Ухвала

від 05.05.2020 по справі 496/758/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/438/20

Номер справи місцевого суду: 496/758/19 1-кс/496/395/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 і.

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.03.2020 р. про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12019160250000121 від 26.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.

Зазначеною ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12019160250000121 від 26.02.2019 року, за ознаками ч. 1 ст. 203-2 КК України.

Накладено арешт на речі, які були вилучені 08.01.2020 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що 08.01.2020 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено майно, зазначене в мотивувальній частині ухвали.

Цього ж дня слідчим СВ Біляївського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_9 була призначена комп`ютерно-технічна експертиза.

09.01.2020 року слідчий СВ Біляївського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт вказаних речей.

Ухвалою слідчогосудді Біляївськогорайонного судуОдеської областівід 13.01.2020року взадоволенні клопотанняпро арештмайна буловідмовлено.Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року ухвала слідчого судді від 13.01.2020 року скасована, клопотання про арешт майна було повернуто прокурору для усунення недоліків, строком у сімдесят дві години.

Усунувши недоліки, 03.03.2020 року прокурор Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 звернувся до суду повторно з клопотанням про арешт майна.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя посилався на необхідність проведення досліджень та експертиз, що має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та необхідність схоронності виявлених та вилучених в ході обшуку речей та документів.

Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.

Не погодившисьз вказаноюухвалою судувласник арештованогомайна ОСОБА_8 через адвоката ОСОБА_7 звернувся досуду апеляційноїінстанції запеляційною скаргою,в якій,посилаючись нату обставину,що власникомарештованого майнає ОСОБА_8 ,який немає жодноговідношення докримінального провадження№12019160250000121від 26.02.2019року.Також зазначив,що слідчийта свідок ОСОБА_10 в судовезасідання нез`явилися,при цьому,захисником ОСОБА_7 було отримано відомості, що ОСОБА_10 є особою раніше судимою, який перебуває під умовним терміном покарання та який надав свідчення, що він не надавав показів слідчому щодо здійснення незаконної діяльності «Лото Маркет» за адресою вул. Шевченко, 4.

Крім того, адвокат ОСОБА_7 в апеляційній скарзі зазначає, що при повторному зверненні з клопотанням про накладення арешту прокурор порушив строк, оскільки повний текст ухвали Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року був проголошений 05.02.2020 року, оприлюднений в ЄДРСР 10.02.2020 року, тому останнім днем звернення з відповідним клопотанням прокурора вважає 13.02.2020 року, в той час як прокурор звернувся 03.03.2020 року.

Посилаючись нанаведені доводиадвокат ОСОБА_7 ,який дієв інтересахвласника арештованогомайна ОСОБА_8 проситьухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.03.2020 р. про накладення арешту на майно скасувати, постановити нову, якою у задоволенні клопотання прокурора Іллічівської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_6 про арешт майна, за матеріалами кримінального провадження №12019160250000121 від 26.02.2019 року, за ознаками ч. 1 ст. 203-2 КК України відмовити.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника арештованого майна ОСОБА_8 підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував проти задоволення зазначеної апеляційної скарги, надав суду докази отримання ним повного тексту ухвали Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового розгляду, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України - заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження №12019160250000121 від 26.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, в ході досудового розслідування було встановлено, що невстановлені особи 21.12.2019 року, знаходячись за адресою: м. Біляївка, вул. Отамана Головатого, 127 та 129, погрузили комп`ютерну техніку (гральні автомати) в автомобіль сірого кольору марки «Мерседес», які в подальшому перевезли за адресою: м. Біляївка, вул. Шевченко, 4.

24.12.2019 року, будучи допитаним в якості свідка 24.12.2019 року ОСОБА_11 показав, що серед осіб, які грузили вказані гральні автомати, він впізнав жителя АДРЕСА_1 .

08.01.2020 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено: 10 ноутбуків з них: 4 марки МасВоок Air серійний номер C17MLDVKG085, МасВоок Air серійний номер FYFTHFC0H3QD, МасВоок Air серійний номер C02RJD71H3QD, МасВоок Air серійний номер С02БВСМСАВ56; три ноутбуки марки «HP»; один ноутбук марки DELL та один ноутбук марки Lenovo; 5 зарядних пристроїв для ноутбуків; два паперові згортки з речовиною рослинного походження загальною вагою приблизно 5 г; два пристрої для вживання канабісу, один з яких складається з двох фрагментів полімерної пляшки, інший у вигляді скляної колби; змиви з пристроїв для вживання канабісу; пристрій для подрібнення канабісу; Wi-Fi роутер; сервер камер відеоспостереження; 13 мобільних телефонів (Noкia, Iphone 5, Prestigio); 6 записних книжок з рукописним текстом та 8 листів з рукописним текстом; 28 карток «ПриватБанку» та 1 картка «Альфабанку»; 44 сім-картки мобільних операторів Lifecell, Vodafon та Київстар. В протоколі огляду предметів зазначені індивідуальні ознаки кожної вилученої речі.

Постановою слідчоговід 09.01.2020року вилученів ходіобшуку речівизнані речовимидоказами укримінальному провадженні.Цього ж дня слідчим СВ Біляївського ВП ГУНП України в Одеській області ОСОБА_9 була призначена комп`ютерно-технічна експертиза за експертною спеціальністю 10.9 «Дослідження комп`ютерної техніки та програмних продуктів».

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» гральний бізнес - діяльність, пов`язана з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на гральних автоматах, комп`ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера.

Згідно п. 2 ст. 1 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні» азартна гра - будь-яка гра, обов`язковою умовою участі в які є сплата гравцем коштів, у тому числі через систему електронних платежів, що дає змогу учаснику як отримати виграш (приз) у будь- якому вигляді, так і не отримати його залежно від випадковості.

З наведеного вбачається, що банківські картки могли бути використані для переведення на них грошових коштів, а мобільні телефони та сім-картки - для відкриття банківських рахунків і отримання банківських карток, тому в подальшому буде необхідність отримання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

При цьому також обґрунтовано слідчим суддею накладено арешт два паперові згортки з речовиною рослинного походження загальною вагою приблизно 5 г; два пристрої для вживання канабісу, один з яких складається з двох фрагментів полімерної пляшки інший у вигляді скляної колби; змиви з пристроїв для вживання канабісу; пристрій для подрібнення канабісу, вилучені в ході проведення обшуку, оскільки 08.01.2020 року до ЄРДР внесені відомості за ч. 1 ст. 309 КК України і згідно постанови слідчого від 10.01.2020 року кримінальні провадження об`єднані.

За змістом ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Врахувавши можливість загрози зміни слідової інформації, а також необхідність проведення невідкладних слідчих (розшукових) та процесуальний дій, в тому числі експертних досліджень, для встановлення об`єктивної істини по кримінальному провадженню, слідчий суддя, всупереч доводів апеляційної скарги, дійшов вірного висновку про необхідність накладення арешту на майно.

Посилання адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі, що при повторному зверненні з клопотанням про накладення арешту прокурор порушив передбачений законом строк, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, оскільки, як вбачається з наданих прокурором в судовому засіданні доказів, копію повного тексту ухвали Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року прокурором було отримано 25.02.2020 року, що підтверджується відбитком штампу вхідної кореспонденції на супровідному листі №01/101/125/2020 від 24.02.2020 року.

З накладної, квитанції та опису поштового відділення, наданого вбачається, що повторно прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна 27.02.2020 року, тобто в межах зазначеного в ухвалі Одеського апеляційного суду від 29.01.2020 року строку.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону, та враховані всі обставини кримінального провадження, які стали підставою для накладення арешту на майно. Отже, апеляційний суд вважає, що висновки слідчого судді, викладені у судовому рішенні відповідають фактичним обставинам справи.

З огляду на що, апеляційний суд вважає, що доводи, викладені у клопотанні прокурора та ухвалі слідчого судді повністю знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги, належним чином вмотивовані в ухвалі слідчого судді, та на даний час є законним, обґрунтованим та вмотивованим рішенням, яке ґрунтується на матеріалах кримінального провадження та нормах чинного КПК України. Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Окрім того, апеляційний суд роз`яснює власнику майна, що він не позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з обґрунтованим клопотанням про скасування арешту майна в порядку, передбаченому статтями 173, 174 КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право:1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

Враховуючи встановлене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника власника арештованого майна адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Керуючись статтями 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 06.03.2020 р. про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12019160250000121 від 26.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 203-2 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4