Рішення

від 28.04.2020 по справі 910/7080/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.04.2020Справа № 910/7080/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Лебович А. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (35361, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55ж)

до 1) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського,12/2) та

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним патенту № 111613 на корисну модель

За участі представників сторін:

Від позивача: Демчук В. Г. (ордер ВК № 1000722);

Від відповідача - 1: не прибув;

Від відповідача - 2: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про визнання недійсним патенту № 111613 на корисну модель.

У поданій до суду позовній заяві, позивач просить:

1. Визнати патент України на корисну модель № 111613 недійсним;

2. Зобов`язати Міністерство економічного розвитку та торгівлі України внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 та здійснити публікацію про це в Офіційному бюлетені "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю корисної моделі, яка охороняється вищезазначеним патентом, умовам патентоспроможності, визначеним ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" (критеріям "новизна" та "промислова придатність").

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/7080/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.07.2018. Розгляд справи відкладвся з підстав, визначених у відповідних ухвалах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 призначено у справі №910/7080/18 судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз та на вирішення експертизи поставлено питання; провадження у справі зупинено до надання висновків судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, призначеної у справі; у разі необхідності та великим експертним навантаженням суд надано свою згоду на проведення експертизи у термін понад 3 місяці.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/7080/19, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/7080/18 задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/7080/18 змінено, викладено пункт 4 її резолютивної частини наступним чином: "4. Витрати по проведенню експертизи покласти на відповідача-2 - Фізичну особу-підприємця Ганьшина Олександра Володимировича ( АДРЕСА_1 ). Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Ганьшина Олександра Володимировича попередньо на вимогу експертів оплатити вартість експертизи у повному обсязі".

19.02.2019 до Господарського суду міста Києва було повернуто матеріали справи №10/7080/18 з Північного апеляційного господарського суду після закінчення апеляційного розгляду.

11.03.2019 Господарським судом міста Києва на адресу Київського науково - дослідного інституту судових експертиз було направлено матеріали справи № 910/7080/18 для проведення експертизи.

13.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов лист № 20872/18-53 Київського науково - дослідного інституту судових експертиз разом з матеріалами господарської справи № 910/7080/18 про повернення ухвали суду про призначення судової експертизи без виконання, у зв`язку з не здійсненням оплати вартості експертизи відповідачем-2 - ФОП Ганьшиним Олександром Володимировичем, якому був направлений рахунок на оплату проведення експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2019 провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 06.08.2019 .

В судовому засіданні 06.08.2019 Суд протокольно ухвалив зобов`язати відповідача-2 надати письмові пояснення про причини невиконання ухвали суду щодо оплати судової експертизи, обов`язок по оплаті якої покладено Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 та попередив про можливість накладення штрафу в порядку процесуального примусу, у разі невиконання вимог ухвали суду щодо оплати вартості експертизи; оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні на 20.08.2019.

19.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшли пояснення на виконання вимог ухвали суду щодо надання пояснень про причини невиконання ухвали суду щодо оплати судової експертизи.

20.08.2019 враховуючи положення статей 42, 125, 127 Господарського процесуального кодексу України, з метою повного та об`єктивного розгляду справи по суті, беручи до уваги, що Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2019 у справі № 910/7080/19 витрати по проведенню експертизи покладено на відповідача-2 - Фізичну особу-підприємця Ганьшина Олександра Володимировича, Суд протокольно ухвалив зобов`язати відповідача-2 в повному обсязі внести на депозитний рахунок суду, в строк до 31.08.2019, оплату за проведення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, докази чого надати суду та попередив, що у разі невиконання вимог справа буде розглядатись за наявними матеріалами. Крім того, суд відмовив у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Ганьшина О.В. про закриття провадження у справі з підстав, викладених в ухвалі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2019 року Доручено проведення експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/7080/18 експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз (03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 6), на вирішення експертизи поставлені питання, зазначені у відповідній ухвалі. Повідомлено експертів, що оплата вартості експертизи буде здійснена з депозитного рахунку Господарського суду міста Києва, провадження у справі № 910/7080/18 було зупинено на підставі статті 228 Господарського процесуального кодексу України до надання експертних висновків.

04.09.2019 Матеріали справи скеровано до експертної установи.

27.12.2019 від Київського науково - дослідного інституту судових експертиз до Господарського суду міста Києва після проведення судової експерти об`єктів інтелектуальної власності супровідним листом разом із висновком експерта № 25192/19-53 від 20.12.2019 повернулися матеріали господарської справи № 910/7080/18.

08.01.2020 Суд постановив ухвалу про поновлення провадження у справі та призначив підготовче судове засідання у справі на 28.01.2020.

В підготовчому судовому засіданні 28.01.2020 суд оголосив перерву до 17.03.2020, що було відображено в протоколі відповідного судового засідання.

17.03.2020 через відділ канцелярії суду від відповідача - 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

17.03.2020 Суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.04.2020.

В судовому засіданні 14.04.2020 суд на місці ухвалив відкласти засідання на 28.04.2020 та повідомив представника відповідача - 2 телефонограмою про відкладення судового засідання.

В судове засідання 28.04.2020 відповідачі - 1, 2 не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.

Позивач в судове засідання 28.04.2020 прибув, надав суду усні пояснення по суті справи, в яких повністю підтримав заявлені позовні вимоги.

Суд зазначає, що за час перебування справи на експертизі , відповідно до Постанови КМУ № 829 від 02.09.2019 "Про деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади", було перейменовано Міністерство економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Зміна назви відповідача-1 не є правонаступництвом, у зв`язку з цим Суд замінює назву відповідача-1 з: Міністерство економічного розвитку і торгівлі на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України .

Враховуючи, що постановою Кабінету Міністрів України № 829 від 02.09.2019 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" відбулося перейменування відповдіача-1, в тексті рішення відповідач - 1 пойменований як Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 (відповідач - 2) є власником патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 на форму для випікання хлібобулочних виробів, на підставі заявки № u201608924 від 19.08.2016, форма для випікання хлібобулочних виробів: форма випікання хлібобулочних виробів містить бічну стінку, сполучену з дном форми, причому принаймі бічна стінка, а краще і дно форми містять крапкову просічку або надрізи, а зовнішня сторона дна форми має гофровану поверхню.

На думку позивача, державну реєстрацію вказаного патенту здійснено з порушенням законодавства України (патент зареєстрований за відсутності критерію новизна ), що є підставою для визнання такого патенту недійсним, адже факт існування зареєстрованого на ім`я відповідача - 2 патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 порушує законний інтерес позивача, оскільки на даний момент останній обмежений у використанні в своїй господарській діяльності власних форм (пасхальних форм) для випікання хлібобулочних виробів, які позивач виробляє та реалізовує з 2014 року.

Предметом позову у справі є вимоги позивача:

до відповідача - 1 про зобов`язання внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені Промислова власність ;

до відповідача - 2 про визнання недійсним патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 недійсним повністю.

Відповідач -1 проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що при видачі спірного патенту були повністю дотримані вимоги чинного законодавства.

Відповідач - 2 заперечень по суті позовних вимог не надав, проте заперечував через непідвідомчість даного спору господарським судам, оскільки відповідач-2 в процесі розгляду справи втратив статут суб`єкта підприємницької діяльності..

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р. під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21.10.2015 у справі №3-649гс15.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 на форму для випікання хлібобулочних виробів, на підставі заявки № u201608924 від 19.08.2016.

При цьому, позивач, обґрунтовуючи наявність у нього охоронюваного законом інтересу щодо предмету спору, вказував на те, що він використовує в своїй господарській діяльності власні форми для випікання хлібобулочних виробів (пасхальної форми), здійснює їх виробництво та реалізацію з 2014 року. Позивач стверджує в позовній заяві, що представники відповідача - 2 звертаються до торгівельних мереж з вимогою заборонити реалізовувати паперові форми усім суб`єктам господарювання крім тих, що мають ліцензію на використання патенту від відповідача - 2. Також позивач зазначає, що наявність патенту на корисну модель № 111613 від 10.11.2016, що засвідчує виключні майнові права на форми для випікання хлібобулочних виробів у відповідача - 2, аналогічні тим, які виробляє позивач, позбавляє останнього прав на постачання паперових форм для випікання хлібобулочних виробів, в тому числі для ТОВ Сільпо - Фуд .

На підтвердження відповідних тверджень позивач надав в матеріали справи копію договору поставки № 6102Р від 05.02.2018, укладеного між позивачем, як постачальником та ТОВ Сільпо - Фуд , як покупцем, предметом якого є поставка товару постачальником покупцю, в тому числі форм для випікання виробів з тіста Пасхальна , та копію листа ТОВ Сільпо - Фуд , наданого у відповідь на лист постачальника щодо невідповідності умовам патентоздатності патенту № 111613 від 10.11.2016, про те що станом на дату надання відповіді реалізація форм постачальника в мережі супермаркетів Сільпо не відбувається.

Пунктом 4.6. договору поставки № 6102Р від 05.02.2018 внормовано, що у випадку, якщо у товарі/упаковці товару, що постачається згідно з даним договором, втілено об`єкти інтелектуальної власності, передбачені чинним законодавством України, підписанням даного договору постачальник гарантує наявність у нього майнових прав інтелектуальної власності на зазначені об`єкти права інтелектуальної власності, включаючи право передавати такі права іншим особам. Постачальник протягом дії договору та до повної реалізації товару засвідчує надання покупцеві права використовувати зазначені об`єкти права інтелектуальної власності будь - яким способом, передбаченим законодавством України, який на розсуд покупця є необхідним в рамках здійснення господарської діяльності, зокрема, зберігання такого товару з метою пропонування для продажу, продажу, застосування об`єктів права інтелектуальної власності в інформативних та/або рекламних матеріалах, спрямованих, в тому числі, на інформування споживачів про товар.

Доказів звернення представників відповідача - 2 до торгівельних мереж з вимогою заборонити реалізовувати паперові форми усім суб`єктам господарювання крім тих, що мають ліцензію на використання патенту від відповідача - 2 в матеріали справи надано не було.

З огляду на наявність в матеріалах справи зазначених вище доказів, суд дійшов висновку, що існування оскаржуваного патенту порушує інтереси позивача, у якого є охоронюваний законом інтерес, пов`язаний з недійсністю патенту як такого, що не відповідає умовам надання правової охорони. Зазначене пов`язано з тими обставинами, що наявність патенту на корисну модель наділяє його власника/власників відповідним переліком майнових прав інтелектуальної власності, зокрема, правом використовувати/дозволяти використання об`єкта інтелектуальної власності, правом забороняти таке використання. Відтак, суд доходить висновку, що позивачем доведено наявність у нього охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом про визнання недійсним патенту до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з використанням у господарській діяльності та охороною прав інтелектуальної власності, регулюються Господарським кодексом України та іншими законами.

До відносин, пов`язаних з використанням у господарській діяльності прав інтелектуальної власності, застосовуються положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України та іншими законами (ч. 2 ст. 154 ГК України).

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним відповідно до ч. 3 ст. 418 ЦК України. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у здійсненні, крім випадків, передбачених законом.

До об`єктів права інтелектуальної власності, відповідно до ч. 1 ст. 155 ГК України та ч. 1 ст. 420 ЦК України, зокрема, належать корисні моделі.

Відповідно до ст. 460 ЦК України, корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Об`єктом корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технології.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. (ст.462 ЦК України).

Згідно з п. 3 Постанови Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 23.12.1993 авторське свідоцтво СРСР чи патент України на винахід може бути визнано недійсним у порядку, встановленому цим Законом, у разі невідповідності винаходу умовам охороноспроможності, визначеним законодавством, що діяло на дату подання заявки.

Як встановлено судом, заявка № u201608924 на видачу патенту № 111613 було подано 19.08.2016.

Таким чином, на дату подання заявки на видачу патенту (19.08.2016) чинною була редакція Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012, що залишається чинною на дату розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012, правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

Згідно з ч. 2 ст. 7 "Умови патентоздатності винаходу, корисної моделі" Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012, корисна модель відповідає умовам патентоздатності, якщо вона є новою і промислово придатною.

Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Об`єкти, що є частиною рівня техніки, для визначення новизни винаходу повинні враховуватися лише окремо. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов`язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності (ч.ч. 3-6,8 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" в редакції зі змінами, внесеними Законом від 16.10.2012).

Позивачем до матеріалів справи надано висновок спеціаліста від 06.04.2018 про невідповідність корисної моделі за патентом України № 111613 на корисну модель умовам патентоздатності . На розгляд спеціаліста були поставлені питання: 1. Чи є корисна модель за патентом України № 111613 новою?; 2. Чи є корисна модель за патентом України № 111613 промислово придатною? У зазначеному висновку патентний повірений України ОСОБА_2 дійшов висновку, що корисна модель за патентом України № 111613 на корисну модель Форма для випікання хлібобулочних виробів відповідає умові патентоздатності промислова придатність , але не відповідає умові патентоздатності новизна .

Позивачем до матеріалів справи надано висновок експертизи щодо умов патентоздатності від 06.04.2018 № 8946/ЗУ/18 Державного підприємства Український інститут інтелектуальної власності (Укрпатент) щодо патенту № 111613. За результатами проведеної експертизи запатентованої корисної моделі встановлено, що Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613, не відповідає умові патентоздатності корисної моделі, визначеним для неї ч. 2 ст. 7 Закону, а саме: за пунктами 1, 3 формули не є новою.

Крім того, за ініціативою суду у справі була призначена судова експертиза об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої було доручено експертам Київського науково - дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертизи були поставлені питання: 1. Чи стала загальнодоступною в світі сукупність суттєвих ознак корисної моделі Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613 від 10.11.2016 або ознак, еквівалентних їм, до дати заявленого пріоритету за заявкою № u201608924 від 19.08.2016 або ж до дати подання цієї заявки (19.08.2016)?; 2. Чи відповідала корисна модель Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613 від 10.11.2016 умовам патентоздатності, а саме критеріям новизна та промислова придатність на момент подання заявки за патентом?

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності від 20.12.2019 № 25192/19-53:

- корисна модель Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613 від 10.11.2016 відповідала умові патентоздатності промислова придатність на момент подання заявки на патент;

- вся сукупність суттєвих ознак корисної моделі Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613 від 10.11.2016 або ознак, еквівалентних їм, стала загальнодоступною в світі до дати заявленого пріоритету за заявкою № u201608924 від 19.08.2016 або ж до дати подання цієї заявки (19.08.2016).

- корисна модель Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613 від 10.11.2016 не відповідала умові патентоздатності новизна на момент подання заявки на патент.

За змістом ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За змістом ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи висновок експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності №25192/19-53, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва.

За таких обставин висновок експерта за результатами проведення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності № 25192/19-53 приймається судом в якості належного та допустимого доказу.

Крім того, матеріали справи містять і інші докази, які оцінюються судом відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, висновок спеціаліста про відповідність корисної моделі за патентом України № 111613 на корисну модель умовам патентоздатності, та висновок експертизи щодо умов патентоздатності від 06.04.2018 № 8946/ЗУ/18, у яких також вказано про те, що корисна модель Форма для випікання хлібобулочних виробів за патентом України № 111613 від 10.11.2016 не відповідала умові патентоздатності новизна на момент подання заявки на патент. При цьому, висновок спеціаліста, та експертиза ДП "Укрпатент", зроблена за заявою позивача, а також судова експертиза, проведена у справі, збігаються щодо своїх висновків.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що на дату подання заявки № u201608924 на видачу патенту № 111613 (19 .0 8.2016) корисні моделі Форма для випікання хлібобулочних виробів не відповідала умовам надання правової охорони, встановленим ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", а саме сукупність суттєвих ознак вказаних корисних моделей не була новою.

За змістом приписів п. а) ч.1 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону.

З огляду на наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визнання патенту на корисну модель України № 111613 від 10.11.2016 недійсним повністю, як доведеної та обґрунтованої, оскільки зібраними у справі доказами спростовуються заперечення відповідачів у справі про відповідність нормам чинного законодавства реєстрації атенту на корисну модель № 111613 від 10.11.2016.

Щодо заперечень відповідача-2 - ОСОБА_1 про те, що даний спір не підвідомчий господарським судам, оскільки відповдіач-2 втратив статус суб`єкта підприємницької діяльності, а тому провадження у справі підлягає закриттю, то суд в ухвалі від 20.08.2019 року відмовив у клопотанні про закриття провадження у справі з посиланням на усталену практику Верховного суду, викладену, зокрема і в постанові Великої палати Верховного суду від 25.06.2019 року у справі № 910/1083/18, зазначивши наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (наприклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Враховуючи те, що винахід на корисну модель (форма для випікання хлібобулочних виробів), що охороняється за оскаржуваним патентом № 111613 від 10.11.2016, призначений саме для використання в підприємницькій діяльності і таке використання є не тільки правом, а й обов`язком власника патента відповідно до спеціального законодавства, з огляду на характер спору, реєстрація за відповідачем-2 оскаржуваного патенту саме як за фізичною особою, не змінює характер спірних правовідносин у справі, а отже даний спір є юрисдикційно підвідомчий господарським судам України.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" при визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені.

Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту (ч. 4 ст. 33 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі").

Відповідно до п. 1.2. Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.06.2001 N 469 Державний реєстр патентів України на корисні моделі (далі - реєстр) - це сукупність офіційних відомостей щодо державної реєстрації патентів України на корисні моделі (далі - патенти) та деклараційних патентів України на корисні моделі (далі - деклараційні патенти), які постійно зберігаються на електронному та/або паперовому носіях. Реєстр формує Державна служба інтелектуальної власності України (далі - Державна служба), діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України.

Відповідно до п. 2.2. Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі, у процесі ведення реєстру до нього вносяться, в тому числі, відомості щодо визнання патенту (деклараційного патенту) недійсним повністю або частково, які в силу п. 1.3. вказаного Положення Державна служба інтелектуальної власності України публікує в офіційному бюлетені Промислова власність .

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади державної системи правової охорони інтелектуальної власності від 23.08.2016 № 585, Кабінет Міністрів України постановив: ліквідувати Державну службу інтелектуальної власності, поклавши на Міністерство економічного розвитку і торгівлі завдання і функції з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності; установити, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

Судом встановлено, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі (відповідач-1) є правонаступником Державної служби інтелектуальної власності, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності.

При цьому, як зазначено вище, Міністерство економічного розвитку і торгівлі, в процесі розгляду справи перейменовано в Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України ( далі - Мінекономіки).

Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11 вересня 2019 р. N 838) (далі - Положення), Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує:

формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, державну промислову політику, державну військово-промислову політику, державну інвестиційну політику, державну зовнішньоекономічну політику, державну політику у сфері технічного регулювання, стандартизації, метрології та метрологічної діяльності, управління об`єктами державної власності, реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснення контролю за її реалізацією, розвитку підприємництва, державно-приватного партнерства, інтелектуальної власності, інноваційної діяльності в реальному секторі економіки, державних та публічних закупівель, а також державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів

Відповідно до п. 64-72 п. 4 Положення, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує в установленому порядку проведення експертизи заявок на об`єкти права інтелектуальної власності, видає патенти/свідоцтва на об`єкти права інтелектуальної власності; здійснює державну реєстрацію об`єктів права інтелектуальної власності, проводить реєстрацію договорів про передачу прав на об`єкти права інтелектуальної власності, що охороняються на території України, ліцензійних договорів; визначає уповноважені заклади для проведення експертизи заявок на об`єкти права інтелектуальної власності та доручає їм проведення такої експертизи; веде державні реєстри об`єктів права інтелектуальної власності; проводить аналіз стану застосування і дотримання національного законодавства і міжнародних договорів у сфері авторського права і суміжних прав; здійснює міжнародне співробітництво у сфері інтелектуальної власності і представляє інтереси України в зазначеній сфері у міжнародних організаціях відповідно до законодавства; організовує інформаційну та видавничу діяльність у сфері інтелектуальної власності; організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань інтелектуальної власності; видає офіційні бюлетені з питань інтелектуальної власності тощо.

За наведених обставин, у зв`язку з задоволенням вимоги про визнання патенту України № 111613 на корисну модель недійсним, позовна вимога про зобов`язання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) внести відомості про визнання недійсним патенту України N 111613 на корисну модель до Державного реєстру патентів України на корисні моделі та опублікування відомостей про це в офіційному бюлетені "Промислова власність", визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрати відповідача - 1 по оплаті експертизи покладаються на відповідача - 1 як власника патенту, який, за висновками суду, визнаний недійсним.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та ОСОБА_1 про визнання недійсним патенту №111613 на корисну модель задовольнити.

2. Визнати недійсним патент України № 111613 від 10.11.2016 на корисну модель Форма для випікання хлібобулочних виробів , власником якого є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

3. Зобов`язати Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 12/2, ідентифікаційний код - 37508596) внести зміни до Державного реєстру патентів України на корисні моделі стосовно визнання недійсним повністю патенту України № 111613 від 10.11.2016, про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність".

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський комбінат святкових прикрас" (35361, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Дядьковичі, вул. Млинівська, 55ж; ідентифікаційний код 38869477) 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 13.05.2020.

Суддя Г.П. Бондаренко