Рішення

від 14.08.2007 по справі 17/205-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/205-07

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

14.08.07                                                                                           Справа №  17/205-07

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ"

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин"

про                стягнення 24 787 грн.

                                                                                                          Суддя  Суховий В.Г.

Представники:

позивача:         Лазебний В.А.;

відповідача:    не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа  № 17/205-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" (далі - Відповідач) про стягнення 24 787 грн. заборгованості, з яких 18 202,79 грн. –основний борг, 1 201,31 грн. –пеня, 700,66 грн. –інфляційні, 212 грн. –3% річних, 52,72 грн. –витрати на паливо та відрядження автотранспорту, 4 051,67 грн. -  витрати на адвокатські послуги, а також судові витрати 247,87 грн. –державне мито та 118 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. щодо оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2007р. порушено провадження у справі № 17/205-07 та призначено до розгляду на 20.06.2007р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання 20.06.2007р. представника позивача, суд відклав розгляд справи на 14.08.2007р.

Відповідачем подано відзив від 20.06.2007р., в якому він просить в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" –24 787 грн. –відмовити з підстав, викладених у відзиві.

Позивач позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання 14.08.2007р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою господарського суду від 20.06.2007р. за адресою, на яку була відправлена ухвала господарського суду про порушення провадження у справі від 05.06.2007р. та отримана відповідачем: (Київська обл.,  Білоцерківський  район, м. Узин, вул. Маяковського, 2).

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд        в с т а н о в и в:

01 листопада 2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ"  та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" було укладено Договір № 01/10-06 на надання послуг (далі Договір). Відповідно до умов Договору (п. 1.1) виконавець (позивач) зобов'язується надати транспортні засоби в кількості –штук для виконання робіт по перевезенню цукрової сировини (надалі -  механізованої роботи) в зоні контрактації замовника (відповідач), на період з 01 жовтня 2006р. по 31 грудня 2006р., з оплатою згідно даного Договору.   

Відповідно до п. 3.1 Договору по закінченню виконання робіт в цілому, виконавець повинен повідомити замовника, після чого сторони, складають двохсторонній акт здачі-приймання робіт в двох примірниках, по одному для кожної із сторін.

Відповідно до п. 4.1 Договору за виконані роботи, зазначені в п. 1 Договору, замовник зобов'язується розрахуватися з виконавцем згідно наступного розрахунку:

до 10 км. –0,29, до 25 км. –0,28, більше 25 км. –0,27 грн. за 1 тн-км. виконаних механізованих робіт.     

Отже зазначений Договір є підставою для виникнення у його сторін зобов'язань.

На підставі Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. позивачем надані послуги, а саме автопослуги по перевезенню буряка, що підтверджується актом на виконані роботи № 224 від 01.11.2006р. та актом на виконані роботи № 289 від 30.11.2006р., які підписані сторонами Договору (копії в матеріалах справи).

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань відповідач за надані позивачем послуги по Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. не розрахувався.

Судом встановлено, що з поданого позивачем Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. неможливо визначити строк оплати відповідачем за надані позивачем послуги, тому господарський суд дійшов висновку, що момент оплати наданих послуг сторонами не визначений.

Згідно з частиною другою ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання  боржником  обов'язку  не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було вручено відповідачу претензію № 73 від 19.01.2007р. з вимогою здійснити перерахування коштів за надані Товариством з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" послуги Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин", що підтверджується вхідним № 9 від 19.01.2007р. про отримання даної претензії відповідачем (копія в матеріалах справи).

Оскільки претензія позивача про сплату заборгованості за надані послуги була пред'явлена відповідачу 19.01.2007р., що підтверджується вхідним № 9 від 19.01.2007р, обов'язок відповідача по сплаті заборгованості з урахуванням семиденного строку, передбаченого ст. 530 ЦК України настав 27.01.2007р., яка залишена відповідачем без задоволення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.06.2007р. було зобов'язано відповідача подати суду докази сплати суми боргу, проте, відповідачем не подано жодних доказів щодо оплати своєї заборгованості за надані послуги позивачем.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається у відзиві на те, що між керівниками підприємств Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" проводилися розрахунки шляхом відпуску продукції підприємства, а саме реалізації жому в період жовтень-листопад 2006р. на суму 9 318 грн., що підтверджується (як зазначає відповідач у відзиві) видатковими накладними. Однак, суд не може погодитися з такою позицією, оскільки правовідносини на які посилається відповідач виникли не з Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р., а з інших підстав. Крім того, відповідачем не подано видаткових накладних на які він посилається у відзиві.

Суд також не погоджується з посиланнями відповідача на те, що за даними бухгалтерського обліку підприємства було виявлено перевитрати пального на суму 6 507,97 грн., в результаті чого Товариству з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" було виставлено рахунок-фактуру на дизельне пальне кількістю 1 807,77 л. по ціні 3, 599 грн. за 1 літр з урахуванням ПДВ, оскільки Договором на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. не передбачено виставлення замовником рахунку –фактури на дизельне пальне виконавцеві у зв'язку з перевитратами пального. В п. 1.3 Договору передбачено заправка ПММ проводиться за рахунок замовника.   

Крім того суд бере до уваги те, що з акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" вбачається, що відповідачем визнано суму боргу в розмірі 18 202,79 грн., а твердження відповідача, що за його даними бухгалтерського обліку сума значно менша,  та складає 2 376,82 грн., яка не підтверджена відповідними документами, спростовується наведеним вище.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи по Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. становить 18 202,79 грн.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За своєю правовою природою вищевказаний договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача  заборгованості за надані позивачем послуги по Договору на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. в сумі 18 202,79 грн. є обґрунтованими, документально підтверджуються, тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч.1. ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч.2 ст. 217 та ч.1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1.2 Договору у разі несвоєчасного проведення розрахунків, замовник зобов'язаний сплатити виконавцю пеню, розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочки.

Судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок пені згідно з Договором на надання послуг № 01/10-06 від 01.11.2006р. не можна вважати обґрунтованим, оскільки він здійснений з листопада 2006р. по 31.03.2007р. на акт від 01.11.2006р. та з грудня 2006 по 31.03.2007р. на акт від 30.11.2006р., що не враховує вимог п. 6 ст. 232 ГК України щодо терміну нарахування пені (шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано).

Згідно з розрахунком господарського суду Київської області пеню необхідно обраховувати з 27.01.2007р. по 31.03.2007р. (18 202,79 грн. –борг X 2 X 8,5 - розмір облікової ставки НБУ:100:365 - кількість днів в році X 64 –кількість прострочених днів) по обох актах (акт від 01.11.2006р. та акт від 30.11.2006р.), що складає –542,59 грн.

Тому господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені у розмірі –542,59 грн.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що поданий позивачем розрахунок збитків від інфляції та розрахунок 3% річних від простроченої суми з листопада 2006р. по травень 2007р. на акт від 01.11.2006р. та з грудня 2006 по травень 2007р. на акт від 30.11.2006р. не можна вважати обґрунтованими, оскільки, вони здійснені без врахування вимог ст. 530 ЦК України щодо настання строку виконання зобов'язання.

Згідно з розрахунком господарського суду Київської області інфляційні необхідно обраховувати з лютого по березень 2007р. по обох актах (акт від 01.11.2006р. та акт від 30.11.2006р.), що складає 145,84 грн. (1,008 –індекс інфляції з лютого по березень 2007р. помножено на 18 202,79 грн. –основний борг та віднято 18 202,79 грн. –основний борг) та 3% річних з 27.01.2007р. по 31.03.2007р. по обох актах (акт від 01.11.2006р. та акт від 30.11.2006р.), що складає 95,75 грн. (18 202,79 грн. –основний борг помножено на 0,03 - 3% помножено на 64 – кількість прострочених днів та поділено на 365 –кількість днів в році).

Тому господарський суд частково задовольняє позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних у розмір –145,84 грн. та 3% річних у розмірі –95,75 грн.

Що ж до судових витрат на адвокатські послуги в сумі 4 051,67 грн. суд зазначає наступне. Оскільки з поданої позивачем копії видаткового касового ордеру від 19.02.2007р. не вбачається, що адвокатські послуги  надані саме по даній справі та на підставі Договору на надання юридичних послуг від 01.02.2007р., тому судові витрати в цій частині слід покласти на позивача.

Витрати на паливо та відрядження автотранспорту в сумі 52,72 грн. також покладаються на позивача, як необґрунтовані та непідтверджені належними доказами.

На підставі ст. 49 ГПК України інші судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс "Узин" (код 32638214) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "САВХОЗ" (код 33801770) 18 202,79 грн. - основного боргу, 542,59 грн. –пені, 145,84 грн. –інфляційних та 95,75 грн. - 3% річних, а також судові витрати: держмито у розмірі 192,71 грн. та  91,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.               

Видати наказ.

3.          В частині позову про стягнення 658,72 грн. - пені, 116,25 грн. - 3% річних, 554,82 грн. -  інфляційних відмовити.

Суддя