуальних обов`язків щодо явки для проведення слідчих і процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановлений ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі наведеного просив застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб з поміщення до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, без визначення розміру застави.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити його повністю.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог п.4 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст.177 КПК України метою і підставою застосування запобіжних заходів є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються

Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти Росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ "Александер Макаров проти Росії" національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Обґрунтовуючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор вказує на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 7 років, враховуючи матеріальний стан підозрюваного, стан його здоров`я, відсутність сталих соціальних зв`язків, існує обґрунтований ризик, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, протягом строку з 16.04.2020 по 05.05.2020 вчиняв кримінальне правопорушення, що вказує на те, що така його діяльність носила тривалий та цілеспрямований характер, що свідчить про те, що підозрюваний може продовжити свою незаконну діяльність, що вказує на ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, підозрюваний є уродженцем м. Черкаси, де й проживає на цей час, а тому має міцні зв`язки серед жителів м. Черкаси, у тому числі схильних до вчинення злочинів, що підтверджується здійсненням погроз про застосування насильства до потерпілої його знайомими, у зв`язку із цим за їх допомогою та особисто може незаконно впливати на потерпілу та свідків, шляхом умовлянь, погроз, підкупу чи в інший спосіб, а також може знищувати, переховувати або спотворювати документи та речі, зокрема інформацію, що містить записи з камер відео нагляду в приміщенні офісу за адресою: бульв. Шевченка, 207, м. Черкаси, які мають істотне значення у провадженні, що свідчить про наявність ризиків, передбачених пунктами 2-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно Постанови №14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 р. «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов`язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.

Як зазначено в п. 143 Рішення ЄСПЛ «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказання підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню по справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатніми для ухвалення рішення про тримання заявника під вартою (аналогічні справи «Беччієв проти Молдови» та «Сарбан проти Молдови»).

Стосовно загрози втечі, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місціРизик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»).

Аргументи за чи проти звільнення, у тому числі ризик того, що обвинувачений може перешкодити належному проведенню судового розгляду, не повинні прийматися абстрактно, але повинні бути підкріплені фактичними доказами. Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).

Потрібно наголосити, що в клопотанні про обрання запобіжного заходу слідчий приділив увагу ризикам поверхнево, не навівши жодних обґрунтувань. Зокрема ним зазначено, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, проте не вказавши яким способом, а також зазначено, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу, проте жодних фактів на підтвердження даних обставин не наведено.

В той же час ЄСПЛ визнав, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню є недостатньою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор, у свою чергу, не навів доказів реальної можливості незаконного впливу підозрюваного на процес доказування у даному кримінальному провадженні, в тому числі і на свідків.

Зокрема, прокурором у своєму клопотанні не вказав будь-які дії вчиненні підозрюваним, які б свідчили про його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, або про його наміри незаконно вплинути на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, знищити, сховати, спотворити речові докази по кримінальному провадженню, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу. Будь-яких інших обставин, які в свідчили про перешкоджання ОСОБА_6 кримінальному провадженню іншим чином, про можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, підтверджених документально, прокурором суду не надано.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчий просить обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення застави, посилаючись на те, що слідчий суддя при постановлений ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Разом з тим, як вбачається з повідомлення про підозру від 6 травня 2020 року, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, а саме вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При вирішенні клопотання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_6 має зареєстроване місце проживання, раніше не судимий, має ряд хронічних захворювань, зокрема Державною установою «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб їм. Л.В. Громашевського Національної академії медичних наук України» йому діагнозтовано вірус імунодефіциту людини «IV ступеню» (ВІЛ) та хронічний гепатит В. У зв`язку з вказними діагнозами, ОСОБА_6 призначено припарати APT за схемою: TDF/FTC+DTG - безперервно та пожиттєво.

За основним місцем проживання та роботи ОСОБА_6 характеризується позитивно. Також, ОСОБА_8 має постійне місце роботи, зокрема досить тривалий час займається підприємницькою діяльністю, є засновником товариства з обмеженою відповідальністю «КУЛЬТ КОФЕ» (код ЄДРПОУ 41808042) (КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування) та додатково здійснює підприємницьку діяльність, як фізична особа- підприємець ОСОБА_6 .

Суд вважає, що органом досудового розслідування не наведені, у відповідності до ст. ст. 177-178 КПК України, мета та підстави застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також не враховані обставини, які повинні враховуватися при обранні цього запобіжного заходу, що надає суду всі підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання .

Відповідно до п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини-обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

В той же час суд враховує, що п. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

При цьому слідчий суддя враховує, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, але прокурором не доведено, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів на даному етапі не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.

У відповідності до п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/0/4 від 4 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року ), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини та зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК.

Відповідно до роз`яснень ВССУ, викладених у п.18 Листа від 4 квітня 2013 року №511-550/0/4-13, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії», пункти 111 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року2).

Тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням застосування тримання під вартою, тому судам, окрім кваліфікації, слід визначати ризики (ст. 177 КПК), інакше судові рішення щодо застосування, продовження тримання під вартою не відповідають вимогам практики ЄСПЛ і нормам КПК.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

У відповідності до ч.5 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов`язує підозрюваного прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи.

Керуючись ст. ст. 40, 131, 132, 176 181, 184, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

В задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу в виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - відмовити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання строком на два місяці.

Зобов`язати ОСОБА_6 прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали слідчого судді проголошено 12 травня 2020 року о 08.30 год.

Слідчий суддя: ОСОБА_1