Рішення

від 27.04.2020 по справі 160/12891/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2020 року Справа № 160/12891/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. при секретарі судового засіданняФедуркіній А.В., без участі представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро в порядку загального провадження адміністративну справу за позовом позивача 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), позивача 2: ОСОБА_2 , позивача 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), позивача 4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), позивача 5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), позивача 6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), позивача 7: ОСОБА_7 (Новомосковський район, смт. Гвардійське, в/ч а НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ), позивача 8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 ), позивача 9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2019 року позивач 1: ОСОБА_1 , позивач 2: ОСОБА_2 , позивач 3: ОСОБА_3 , позивач 4: ОСОБА_4 , позивач 5: ОСОБА_5 , позивача 6: ОСОБА_6 , позивача 7: ОСОБА_7 , позивача 8: ОСОБА_8 ), позивач 9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 ) звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, у якій позивачі просять:

- визнати протиправними відмови головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлені листом від 02.10.2019 П-12556/0-6118/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною штощею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0169;

- зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, дтя ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168;

- зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, дтя ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0078;

- зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивачі звернулись до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за результатами розгляду яких відповідачем надані відповіді, оформленні у вигляді листа від 02.10.2019 року П-125556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви», за змістом якого позивачам відмовлено у видачі дозволів на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею, з чим позивач не погодився, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі.

Адміністративний позов не відповідав вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України, тому ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.12.2019 року був залишений без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

На виконання умов Дніпропетровського окружного адміністративного суду 21.12.2019 року представником позивачів усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 28 січня 2020 року.

В подальшому розгляд справи перенесено на 20.02.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2020 року вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.03.2020 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті, судове засідання призначено на 07.04.2020 року.

В подальшому розгляду справи перенесено на 28.04.2020 року.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.

Представником позивача надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача надано до суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, з підстав оголошення карантину, за результатами розгляду якого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

11 березня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», якою запровадив карантин на усій території України з метою поширенню території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

З огляду на вказану ситуацію в Україні та тенденцію до поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, Рада суддів України 17 березня 2020 року затвердила рекомендації щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Суд зобов`язаний відкласти розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого законом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасниками справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючі визначені гарантії щодо розгляду справи належним судом у розумний строк, а також те, що суду надано достатньо часу для подання сторонам у справі доказів в обґрунтування та заперечення позову, вжито всі необхідні заходи щодо реалізації прав осіб на доступ до правосуддя і судовий захист, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи по суті, у зв`язку з чим робить висновок про відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату.

24.02.2002 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачем зазначено, що земельні ділянки, які бажали отримати ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , знаходяться на праві постійного користування землею запис на території Кегичівської районної ради народних депутатів; земельні ділянки, які бажали отримати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 використовуються до державних актів на право постійного користування іншими особами; земельні ділянки, яку бажав отримати ОСОБА_1 поділена на 10 ділянок; земельні ділянки, які бажали отримати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно до державних актів знаходяться на праві постійного користування.

Також, у відзиві зазначено, що у відділі Кегичівському районі головного управління Держгеокадастру у Харківській області відсутні відомості щодо припинення на право постійного користування землею. На виконання доручення Держгеокадастру № 22-80-0.21-2941/20-19 від 22.11.2019 року виправлено код цільового призначення про інвентаризованих земельних ділянок 6323182700:03:00001:0168, 632382700:003:000:0169, 6323182700:01:000:0080 відповідно до класифікації видів цільового призначення земель з 01 на 01.03.

Крім того, позовні вимоги стосовно зобов`язання головного управління Держгеокадастру у Харківській області надати позивачам дозвіл на розробку землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки суперечать приписам статті 118 Земельного кодексу України та статті 19 Конституції України.

У задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.

06.03.2020 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якій останнім зазначено, що на момент направлення клопотань позивачами та на день подання позову у Державному земельному кадастру щодо спірних земельних ділянок відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації за третіми особами права власності чи права користування, що підтверджено довідками, які долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач у своєму відзиві на підтвердження обставин, якими обґрунтовує свої заперечення, посилається на різні докази та жоден з цих документів не долучено до відзиву.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставинами, на яких ґрунтуються позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачі по даній справі є учасником антитерористичної операції на сході України, що підтверджується копіями посвідчення учасника бойових дій та довідками про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, копії яких наявні в матеріалах справи.

ОСОБА_1 звернувся до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотанням від 05 вересня 2019 року, в якому просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0169.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05 вересня 2019 року, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168.

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05 вересня 2019 року, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0078.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 звернулись до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із клопотаннями від 05 вересня 2019 року, в яких просили надати їм дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ- 01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.

Вказані клопотання підписані представником за довіреністю Суровцовою З.А. та разом з додатками надіслані поштовим зв`язком на адресу головного управління Держгеокадастру у Харківській області. Факти отримання відповідачем вказаних заяв підтверджуються рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За результатами розгляду клопотань головне управління Держгеокадастру у Харківській області надіслало відповіді, оформлені у вигляді листа від 02.10.2019 П-12556/0-6118/0/95-19 «Про розгляд заяви», за змістом якого усім позивачам відмовлено у видачі дозволів на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею.

Така відмова відповідача, на думку позивачів, є протиправною і становить предмет даного спору.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи при вирішенні справи по суті суд виходив з таких міркувань.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України) та Законом України «Про землеустрій».

Згідно з ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п. «б», ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України).

Стаття 118 Земельного кодексу України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з частиною першою статті 118 Земельного кодексу України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною шостою статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Приписами абзацу першого частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, Земельним кодексом визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова у видачі дозволу з підстав інших, ніж передбачені в ч.7 ст.118 ЗК України, є неправомірною.

З огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України суд зазначає, що неправомірною є відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших, ніж передбачено законом.

Стосовно тверджень відповідача, що усім позивачам відмовлено у видачі дозволів на виготовлення проекту землеустрою у зв`язку із тим, що бажані земельні ділянки перебувають у постійному користуванні третіх осіб згідно з державними актами на право постійного користування землею, з чого суд може зробити висновок, що фактичною підставою для відмови позивачам є ч.5 ст.116 Земельного кодексу України, що з урахуванням вищевикладеної позиції свідчить про протиправність відмови.

Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожнасторонаповинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Вадміністративних справахпро протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноваженьобов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається навідповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У своєму відзиві відповідач на підтвердження обставин, якими обґрунтовує свої заперечення, посилається на різні докази (розпорядження Кегичівської райдержадміністрації, державні акти на право постійного користування землею). Разом з тим, жоден із вказаних документів не долучено до відзиву. Доказів зворотного суду не надано.

Із врахуванням вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами свої заперечення на позов.

Стосовно посилань відповідача у відзиві про наявність у фізичних осіб права постійного користування на земельні ділянки, по яким позивачами подані клопотання, слід зазначити, що 01 січня 2002 року набрав чинностіЗемельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року №2768-III.

Частиною другоюстатті 92 Земельного кодексу України передбачено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише:

а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації;

в) релігійні організації інвалідів, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності;

г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування";

ґ) заклади освіти незалежно від форми власності;

д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку;

е) оператор газотранспортної системи та оператор системи передачі.

Пунктом 1Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняття відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цьогокодексупідлягають виконанню відповідно до вимог цьогокодексу.

Відповідно до пункту 6Перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть їх мати на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому законом порядку право власності або право оренди на них.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення їх у встановленому законом порядку та отримання у власність чи користування.

Згідно з пунктом 7Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Зазначеним пунктом не передбачено збереження за громадянином права постійного користування земельною ділянкою, а виокремлено лише збереження за ними земельних ділянок на праві власності або тимчасового користування, в тому числі на умовах оренди.

З наведеного слідує, що законодавець чітко розмежував поняття "право тимчасового користування" та "право постійного користування", яке за приписамиЗемельного кодексу України, що набрав чинності у січні 2002 року, не передбачив можливості отримання громадянами у постійне користування земельних ділянок, у зв`язку з чим Перехідними положеннями встановлено необхідність проведення переоформлення особами права користування земельною ділянкою, отриманою до набрання ним чинності. Законодавством чітко встановлено строк протягом якого особа повинна була у встановленому законом порядку переоформити право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другоїстатті 79-1 Земельного кодексу Україниформування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру (частина восьмастатті 79-1 Земельного кодексу України).

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту включення доЗемельного кодексу Україниспеціальної норми, яка регулює порядок формування земельних ділянок, визначення їх меж та внесення інформації до Державного земельного кадастру, власники Державних актів на право постійного користування землею зобов`язані були відповідно до вимог діючого законодавства оформити виділені їм земельні ділянки.

Слід зазначити, що згідно з відзивом на позов земельні ділянки з кадастровими номерами 6323180800:01:000:0165, 6323180800:01:000:0168, 6323180800:03:000:0326 та 6323180800:03:000:0328 сформовані за результатами проведення інвентаризації земель.

Згідно з п. 2 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019р. №476, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначене, а також те, що на час звернення позивачів до головного управління Держеокадастру у Харківській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок йому у власність у порядку встановленому частиною шостоюстатті 118 Земельного кодексу України, а також відсутність у Державному земельному кадастрі відомостей про наявність у постійному користуванні інших осіб земельних ділянок з кадастровими номерами 6323180800:01:000:0165, 6323180800:01:000:0168, 6323180800:03:000:0326 та 6323180800:03:000:0328, самі по собі державні акти на право постійного користування земельними ділянками, видані іншим особам, після набрання чинностіЗемельного кодексу України не посвідчують такого права, оскільки вказані особи зобов`язані була їх переоформити. Докази переоформлення спірних ділянок за іншими особами суду не надано.

Стосовно тверджень відповідача, що вимоги про зобов`язання відповідача видати дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність віднесені до дискримінаційних повноважень відповідача та відповідно є виключною компетенцією вказаного органу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом спору є як підстави ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати дозвіл на розробку проекту землеустрою шляхом прийняття відповідного рішення.

Відповідно до частини 7 статті 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, положення статті 118 Земельного кодексу України містять вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, регламентованостаттею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 823/59/17 (адміністративне провадження № К/9901/32364/18.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Такий спосіб захисту порушеного права відповідає положенням п. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, є належним та ефективним, забезпечує позитивне вирішення його питання без невиправданих зволікань.

Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 у справі N 806/2978/17, від 16.05.2019 по справі N 812/1312/18 та від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18, постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №840/2979/18.

Таким чином, суд робить висновок, що правильним способом захисту прав позивачів є зобов`язання головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати позивачам дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відтак, суд зробив висновок про обґрунтованість позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 242-244,246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву позивача 1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), позивача 2: ОСОБА_2 , позивача 3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), позивача 4: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), позивача 5: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ), позивача 6: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ), позивача 7: ОСОБА_7 (Новомосковський район, смт. Гвардійське, в/ч а НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ), позивача 8: ОСОБА_8 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_8 ), позивача 9: ОСОБА_9 ( АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_9 ) до головного управління Держгеокадастру у Харківській області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, пов. 8-9, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання протиправними відмови та зобов`язання вчинити певні дії -задоволити.

Визнати протиправними відмови головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлені листом від 02.10.2019 П-12556/0-6118/0/95-19 "Про розгляд заяви", у наданні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 дозволів на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною штощею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.).

Зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених ПУНКТІВ за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0169.

Зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, дтя ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:03:000:0168.

Зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, дтя ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0078.

Зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Харківській області надати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 дозволи на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Медведівської сільської ради Кегичівського району Харківської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 6323182700:01:000:0080.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 08 травня 2020 року.

Суддя С.В. Ніколайчук