Постанова

від 13.08.2007 по справі 7а/98-2946

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7а/98-2946

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2007 р.Справа № 7а/98-2946

 12 год. 45 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді  Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Степан Т.В.

Розглянув справу

за позовом: Приватного підприємства „Оліста”, смт. Микулинці, вул. Грушевського, 79, Тернопільської області, 48120

до відповідача: Державної податкової інспекції у Теребовлянському районі, м. Теребовля, вул. Шевченка, 26, Тернопільської області

за участю представників від:

позивача:          Стець Сергій Романович –довіреність від 17.05.07р.;

                          Гураль Руслан Володимирович - довіреність від 17.05.07р.;

відповідача:          Солтис Віктор Петрович – довіреність № 26/10 від 07.08.07р.;

                              Сененький Михайло Богданович –довіреність № 1/10 від 03.04.06р..

Суть справи:

Приватне підприємство „Оліста” звернулося з позовом про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000282330/0 від 11.05.2007р. прийнятих Державною податковою інспекцією у Теребовлянському районі.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснено їх права і обов'язки, передбачені ст.ст. 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України (далі –КАС України).

В засіданні з 07.08.2007р. по 13.08.2007р. на підставі ст. 150 КАС України оголошувалася перерва для надання сторонам можливості подати додаткові матеріали в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Податкова інспекція проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що спірні рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, а саме санкції застосовані за порушення підприємством норм Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено:

- Державною податковою інспекцією у Теребовлянському районі прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000282330/0 від 11.05.2007р. яким до Приватного підприємства „Оліста” застосовані санкції в розмірі 82227,30 грн..

Підставою для застосування санкцій, як зазначено у вищевказаному рішенні, став акт перевірки № 00838/23-3/31422262 від 28.04.2007р., проведеної на предмет дотримання Приватним підприємством „Оліста” законодавства, що регулює порядок ведення операцій з готівкою, проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, яким, як стверджує інспекція, встановлено  порушення підприємством п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон про РРО), а саме в листопаді 2005р. при здійснені реалізації автомобіля  не проведено розрахункову операцію на повну суму покупки 16445,46 грн. через реєстратор розрахункових операцій та не роздруковано відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції та не видано особі, яка отримує товар, касовий чек на повну суму проведеної операції.

Позивач оспорюючи рішення посилається на те, що основним видом його господарської діяльності є роздрібна торгівля паливно –мастильними матеріалами, а реалізація списаного автомобіля згідно договору купівлі –продажу відносився до основних засобів підприємства та не був продуктом праці, та продукцією власного виробництва, тобто не є товаром призначеним для торгівлі, а тому дія Закону України про РРО на дану операцію не поширюється. Також просить суд врахувати, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог ст. 250 ГК України, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня  виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд, керуючись ст. 86 КАС України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

При цьому, суд виходив із  наступного:

- згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- відповідно до ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені та штрафних санкцій у порядку передбаченому законом;

- до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог Закону про РРО застосовуються фінансові санкції в порядку передбаченому п. 3 „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби” затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 110 від 17.03.2001р., шляхом прийняття органами Державної податкової служби рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийнятих на підставі матеріалів планової або позапланової перевірки (15, 16, 17 Закону про РРО), результати яких оформляються актом перевірки, відповідно до „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства” затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005р. розробленого відповідно до вимог Закону „Про державну податкову службу в Україні”, в якому зазначається чіткий зміст фактів порушення законодавства та вказують конкретні пункти, статті порушених норм законодавчих актів (п. 10 Інструкції).

Відповідно до п. 1. ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення покладається на відповідача.

В даному випадку, доказом правомірності притягнення підприємства до відповідальності за порушення норм чинного законодавства є акт перевірки.

Податкова інспекція, на підтвердження правомірності прийняття спірного рішення, посилається на акт перевірки № 00838/23-3/31422262 від 28.04.2007р., який не підтверджує порушення підприємством норм чинного законодавства зазначених в рішенні, оскільки:

- відповідно до ст. 1 Закону про РРО реєстратори розрахункових операцій застосовуються юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як випливає із довідки головного управління статистики в Тернопільській області,  ПП „Оліста” включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з присвоєнням йому ідентифікаційного коду 31422262, в якій основна діяльність підприємства, відповідно до Державного класифікатора України, затвердженого і введеного в дію наказом Держкомстандарту України від 22.10.1996 року № 441, віднесено до видів економічної діяльності під кодом (КВЕД) 50.50.0 –роздрібна торгівля пальним. Актом перевірки підтверджено, що підприємство при здійснені  реалізації пального на АЗС, яка розташована за адресою м. Микулинці вул. Тернопільська, 37 , застосовує реєстратор розрахункових операцій.

Актом перевірки не встановлено фактів, що позивач при здійсненні даного виду діяльності допустив порушення норм Закону про РРО, а тому санкції до підприємства застосовані безпідставно.

Податкова інспекція дійшла помилкового висновку вважаючи, що реалізовуючи на підставі наказу № 4 від 11.11.2005р. та біржового договору від 15.11.2005р. (реєстраційний номер 521531)  фізичній особі Цюзик Я. С. автомобіль ВАЗ-21074, 2003 року випуску, кузов ХТА 21074041843,  підприємство зобов'язане було  застосувати РРО.

Так, матеріалами справи і актом перевірки підтверджено, що реалізований автомобіль обліковувався на підприємстві як основний засіб.  Оплата за автомобіль в сумі 16445,46 грн. здійснена грошовими коштами через касу підприємства, про що свідчить прибутковий касовий ордер від 15.11.2005р. № 327, видатковий касовий ордер №299 від 15.11.2005р. та квитанція №414465 від15.11.2007р., кошти від реалізації здані в банк 15.11..2007р.. Готівка,  яка надійшла до каси, оприбуткована підприємством в  порядку передбаченому „Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні ” затверджена постановою НБ України № 637 від 15.12.2004р. про що свідчить відсутність в акті перевірки фактів порушень встановлених інспекцією при перевірці питання додержання підприємством порядку ведення операцій з готівкою, ведення касової книги і касових документів та їх оформлення.

Не спростувала податкова інспекція нормами чинного законодавства та документами первинного бухгалтерського обліку, що основні фонди на підприємстві  є  матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, а не придбаваються з ціллю подальшої  реалізації як товару. Як встановила в акті перевірки інспекція, придбаний позивачем у Тернопільській філії ТзВО „Український автомобільний холдинг” автомобіль ( видаткова накладна № ТР-0000207 від 11.12.2003р. вартістю 25100 грн.) використовувався у господарській діяльності з 2003р..

При таких обставинах, податкова інспекція не довела належними доказами правомірність застосування до підприємства штрафних санкцій, у зв'язку з чим рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6 ,7, 86, 160-163, п. 6 розділу Прикінцеві та перехідні положення  Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000282330/0 від 11.05.2007р. прийняте Державною податковою інспекцією у Теребовлянському районі про застосування до Приватного підприємства „Оліста” 82227,30 грн. штрафних санкцій.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Оліста”, смт. Микулинці, вул. Грушевського, 79, Тернопільської області, код 31422262 –85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Постанова  суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі (_23.08.2007р.) до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви - подати апеляційну скаргу.

          Суддя                                                                      М.С. Стадник